Урок з читання 1 клас "Мовні і немовні звуки. Органи мовлення"

Мовні і немовні звуки. Органи мовлення

Тема. Мовні і немовні звуки. Органи мовлення

Мета: дати дітям практичне уявлення про звуки мовлення у зіставленні з немовними звуками; ознайомити з основними органами мовлення; організувати спостереження учнів за їх роботою; розвивати артикуляційні вміння, фонематичний слух; виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: звукозапис «Голоси тварин і пташок», за можливості — шум моря, плескіт води в дже­рельці, шелест листя, гуркіт грому, стук коліс потяга, шум двигуна автомобіля чи літа­ка; камертон, метроном, барабан, дзвіночок, ложка зі склянкою води, цупкий папір; аудіозапис пісні «Наша мова — світанкова» (муз. І. Полєвікова, сл. Г. Бідняка); зошити в клітинку для графічного зображення звукових схем слів і моделей речень.

Хід уроку

— Сьогодні на уроці ми вчитимемось розрізняти різні звуки, виділяти серед них мовні і немовні; правильно вимовляти мовні звуки за допомогою наших органів мовлення.

— У повсякденному житті людину оточує безліч звуків: шум моря, плескіт води в джерельці, шелест листя, гуркіт грому, стук коліс потяга, шум двигуна автомобіля чи літака. Давайте ми погра­ємо в гру і дізнаємось, які звуки ви почули.

Учитель вмикає аудіозапис немовних звуків, діти відповідають, чому або кому вони належать.

— Ви відповіли правильно, тому що кожен із цих предметів — джерел звуку — має характерний тільки для нього звук.

Наприклад: плескіт у долоні, звук від удару камертона, бараба­на, метронома, дзвіночка, стукіт ложечки в склянці води, шуршан­ня цупкого паперу, гра на музичних інструментах (сопілці, скрип­ці, фортепіано), якщо вміє вчитель або діти, які відвідують музичну школу.

— Який звук найкраще чути, коли гарчить собака? ([р])

— А шумить вітер? ([ш])

— А сичить змія? ([с])

— А дзвенить комарик? ([дз])

— А як гудуть хрущі над вишнями навесні? ([ж])

— Як кує зозуля, як «розмовляють» корова, ворона, кінь, півень, кури, каченята, гуси?

— А які звуки може видавати людина? (Чхати, хропіти, смія­тися, свистіти, кашляти тощо)

— Чи може людина висловити свою думку такими звуками? (Ні)

— Чому? (Це немовні звуки, усі вони сприймаються по-різному, їх не можна точно відтворити на письмі.)

IV. Формування поняття про мовні звуки, органи мовлення

1 Пояснення вчителя. Виховний момент

— Усе, що ми чуємо,— це звуки. Вони всі різні, і ми їх відрізня­ємо один від одного. Зараз я говорю, і ви теж чуєте звуки. Це звуки людського мовлення. За їх допомогою люди мають змогу виражати свої думки. Із мовних звуків складається мова спілкування — укра­їнська, російська, англійська, французька та багато інших. Будь-яку мову треба поважати, можна вивчити і знати її, але рідну мову треба любити, берегти, спілкуватися і пишатися нею.

Наша рідна українська мова — красива, багата, милозвучна. І всі слова, звичайно, складаються зі звуків. Їх може вимовляти тільки людина, тому що має для цього спеціальні органи — органи мовлення.

2 Фізкультхвилинка (під аудіозапис пісні «Наша мова — світанкова»(муз. І. Полєвікова, сл. Г. Бідняка))

Українська наша мова

Повсякчасно на вустах.

Чародійна, барвінкова

І співуча, наче птах.

Приспів:

Любим нашу рідну мову

І не зрадимо її.

Нашу мову світанкову

Знають навіть солов’ї.

Рідна мова завжди з нами

У ромашковій красі...

Розмовляє нею мама,

Розмовляємо ми всі.

Приспів.

— Прослідкуйте, будь ласка, що допомагає мені і вам вимовля­ти звуки [б], [о], [у], [п], [м]. Вимовте ці звуки і подивіться одне на одного. (Учні роблять висновок, що у вимові допомагають губи.) Отже, губи — це орган мовлення.

Далі за аналогією вчитель організує спостереження за такими осно­вними мовленнєвими органами, як язик (кінчик, середня і задня частини), зуби (верхні й нижні), тверде піднебіння.

— Спробуйте знайти ті звуки, що вимовляються з міцно зімкне­ними губами. ([б], [п], [м])

— Які звуки вимовляємо шляхом притискання кінчика язика до верхніх зубів? ([д], [т], [н], [л])

— При вимові якого звука кінчить язика дрижить? ([р])

— Вимовте звуки, що утворюються глибоко в роті за допомогою задньої частини язика. ([г], [к], [х])

— Яка частина язика «працює» під час вимови звука [т]?

Робота зі скоромовками: слухання; промовляння за вчителем хором, рядами, індивідуально, повільно, чітко, урочисто, сумно; визна­чення звуків, що найчастіше повторюються та особливостей їх ар­тикуляції.

Коза у лузі — лоза у тузі.

Бери лозу, жени козу.

Уточнення значення слова лоза.

Учитель пояснює, що лоза — це поширена в народі назва деяких кущових порід верби, а також її зрізані стебла як матеріал для ви­готовлення окремих виробів.

Слід також пояснити, чому лоза у тузі, коли поруч коза. (Учні замінюють словосполучення «лоза у тузі» на «лоза сумує», тому що боїться, що коза її знищить.)

Зовсім не спиться вусатому сому,

Сому вусатому сумно самому.

Імітація рухів під промовляння скоромовок з метою їх міцного заучування напам’ять.

VIII. Вправляння зі складоподілу

Учні промовляють слова коза, лоза, сом, бери, жени, вусатий, ділять їх на склади, визначають наголошений склад.

IX. Розвиток аудіативних відчуттів, робота з реченням

Учитель пропонує дітям знову прослухати аудіозапис немовних звуків і скласти речення за враженнями від почутого, записати в зошити моделі складених речень.

Варіанти відповідей учнів

Шумить бурхливе море. Дзвенить веселий струмок. Курли­чуть у небі журавлі. На дереві кує зозуля. Дятел лікує дерева.

X. Робота зі словом

Учитель пропонує дітям назвати в записаних моделях слова — назви предметів, ознак, дій, а також слова, що служать для зв’язку слів у реченні.

Потім діти продовжують вправляння зі складоподілу: виокрем­люють в реченнях дво-, трискладові слова, визначають наголоше­ний склад.

XI. Підсумок уроку

— Які звуки оточують людину?

— За допомогою чого утворюються звуки рідної мови?

— Які скоромовки вивчили напам’ять?

— Які звуки в них чуються найчастіше?

Урок завершується піснею «Наша мова — світанкова».