Урок з української літератури, з теми: "Література рідного краю № 4. Олекса Тихий"

ПЛАН-КОНСПЕКТ

уроку з української літератури

Клас: 6-Б.

Тема: «Література рідного краю № 4. «Донецький учитель. Олекса Тихий».

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю земляка Олекси Тихого, його творчістю; розвивати уяву, навички виразного читання, зв’язне мовлення; виховувати почуття любові до Батьківщини, зокрема Малої Батьківщини.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійна дошка, Інтернет, роздатковий матеріал.

Тип уроку: урок-усний журнал.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

1. Гра «Комплімент».

Вітаю вас, діти. Давайте почнемо сьогоднішній урок з приємної гри, що має назву «Комплімент». Ми будемо казати компліменти один одному просто так. І почну я: «Ти мені подобаєшся, тому що ти добра та щира дівчина».

ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь.

1. Слово учителя.

Діти, прочитайте, будь ласка епіграф нашого уроку («Я для того, щоб Донеччина давала … українських спеціалістів-патріотів і українських поетів та письменників, українських композиторів та акторів»).

Як ви гадаєте, чому буде присвячений наш сьогоднішній урок?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 Так, ми будемо балакати про мовознавця Донецького краю Олексу Тихого. І пропоную переглянути відео про нього.

Перегляд відео 1.

1. Слово учителя.

Відкриваємо зошити та записуємо число та тему уроку.

Оле́кса (Олексі́й) Іва́нович Ти́хий, народився 27 січня 1927,  хутір Їжевка, Краматорський район, Артемівська округа, помер 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Перм. Він був українським дисидентом (людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець – у зошит), правозахисником, педагогом, мовознавцем, членом засновником Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови.

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

1.          Виступи учнів.

Закінчив філософський факультет Московського університету.

У 1948 вперше засуджений військовим трибуналом Сталінської (тепер Донецької) області за критику кандидата в депутати на 5 років позбавлення волі, але військовий трибунал Міністерства внутрішніх справ Українського округу замінив покарання на умовне.

З 1950 працював учителем біології у Новокостянтинівській школі (тепер Приазовського району Запорізької області). З 1953 мешкав у селі Рубцове (тепер Лиманського району Донецької області), викладав у школі. З 1954 − вчитель історії у рідному селі.

Заарештований у лютому 1956 за листа, надісланого до ЦК КПРС із протестом проти введення військ Варшавського договору в Угорщину. 18 квітня 1957 на закритому засіданні Сталінського обласного суду (м. Донецьк) на підставі ст. 54-10 ч. 1 Карного кодексу УРСР «за антирадянську агітацію та пропаганду» засуджений на 7 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Термін покарання відбував у Володимирській тюрмі та Дубравлагу.

Учитель.  Літературна і правозахисна діяльність Тихого стала причиною його другого арешту на початку лютого 1977. Справу Тихого було об'єднано зі справою колишнього секретаря парткому Спілки письменників України М. Руденка. У червні-липні 1977 під час судового процесу («процес по справі Руденка-Тихого») в Дружківці (Донецької області) звинувачено у «антирадянській агітації і пропаганді» та у «незаконному зберіганні зброї» (було підкинуто гвинтівку). 21 липня 1977 оголошено вирок: Тихого позбавлено волі на 10 років з засланням на 5 років. Визнаний судом «виключно небезпечним рецидивістом». Місцем покарання визначено табір особливого режиму, с. Сосновка в Мордовії, звідки він був доставлений до лікарні в м. Нижній Тагіл.

У березні 1980 переведений у табір особливого режиму для політв'язнів у с. Кучино (район Пермської області, Росія). Кілька разів оголошував голодування (найдовше − 52 дні). З 1981 тяжко хворів. Помер 6 травня 1984 у тюремній лікарні Пермі.

Автор самовидавних праць «Мова народу − народ», есеїв «Роздуми про українську мову і культуру в Донецькій області» і «Думи про рідний Донецький край», що стали, побіч участі у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення в «антирадянській пропаганді». Готував словник слів-покручів в українській мові.

У 1982 р. у США вийшла книжка: Олекса Тихий. «Роздуми».

Перегляд відео 2.

Ось така була тяжка доля у нашого земляка. Олекса Тихий боровся за те, щоб донбаський регіон був українським не лише за формальною приналежністю, а й за фактом.  Для цього дуже багато і вперто працював. Олекса Тихий виступав проти дискримінації за національною приналежністю, але «за» захист української мови та культури на Донбасі.

І тепер пропоную в цьому переконатись, ознайомившись із його творами. У вас на партах є тексти його статті «Думки про рідний Донецький край».

Читання статті учнями

2.               Бесіда.

Діти, а як ви гадаєте з прочитаного, про що писав наш земляк? Чи були явні ознаки того, що він виступав проти влади?

Так, Олекса Тихий наголошував: через мову та культуру українці мають вибороти свою незалежність, взяти відповідальність за своє майбутнє.

Він вірив, що ситуацію можна змінити власним прикладом, розповідає Володимир Тихий про батька. Дисидент розмовляв лише українською, був ввічливим і терплячим з російськомовними, і лише від держслужбовців вимагав спілкування українською мовою.

3.               «Караоке».

Тепер пропоную після нашої плідної роботи трішки відпочити.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. «Ромашка Блума».

2. Гра «Kahoot».

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання.

1. Рефлексія.

Давайте, підіб’ємо підсумки уроку. Що ми дізналися сьогодні?

Донеччині потрібні справжні герої, потрібні провідні зірки, по яких слід орієнтуватися. Донеччани цінують справжність. Таким справжнім був Олекса Тихий, тому добра слава його швидко зростає.

VIІ. Домашнє завдання.

Підготуватись до контрольної роботи.