Урок з кінезіології для 1 класу "Зайчикові ігри"

Кудря Олена Павлівна
вчитель початкових класів
Тема. Зайчикові    ігри                      

Мета.
Навчальна: вчити дітей обводити по пунктиру малюнки, зафарбовувати їх  обома руками одночасно, писати  спіралеподібні  лінії.

Розвиваюча: розширювати кругозір, розвивати  зв’язне мовлення , увагу, творче мислення, уяву дітей.

Виховна: формувати якості особистості, виховувати  старанність, сміливість.

Тип уроку: комбінований з використанням здоров’язберігаючих технологій

Обладнання: зошит «Слухняні рученята», пазли,  роздаткові картки, мультимедійна презентація.

Структура уроку:

І.Організація класу
ІІ.Актуалізація опорних знань
ІІІ.Повідомлення теми та мети уроку
ІV.Вивчення нового матеріалу

V. Розвиток вмінь та навичок за допомогою казкотерапії

VІ.Підсумок уроку

Хід уроку

І. Організація класу

Дзвоник весело лунає,

Нас до класу закликає.

Тут  чекають друзі нас,

Із завданнями в цей час.

Котик  Мурчик   потягнувся,

Песик  Бублик   озирнувся,

Сонечко всміхнулось ясно,

Зазираючи  до  нашого  класу.

Посміхніться сонечку, подаруйте посмішку один одному.

ІІ. Актуалізація опорних знань (сл.1)

-Наші друзі сьогодні запросили до нас у гості свого маленького товариша.  А хто це, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.

1. Відгадування загадки

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, лісі навкруги

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте — хто такий? (Заєць)  (сл.2)

ІІІ. Повідомлення теми уроку

-Сьогодні  до нас на урок завітав Зайчик і приніс  нові завдання дня наших слухняних рученят. Ми  з вами будемо продовжувати  вправляти  наші  пальчики  за допомогою різних вправ, щоб вони були стухняними, а ми з вами розумними.

ІV. Вивчення  нового  матеріалу

1. Пальчикова гімнастика

Перше завдання, яке приніс  зайчик—нові  вправи для рученят.

Скачуть зайчики маленькі під кленочком зелененьким,

Поряд пташечки літають, дружно крильцями махають.
Ясне сонечко всміхається, з друзями вітається.

 

2. Гімнастика для мозку (відео слайд 3)

Щоб могли ми працювати, мозок треба розім’яти. Тому виконаємо вправи.

(Вправи  збуджують обидві півкулі головного мозку одночасно.)

Вправа «Перехрестні кроки»-ви торкаєтеся правим ліктем лівого коліна, а потім лівим ліктем правого коліна.

Вправа "Кільце" - по черзі перебирати пальці рук, сполучаючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і так далі.

Вправа "Кішка" - послідовно міняти два положення руки: кулак, долоня (спочатку правою рукою, потім лівою, потім двома руками разом).

Вправа "Вухо-ніс" - лівою рукою взятися за кінчик носа, правою - за протилежне вухо, потім одночасно опустити руки і поміняти їх положення.

3. «Мозковий штурм» (Сл.4)

-Діти, що ви знаєте про зайчика?
-До якої природи він належить? Чому?
-Що він любить їсти?

4. Хвилинка-цікавинка

Заєць у перекладі з старослов'янської мови означає «стрибyн». А він і справді видатний стрибун. Задні лапи його майже вдвічі довші за передні й дуже сильні, завдяки чому він може робити стрибки в декілька метрів.                                                                                                 Зайці-синоптики

          Після нічної годівлі, коли сходить сонце, зайці зазвичай йдуть до схованок .  Якщо ж вони пасуться довше, при сонці, - чекай негоди. Схоже, наїдаються про запас. 
          Натрапиш наприкінці осені  на  побілілого зайця,  то незабаром побачиш і «білих мух»: білі зайці без снігу не ходять. 

          В Україні є зайці двох видів - заєць сірий, якого частіше називають русаком, і заєць-біляк. 

