Творчий проект "Діяльність українських емігрантів у Канаді наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст."

Творчий проект. Виконали:викладач історії Мегей А. В.

Діяльність українських емігрантів у Канаді наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Тема

Актуальність роботи. Тема еміграції є досить актуальною, тому що міграційні процеси властиві багатьом країнам світу. Україна завжди була задіяна в міграційних процесах. Останніми роками спостерігається широкомасштабна еміграція українців, через поглиблення економічної кризи та збройний конфлікт на сході країни. Дослідження процесів еміграції без вивчення історії попередніх переселенських рухів з України.

Об’єктом дослідження є міграційні рухи українців наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Предметом дослідження є еміграція українців до Канади наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1891-1923 рр. Нижньою межею вважається сьоме вересня 1891 р - дата перших зареєстрованих на канадській землі українців. Із цього часу еміграція до Канади набула масового характеру. 1923 рік - верхня хронологічна межа, коли канадським урядом було видано розпорядження, яке обмежувало наплив нових іммігрантів.

Мета дослідження полягає у комплексному науковому аналізі й оцінці діяльності емігрантів на теренах Канади.

- з’ясувати основні причини еміграції з краю;- висвітлити соціально-економічне становище українських емігрантів;- проаналізувати участь українців Канади у громадсько-політичному житті;- охарактеризувати освітню діяльність української діаспори у Канаді;- показати особливості української преси на канадських теренах;- виявити загальні закономірності і виокремити певні особливості церковного життя українських емігрантів у Канаді. Відповідно до мети в роботі ставляться такі завданння

Методами дослідження стало поєднання різних підходів та принципів, а саме: об’єктивність, історизм, взаємозв’язок конкретного і загального. У процесі дослідження застосовано методи аналізу та синтезу, порівняльний та статистичний. При дослідженні дотримується хронологія розвитку подій, тому застосовується історичний метод. Для оцінки подій та явищ, які спостерігалися в історичному розвитку основних напрямів суспільно-громадського життя української діаспори використовувався принцип об’єктивності.

полягає в узагальненні наукових знань щодо інтеграційних процесів українців в соціально-економічне та громадсько-політичне життя Канади. Доповнено знання про розвиток освітніх закладів, української преси та релігійного життя, що вплинуло на зберігання національної ідентичності та формування національно-духовного простору за межами своєї Батьківщини. Наукова новизна отриманих результатів

полягає в тому, що зібраний матеріал доповнює наукові знання із історії еміграції до Канади наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Зібраний матеріал може бути використаний у навчально-науковій та просвітницькій сферах, при оформленні музейних експозицій, при підготовці до навчальних занять. Практичне значення одержаних результатів

Етапи дослідження1. Організаційний етап

2. Дослідний етап

3. Етап узагальнення результатів дослідження

Відповідно до поставлених завдань, ми прийшли до наступних висновків:

- по-перше, еміграція до Канади була спричинена важким соціально-економічним становищем значного числа селян і міських низів: малоземеллям і безземеллям, важкими податками, заборгованістю і розоренням економічно слабких господарств, неврожаями і голодом, загрозою війни., низький рівень промислового розвитку й урбанізації краю, політичні утиски та національна дискримінація українського населення.- по-друге, початкові етапи еміграційного життя українських селян були надзвичайно важкими. Матеріальна скрута, надмірна фізична праця, відірваність від народу, від традицій і релігійних обрядів. Власне, імміграція кінця XIX — початку XX ст. стала основою формування української етнічної групи Канади. Тогочасні українські поселення в Канаді зберегли багато рис українського села, побуту. Збереглися, хоча у зменшеному вигляді, народні традиції та обряди.

- по-третє, іммігранти дедалі активніше долучалися до бізнесу та громадського життя. Місцева влада в нових поселеннях перебувала в руках переважно українців. Вони обіймали місця голів, членів місцевої виборної ради, секретарів, директорів шкіл. У багатьох містечках і фермерських поселеннях учителі, лікарі, адвокати – здебільшого українці. Варто зазначити, що офіційна політика канадського уряду щодо українських емігрантів еволюціонувала від байдужості до визнання високої працездатності, моралі та політичної активності українців.

- По-четверте, українцями було докладено значних зусиль щодо піднесення свого освітнього та фахового рівня. Українці добивалися створення шкіл, вкладали кошти у будівництво шкільних приміщень. - По-п’яте, вихід у 1903 р. газети «Канадський фармер», а згодом й інших друкованих видань – газет «Ранок» (з 1905 р.), «Червоний прапор» (з 1911 р.) та ін. – знаменував початок розвитку в Канаді українського друкарства. Вони закликали до консолідації нації та єдності. Українська еміграційна преса є важливою складовою частиною загальної історії української преси.- По-шосте, у релігійній сфері українські емігранти певний час залишалися без проводу своїх церковних лідерів. Тільки 1902 р. митрополит Андрей Шептицький направив до Канади трьох постійних українських священнослужителів. На зібрані кошти українці побудували на канадській землі десятки православних церков, де велося для них богослужіння. На кінець піонерської доби відбувся активний розвиток церковного життя серед українців в Канаді. Цей шлях пішов чотирма рівнобічними шляхами: Українська Католицька церква, Українська Греко-Православна, Пресвітеріанська Церква й окрему незначну групу творили баптисти. 

Дякую за увагу !!!