Урок з історії України "УНР в кільці фронтів: ключові події, герої та результати боротьби за збереження української держави"

Україна в 1919 році.

Польща Війська Антанти Білогвардійці Директорія УНР

Друга російсько-українська війна Дата Подія 13 листопада 1918 р. Анулювання Радянською Росією Брестського мирного договору; згодом — постанова Раднаркому про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій, залишених німцями. 31 грудня 1918 р. У радіограмі на адресу РНК РСФРР Директорія запропонувала переговори про мир. Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, проте на переговори погодився. 9 січня 1919 р. Ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою припинення воєнних дій та негайного виведення російських військ з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та Українського радянського уряду, а російські у цьому участі не беруть.

9 січня

1918 рік 1919 рік

Наприкінці листопада 1918 р. було утворено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який 29 листопада 1918 р. у м. Суджі (Курська губернія) видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні. Проголошення радянської влади в Україні

Після чергового приходу до влади більшовиків починається створення державного апарату. Держава дістала нову назву — Українська Соціалістична Радянська Республіка, яка була закріплена у першій Радянській конституції УСРР , затвердженій у березні 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад. Конституція закріпила диктатуру пролетаріату і радянський лад в Україні.

Вищим органом законодавчої влади став Всеукраїнський з’їзд Рад та його виконавчий орган — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), головою якого з 1919 р. став Григорій Петровський, що обіймав цю посаду до кінця 30-х рр. Уряд у січні 1919 р. було перейменовано на Раду Народних Комісарів (раднарком), очолив його Християн Раковський (до 1923 р.). Виборні органи влади — ради — існували переважно в губернських містах, а на місцевому рівні діяли військово-революційні комітети — ревкоми. На селі створювалися комітети бідноти, які виконували ті самі функції, що і ревкоми. До того ж, вони повинні були внести розкол серед селянства й ізолювати заможних селян.

Політика «воєнного комунізму» В основу політики більшовиків в Україні у цей час були покладені принципи «воєнного комунізму». Сутність політики «воєнного комунізму» становила спроба прискореними темпами перейти до нового комуністичного суспільства. Досягнення цієї мети пов’язувалося з революційним насильством і надзвичайно жорстоким терором.

Наслідки політики «воєнного комунізму» • Руйнування системи ринкових відносин; • розрив економічних зв’язків між містом і селом; • поглиблення інфляційних процесів; • активне формування однопартійної системи; • посилення бюрократизації, централізму; • придушення приватної ініціативи; • закріплення в масах психології «експропріації експропріаторів»; • ліквідація станів; • розширення практики «надзвичайних» заходів і масових репресій; • посилення соціального напруження

Така політика радянської влади не подобалася українському селу. Віддавати хліб за продрозкладкою селяни не хотіли, як правило, його вилучали силою продзагони. Це призвело до посилення антибільшовицьких настроїв, селянство почало чинити опір.

Селяни активно почали обстоювати свої права. Хвиля народного гніву наростала: якщо у квітні відбулося 98 антибільшовицьких виступів, то в червні–липні — 328.

Піком антибільшовицьких повстань став виступ збройних формувань під керівництвом начдива радянських військ, в минулому отамана військ УНР М. Григор’єва. У своєму універсалі (9 травня 1919 року) він закликав український народ: «Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії! Хай живе диктатура працюючого люду, хай живуть мозоляві руки селянина та робітника! Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва! Хай живе влада рад народу України!» М. Григор’єв

Падіння радянської влади в середині 1919 р. та її відновлення Це сталось 16-18 липня 1919 року.

Наступ білогвардійської Добровольчої армії Антона Денікіна навесні 1919 року

Залишки Добровольчої білогвардійської армії А. Денікіна змогли закріпитися в Криму. Очолив їх барон Петро Врангель. На січень–лютий 1920 р. в Україні вже втретє була встановлена Радянська влада.

Залишки української армії під керівництвом М. Омеляновича-Павленка здійснили так званий «зимовий похід» (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 р.) по тилах денікінців і Червоної армії, а потім перейшла на територію Польщі. Українська армія припинила існування, зазнавши поразки.