Урок з історії України з 9-го класу на тему: "Освіта і наука України кінця 18-у першій половині 19 ст."
Урок № 14
Освіта і наука в Україні кінця XVIII — першої половини XIX ст.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• показувати на карті місця діяльності основних освітніх, наукових і культурних організацій; визначних архітектурних споруд;
• характеризувати особливості процесу розвитку освіти, науки й культури в Україні у цей період;
• пояснювати суперечливі процеси модернізації розвитку освіти й культури;
• висловлювати судження щодо діяльності В. Каразіна, М. Максимовича, М. Остроградського,
• називати дати відкриття університетів в українських землях.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання: підручник, атлас, роздатковий матеріал, ноутбук, відеоматеріал.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
Повідомлення теми та мети уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Метод «Коло ідей».
- Назвіть історичні та політичні події кінця ХVIII - першої половини ХІХ
століття, які з вашої точки зору, мали найбільший вплив на розвиток української культури даного періоду (запропоновані учнями відповіді вчитель записує на дошці, учні в зошиті)
Наприклад: національне відродження, видання «Історії Русів» та«Енеїди І. Котляревського, діяльність Кирило- мефодіївського товариства, творчість Т. Шевченка, діяльність «Руської трійці», тощо.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Робота з підручником(с.75)
Із наведених факторів визначте ті, що негативно чи позитивно впливали на розвиток української культури заповнюючи таблицю «Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XVIII ст. – на початку ХХ ст.».
Чинники, що сприяли розвитку культури |
Чинники, що негативно впливали на розвиток культури. |
ІV. Вивчення нового матеріалу
Учитель. У Російській імперії чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на батьківщині й вимушені були шукати кращих перспектив в імперських столицях. Проте більшість із них навіть далеко від рідної землі не поривали зв’язків з Україною й намагалися своїми працею і творчістю служити інтересам власного народу.
Австрійська імперія розглядала українські землі як відсталі провінції та цілеспрямовано зберігала їхнє другорядне становище щодо центру. Унаслідок цього західноукраїнські культурні діячі, як і їхні брати-наддніпрянці, вимушені були шукати можливостей для прояву своїх здібностей за межами рідного краю.
Робота зі схемою
Парафіяльні школи повітові школи гімназії
Робота з документом(с.76) «З висловлювання міністра народної освіти в 1824-1828 рр. Олександра Шишкова
Учитель. Існували й приватні навчальні заклади, де теж здобували середню освіту. Доньки дворян навчалися в інститутах шляхетних дівчат, що діяли в Харкові, Полтаві, Одесі, Керчі, Києві. До таких інститутів приймали дівчат із 8 років. Курс навчання становив шість років і передбачав, окрім загальноосвітньої підготовки, отримання знань із домогосподарства, етикету тощо. В Україні працювали три ліцеї: Рішельєвський в Одесі, Кременецький та Ніжинський. Це були привілейовані середні й вищі навчальні заклади для дітей дворян, з яких готували державних чиновників.
Окрім загальноосвітніх, діяли й професійні навчальні заклади. Зокрема, ремісниче училище в Чернігові. Кадетські корпуси Полтави та Києва готували дворянських дітей до офіцерської служби. У Миколаєві працювало штурманське училище. У багатьох містах відкривалися фельдшерські училища.
Значним здобутком у розвитку освіти в українських землях стало заснування університетів у Харкові та Києві.
Перегляд відеоматеріалу «Освіта й наука в Україні в к. XVIII - пер. пол. XIX ст.»(з 02.00 хв.) https://youtu.be/3RVOlP4Ef58
Робота з документом(с.78) «Розпорядження попечителя Київського навчального округу ректору Київського університету (1834 р.)»
Робота з підручником(с.79)
Елементарні 4-класні головні та нормальні гімназії
Учитель. У всіх навчальних закладах, окрім елементарних і тривіальних, навчання провадилося німецькою мовою. Держава не фінансувала шкіл, й утримуватися вони мали громадським коштом. 1805 р. австрійський уряд видав указ, за яким усі початкові народні школи Галичини та Буковини передавалися під контроль римо-католицької церкви. Це рішення спричинило загострення «боротьби за школу» між поляками та українцями, яка тривала протягом першої половини ХІХ ст. У 1847 р. в Галичині діяло 741 русинська й 459 русино-польських шкіл.
На Буковині українська мова до шкіл не допускалася, відбувалася румунізація системи освіти.
На Закарпатті існувало близько 300 початкових шкіл з народною мовою навчання, утримуваних церковними громадами. В усіх інших навчальних закладах цього регіону обов’язковим було вивчення угорської мови.
Повну середню освіту давали гімназії. У 40-50-х рр. XIX ст. у Східній Галичині існувало вісім гімназій, на Північній Буковині — одна,на Закарпатті — дев’ять. На західноукраїнських землях вищу освіту отримували лише у Львові, де австрійська влада відновила діяльність університету (1817 р.), але з німецькою мовою викладання. Під впливом революції 1848-1849 рр. тут створено кафедру української мови і літератури. В університеті тривало протистояння між українцями та поляками за мову викладання. Окрім університету, у Львові діяла реальна (торговельна) школа й технічна академія. На Закарпатті не було вищих навчальних закладів. На Буковині Чернівецький ліцей готував кадри духовенства.
Перегляд відеоматеріалу «Наука в 2-й пол.18- 1-й пол. 19 ст.»(з 3.30 хв.)
Галузь науки |
Представники та їх досягнення. |
Математика |
|
Історія |
|
Медицина |
|
Учитель. Національне відродження та розвиток науки на українських землях посилили інтерес інтелігенції до різних галузей знання, народної культурної спадщини, до осмислення історичної пам’яті.
При університетах та інших установах створювалися культурні, освітні й наукові товариства, метою яких було вивчення науки, мистецтва, технологій та поширення знань у суспільстві. Влада цей рух не забороняла, оскільки він не загрожував державному устрою.
Так, у 1812 р. для розвитку природничих і гуманітарних знань створено Товариство наук при Харківському університеті. На засіданнях його зачитували наукові доповіді, обговорювали досліди. Результати цієї роботи друкували для широкого загалу читачів.
Важливою подією для відновлення й збереження історичної пам’яті українців стало створення громадського об’єднання — Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві (1835-1845). На основі зібраних матеріалів у 1852 р. створено Київський центральний архів давніх актів.
Створене 1839 р. в Одесі Товариство історії та старожитностей збирало й описувало залишки давнини. Зібраний матеріал оприлюднювали у спеціальних виданнях.
У Львові протягом 1821-1826 рр. діяло Товариство прихильників слов’янщини — громадсько-літературний гурток, заснований при місцевому університеті.
V. Узагальнення та систематизація знань.
Робота з картою(с.283)
Робота з таблицею
|
Наддніпрянська Україна |
Західноукраїнські землі |
Відмінності |
|
|
Загальні риси |
|
|
Висновок |
Установіть відповідність між прізвищем науковця і його біографічними відомостями.
Відповіді:1-В,2-Б, 3-Д,4-А.
VI.Підсумки уроку.
VII.Домашнє завдання