Урок "Воєнні дії 1915 – 1917 рр."

Тема: Воєнні дії 1915 – 1917 рр.

Мета:

• Освітня – проаналізувати процес окупації російськими військами Сх. Галичини та Пн. Буковини,  навчити формувати в учнів уявлення про генерала О. Брусилова; сформувати уявлення про терміни і поняття, діяльність політичних партій.
• Розвиваюча – розвивати в учнів уявлення про події, які вивчаються; складати історико-психологічний портрет; працювати з контурною картою; заповнити терміни, поняття, складати тезисний конспект .
• Виховна – виховувати учнів в дусі патріотизму і взаєморозуміння між народами; виховувати пізнавальний інтерес  тогочасних подій.

Тип уроку: комбінований

Поняття: Оборона, позиційна війна, економічна криза, реквізиції, хлібна розкладка, політична криза, культурницька діяльність.

Дати: 1915 р. – захоплення російськими військами фортеці Перемишль, Горлицький прорив айстро-німецьких військ; 1916р. – Брусиловський прорив; 5 листопада 1916 р. – проголошення Францом- Йосипом автономії Галичини.

Персоналії: О.Брусилов

Навчально-методичне забезпечення: Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Історія України 10 клас. – Київ: Генеза, 2010-153с., робочий зошит, атлас.

Хід  уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

Пропонуємо організувати фронтальне опитування, застосувавши метод «мікрофон», який надає можливість кожному учню відповідати на поставлене запитання швидко, по черзі. У ролі «мікрофону» може виступати ручка, олівець або інший предмет, який переходить  з рук в руки.

Запитання.

1. Галицька битва  відбулась …(23 серпня 1914р.)
2. Битва за гору Маківку відбулась у…(травні 1915р)
3. Формування бойового легіону УСС розпочалось … (з перших днів війни).
4. Створення легіону УСС  було ініційоване лідерами…(Головної української ради).
5. З метою викорінення українського національно-визвольного руху широко використовували метод…( депортацій).
6. Опорою Росії на Західній Україні стали організації..( москвофілів).
7. Об’єднане Галицько-Буковинське генерал-губернаторство очолив (граф Бобринський)
8. Основоположником  вищого пілотажу є …(П. Нестеров).
9. У складі австрійської армії було сформовано з українців полк… (УСС)
10. У Львові головою військового трибуналу був.. (Загурський).

Індивідуальне опитування вчитель організовує запропонувавши учням проаналізувати твердження:

1. Чому політичні режими і Російської, і Австро-Угорської імперій прагнули розколоти український націо нально-визвольний рух?

2. Початок Першої світової війни – випадок чи закономірність?

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація діяльності.

Вчитель організовує бесіду за запитаннями:

• Коли і з якою метою було створено Галицько-Волинське генерал-губернаторство?
• Чому члени російської Думи почали обговорювати українське питання саме в 1915 р.? До яких наслідків це призвело?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План теми уроку:

1. Воєнна кампанія 1915-1916рр.
2. Наростання кризових явищ в російському суспільстві
3. Активізація діяльності українських громадських організацій

1. Воєнна кампанія 1915-1916рр.

У ході розповіді вчитель висвітлює процес розгортання воєнних подій 1915р.  в Україні:                 У березні 1915 р. вагомим успіхом царських військ було взяття фортеці Перемишль, у якій перебувало 120 тис. солдат і офіцерів австро-угорської армії. Німецьке командування не могло допустити тривалої позиційної війни і 2 травня (19 квітня) 1915 р. розпочало наступ в районі Горлиці (на південь від Кракова). До осені російські війська залишили Перемишль, Львів,Польщу, Литву, частину Латвії, Білорусії, Східну Галичину, Північну Буковину і п’ять повітів Волинської губернії. Від початку війни царська армія втратила понад 3 млн осіб, у тому числі до 330 тис. вбитими. Однак вона зберігала обороноздатність і продовжувала утримувати фронт від Чернівців до Риги. На Східному й Західному фронтах війна вперше в історії стала позиційною.

За допомогою пояснення вчитель формулює в учнів уявлення позиційної війни.

Позиційна війна - це період, коли битви проходять на суцільних постійних фронтах, межі яких практично не змінюються.