                      Чому так кажуть: «косий»?    

 А заєць і не косий зовсім. Просто в нього дуже малорухома шия і озирнутися  він  не  може.  А дивитися назад, на того, від кого він тікає, треба. Ось і скошує очі заєць. А люди, мабуть, вирішили,  що він косоокий.  І прозвали його «косий».
   

5. Робота в парах. Складання  пазлу   (Додаток 1)

 -Діти, на партах у вас е конверти, у яких містяться пазли. Давайте побачимо, чия пара швидше складе картинку.
 

6.  Робота з зошитом с.10

*Вправа «Намалюй свій настрій»

*Обведення малюнків одночасно двома руками (Додаток 2)

*Наведення спіралеподібних ліній

—Наступне завдання ми, діти, виконаємо спочатку пальчиками по парті. Поставте вказівні пальчики обох рук на парту і проведіть прямі лінії у протилежних напрямках.

Візьміть у руки два олівця будь-якого кольору.   І спробуйте дуже повільно провести лінії у зошиті. Працювати починаємо від центра сторінки.

 

7.  Фізкультхвилинка

А) Вправи для для профілактики порушень зору

« Стрілянина» очима праворуч, ліворуч, униз ( по 6 разів).

« Намалюйте очима 6 кіл за годинниковою стрілкою і 6 кіл – проти .

 « Намалюйте»  очима  пружинки.

    Б) Дихальні вправи

Поліпшують поставу, стимулюють рух діафрагми, поліпшують кровообіг, гармонізують діяльність дихальної, нервової і серцево-судинної систем.

•  Глибокий вдих  руки повільно підніміть до рівня грудей).  Затримайте подих  ( увагу сконцентруйте на середині долонь). Повільно видихніть ( руки опустіть уздовж тіла).
•  Глибоко вдихніть. Закрийте вуха руками від верхньої точки до мочки. Затримайте подих. Видихніть з відкритим сильним звуком « а-а-а» ( чергуйте зі звуками « и-и-и», « у-у-у»).

V. Розвиток вмінь та навичок за допомогою казкотерапії

—Діти, послухайте казочку про зайчика, який всього боявся .  Подумайте, чи варто  боротися з своїми страхами?

1. Читання казки вчителем  (сл.7)
(для тривожних та невпевнених малят)

Жив собі на світі Зайчик. Маленький, гарненький, із довгими вухами та куцим хвостиком. Дружив він із жабенятами, що мешкали у величезному зеленому болоті. І все було б добре, якби він так не боявся всього на світі: хрусне в лісі гілка, каркне ворона, упаде з гілля листок, а наш Зайчик аж тремтить весь. А про Лисицю й Вовка годі й говорити, про них Зайченя навіть думати боялося.

Якось літом навіть Мишки злякався. Сіроманка додому поспішала, діточок малих годувати, а Зайчик, як завжди, від Лисиці ховався у високій траві. Ось тут вони й зустрілися з Мишкою.

—Ой, матусю-ю-ю!!! — закричав Зайчик,— рятуй мене!

—Чого ти кричиш, дурнику, це ж я, Мишка-Сіроманка! — здивовано вигукнула Мишка.

—Як же ти мене налякала,— з полегшенням видихнув Зайчик,— а більше тут нікого немає? — Злякано озираючись на різні боки,— запитав він.

—Ні, нікого,— відмовила Мишка,— гайда зі мною, малюків допоможеш нагодувати.

—А якщо Лисицю чи Вовка зустрінемо,— тихим, тремтячим голосом запитав Зайчик.

—Хі-хі-хі,— який ти боягузик,— засміялася Мишка,— нікого ми не зустрінемо, адже он моя нірка, ходімо!

Мабуть, наш герой так і лишився би на все життя страхополохом, якби не один випадок.

Настала зима, дуже сніжна та морозна. Зайчик поміняв свою сіру шубку на сніжно-білу й тепер став зовсім непомітним на свіжому сніжку. Це була велика перевага: ні Лисиця, ані Вовк тепер його не бачили, якщо він сидів тихо й не рухався. Інколи, коли день видавався сонячним, гратися виходили веселі мишенята й стри­бали по сніжку разом із Зайчиком.

