ТЕМА: Зерна української мудрості та усної народної творчості.
МЕТА: Збагачувати уявлення учнів про усну народну творчість, учити знаходити характерні ознаки образів, розвивати вміння висловлювати свої почуття і захоплення, зв’язно, красиво та інтонаційно правильно говорити; розширювати словниковий запас учнів, розвивати образне і логічне мислення, творчу думку, спостережливість, уяву, уміння інтерпретувати музичні твори, імпровізувати; виховувати любов до народної музики та усної народної творчості; формувати уявлення про багатогранні можливості мистецтва у відображенні життя, прищеплювати любов до природи рідного краю, плекати естетичний смак, почуття прекрасного, любов до рідного слова.
ОБЛАДНАННЯ: комп’ютер, телевізор, великі жовті зернини на внутрішній стороні яких написані зупинки під час подорожі, виставка книжок «Усна народна творчість», таблиця із вправою для розширення кута зору.
ТИП УРОКУ: узагальнення та систематизація знань, умінь, навичок.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу
II.Актуалізація знань учнів
Вправа „Очікування”.
(Це знати історію свого народу, його мову, традиції і культуру.)
- Вірно діти, великий наш народ і великі, прекрасні його духовні
скарби, пісні, казки, усмішки, загадки, скоромовки, прислів'я.
ІІI. Оголошення теми і мети уроку
Сьогодні ми будемо разом збирати скарби української народної творчості.
Наша подорож починається із стежини.
Прикрийте оченята і уявіть, що ми на казковій галявині. Давайте поглянемо на дошку.
- Що ми там бачимо? (назви зупинок).
ІV. Опрацювання теми уроку
А зараз вирушаємо у казкову подорож.
За правильні відповіді ви отримаєте зернята.
Для того, щоб складати скарби ми візьмемо ось що…..
Котилася торба з високого горба
А в тій торбі хліб-паляниця
Кому доведеться - той буде жмуриться.
- А які ви ще знаєте лічилочки?
Раз, два, три, чотири, п’ять
Вийшов зайчик погулять
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити
Будем знову рахувать
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Раз, два, три, чотири, п’ять
Ти Василько, вийди сядь,
Будем знову рахувати
Хочем в жмурки ми пограти.
- Діти, подивіться на екран, прочитаємо яку лічилочку я для вас приготувала.
Раз, два, три,
чотири, п'ять-
п'ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п'ять -
йду четвертого шукать.
- Молодці, діти. Лічилочки, це теж зерна народної творчості.
Ми їх покладемо у торбу.
(Драматизація потішки. Ішов лісом-доріжечкою.) Ішов лісом сірий вовк і зустрів він лисичку - сестричку.
Здоров, здоров лисонько куди йдеш?
Скажи мені правдоньку де живеш?
- Отам моя хатонька край води
Ти до мене вовчику не ходи!
Ось ми вклали в нашу торбу, ще один скарб - українську потішку. А хто ще знає потішки?
Дитинко не плач
Спечу калач,
Медом помажу
Усім покажу,
А тобі дам.
А тепер давай будемо поспішати, бо дорога далека. Яку це ви мелодію чуєте?
"Ой на горі жито. " (виконання пісні)
Отже ми з вами ще знайшли жанр української народної творчості - це українські народні пісні.
- Згадайте, а які ви ще знаєте українські народні пісні?
Молодці багато знаєте українських народних пісень. Наш народ завжди славився своєю пісенністю.
4. Зупинка біля «Джерела народної мудрості».
– Мандруємо далі і наступна зупинка біля джерела народної мудрості.
– Ой, скільки цікавого і розумного ми можемо зачерпнути із цього цілющого джерела: і загадки, і прислів’я, і приказки.
- Давайте послухаємо, що кожен із вас взяв для себе із джерела народної мудрості.
Яке дерево, такі й квіточки
Які батьки, такі їхні діточки.
Який дуб, такий тин
Який батько, такий син.
Який кущ, така й калина
Яка мати, така й дитина.
А зараз із розсипаних слів складемо прислів’я.
Хоч і довго вчився, пригодиться на старість!