    Позиційна, або окопна, війна принципово відрізнялася від усіх попередніх тим, що ведення бойових дій відбувалося головним чином між лініями окопів, які розділяла вузька смужка «нічийної землі». Застосування з обох сторін потужної, точної зброї унеможливлювало ведення війни на відкритій місцевості. Новітні види озброєнь – аероплани, танки та отруйні речовини

мало впливали на зміну лінії фронту.

Робота з джерелом. Зі спогадів А. І. Денікіна

….Пригадую битву під Перемишлем у середині травня. Одинадцять днів жорстоких боїв 4-ї стрілецької дивізії… одинадцять днів страшного гулу німецької важкої артилерії, яка буквально зривала цілі ряди шанців разом із їхніми захисниками. Ми майже не відповідали — нічим. Полки, виснажені до останнього ступеня, відбивали одну атаку за іншою,— штиками або стрільбою в упор, лилася кров, ряди рідшали, росли могильні пагорби… два полки майже знищені одним вогнем.

 Запитання та завдання

1) Що ви дізналися із джерел про здобуття російськими військами фортеці Перемишль? Яким був її результат для обох воюючих сторін?

2) Поміркуйте, якими були причини значних втрат російської армії в 1915 р.

3) Із якими проблемами зіткнулася російська армія в ході та після битви під Перемишлем? Чим вони були викликані?

 4) Як наведені джерела відображають життя на фронті?

 При висвітленні питання воєнні дії в 1916 році на уроці присвяченому темі «Перша світова війна» вчитель знайомить учнів з ходом військової операції, що увійшла в історію під назвою «Брусиловський прорив». У ході роботи пропонує ознайомитись з відзивами тогочасної преси на цю військову операцію. Для підсилення емоційного сприйняття матеріалу учитель використовує сюжетну розповідь, зачитуючи уривок з книги Ю. Сльозкіна «Брусилов»

      Військова історія Росії багата подіями, які залишили невитравний слід воєнно-історичному свідомості народу і вписані золотими сторінками до науки, в багатовікової досвід подолання історичних катастроф для відсічі іноземної агресії. Однією з цих сторінок є наступальна операція Південно-Західним фронтом (ПЗФ) в 1916 р. Через рік після початку "великого відступу" колишній "снарядний голод" відійшов у минуле. Бойовий настрій на фронті, що тепер добре забезпечувався, трохи піднявся. Правда, на війська пригноблене подіяли довгі місяці нерухомого стану на тих самих рубежах.

«І от 22 травня 1916 р. чотири армії Південно-Західного фронту рушили в наступ. На світанку зненацька для супротивника на його позиції обрушився ураганний вогонь російської артилерії. Тепер уже не потрібно було скупитися на снаряди, і від тисяч вибухів австро-угорські окопи перетворилися в дійсне пекло. Легкі гармати били щохвилини, важкі - раз у дві хвилини. Приходилося піклуватися тільки про те, щоб гармати не перегрілися. Протягом двох доби вал гарматного вогню котився по позиціях супротивника. Він, як тоді говорили, "начисто вибивав" бойовище.

Вогонь російської артилерії був винятково ефективним. Це з’явилося результатом ретельної підготовки операції. У дротових загородженнях супротивника були пророблені проходи, а окопи першої і частково другої ліній виявилися зруйнованими.

У боях російські війська застосовували і хімічну зброю. Тепер всі солдати й офіцери російської армії вже мали протигази.

Протягом перших трьох днів наступу війська Південно-Західного фронту домоглися великого успіху. На напрямку головного удару ворожі позиції виявилися прорваними на фронті 70-80 км і в глибину на 25-35 км. Супротивник ніс великі втрати.

Австрійці вважали свої сильно укріплені позиції, на яких вони зимували, зовсім неприступними. Один офіцер австро-угорської армії, узятий у полон на початку наступу, сказав на допиті: "Наші позиції неприступні, і прорвати їх неможливо. А якби вам це удалося, тоді нам не залишається нічого іншого, як спорудити грандіозних розмірів чавунну дошку, водрузити її на лінії наших теперішніх позицій і написати: "Ці позиції були узяті росіянами, заповідаємо усім - нікому і ніколи з ними не воювати".

      Командуючий фронтом генерал Олексій Брусилов запропонував прорвати оборону супротивника не на вузькій ділянці фронту, а на всьому протязі фронту. Такий новий прийом здавався незвичайним і навіть зухвалим. Проте атака майже по всьому фронті удалася. По імені командуючого наступ назвали Брусиловським проривом.

