Урок з основ християнської етики" Усвідомлення своєї відповідальності за долю народу."

Про матеріал

Тема. Усвідомлення своєї відповідальності за долю народу. Мета: підвести дітей до усвідомлення того, що кожна людина повинна з відповідальністю ставитися до долі свого народу, вказати на важливість наполегливості у християнській вірі; допомогти їм зрозуміти , що подолати життєві труднощі людина може лише з надією на Божу допомогу та милосердя; виховувати почуття відповідальності. Обладнання: Біблія, портрети княгині Ольги і князя Володимира.

Перегляд файлу

Тема. Усвідомлення своєї відповідальності за долю народу.

Мета: підвести дітей до усвідомлення того, що кожна людина повинна з відповідальністю ставитися до долі свого народу, вказати на важливість наполегливості у християнській вірі; допомогти їм зрозуміти , що подолати життєві труднощі людина може лише з надією на Божу допомогу та милосердя; виховувати почуття відповідальності.

Обладнання: Біблія, портрети княгині Ольги і князя Володимира.

Хід уроку:

І. Організація класу до уроку

Слава Ісусу Христу. Урок почнемо з молитви і просимо в Бога натхнення.

Адже Ісус сказав: « Де двоє або троє зберуться в ім’я моє, там і я серед них перебуваю.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Про яку мову м говорили на минулому уроці?(українську)Ірина, Наталя, Юля Г., Марія Д.
А чому м повинні шанувати українську мову?(бо це є наша рідна мова, мова усього нашого народу)
На домашнє завдання ви повинні були підготувати вірші про українську мову.

ІІІ. Повідомлення теми уроку

Який зміст вкладено в слово відповідальність?( коли ми за щось відповідаємо).
За що ви є відповідальними?( за клас, за вчинки, за здоровя).

Люблячий Христос, що завжди кликав народ до прощення і смирення, - на хресті між двома розбійниками У тяжких муках закінчується земне його життя. Він, піднесений від землі умає про цей грішний світ і темний народ, що його розіп’яв та просить у Бога: «Боже прости їм, бо не знають, що роблять».

І ще один погляд гаснучих очей, ще одне зітхання змучених грудей і Він знову навіки з’єднується з Отцем Своїм.

Але от відкриває Він очі і бачить : мати його в смертельному сумі стоїть коло хреста. Що варті його муки порівняно з муками матері. І Він усвідомлює свою відповідальність не тільки за спасіння світу, але і за свою матір. На кого Він її покидає. Що вона буде робити без Нього? Як її заспокоїти?

Ці думки бентежать Ісуса в передсмертну хвилину. Він очима знаходить улюбленого учня Івана і каже матері: « Це син твій», - а Іванові: « Це мати твоя». І тільки після того відчувши , що виконав свій останній земний обов’язок Христос смиренно схилив голову.

Чого цим вчинком навчає нас Ісус Христос?

Він навчає нас ніколи не забувати нашої рідної матері.

Але у всіх нас є ще одна спільна мати, яка нам дала світло життя, яка нас виховала – це мати Україна. Яка є багата людьми , які є творцями її духовності. Та наша батьківщина була державою з поганською релігією.

Найвищим богом у давній релігії тодішніх мешканців нашої землі був Сварог, бог неба, що вершив суд Божий над цілим світом. Також наші предки вірили в бога Перуна, який був богом грому, блискавки. Всі інші боги більші і менші мусили його слухати та йому покланятися.

Дажбог – був богом сонця, від якого залежало життя, Волос - опікувався худобою. Крім богів були ще й богині. Лада – богиня краси, любові; Марена - богиня смерті.

Та в Лаврентіївському літописі читаємо, що у І ст. після Різдва Христового прийшов на українську землю один з учнів Ісуса Христа – Андрій. Став він на кручах Дніпровських, уважно розглянув навколишні простори і прорік «Тут Возсіяє благодать Божа». Та пройдуть ще сотні років, коли збудеться це чудесне пророцтво.
Дорогі діти, зробимо невеличку подорож у історичне минуле України.

Засмучений воїнами та темрявою незнання істинного Бога, народ наш терпляче чекав свого духовного пастиря, що поведе його до світла віри. Вранішньою благовісною зіркою на цьому шляху стала Княгиня Ольга.

Княгиня Ольга почала володарювати у Києві 945 р. Вона була розсудливою і мудрою. Княгиня відмовилася від воєн, усі справи з державними сусідами вирішувала мирними засобами, піклувалася про поширення освіти. Саме тому літопис назвав її «наймудрішою серед усіх людей».Вона прийняла християнство у 945р. А також княгиня за легендою об хитрила навіть самого константинопольського імператора.
Тобі б , княгине, царювати тут між нами.
Я поганка, коли хочеш бути моїм хресним батьком, то й охрещуся.

