Урок з теми "Правила культурної розмови"

Правила культурної розмови

Мета: Вчити дітей вести розмову чітко, ви­разно, не поспішаючи, лаконічно висловлюва­ти свої думки. Виробляти звичку шанобливого звертання до старших на «Ви». Розширювати словниковий запас дітей, опановувати слов­ничок ввічливості, використовуючи і народні форми ввічливості. Викликати у дітей почуття любові та поваги до своєї рідної мови. Вчити учнів стримувати себе від вживання образли­вих слів у взаєминах з дітьми «читати» емоцій та почуття людей.

Обладнання: з малюнки виноградної лози з коренями — ласк, — добр, — здоров, таблич­ки із словами ввічливості (по блокам).

Хід заняття

І. Оголошення теми заняття. Відгадайте, діти, загадку.

Загадка

Є в ній вогонь калини.

Солодкий щебет

ранніх солов’їв,

твоя, дитино,

пісня колискова

і материнське

тепле й ніжне слово.                                   (М. Людкевич)

   Яку ж роль в житті нашого народу відіграє українська мова?

   Для чого вона потрібна людині?

   Чи може бути народ без мови?

   Так, у кожного народу є своя рідна мова, вона найкраща для людини.

   Що ж це за багатство, діти? (Наша рідна українська мова.)

   Плекайте і бережіть свою чудову мову. Не засмічуйте її зайвими, а інколи і брутальними словами. Від кожного з нас залежить її жит­тя, краса і чистота.

II. Бесіда з учнями.

Чи не замислювались ви над тим, що з од­нією людиною нам завжди приємно спілкува­тись, вести з нею розмову, а з іншою хочеть­ся уникнути її. Як ви думаєте, чому? Пригадайте з минулих років, про які правила куль­турної розмови ви вже дізнались.

Спробуємо зробити це разом. А допоможуть вам народні прислів'я:

Аж по діброві чути ваші ... (розмови);

Умій сказати, умій і ... (змовчати);

Більше слухай, а менше ... (говори);

Слово не горобець, вилетить — не ... (пій­маєш);

Добре слово і кішці ... (приємне);

Добре слово дорожче ... (багатства);

Бджола жалить жалом, а чоловік — ... (сло­вом);

Птицю пізнати по пір'ю, а, чоловіка — по... (бесіді).

III. Гра — драматизація за віршем А. Костецького «Збори».

Послухайте уважно сценку про незвичайні збори, які пройшли в одній школі.

Як ви думаєте, про які правила забули її ге­рої? Яких помилок припустились?

Збори

На тему                                                   «Я і ввічливість»

ідуть у класі                                            збори.

На тему,                                                  дуже звичну нам,

Вікторія говорить.                                 Почну з Вітька,

бо він себе                                               поводить некультурно,

він хоч і виріс                                         до небес,

а розум — наче в курки!                                 Сама ти курка! — звивсь Вітько. —

ще побазікай трохи так я тебе               через вікно геть викину за ноги!

Диви, який! Лінюх! Тюхтій! —              наскочили дівчата.

Женіть його                                            Під три чорти!

Він може все зірвати!                             А хлопці що?

Та хлопці – враз:                                    Гей, ви, сороки, цитьте!...

І от уже                                                    вирує клас:

не збори —                                                           справжній диспут.

Ти, бевзь!                                                Не лізь,

бо в лоба дам!                                         — Мовчи, дурний гіпопотам!

А ти — зелений крокодил!                    А ти — старий пузатий віл!

А ти — жираф! А ти!... А ти! ...               Отак з усіх кутків летить —

Аж чути в коридо­рі! ...                          На тему «Я і ввічливість!»

ідуть у класі збори.                                                                А.Костецький

IV. Робота над розширенням словниково­го запасу дітей.

а) робота з загадкою.
Що це таке?        Які слова?

Найдешевше й найдорожче

Загадка

Скажеш так чи надішлеш поштою —

Я від того нічим не змінюся.

Я людині нічого не коштую, але високо нею цінюся. (Слово вдячності) Д. Білоус

б) бесіда з учнями.

1. — Що ж це за чарівні слова чи слова ввіч­ливості? За що їх так називають? Навіщо люди вживають їх у мові?