Використовуючи історико-біографічний портрет вчитель формує уявлення в учнів про генерала О. Брусилова.

  Олексій Олексійович Брусилов народився 19 (31) серпня 1853 р . в Тифлісі. Його батько, генерал-лейтенант Олексій Миколайович Брусилів, складався тоді головою польового аудіторіата Кавказької армії. Хрещеним батьком Алексе був намісник фельдмаршал князь А.І. Барятинський. У липні 1857 р . записом про призначення пажем до вищого двору відкрився послужний список Брусилова. Пажу не виповнилося тоді і чотирьох років. 
Двома роками пізніше помер батько, а невдовзі не стало матері. Олексія та його молодших братів, Бориса, чотирьох років, і Лева, двох років, взяла на виховання бездітна тітка Г.А. Гагенмейстер. Хлопчики переїхали до неї в Кутаїсі, і початкова освіта вони отримали будинки. 
Борис згодом став кавалерійським офіцером, після виходу у відставку жив у своєму маєтку Глєбова під Москвою, близько Воскресенська. Лев обрав кар'єру моряка. Він брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр.. і російсько-японській війні 19041905 рр.. У 1906 р . став начальником Морського генерального штабу, в 1908 р . отримав звання віце-адмірала. Помер у 1909 р . Олексій Брусилов 14 років вступив по іспиту в четвертий клас Пажеського корпусу в Петербурзі. Після закінчення в 1872 р . корпусу він був випущений офіцером в 15-й драгунський Тверській полк, що стояв на Кавказі.

Узагальнення:

У цей період українські землі продовжували залишатися ареною бойових дій між військами Росії і Австро-німецького блоку. У результаті західно - українські землі були розорені тривалими бойовими діями і окупаційною політикою, яку проводили щодо цих земель Австро-Угорська і Російська імперії.

2. Наростання кризових явищ в російському суспільстві

Аналіз розвитку кризових явищ в російському суспільстві вчитель здійснює за допомогою доведення:

     На початок 1915 р. стратегічні запаси країни було вичерпано, армія відчувала гостру нестачу озброєнь, боєприпасів, обмундирування та продовольства. Безпідставні надії на швидкоплинну війну розвіялися.

    Це підтверджує сучасник тих подій Шацилло А. Остання сходинка капіталізму. Книга для чтения по истории СРСР. – М., 1979. – С. 183.

    Розпочалася криза озброєнь.Армія потребувала щомісяця 100– 150 тис. гвинтівок, у той час як уся промисловість країни за п’ять місяців 1914 р. випустила 134 тис. нових гвинтівок і відремонтувала 144 тис.

старих. Аналогічна ситуація була злітаками, артилерією, снарядами, протигазами, вибуховими речовинами, інженерним майном тощо.Надії на тил та допомогу союзників не виправдовувалися.

Вчитель пропонує учням скласти тезовий конспект розповіді за пропонованим зразком:

• Економіка України працювала на воєнні потреби.
• На повну потужність працювали лише ті галузі промисловості, які безпосередньо задовольняли потреби фронту (вугільна, металургійна), інші скорочували виробництво.
• Руїна охопила транспорт.
• Ціни на предмети першої необхідності в 1916 р. порівняно з цінами довоєнного часу виросли в 4-6 разів.
• Впала купівельна спроможність населення через інфляцію.
• Існували величезні злигодні.
• Погіршилася робота залізничного транспорту.
•  Нафтова промисловість Галичини зменшила виробництво на 1/3.
• У Наддніпрянській Україні у селах залишилося лише 38,7 % працездатних чоловіків, решту призвано на війну.
• Західна Україна була спустошена.
•  Значні економічні труднощі.

Вчитель проводить роботу над формуванням поняття і пропонує занотувати їх значення до конспекту:

Економічна криза — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Реквізиція — примусове вилучення державою майна власника в державних інтересах з виплатою йому вартості майна

Хлібна розкладка -  Селянські двори, які мали посівну площу більше трьох десятин, зобов'язувалися здавати хліб державі.

Узагальнення:

      Слабка економіка Російської імперії не витримала навантажень, викликаних світовою війною. Економічна криза, підсилена політичними прорахунками, на кінець 1916 р. загострила соціальну напруженість. В Україні активізувалася національно-визвольна боротьба, яка поєднувалася із загальноросійською боротьбою проти самодержавства. Імперія йшла назустріч революції.

