Урок я у світі в 3 класі на тему: "Герої поряд: мужність українських військових на прикладі Сирватка Олександра Васильовича."

Про матеріал

Особливий, пам'ятний урок, який виховує патріотичні почуття. На цьому уроці діти ознайомились з яскравим прикладом мужності та сміливості. Цим прикладом став колишній випускник рідної школи.

Перегляд файлу

Урок мужності

Тема уроку: Герої поряд: мужність українських військових на

прикладі Сирватка Олександра Васильовича

Мета уроку:

 формування в учнів почуття патріотизму, любові до

свого краю, народу та його історії; формування та розвиток мотивації,

спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни на прикладі подвигу героїв

сьогодення;

виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної

активності та відповідальності.

Хід уроку

І.Організаційна частина

Пролунав шкільний дзвінок,

Починається урок.

Ви працюйте всі старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім першім класі

Діти – просто молодці!

1) Вступне слово вчителя

Який же ми народ талановитий.
Куди не кинь — все вміємо створить.
Співати, вишити, сплести, пошити...
Але чого ж не вміємо ми жить,
Як нам належить, гордо, незалежно,
А не схиляти голову свою...
Любити край свій батьківський безмежно
І рідну мову в рідному краю.

2) Оголошення теми і мети уроку

- Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про нашу рідну Батьківщину. Пригадайте, як зветься країна, в якій ми з вами живемо? (Україна)

C:\Users\користувач\Desktop\сирватка\P1050386.JPG- Ми живемо з вами, діти, в чарівному, надзвичайно красивому краю, який зветься Україна. Природа нашого краю дуже різноманітна і цікава. Ось погляньте на карту ( показую на карті Україну)

 

 

 Тут є гори Карпати і Кримські, безмежні поля і степи, озера,   ріки і моря Чорне і Азовське, вікові ліси. Не злічити на ній джерел і струмочків, які живлять нас і нашу землю цілющою життєдайною водою. Це наша держава, державна територія, в оточенні інших більших і менших держав.

- А що ж таке державна територія? (Відповіді учнів).

 Державна територія — це частина земної кулі, яка знаходиться під суверенітетом певної держави.

  • А що таке суверенітет? (Відповіді учнів).

Суверенітет — це незалежність, самостійність держави в її зовнішніх та внутрішніх справах. Все це означає, що ми — незалежна вільна держава, яку ніхто не гнобить, не принижує, не нав’язує свого способу життя, іншої культури та поведінки. Це сьогодні ми незалежні і вільні, але так було не завжди. Були різні часи в нашій історії, коли ми були під гнітом інших держав, які прагнули захопити територію України для свого збагачення і поневолити її народ. Тоді нас і принижували, і гнобили, нав’язували свою мову, культуру, правила поведінки. Та тільки душа справжніх українців залишалася світлою в усі часи і люди боролися за свою волю і незалежність. А раз боролися, то й перемагали. Як писав поет Тарас Шевченко: «Борітеся й поборете», так воно і ставалося в усі віки. Бо все залежить від людей, які тут живуть, від їхньої сили, волі, розуму, бажання. Який народ, така його й країна, адже народ — це творець своєї держави, її повновладний господар. Все залежить від нього самого.

  •  А хто такий народ? (Відповіді учнів).

Народ — це населення держави, жителі країни, форма національної та етнічної єдності, нація. Це я і ти, кожен із нас.

Від того, діти, як ми любимо свою Батьківщину і буде залежати її майбутнє та сьогодення.

- Сьогодні ми поговоримо про людей, які своїми вчинками доводять свою безмежну  любов до України

ІІ.Основна частина

Увага! Увага! Зараз ми з вами помандруємо в минуле, аби краще зрозуміти звідкіля ж беруться справжні патріоти. (Демонстрація фотодокументів)

10 липня 1994 року  в селі Зеленче Дунаєвецького району народився маленький Сашко. Він ріс, підростав, а коли йому виповнилось 6 років прийшов до нашої рідної школи у 1 клас. Сашко дорослішав і його вже звали Сирватко Олександр. Вже у 1 класі батьки його записали у секцію «дзюдо», адже хлопчина дуже любив займатись спортом. Часто він займав призові місця на змаганнях.

