Урок з літератури рідного краю: "Маркіян Шашкевич - будитель національного духу в Галичині"

Тема. Маркіян Шашкевич – будитель національної свідомості у Галичині.

Мета. Ознайомити з творчістю зачинателя нової української літератури в Галичині Маркіяна Шашкевича. Допомогти усвідомити ідейно-художній зміст творів,розвивати навички аналізу ліричних творів,висловлення власної думки щодо прочитаного,виховувати прагнення до духовного збагачення, шанобливе ставлення до рідного слова.

Форма уроку. Лекція з художнім читанням

Обладнання. Портрет письменника, збірки з поезіями,ілюстрації «Русалки Дністрової», вислови про Маркіяна відомих у літературі людей,записи пісень (балада «З янголом на плечі» М.Бурмаки)

 

Пере6іг уроку

1. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово

Осінь 1893 не радувала погодою.Низько опускалися хмари,котилися тумани,стелилася мряка.Дощ лив увесь день.Але вночі з-поміж туч стали проблискувати зорі. Одна швидко мигнула над обрієм,спалахнула яскраво і… згасла….

1 листопада, у день поминання померлих,на Личаківському кладовищі у древньому Львові було надзвичайно тихо між високих дубів і грабів. Лиш урочистий церковний хор зі своїм « Упокой,Господи…» розперізував цвинтарну тишу і возносив у небо спомин про молодого галичанина,прах котрого перепоховали тут сьогодні у рік 50-річчя його смерти.

На могилу кладе вінок посол Галицької « Просвіти» Олександр Барвінський,промовляє останнє слово отець Михайло Цегельський,Кость Левицький читає вірші й телеграму з далекої Італії від Соломії Крушельницької: « Я хоч на чужині,але нехай і моя сльоза спаде на його могилу».

Ледь схлипує вдова Юлія з роду Крушинських.У її тендітних руках два скромних букетики: один – на могилу сина,о. Володимира,а другий лягає поруч до підніжжя пам'ятника – могили чоловіка – Маркіяна Шашкевича.

 

Асоціативне завдання.

Звучить балада у виконанні М.Бурмаки « З янголом на плечі» на сл.. І. Малковича.

Завдання:

Мойсей Сапфір сказав: «Людині у метричних свідоцтвах пишуть, де вона народилася, але не пишуть, для чого вона народилася..Рано чи пізно до нашої свідомості приходить думка: « А який сенс життя?»

Озвучте власні роздуми…  ( «Хвилинка мудрості» )

 

2. Оголошення теми і мети уроку.

Ідея служіння народові була метою життя багатьох славетних галичан,серед яких ім'я Маркіяна Шашкевича,видатного поета,громадського діяча,борця за рідну мову і культуру в Галичині. А його життя,як спалах свічки, але це маленьке полум’я

 Здатне було розпалити великий вогонь боротьби

Земний уклін вам,хто відстояв

Свій вік,свій дім,свій чесний хліб…

Не онімечили святої,

Не спольщили,хоча могли б.

Ми ладні руки цілувати

Тому,хто у страшній порі

Зберіг для нас дзвінкі Карпати

І мову чистую зберіг.

Яків Головацький у праці «Пам'ять Маркіяну- Руслану Шашкевичу» писав: « Коли він розговорився про русину,народність,рідний язик,родиму словесність,тоги показалася його сильна душа,котра в тім слабовитім тілі жила,очі блиснули живістю і якимсь святим вотхненням,лице набрало якоїсь грізної поваги – говорив сердечно,переконував.Одно було в його на думці: свій рід,свій язик,своя словесність,своя народність…»

 

М. Шашкевич був людиною дії…Здатний на подвиг,готовий до жертви,умів єднати однодумців,згуртувати,переконувати.Ідея народу,возз’єднаного,єдиного у своїй цілісності була тією основою,що визначила громадську і політичну діяльність поета і громадянина.

