Урок з основ правознавства 9 клас на тему "Правопорушення"

Тема: Правопорушення.

Очікувані результати:  - розкрити поняття «правомірна поведінка», «правопорушення», «юридична            відповідальність»;

    -вдосконалювати вміння користуватися правовою термінологією, застосовувати отримані знання в подальшому житті;

• формувати розуміння необхідності правомірної поведінки та усвідомлення відповідальності за протиправну поведінку;
•  виробляти здатність усвідомлювати та відстоювати власну позицію.

Обладнання й матеріали: фотографії, вирізки з журналів або газет, літературні твори, які ілюструють правомірну поведінку і правопорушення.

Основні поняття та терміни: правопорушення, правомірна поведінка, злочин, проступки, протиправне діяння, суб’єкт правопорушення, об’єкт правопорушення, суб’єктивна сторона правопорушення, об’єктивна сторона правопорушення, вина,  мотив та мета правопорушення.

Тип уроку: комбінований.

                                      Структура       уроку :

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Вивчення нового матеріалу :

1. Що називають правопорушенням ?
2. Склад правопорушення. 

V. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів.

          Робота в групах.

VІ. Підсумки уроку.  Рефлексія.

VІI. Домашнє завдання.

 

                                                   Хід          уроку :

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

 Перевірка домашнього завдання :

а) експрес-опитування щодо визначення понять: закон, пізаконний нормативно-правовий акт, законодавчий процес, кодифікація, кодекс, статути, положення, офіційні видання України;

б)  учитель збирає зошити для перевірки з написаними есе: «Роль закону в житті людини»;

в)  учні зачитують знайдені  в ЗМІ повідомлення про прийняття різних видів нормативно-правових актів.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

   1.  Учитель пропонує учням ознайомитися зі статистичними даними щодо правопорушення і злочинів в Україні впродовж останіх п’яти років.

       На 10 тисяч населення припадає 145 правопорушень і злочинів, серед яких є злісне хуліганство, пограбування, бійки, розбій, убивства.

        Щоб припинити подальше зростання злочиності, кожний з вас має дотримуватися такої поведінки, яка є необхідною для підтримання громадського порядку та безпеки. Для цього потрібно знати, яка ж поведінка є правомірною, яка відповідалбність настає за скоєні правопорушення і злочини та докладати максимум зусиль аби протидіяти їм.

2. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

 

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Що називають правопорушенням ?

Зазвичай люди добровільно, без примусу підкоряються закону. Однак поведінка учасників правовідносин не завжди є правомірною, адже люди іноді порошують установлені норми. Отже, протиправна поведінка є правопорушенням.

Проте це надто узагальнене тлумачення. Щоб сформулювати більш точне визначення, необхідно визначити основні ознаки правопорушення:

1.Це акт поведінки людей, активна дія або бездіяльність (наприклад,                 

ненадання допомоги, невиконання умов договору тощо).             

2.  Це діяння, заборонене саме нормами права. Поведінка, що не від­повідає      

    іншим соціальним нормам (моральним, корпоративним або звичаєвим).

     3.   Це діяння, що заподіює шкоду охоронюваним правом суспільним                  

          відносинам, порушує суб'єктивні права їх учасників. Тобто це діяння    

          суспільно небезпечне.

4. Це винне діяння. Особа повинна усвідомлювати, що вона діє проти­правно.   Без цієї ознаки (через малолітство, психічну хворобу або іншої бставини) діяння не матиме ознак правопорушення.

5. Це діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність (деліктоздатної особи). Наприклад, для того щоб нести відповідальність за вчинений злочин, особа повинна досягти певного віку та бути осуд­ною.

6. За здійснення правопорушення особа зобов'язана нести юридичну   відповідальність — терпіти визначені правом несприятливі наслід­ки особистого чи майнового характеру.

Отже, правопорушення — це суспільно небезпечна протиправна пове­дінка винної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.

      Правопорушення поділяють на види залежно від ступеня їх суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняються злочини і проступки.

      Злочин — винне протиправне діяння, що порушує норми кримінального права і завдає шкоду найбільш важливим суспільним відноси­нам. Злочини — найтяжчий вид правопорушень, тому їх учи­нення тягне застосування заходів кримінального покарання. Оскільки норми кримінального права охороняють найбільш важливі суспільні відносини, вони виділені в спеціальну галузь права. Злочинами є, наприклад, грабіж, шахрайство, умисне вбивство.

      Проступки — усі інші правопорушення, не визнані злочинами.  Вони характеризуються меншим ступенем суспільної небезпечності. Проступками є перехід вулиці у неналежному місці, пошко­дження таксофонів, нецензурна лайка у громадських місцях тощо.

 

2. Яким є склад правопорушення.                                                                                  

       Для того щоб розібратися, чи вчинила особа певне протиправне діяння, чи ні, потрібно керуватися таким поняттям, яксклад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Якщо будь-який з елементів відсутній, немає і самого правопорушення.

      Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, яким завдається шко­да. Об'єктом правопорушення не є викрадені речі, заборговані гроші чи підроблені документи. Ним завжди виступає порушене суб'єктивне право: право власника на володіння майном, право кредитора чи продавця на одержання грошей, право держави на здійснення державного управління тощо.

      Об'єктивну сторону правопорушення складають ті елементи проти­правної поведінки, що характеризують її зовнішній прояв. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є саме діяння, його шкід­ливі наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

    Протиправне діяння — це акт поведінки людини, виражений в активній дії чи пасивній бездіяльності.

    Шкідливі наслідки — це шкода, що заподіюється цим діянням. Причинний зв'язок між протиправним діянням і його шкідливими наслід­ками  — це такий зв'язок між явищами, через який одне з них (причина) є необхідною умовою виникнення іншого (наслідку). Основна властивість причинного зв'язку — необхідність настан­ня конкретних наслідків саме в результаті відповідного діяння, адже можливі ситуації, коли є і протиправне діяння, і шкідливі наслідки, однак причинного зв'язку між ними немає.

      Суб'єкт правопорушення — це особа, яка його вчинила. Таким суб'єктом може бути тільки психічно здорова людина, яка досягла встанов­леного віку притягнення до відповідальності.

       Суб'єктивна сторона правопорушення розкриває психічне ставлен­ня суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків, указує на спрямова­ність волі правопорушника. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета.

       Вина — основна ознака суб'єктивної сторони правопорушення. Під нею розуміють психічне ставлення суб'єкта до власного діяння і його наслідків. За відсутності вини, тобто без усвідомлення проти­правного характеру своєї поведінки та її наслідків, не буде і правопорушення.

      Розрізняють умисну і необережну вину.

      За умисної вини — особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. (Наприклад, убивство з помсти, таємне заволодіння чужим майном.)

      Необережність — характеризується тим, що особа передбачає можливі шкідливі наслідки свого діяння, але легковажно розраховує, що зможе їм запобігти, або не передбачає такі наслідки, хоча за обставинами справи повинна була й могла їх передбачати. (На­приклад, через недбале поводження мисливця із зарядженою рушницею стався постріл, унаслідок чого випадково завдано ті­лесних ушкоджень сторонній особі.)

      Практичний зміст полягає насамперед у розрізненні умислу та не­обережності. Особа підлягає більш суворому покаранню за умисні право­порушення.

      Мотив — це внутрішні спонукання, якими суб'єкт керувався при здійс­ненні правопорушення.

     Мета — це результат, до якого він прагнув. Мета і мотив також можуть впливати на кваліфікацію правопорушення.

 

IV.  Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів.

       Запитання для повторення й обговорення.

1.  Яка поведінка може вважатися правомірною?

2.  Що таке правопорушення? Наведіть приклади правопорушень, що відомі   

     вам із фільмів та літературних творів.

3.  Якими є ознаки правомірної поведінки?

 

V. Робота учнів в групах.

1. Як поєднати «хочу» і «повинен» у своїй поведінці?

2. Як слід співвідносити правові та моральні норми у своєму житті?

3. Яка твоя роль у запобіганні правопорушень у школі та поза школою?

4. Де межа між пустощами й злочином?

 

VI. Підсумки уроку. Рефлексія.

 1.   Оцінювання  роботи учнів у групах.

     2. Учитель пропонує учням обрати одну правильну відповідь. Найбільш  

     поширені причини правопорушень у суспільстві:

а) соціальні;

б) економічні;

в) особистого характеру.

Правильна відповідь: в).

Використовуючи метод «Мікрофон», учні дають відповіді на запитання:

• Чи вдалося нам досягти очікуваних результатів уроку?
• Що допомогло нам у цьому, а що завадило?
• Чи зможу я використати отримані на уроці знання в повсякденному житті?

Підбиваючи підсумок уроку, учитель підкреслює, що правопорушен­ня завжди тягне за собою юридичну відповідальність негативно впливає на майбутнє життя людини.

VII. Домашнє завдання

1. Вивчити визначення термінів: «правомірна поведінка», «право­порушення»,  

    «злочин», «проступок», «об'єкт правопорушення», «проти­правне діяння»,

   «суб'єкт правопорушення», «об'єктивна і суб'єктивна сторона

   правопорушення», «вина», «мотив та мета правопорушення».

2. Прокоментуйте слова І. Гете: «Поведінка — це дзеркало, в якому кожен  

    показує своє обличчя».