Та якось наш Зайка прокинувся від голосного писку, це злякано пищали його маленькі друзі. По галявині за ними ганя­лася руда Лисиця. Від голоду вона вже ладна була гризти кору з дерев, аж тут побачила мишенят, що бігли до Зайки в гості.

Хижа Лисиця клацала своїми великими зубами так голосно, що навіть під зайчико-вою ялинкою було чути. Як Зайченя злякалося!!! Аж дихання у нього перехопило. Та раптом він побачив, як Лисиця наздоганяє найменше мишеня, ось-ось схопить!

Мить—і Зайка вистрибнув із-під ялини:

—Гей ти, Рудохвоста, відчепися від ма­лечі!!! І де в нього та сміливість узялася?— тільки Зайчик про це зараз не думав. — Ану, спробуй, дожени мене! І дременув по галявині щодуху. Лисиця облизнулася:

—Як мені поталанило,— пристойний сніданок за стільки днів,— і не роздумуючи, кинулася за Зайченям.

Скільки вона ганялася за ним — невідомо, але дуже швидко Зайчик почав відчувати, як мерзнуть його лапки, і як вони поволі перестають його слухатися. Він вже чув, як важко дихає Лисиця. Мишенята від страху закрили лапками оченята, вони не могли дивитися, як їх найкращого друга впіймають і з'їдять.

—Ось і смерть моя прийшла,— прошепотів Зайчик, ухиляючись який уже раз від Лиски. Та високо-високо підстрибнувши, заплющив очі.

Довкола стало тихо-тихо... Зайка відкрив одне око, потім інше й раптом зрозумів, що лежить він під великим сніговим кучугуром, а Лисиці немає! Від пухнастого снігу він чхнув і потихеньку визирнув назовні. Лисиця бігала по галявині, клацала зубами від люті:

—Та де ж він подівся? Невже доведеться знову спати голодною? Шукала Руда Зайчика, шукала та дарма — пухнастий сніг добре сховав його.

Зрозуміло Зайченя, що не бачить його Рудохвоста на білому сніжку, та й нюхом не чує, бо дуже добре його завалило. Побігала Лиска, побігала та й геть пішла. Посидів ще Зайчик трішки тихенько та й вистрибнув на галявинку. Сніжок виблискував на сонечку, і Зайчикові здалося, що він навіть не такий холодний, як раніше. Аж тут з'явилися мишенята:

—Пі-пі-пі,— Зайчику-Любчику, якби не ти, переловила б нас усіх руда розбійниця!!! Ти такий сміливий та спритний, ми тебе так любимо й пишаємося тобою!

З того часу наш герой став боятися вже менше й зрозумів одну дуже важливу річ: потрібно лише спробувати бути сміливішим, зробити перший крок, і сміливість почне з'являтися сама собою!

2. Бесіда за прочитаним

—Яким був зайчик і з ким дружив? (З мишенятами, жабками)

—Яка у нього була найбільша біда? (Дуже всього боявся)

—Що допомогло зайчику стати сміливішим? (Лисиця хотіла з’їсти менших за нього мишенят-його друзів. І тому він переміг свій страх.)

—А ви хочете зробити такий крок назустріч сміливості?

—Тоді почніть з найпростішого: (тут мож­на запропонувати, наприклад, наступного разу голосніше відповідати на уроках або розповісти всім дітям віршик).

 

3. Малювання  за  уявою

—Діти,  намалюйте  зайчика, якого ви уявили  і те, що вас найбільше вразило в історії, яку ви почули.

 

VІІ.Підсумок уроку

—Діти, чи сподобався вам урок?

—Якою  рукою вам легше було працювати?

—Що найбільше вам сподобалося?

—Я вам дякую за урокі і бажаю, щоб ви були всі сміливими, розумними та дружелюбними.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2