Читається запис на дошці

Вслухаймося: «Сполошиш ми долю і проженеш щастя, день ми споморочиш і світ ми западе і йме ворогувати, знидіє радость і плач мя огорне,туга ми ранком і вечором журба,і ніч ми не сонна і горюваннє з сонцем,вирвеш ми очі і душу ми вирвеш,а не візьмеш милости і віри не візьмеш,а не видреш любови і віри не видреш, бо руське ми серце і віра руська.»

 

Фотографія чи портрет Маркіяна не збереглися.Художник Микола Івасюк,скориставшись схожістю сина,намалював подібне обличчя (увага на портрет)

Надпис

«Маркіян був чоловік середнього зросту,щуплий,але меткий,волосся ясно-русе,очі сині,тужнії,носик невеличкий,лице худощаве,виражало якусь тугу і болість» (Яків Головацький)

 

«Шашкевич був середнього зросту,тонкої будови тіла і імягеньких рис лиця. Сині сумні очі, юно русе волосся і ніжність постави надавали його подобі чогось дівочого.Високе його чоло було уже в молодості пописане плужком глибоких думок.На лиці одбивалася якась тужливість,терпіння…» (Микола Устиянович)

 

«Маркіян був не мізерний і не грубий,ясноволосий,любий з лиця,симпатичний,любимий всіма. Сиві його очі робили любе вражіння…» ( Анатоль Вахнянин)

 

3.Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

 

Народився 6 листопада 1811р. в с. Підлисся на Львівщині в сімї сільського священика. Це було казкове місце: садиба потопала в розкішному саду. Про це поет писав:

Читець У садочку соловійчик

Щебетав пісеньки.

Розвивав ми пісеньками

Літа молоденькі.

У школі сірі будні,болючі кривди: хто забувався і заговорив по-українськи – носив на шиї книжечку,оправлену в дощечки. І так доти,поки не «підловив» товариша й не передав йому це покарання.

З 1829 р. навчається У Львівській духовній семінарії,де через два роки виголошує промову укр.. мовою,за що опинився без даху над головою:його відчисляють зі студентів,хоча не вказують справжньої причини. Батько відрікається від сина:

Читець Прости ми отче,прости,бач, я ся каю

Жалем серце бідне моє прозябає.

Твої ноженьки сльозами зливаю

Ах прости синові,най не загибає.

Вуйко Захар Авдиковський допомагає молодому хлопцеві,а в того праця,праця,праця… Йде «в народ»,записує фольклор,укладає збірники.

Демонструється збірник «Народні пісні в записах М.Шашкевича»

1833 повертається до семінарії. Цього ж року організовує гурток «Руська трійця» - це була перша нелегальна українська патріотична група,мета якої працювати на користь українського народу,розвивати його культуру,мову. Першим кроком гуртківців став альбом «Зоря»,у якому Маркіян написав: « Світи,зоре, на все поле,закіль місяць зійде».І поки альманах лежав у цензурі,молоді патріоти укладали збірники пісень. Народна творчість будила в них почуття відповідальності перед нащадками за рідну культуру:

«Аж мило згадати,як то серце б’ється,

Коли з України піснь солодко в'ється», - писав поет Устияновичу.

Доля  «Зорі» не була вирішена,її заборонили 1843р. за нібито бунтівний характер. Але це не спинило гуртківців,а надихнуло до впертої праці. Поет видає брошуру «Азбука і Абецадло»,якою виступає проти спроб запровадити в укр.. алфавіт латини.

В жовтні ще один сміливий крок – дає почин виголошенню проповідей укр. мовою. Це сталося вперше у Львові в соборі св.Юра. Шашкевича підтримують Устиянович,М. Величковський Ю., Лавровський І. проповіді виголосили у Відні, Перемишлі.

І нарешті через місяць велика подія – « Русалка Дністрова» - книжка, про яку І.Франко напише:…»була вона явищем наскрізь революційним».Видрукована в Пешті за власний кошт.