І цар згодився. Сам навчав її правд віри.

Благословення ти між руськими жонами, бо полюбила світло і покинула пітьму. Благословлятимуть тебе діти Русі аж до останнього роду нащадків твоїх. Щаслива держава, що має таку мудру княгиню.

По хрещенні запросив цар знову і сказав:

Хочу взяти тебе за жінку.
Як же можеш узяти мене за жінку , коли ти держав мене до хреста? Це ж було б не по християнськи.
Перехитрила ти мене Ольго, сказав цар.
Княгиню Ольгу згодом було проголошено святою. Вона і після мерті молить Бога за Русь.

Запис до зошита.

Княгиня Ольга - перша християнка, яку проголошено святою.

Святу віру рівноапостольної Ольги продовжив її внук Володимир.

Князь Володимир , син Святослава і внук Ольги посів великокнязівський стіл 980р. і правив державою понад 35 років. Та найважливіше, що він зробив для України було те, що сам прийняв християнську віру і охрестив весь народ. Перебуваючи у Корсуні у поході Володимир осліп. Його молода дружина візантійська принцеса порадила йому охреститися. І як тільки єпископ поклав руку на голову князя і став виголошувати прописані слова вигукнув князь радо:

Я бачу, я знову бачу.
Як ви думаєте, чи прозрів князь тільки фізично?

Ні , видужала і його душа.

Та святість Володимира не тільки в тому, що охрестився сам. Головна його заслуга перед Господом у тому, що знайшов у собі сили, як старозавітній Мойсей, вивести народ з полону покоління дерев’яним ідолам. У країну радості, справедливості, досконалості, віри, надії, любові, як увесь християнський світ.
Українська церква називає Володимира Рівноапостольним.
Чому?

Запис до зошита

Володимир приніс велику віру на Русь, як колись апостоли у Грецію, Рим і інші краї.

Яку церкву побудував Володимир ?(Десятинну)

Таких прикладів українська історія знає ще немало. Вірно служив своєму народові князь Ярослав Мудрий.

Який собор збудував Ярослав Мудрий?

Софія Київська

Стоїть вона на фоні небозводу,

Од сяйва аж хмеліє голова,

Як велич українського народу,

Як його мудрість, сила і слова.

А я дивлюся і мені все мало –

Така навколо мене дивина.

Цвіте у сонці променево смальта,

Неначе вчора вистигла вона.

Але ж було: рожева, мов би кратер,

Якої тут не бачили раніш.

Косився гнівним оком Пантократор

На матовий, як лють, татарський ніж.

О, як багато знала ти, Софіє,

І скільки перебачила катів,

Та встала, та визріла, як мрія,

І світ навкіл тебе помолодів.

Звеличена ще Мудрим Ярославом,

У сяєві проміння, а не в млі,

Русі великій на добро і славу

Десятий вік стоїш ти на землі.

Будив до волі і гідності своїх співвітчизників апостол українського народу Тарас Шевченко. Та закликав: « ….. свою Україну любіть: любіть її за время люте, в останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

Яких ще знаєте визначних людей , що кликали любити свою Україну?»

В.Симоненко теж закликав нас любити свою Україну. Читання вірша «Любіть Україну»

Також, багато юнаків віддали своє життя на станції Крути. Варта уваги звитяга Небесної Сотні. Незалежної держави виявилася кривавою. Центральні вулиці Києва перетворилися на арену кривавих побоїв.

Казка «Небесна сотня»

Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі - старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що й не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше…. І зійшло сонце над країною.

Як це ? - запитав Максимко.
Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби й немає просвітку серед лиха.
Але ж ці люди , вони скинули володаря?
Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів , здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.
І що? – хлопчик вболівав за чудесну країну з її мешканцями.
Не злякався мужній народ. Беззбройні та сміливі, виходили люди один за одним проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.
Мамо, а де ж про ангелів?
Бачиш сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий упав, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що насправді, їхні душі у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір , синочку, наші ангели – охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.
Мамо, а наш тато, він теж ангел?
Так, сину. І наш тато - ангел. Найсміливіший ангел … маленький, а ти так схожий на нього.

Вірш «Небесна Сотня білих журавлів»

Небесна Сотня білих журавлів,

Душа яких лежить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

І пам'ять вічно буде з вами.

Горить свіча і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

І до сьогоднішніх днів у нашій державі триває війна. Багато людей полягло на Сході нашої держави стримуючи атаки ворога та не дозволяючи йому захопити інші території України.

Тож вшануймо хвилиною мовчання всіх, хто віддав своє життя за нашу Україну.

ІV.Підсумок уроку