3.Активізація діяльності українських громадських організацій

       Використовуючи міркування, вчитель здійснює загальний аналіз громадських організацій в Україні на поч.. 1915- поч..1916рр.:

    Військові невдачі 1915 р. змусили царський уряд толерантніше поставитися до громадської активності, яка все більше ширилася країною. Улітку 1915 р. виникло Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій. Що ставили за мету Українські діячі? Метою було надання допомоги жертвам російської окупації в західноукраїнських землях – арештантам, депортованим, заручникам та біженцям. При Південно-Західному фронті було створено комітет Всеросійського союзу міст, який працював під контролем українських діячів. Через нього з державного бюджету направлялися грошові суми біженцям з Галичини.

     У ході пояснення вчитель розкриває зміст поняття «культурницька діяльність».

Культурна діяльність - це діяльність, спрямована на створення, збереження, поширення культурних цінностей і долучення до них різних верств населення.

     У ході розгорнутої характеристики вчитель висвітлює діяльність найбільш чисельних та впливових українських політичних партій 1915-поч.1916рр. використовуючи при цьому схему-перелік:

• Товариство Українських Поступовців' (ТУП) — таємна понадпартійна політична і громадська організація українців. Її відомими діячами були:  Михайло Грушевський, Євген Чикаленко, Ілля Шраг, Сергій Єфремов, Петро Стебницький, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Никифор Григоріїв, Федір Матушевський,Дмитро Дорошенко, В'ячеслав Прокопович, Андрій В'язлов, Федір Штейнґель, Михайло Тишкевич, Людмила Старицька-Черняхівська та ін. ТУП виступало за проведення українізації шкільництва, запровадження української мови у середній школі, судівництві, церковному житті. Політична програма ТУП зводилась до трьох основних вимог: парламентаризму, перебудови Російської держави на федеративних засадах, національно-територіальної автономії України.
• Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) , вважала себе виразником інтересів українського робітництва; партія виступала за демократичний розвиток України з соціалістичною перспективою у складі федеративної Росії. Її керівниками були: В. Винниченко,І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш, Б. Матрос, М. Ткаченко.

Узагальнення:

В Австро-Угорщині національні інтереси українського народу намагалася захищати Загальна українська рада. До Російської імперії з Відня спеціальна група кур’єрів на чолі з М. Залізняком доставляла пропагандистські матеріали СВУ, які поширювалися за допомогою есерівських організацій. Після саморозпуску ЗУР у національному громадському житті краю керівна роль перейшла до Українського парламентського представництва у Віденському парламенті, що існувало на правах клубу. Його головою став Юліан Романчук, заступниками – Євген Петрушевич і Левко Бачинський. Напередодні подій 1917 р.український національний рух набував революційного досвіду.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Колективна робота: репродуктивна бесіда за запитаннями:

1. Чому провідні країни-учасниці не бажали позиційної війни, але

брали в ній участь?

2. Які події відбулися на Східному фронті в 1916 р.?
3. Які чинники викликали переростання соціально-економічної

кризи в Росії на кризу політичну?

4. Охарактеризуй хід воєнних дій на території України в 1915 р.
5. Які наслідки для цивільного населення України мав контрнаступ німецько-австрійських військ у Галичині й відступ російської армії?
6. Розкажи про вплив «Брусиловського прориву» на становище на російсько-німецькому фронті в 1916 р.

V. Підведення підсумків уроку.

    У 1915 рр. Україна стала одним із важливих театрів воєнних дій Першої світової війни. Її територією простягався Південно-Західний фронт, який був складовою Східного фронту. На кінець 1915 р. обидві воюючі сторони зазнали великих утрат і не змогли реалізувати свої стратегічні плани. Війна набула позиційного характеру. У результаті бойових дій у 1915—1916 рр. західноукраїнські землі перебували під російською окупаційною владою, а потім повернулися під австрійську. Це мало негативні наслідки для українців: обидві сторони заарештовували та ув’язнювали їх, звинувачуючи у шпигунстві, піддавали суду й страчували, руйнували культурні пам’ятки.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати параграф 12 підручника
2. Підготувати реферативне повідомлення про генерала Брусилова.