 

Звучить Кос-Анатольський «Встала «Русалка Дністрова»

Поетичний твір тільки тоді має вартість,коли він дає щось нове. В Маркіяна все було таким:свіжим,весняним,оновленим.. Його вірші будили розум,ворушили сумління,кликали до дії.

« Русалка Дністрова « наполовину складалася з фольклору, з історичних віршів. Виразні зорові образи,гіперболізація,промовисті епітети,мажорний акорд тріумфальної радості бачимо в «Хмельницького обступлення Львова»

Читець

Ой у чистім полі да близько дороги,
Там стоїть наметець великий, шовковий,
А у тім наметці стоїть стіл тисовий
Да гетьман Хмельницький сидить конець стола,
Молодці-козаки стоять доокола.
Да гетьман Хмельницький пише дрібні листи,
По всей Україні розсилає вісти...
Військо куренноє в поход виступало,
Ляхи розроняло да Львів обступляло.
Як гетьман Хмельницький кіньми навернув —
Та й Львів ся здвигнув;
Як гетьман Хмельницький шаблею звив —
Та й Львів ся поклонив.
На розсвіті з замку із рушниць стрілєли,
А смерком козаки замок підпалили
Да раненько доокола весь Львів обступили.
Ударили з самопалів — двори погоріли.
А гетьман Хмельницький посли посилав,
Словами промовляв:
"Як будете миритися,
На окуп винесіть три миси червоних,
На окуп виведіть сто коней вороних.
Як будете битися,
Мечами рознесу мури високії,
А кіньми розорю двори біленькії..."
А у Львові рано всі дзвони заграли,
А високі ворота остіжом упали.

 

М.Шашкевич історію називав вчителькою.У поезії «Згадка» давня Словянщина бачиться йому країною радості,а сучасність тут гостро критикується.У козацькій славі поет вбачав джерело добрих надій,протиставляв її безбарвній дійсності.

Читець Заспіваю, що минуло,
Передвіцький згану час,
Як весело колись було,
Як то сумно нині в нас!

Святовида лиця ясні
За Лабою слов’ян чтив,
Купайловий 3 танок красний
Царинами вітром сплів.

Гай ся на честь гарной Лади 
Піньом дівиць розлягав,
Мир в подяці для Коляди,
Веселячись, снопи клав.

Над ярою Волтавою
Суд Любушин мир давав,
Над Дніпром-Славутицьою
Так Ярослав ся вславляв.

Поза білими водами
Білий гніздо орел вив,
А руськими сторонами
Дзвін вічовий гомотів.

Новгорода сила й слава
Світом цілим зголосла,
Києва золота глава
Під небеса ся звела.

Слави дочка величана
На світ цілий сіяла,
Піснь Люмира, піснь Бояна
Голосніше їй гула. 

Нині думка йде сумненько,
Темним лісом гомонить,
За Дунай, за Дніпр туженько
Згадка журна лиш летить.

Понад Дністра берег крутий
Гамор галич розлягат,
Там сум душу хапле лютий,
В безвість гадка пропадат.

Городища де бували —
Днесь могили ся звели,
Богів храми де стояли —
Грехіт мохи поросли.

Поза води, поза тихі
З Славов гаразд пробував,
Загудівши, вихор лихий
І сліди їх позмітав.

Красна Ретра з Арконою
Пилом вічним припали,
Діти вірні з матерьою
Десь в безвістьох ізчезли...

Де ворони ся злітають,
Колись славний стояв тин.
Тяжкі мраки днесь лягають,
Як на ногах татарин.

Щастя, гаразд з-під могили
Гомоном лиш залітат;
Як слов’яни колись жили —
Журна думка лиш згадат.

Із русина щирой груди
В побратимий летить край,
Побратимі де суть люди,
Поза Волгу, за Дунай.