Зустрічають по одягу, та дурнем лишився.
Учитись змолоду - а проводжають по розуму.
5. Галявина «Відпочинку» (фізкультхвилинка)
- А вам подобаються ваші домівки?
А що є окрасою? Рушники. Так, у ній обов'язково мають бути вишиті рушники, лави, стіл. Символ українського рушника завжди служить в нашій добрій хаті, як ознака любові до його роду - народу. І недаремно, коли син вирушає в дорогу, мама дарує йому рушник. А який прекрасний український одяг. А хто з вас знає вірш про вишиту сорочку?
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами
Сорочку мама вишила мені
Червоними і чорними нитками.
А зараз відгадаємо, що є в хаті?
Людей годую, сама голодна, часом гаряча, часом холодна.
(Ложка)
Ходять, ходять, у хату не заходять.
(Двері)
Б'ють мене ціпами, ріжуть ножами
За те мене так гублять, бо всі мене дуже люблять.
(Хліб)
Виріс у полі на добрій землі, Місце знайшов на столі.
(Хліб)
Так це слова про хліб, гарний, запашний.
Із хлібом-сіллю на вишитому рушникові завжди зустрічають гостей у нас на Україні. Такий існує у народі давній звичай. Люди кажуть: "Без солі, без, хліба не буде обіду". А щоб хліб був на столі, люди працювали. Влітку
До схід сонця виходили в поле і працювали до пізнього вечора. Запам'ятайте, що головна праця українців - землеробство.
– Прийміть подарунки за чудово виконане завдання. (Оцінювання листочками)
6. Опрацювання тексту «Легенда про калину».
А щоб наша торба стала повнішою відгадаємо ще одну загадку:
У лісі на горісі червона плаха висить?
- Так, це калина.
Є такий вислів - без верби і калини нема України. Тому що калина є символом отчого краю, нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку подорож, то мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною.
– Стежечка манить нас все далі і далі. Зараз дізнаємося куди вона нас привела – в легенду.
– Але перш, ніж познайомитися з цим твором – підготуємось до читання.
а) вправа на розширення кута зору
се ло
ка лина
рос лини
сер це
зер нятко
ки тиці
.
б) словникова робота
Курний шлях – дорога без покриття;
Подорожній – той, хто подорожує;
Стомився – людина, яка працювала без відпочинку;
Стрепенувся – затремтів.
в) мовчазне читання (рибки; губи на замок)
- Читаємо текст самостійно і визначаємо дійових осіб казки;
г) Гра «Не перерви ланцюжок»;
д) Гра «Закінчи речення».
Легенда про калину
То було дуже давно. В одному селі жила привітна й мила дівчина Калинка. Люди любили її за щире й добре серце. Якось навесні Калина пішла до лісу.
Довгий, курний шлях пролягав до нього. Тож надумала дівчина посадити край шляху хоч якісь рослини. Викопала в лісовій галявині тоненьке стебло і щоб воно прийнялося, аж від своєї хати носила воду і поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде шляхом подорожній, стомився та і сів під кущем відпочити. Усміхнувся: спасибі роботящим рукам що його посадили. Тут кущ стрепенувся і враз укрився білим цвітом. Дивується подорожній: Що далі буде? А далі з білого цвіту китиці червоних ягід утворилися і в кожній приховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калина до свого улюбленця, скуштувала ягоду і здивувалася таким зернятком. Кущ нахилився до неї і прошепотів: "Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди не забули про твоє добре серце подаруй мені своє ім’я Калино. "
- Правда прекрасна легенда?
А що ви знаєте про калину? (Пісню "Ой є в лісі калина ")
.А щоб був добрий і багатий урожай люди співали заклички. (Іди, іди дощику).
V. Підсумок уроку.
Давайте перегорнемо останній аркуш і дізнаємось як було оцінено вашу роботу на уроці (читають напис «Молодці»).
Вклоняємось вам, любі гості
Даруєм хліб святий та сіль
Від щирої душі людської
Від щедрої матінки-землі.
.
Підрахуйте листочки, якими оцінювалися ваші відповіді: це ваша оцінка за урок.