Внутрішньополітичне становище в Україні позитивне негативне Зростання самосвідомості радянського суспільства Усвідомлення себе як народу - переможця Репресії проти військовополонених та остарбайтерів Репресії проти громадян, які проживали на окупованій території Виключення з лав КП(б)У 3% членів партії за український націоналізм
В січні 1944 року до Києва повертається з евакуації Верховна Рада УРСР, обрана ще в 1938 році, і розпочинає законодавчий процес. В 1946 році радянський уряд України буде перейменовано з Ради Народних Комісарів на Раду Міністрів УРСР. У лютому 1947 року відбулися перші повоєнні вибори до Верховної Ради УРСР. З січня 1938 р. по грудень 1949 р. Першим секретарем ЦК КП(б)У був Микита Хрущов (за винятком періоду березень-грудень 1947 р., коли цю посаду займав Лазар Каганович, оскільки Хрущова було призначено Головою Ради Міністрів УРСР). З грудня 1949 р. по червень 1953 р. – Леонід Мельников.
Першочергові завдання: • відбудова виробничих потужностей України; • доведення валової продукції промисловості у 1950 р. до 113 % порівняно з 1940 p.; • першочергове відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів; • відбудова легкої промисловості і сільського господарства; • відродження культурно-освітньої сфери.
Відновлення до кінця 1945 року 44% довоєнних потужностей машинобудівної і 30% легкої промисловості, уведено в дію 123 великі і 506 дрібних шахт Донбасу. Відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів, частково житлового фонду. Зростання чисельності КП(б)У до 320 тис. чоловік. Відновлення 8-годинного робочого дня, відпусток, скасування понаднормової неоплачуваної праці. Скорочення асигнувань на оборону. Перехід промисловості на випуск мирної продукції. Перші кроки відбудови
Підсумки відбудови промисловості позитивні негативні Відбудова промисловості, шахт, електростанцій Створення нових галузей – радіотехнічна, приладобудування Нові заводи. Газопровід Дашава-Київ Відновлення ролі України у промисловому потенціалі СРСР Відбудова промисловості не передбачала її модернізацію Зміцнення командно-адміністративних методів керівництва Розвиток військово-промислового комплексу Легка і харчова промисловість – 80% довоєнного рівня
Підсумки відбудови сільського господарства позитивні негативні 1948 р. – скасування продовольчих карток Зникнення загрози голоду 1950 р. – досягнення довоєнного рівня Безжалісна експлуатація сільського населення Зміцнення командно-адміністративних методів керівництва Слабка інфраструктура с/г Надзвичайно повільна модернізація с/г
За роки війни Україна втратила близько 3 млн. осіб на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. осіб у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн. осіб, з яких на батьківщину повернулося лише 800 тис. осіб. Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Повертались до мирної праці демобілізовані з лав Червоної армії близько 2,2 млн. осіб. Поверталися й ті, що були вивезені під час евакуації на Схід, і ті, що перебували на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація. Значно змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількість таких національних меншин, як євреї, поляки, німці та інших, натомість збільшилась частка росіян.
Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів. На демографічному становищі України відбились етнічні чистки, що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших народів) і польський уряд. Унаслідок обміну населенням між Польщею та Україною в 1944 - 1947 та 1951 рр. 520 тис. українців переселилися з території Польщі, а понад 800 тис. поляків та частково євреїв переселилися до Польщі. Таким чином, через демографічні зміни 1940-х років населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, це на 4,1 млн. менше, ніж у довоєнному 1940 р.
Рівень життя поступався довоєнному. Дефіцит продуктів харчування і товарів широкого вжитку. Злиденне життя інвалідів. Житлова проблема. Грошова реформа в грудні 1947 р. та скасування карткової системи забезпечили насиченість товарами прилавків магазинів, але різко зменшилася купівельна спроможність населення. Позитивне: Поетапне зниження цін Відновлення відпусток на виробництві Відродження медичного обслуговування Приватна забудова Негативне: Відсутність гарантованої оплати праці на селі Відсутність відпусток та пенсій для сільських жителів Зміни в житті та побуті населення України
“Ждановщина” – це система заходів спрямованих на відновлення ідеологічного контролю над суспільством Послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни Зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції Початок і розгортання “холодної війни” 1. Нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції. 2. Культурно-ідеологічна ізоляція країни. 3. Зміцнення тотального контролю над суспільством. 4. Відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога. Андрій Жданов
Нещадного цькування зазнали українські історики, у працях яких містилися наукові ідеї та теорії, близькі до концепції М. Грушевського: М. Кордуба, І. Крип’якевич та ін. Критиці було піддано перший том «Історії України» за редакцією М. Петровського «за грубі політичні помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру». У 1948 р. погрому, який отримав назву «лисенківщина», зазнала генетика. Переслідування спричинили припинення розвитку галузі в Україні, мусили згорнути свої дослідження відомі вчені М. Гришко, С. Гершензон, І. Поляков, С. Делоне та ін. Лисенківщина – це переслідування вчених-генетиків, розгром генетики, що надовго загальмувало розвиток цього напряму. Назва походить від прізвища Т. Лисенка, який на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук виступив проти розвитку генетики. У 1948-1953 рр. в СРСР тривала ідеологічна кампанія проти інтелігенції, що отримала назву «боротьба з космополітизмом». Звинувачення в космополітизмі адресувалися головним чином усім інтелектуалам, які контактували із Заходом або зберігали вірність переконанням, близьким до світогляду лібералів-західників. Першочергових утисків зазнали літературні й театральні критики, переважно єврейської національності. Космополітизм – це система поглядів, що передбачає розширення поняття вітчизна на весь світ.