 

Історичні твори стали увертюрою до творів на сучасну тематику,у яких на високих регістрах прозвучали ідеї возз'єднання всіх народних силдо дії. У вірші «Дайте руки,юні други» автор розкриває свій світогляд,свої поривання:

Читець Дайте руки, юні други, 
Серце к серцю най припаде, 
Най щезають тяжкі туги, 
Ум охота най засяде. 
Разом, разбм; хто сил має, 
Гоніть з Руси мраки тьмаві, — 
Зависть най вас не спиняє, 
Разом к світлу, други жваві

У кількох рядках втілено цілу програму гуртка «Руська трійця». До великих звершень були готовими усі його учасники

Читець Руска мати нас родила, 
Руска мати нас повила, 
Руска мати нас любила: 
Чому ж мова єй немила? 
Чом ся нев встидати маєм? 
Чом чужую полюбляєм?

Вірш закликає не втрачати основи духовного життя.В ньому і докір,і обурення,і гнів,і оптимізм на утвердження національної гідності.Це громадянська позиція «Руської трійці»

 

У кожного митця є перлини,що з'являються в хвилини  глибокого зворушення. У Лесі Українки це «Лісова пісня»,у Франка – «Каменярі»,а в Шашкевича – «Веснівка».Іван Франко назвав її первістком красного письменства у Галичині.Найкращою в «Русалці» нарік її М.Максимович..Тут все: і особисте,і громадянське,але немає розгубленості,зневіри,покірності.

Читець Цвітка дрібная

Молила неньку,

Весну раненьку:

"Нене рідная!

Вволи ми волю –

Дай мені долю,

Щоб я зацвіла,

Весь луг скрасила,

Щоби я була,

Як сонце, ясна,

Як зоря, красна,

Щоби-м згорнула

Весь світ до себе!"

– "Доню, голубко!

Жаль мені тебе,

Гарная любко;

Бо вихор свисне,

Мороз потисне,

Буря загуде, –

Краса змарніє,

Личко зчорніє,

Головоньку склониш,

Листоньки зрониш, –

Жаль серцю буде".

«Русалка Дністрова» започаткувала процес становлення НУЛ у Галичині. Цьому вже ніхто не міг перешкодити. «Є то нам як заранє по довгих тьмавих ночах,як радість на лиці нещасного,коли лучша надія перемчить крізь серце його,то здорові рістки,про які нам дбати цілою душею,огрівати,плекати і прощати,доки під крилом часу і добрих владнувателів засіяють величчю» - написав у передмові автор.

Якщо колишня «Зоря» засяяла над обрієм рідного краю, то сонце життя Маркіяна помало меркло,насідала пітьма. Незважаючи на радісні дні життя у коханні з близькою серцю жінкою Юлією,у Маркіяна загострюється хвороба легенів. Понура глуха місцевість,навколо болота і ліси,хмари комарів – це ті умови праці на парафії, що зовсім не сприяли здоров'ю.

Останнє пристановище – село Новосілка на Львівщині,де були написані прозові твори.Як весняна ластівка – листи від друзів. Поет пише: «Забудеш і біду,і горе,і смуток,і журбу,і,здається,що завсігди весна…»

У весняний день хвороба поборола над ним – Маркіян осліп,а 7 червня 1843 р. помер.Похоронили на сільському цвинтарі.

 

Супровід «Цвітка дрібная» у виконанні В.Матюка

Тиша на Личаківці.Тільки вітер злегка шелестить кронами височенних дубів. Скорботні стоять хрести,пам’ятники. Чорніють поміж них стежки,як хресні дороги тих,хто проніс свій хрест до вознесіння за кращу долю українського народу

Обриває вітер пелюстки печальні,і цвітки дрібненькі лягають  на чорну землю,яка прийняла тіла,життя котрих було спалахом зорі на обрії надії…Маркіян Шашкевич, Василь Стус, Володимир Івасюк.

 

4. Підсумки

«Мікрофон»

5. Домашнє завдання

Узагальнити вивчене, з допомогою Інтернету віднайти цікаве про письменника, проаналізувати «Веснівку»,за бажанням вивчити напам'ять