Збігали роки, хлопчик дорослішав і ставав справжнім помічником для батька. Адже йому дуже подобалось працювати біля автомобільної техніки. Сашко допомагав батькові ремонтувати трактори ( а вдома їх було аж чотири), а також частенько сідав за кермо, допомагаючи орати, косити чи перевозити вантажі. З часом, хлопчина виконував роботу дорослого чоловіка.

У 2012 році Сирватко Олександр Васильович став випускником нашої школи і в цьому ж році вступив до Балинського професійного училища на спеціальність «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Вже у цьому віці він розумів, що це життєве призначення.

Саме навчаючись у цьому навчальному закладі, всі побачили і зрозуміли наскільки Олександр обізнаний у даній сфері, адже займається цим з дитячих років.

Перший успіх прийшов у 2013 році під час проведення Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності. Цей конкурс приніс Олександру 1місце. В нагороду Олександр Васильович отримав Диплом I ступеня з підписом Міністра освіти і науки України Д. В. Табачника. З тих пір нагороди так і посипались… В Олександра є ще безліч нагород, дві статті в районній газеті. Але через свою надмірну скромність Олександр не любить про це згадувати. (Демонструю дипломи, похвальні листи та газети)

C:\Users\користувач\Desktop\сирватка\BnmWX2X8CoE.jpgC:\Users\користувач\Desktop\сирватка\P_20131220_083634.jpgНе дивлячись на всі свої успіхи, він хотів здійснити ще одну свою дитячу мрію – стати військовим. На службу Олександр Васильович потрапляє у місто Хмельницький ( 8 батальйон спеціального підрозділу). Вже через рік він стає старшим шофером та потрапляє у місто Краматорськ, що на сході України. Саме тут він виконував свій патріотичний обов'язок – захищав свободу та незалежність нашої держави, оберігав наш спокійний сон. Про події, які відбувались на сході України Олександр не любить розповідати. Можу вам продемонструвати декілька фото (демонструю фото).

 

 

 

 

C:\Users\користувач\Desktop\сирватка\Фото000.jpgC:\Users\користувач\Desktop\сирватка\IMAG0127.jpgC:\Users\користувач\Desktop\сирватка\Фото022.jpg 

 

 

 

 

 Перебуваючи в зоні АТО він сильно захворів від переохолодження та перевтоми, але від лікування неодноразово відмовлявся. Коли хвороба стала перемагати виснажений організм бійця, його переправили у військовий госпіталь, де зараз він лікується.

III.  Фізкультхвилинка.

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм,

Ось побачили Карпати,

Як вершину нам дістати?

Заглянемо в озерця,

Не торкнутися нам дна?

Так ми довго-довго йшли

І до школи знов прийшли!

IV. Угагальнення та систематизація почутого

  • Чи хотіли ви бути схожими на Олександра?
  • Які риси характеру вам найбільше сподобались?
  • Що потрібно робити кожному, щоб в майбутньому стати героєм?

Кожному з нас потрібно всім серцем любити нашу рідну неньку – Україну. Для цього нам потрібно добре вчитися, берегти природу, поважати старших, кожного дня робити корисні вчинки. Пам'ятайте, що кожен з нас – громадянин України.

Давайте зараз разом огорнемо нашу неньку - Україну теплом своїх долоньок і сердець. Із білого паперу ми виріжемо відбитки своїх долоньок, а з червоного паперу – сердечка. Потім усі, колективно наклеїмо усе навколо карти України.

C:\Users\користувач\Desktop\1 ВЕРЕСНЯ\P1050391.JPG 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Підсумок уроку

Дякую усім за працю! Я, думаю, що кожен із вас хотів би бути схожим на нашого героя. Адже, кожен із нас любить свою Батьківщину.

Я пропоную написати Олександру Сирватку колективного листа від нашого класу, а також намалювати малюнки, щоб підтримати його у важкий час та підняти йому бойовий дух.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завантаження...
docx
Додано
4 липня 2018
Переглядів
1494
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку