Урок з позакласного читання "Без верби і калини - нема України

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. БЕЗ ВЕРБИ Й КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ           (Українські казки та легенди про вербу і калину) 

 

Мета: продовжити ознайомлення учнів з народною творчістю, з творами про народні символи України — вербу і калину; розширювати читацькі інтереси школярів; розвивати вміння аналізувати і співставляти прочитане, оцінювати вчинки дійових осіб; виховувати любов до Батьківщини.

 

Хід уроку 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 

Дзвоник дзвенить, не стихає, 

Школярів усіх скликає: 

Гей, до класу поспішайте, 

На місця свої сідайте! 

 

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ 

— Відгадайте загадку. 

 

За хатою у садочку, 

У зеленому віночку 

Та в червоних намистах 

Стала пава молода. 

І збігаються всі діти, 

Щоб на неї поглядіти. 

За намисто кожен смик — 

Та й укине на язик.          (Калина) 

 

— Її назва — від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутніх стихії — вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною — і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, і в люті морози. 

Калина — символ України, вірна супутниця людини від народження до останніх днів. Вона була потрібна в різних обрядах, коли приходили вітати батьків з народженням дитини, приносили хліб як символ достатку, корінь життя, гроші як символ багатства і обов’язково калину як символ краси, здоров’я рідної землі. Використовують калину й у весільному обряді: кетягами прикрашають коровай, заквітчують гільце молодої. Калина біля материнської хати — не тільки краса, а й наша берегиня. Є прислів’я: «Мамина калина росте біля хати — сюди прилітають зозулі кувати». Матері привчають дітей саджати калину, доглядати за нею. 

— Про яке дерево йдеться у загадці? 

 

Проливала дрібні сльози 

Молода дівиця. 

Полоскала довгі коси 

У чистій водиці. (Верба) 

 

— Верба — одне з найулюбленіших в Україні дерев. «Дарма, верба, що груш нема»,— кажуть про неї та обсаджують молодими деревцями ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці. Щороку, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них виростають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила»,— співають у пісні. 

 

«Без верби й калини нема України»,— говорить народне прислів’я. 

— Сьогоднішній наш урок ми присвячуємо цим одвічним народним символам. 

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЧИТАЦЬКОГО ДОСВІДУ ШКОЛЯРІВ 

1. Гра «Чи уважний ти читач?» 

Тестування за змістом народної казки «Калинова сопілка» 

 

1. Куди пішли дідова дочка і бабина дочка? 

а) В гай; 

б) в ліс; 

в) на луки. 

 

2. Що вони там збирали? 

а) Гриби; 

б) ягоди; 

в) горіхи. 

 

3. Чому бабина дочка змогла вбити дідову дочку? 

а) Бо та заснула; 

б) бо та заслабла; 

в) бо та знепритомніла. 

 

4. Яке дерево виросло на могилі дідової дочки? 

а) Верба; 

б) тополя; 

в) калина. 

 

5. Хто вирізав сопілку з дерева? 

а) Козак; 

б) чумак; 

в) солдат. 

 

6. Звідки всі дізналися про злочин, який учинила бабина дочка? 

а) Із гри сопілки; 

б) зі співу солов’я; 

в) з розповіді козака. 

 

Відповіді: 1а; 2б; 3а; 4в; 5б; 6а. 

 

2. Фізкультхвилинка 

Зупинемо навчання час.

Фізкультпауза у нас.

Руки, наче крила в птаха,

Що летить, не знає страху.

Вгору-вниз їх підіймаю

І доверху підлітаю.

А тепер — метелик я,

Рух дає мені життя.

До плечей згорну я руки,

Колові зроблю я рухи.

А голівкою покрутим —

Небезпек не має бути.

Якщо поруч небезпека,—

Геть втікаємо далеко.

 

 

3. Робота в групах 

Гра «Впізнайте твір» 

- Ой помалу малу, чумаченьку, грай,

 Да не врази мого ти серденька вкрай!

 Мене сестриця з світу згубила —

Ніж у серденько да й устромила.          (Казка «Калинова сопілка») 

 

— Сину, прийшла пора віддати належне, піти захисником рідного краю. Покозакуй, а повернешся — відсвяткуємо весілля!            (Українська народна казка «Калина») 

 

- Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею. Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.                                     («Легенда про вербу та калину») 

 

- Пройшла осінь. Завіяло, замело білою віхолою. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним монистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику.                                                                (Народна казка «Про калину») 

 

- Поверталися їх друзі, схиляли перед матір’ю голови, приносили їй невтішні звістки: загинули всі її сини героями. Довго плакала-ридала мама над річкою, не хотіла в хату без дітей вертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що невтішно додолу схилила свої віти.                                                    (Народна легенда «Плакуча верба») 

 

- Вона вилікувала воєводу і поїхала з ним, а від’їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім’ям, сестро, я назву цю рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, милує людей своєю красою і повертає їм здоров’я». З того часу і пішла назва калина.                                                                                  (Легенда про походження назви «калина») 

 

4. Робота в групах 

Гра «Розкажи улюблену легенду» 

Учні в групах розказують свою улюблену легенду. Оцінюють роботу одне одного. 

 

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ 

— Чому був присвячений наш сьогоднішній урок? 

— Які твори про вербу і калину ви підготували до сьогоднішнього уроку? 

— Яка головна думка об’єднує ці твори?