Як можна назвати людину, яка ніколи не забуває про ці слова, щодня вживає їх у своє­му мовленні? (Культурна, вихована, ввічлива.)

Спробуємо і ми зібрати віночки таких слів.

2. Які слова вітання, прощання, побажання ви знаєте? На дошці виставляються або записуються ці слова.

3. Читання вірша.
Які слова-вітання, побажання прозвучали у вірші?

Чи пам'ятаєте, ви, діти, ще про одне важли­ве правило, яким слід скористатись, коли хо­чеш звернутись до приятеля, незнайомої лю­дини тощо?

Який звичай, звернений до батьків, здавна існував на Україні?

Поміж добрих людей

Д.Білоус

4. Гра «Ти і Ви».

1. На відміну, наприклад, від англійської мови в українській є чітке розмежування до кого звертатись на Ти? А до того на Ви? По­ясніть це правило.
2. Як ти звернешся до: своєї матусі, бабусі, братика, тітки, незнайомої людини, сестрич­ки, продавця у магазині, батька свого одно­літка, літньої людини?

Тепер добре запам'ятали не правило?! Ніко­ли його не забувайте!

Чи вмієте ви ввічливо звертатись до інших? Чи всі діти в класі вміють ввічливо зверта­тись до інших? Яких помилок припускались ви самі, ваші однокласники? Яких саме? Що треба зробити кожному з нас, щоб позбутись такої помилки? Давайте потренуємось у звер­танні один до одного. (Іванко!.. Тетянка!.. - до однокласників; до вчительки — Ірино Пе­трівно!..)

Як звертаються ваші батьки до своїх бать­ків? Так, на Україні здавна був поширений звичай (особливо у селі він і досі зберігся) звертатись до батьків на Ви - на знак пова­ги, вшанування тих, хто дав нам життя. Не зважаючи на те, що цей звичай багато років намагались знищити, він залишився жити у народі як знак особливого ставлення до найрідніших для кожного з нас людей. У містах ми Частіше вживаємо іншу форму «Ти» у звер­ненні до батьків, але кожен з нас, коли стає сам дорослим зможе вирішити, як саме йому звертатись до батьків.

Пам'ятайте, діти, про це!

5. Серед чарівних слів є слова подяки. От як про них писав В.Сухомлинський:

   Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою люд­ських взаємовідносин, з давніх часів виража­ється наше ставлення до зробленого для нас добра, наші побажання, щоб добрій людині завжди було супутником добро.

Діти читають слова (див. додаток)..

Для чого ж придумали люди ці слова?

є) тренувальні вправи (підказкою служать плакати або запис на дошці).

Розв'яжи задачки на ввічливість:

Ти прийшов до товариша, побачив у ньо­го цікаву книжку. Як ти звернешся до нього? Що він тобі повинен відповісти?

Один з твоїх гостей ненавмисне розбив чаш­ку. Як він повинен вибачитись? З якими сло­вами звернеться до хазяїв?

Слово — це велика зброя в руках людини. Словом можна «вбити* людину (завдати їй шкоду), а можна і «вилікувати».

Пригадайте, кого і коли вам недавно вдало­ся розрадити підтримати, «вшикувати» словом? Які ж це були слова? (Див. додаток до заняття.)

ж) Тренувальна вправа «Що написано на обличчі» (з використанням піктограм із зо­браженням почуттів: сум, радість, гнів, до­брота тощо).

з) Підсумкова гра «Плекаймо виноградну лозу».

Діти! Більшість слів ввічливість вміщували ще у собі елемент доброго побажання, гуман­ного ставлення до людини, наприклад, вони вміщували корені «доброти». Спробуємо і ми зараз з вами (по командам) зібрати

   ці слова, які вміщують такі корені (спро­буємо виплекати виноградні лози, на    яких виростуть слова з такими коренями:

1. добр;
2. ласк;
3. здоров.

V. Розповідь вчителя про Всесвітній день вітань.

— Чи чули ви коли-небудь про цікаве свя­то — всесвітній день вітань. Звідки прийшло до нас це свято?

Мабуть, кожному з вас доводилось замислю­ватись над Тим, чому люди сваряться? А навіть найкращі друзі інколи ображають один одного.

Над цим якось замислився американський

студент Майкл Кормік. Одного разу він розпо­вів братові про свій задум - оголосити день 21 листопада Всесвітнім днем вітань. В цей день кожний, хто бажає злагоди, дружби й миру між людьми усієї планети, повинен привіта­тись хоча б з десятьма незнайомими людьми, написати дружні листи своїм одноліткам, які живуть в іншому селі, місті, країні.

В цей день ви навіть можете прямо на ву­лиці підійди до симпатичної для вас людини, посміхнутись, привітатись і пояснити, що ж таке Всесвітній день вітань (і тоді, можливо, один Із них стане вашим новим приятелем).

— Чи сподобався вам цей задум американ­ського студента? Може й ми з вами започат­куємо в нашому класі з цього року цю Чудо­ву традицію — свято вітань. Розкажіть про це свято своїм рідним, друзям. Може й їм спо­добається це свято?!

Пам'ятайте, головне розпочати добру спра­ву, бо як стверджує народне прислів'я «Добре роби — добре й буде».

VI. Підсумок заняття.

— Поговоріть із вашими рідними, дідусями, бабусями. Попросіть їх поповнити ваші слов­нички ввічливості. Не забувайте про ці слова,
завжди вживайте їх.

Додаток до заняття.

1. Словничок гарних слів

Слова – вітання

Доброго ранку!                                           Привіт!

Добрий день! Добридень!                         Вітаю!

Добрий вечір!                                               Вітайте Ваших батьків!

Здрастуйте!                                                 З приїздом Вас!

     Моє Вам шанування                        Зі святом Вас!

     Здоровенькі були!                            З Різдвом Христовим!

     Наше щире вітання!                         Христос Воскрес!

Слова прощання

До побачення!                                       Вибачте, мені час (пора) їсти…

На все добре!                                         На жаль, я поспішаю!

На добраніч! Добра­ніч!                        До наступної зустрічі!

Бувайте здорові! Прощавай (те)!             До зустрічі!

Сподіваюсь, ми ско­ро побачимось!

Побажання

Усього найкращого                                      Хай живе!
Хай щастить Вам!                                        Бажаю (зичу) Вам!
Бувайте здорові!                                      Щасливих свят Вам!

Ходіть (ідіть) здорові!                            Здорові бувайте, нас не забувайте!

Будьмо!                                                   На здоров’я!

Щасливо!                                                 Бажаю Вам приємно провести свято 

                                                                 (відсвяткувати)!

Щасливої дороги!                                   З роси та з води Вам!

У добрий час!                                          Вітайте Ваших батьків!

Усього доброго!

Слова подяки

Дякую!                                  Дуже вдячна за Вашу турботу!

Красно дякую!                                  Не знаю, як Вам дякувати...

Щиро дякую!                                  Щиро вдячний (а)!

Спасибі!

Відповідь на подяку

Ввічливі форми відмови:

Ні, дякую                                                 Дякую, не треба!

Немає за що!

Слова прохання

Прошу!                                                                  З Вашого дозволу!

Дуже прошу!                                                      Дозвольте!

Будьте ласкаві!                                                   Будь ласка!

Слова вибачення

Пробачте!                                                Мені прикро...

Даруйте!                                                  Я ненавмисне.

Перепрошую                                                       Я не хотів (ла) Вас скривдити.

Вибач(те)                                                 Шкода

Прошу вибачення                                       Мені дуже шко­да, але...
Дозвольте попросити пробачення                 Я не можу не ви­бачитись.
 

Пам'ятка:       дякують кому?

     вибачають кому?     а не кого?

   Дякую матусі, вибачаю братові.

За столом

Смачного! Хліб — сіль !       Ми — гостям, гості — нам!

Заходьте будь ласка!                            Дуже приємно!

На все добре!                                 Рад (а) ознайомитись з Вами!

Дякуємо за гостину!

• Діти! Пригадайте, будь ласка, з якими сло­вами ми звертаємось, коли вітаємось до своїх друзів? Однолітків? Старших? Рідних, близь­ких?
• Як ти гадаєш, чому саме такі різні слова ми вживаємо?