Урок з всесвітньої історії "Спроби перегляду Версальсько–Вашингтонської системи міжнародних договорів"

Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів

утвердження зростаючого впливу США у світі;зміцнення економічних і політичних позицій на Далекому Сході;розширення всебічного впливу в Латинській Америці через позицію “доброго сусіда”. Уряд США висунув на перший план не воєнну інтервенцію, а методи фінансово-економічного натиску і торгівлі;визнання СРСР і дипломатичні відносини з ним, не зважаючи на політику несприйняття комунізму;політика нейтралітету в міжнародних відносинах;дії і заходи для відновлення військового потенціалу Німеччини, аби не допустити посилення впливу Франції у Європі. Напрямки зовнішньої політики СШАСША в системі міжнародних відносин

утвердження політичного впливу в Європі;стримування Англією французьких претензій на лідерство в Європі;протистояння спробам Німеччини відновити економічну, політичну та військову могутність;активні дії обох країн у сфері захисту колоніальних володінь;прагнення Франції через Малу Антанту (Чехословаччина, Югославія, Румунія) та союз з Польщею перешкодити “експорту комунізму” з СРСР у Європу;створення Францією Балканської Антанти (Греція, Румунія, Туреччина, Югославія);прагнення відвести від себе воєнну загрозу з боку Німеччини шляхом поступок та таємної дипломатії. Зовнішньополітичні пріоритети Великої Британії та ФранціїВелика Британія та Франція у системі міжнародних відносин

нейтралітет і невтручання у будь-які військові конфлікти;політичний нейтралітет щодо Німеччини та Японії;участь у створенні системи колективної безпеки в Європі;прагнення отримати максимальні вигоди від наростаючого протиборства між Німеччиною з одного боку та Францією й Великою Британією з іншого. Прояви зовнішньої політики СРСРСРСР в системі міжнародних відносин

З середини 20-х рр. Італія перейшла до відверто агресивної зовнішньої політики забезпечення “національного розширення” і панування в Середземному морі. Реалізувати ці плани вона збиралися через загарбницькі війни. Пріоритетним для зовнішньої політики Італії стало зміцнення стратегічного союзу з Німеччиною. Спільна агресія проти республіканської Іспанії; укладення угоди між Італією та Німеччиною про розмежування сфер впливу в Європі і на Середземному моріСерпень 1923 р. – конфлікт з Грецією і захоплення грецького острова Корфу.1924 р. – примусила Югославію підписати договір про приєднання острова Ф’юме.1925 р. – проголошення приєднання до Італії Албанії.1928 р. – невдала спроба анексувати Ефіопію (Абіссінію) – єдину незалежну країну в Африці мирним шляхом за допомогою договору про дружбу.1934 р. – ухвалення закону про воєнізацію італійської нації: військове навчання у примусовому порядку для всього населення. Щорічне збільшення збройних сил. 2 жовтня 1935 р. – початок воєнних дій проти Ефіопії, що викликали опір населення. Травень 1936 р. – захоплення італійцями столиці Ефіопії Аддис-Абеба, наслідком чого стала капітуляція Ефіопії.1937 р. – виключення Італії із Ліги Націй. Італія в системі міжнародних відносин

Німеччина в системі міжнародних відносин

орієнтація на перегляд та ліквідацію Версальського договору;підтримка реакційних режимів, об'єднання сил агресії;агресивність, спрямована на розв'язання широкомасштабної війни за світове панування;Курс на форсовану мілітаризацію країни. Підготовка до війни: надання широких військових замовлень концернам, здат­ним нарощувати виробництво озброєння; будівництво нових військових заводів.у жовтні 1933 р. на конференції з питань роззброєння Німеччина в ультимативній формі вимагала скасувати військові статті Версальського договору і надати їй “рівні права” на озброєння; у жовтні 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй, розв’язавши цим самим руки для озброєнь і агресії;у лютому 1935 р. Гітлер оголосив про створення в Німеччині військової авіації, що суперечило рішенням Версальського договору; у березні 1935 р. Гітлер, порушуючи статті Версальського договору, запровадив загальну військову повинність. Було відновлено німецький Генеральний штаб і створено 500-тисячну армію, яка була у 5 разів більшою, ніж передбачалося мирним договором;1 березня 1935 р. Саар, який 15 років був під управлянням Ліги Націй став частиною Німеччини.у червні1935 р. укладено англо-німецьку морську угоду, яка відкрила Німеччині шлях до збільшення тоннажу військово-морського флоту і будівництва підводних човнів.1935 р. – розробка плану війни проти Франції («Рот»), планів вторгнення в Австрію («Отто») та Чехословаччину («Грюн»). 7 березня 1936 р. – операція «Шулунг» – введення військ вермахту в демі­літаризовану Рейнську зону.

Зростання агресивності Японії. Загарбання Маньчжурії.1. Загострення суперечностей Японії із США і Великобританією: прийняття в США плану воєнних дій проти Японії – «Оран­жевого плану» (1924); спрямування меморандуму Танака проти США та усунення їхньої присутності і впливу на Далекому Сході.2. На початку 1928 р. японці вторглися на півострів Шаньдун, але успіху не досягли. 3. У вересні 1928 р., інсценувавши вибух на японській лінії Південноманьчжурської залізниці, Японія розв’язала війну проти Китаю. За півдоби японці окупували всю територію Південної Маньчжурії й рушили в глиб країни.4. Початок агресії у Південно-Східному Китаї 1931 р. Окупація японськими військами провінції Маньчжурія та створення маріонеткової держави Маньчжоу-Го на чолі з імператором Пу І в 1932 р.. 5. 1933 р. – вихід Японії зі складу Ліги Націй.6. Початок захоплення Центрального Китаю. Сигналом до поновлення воєнних дій став збройний інцидент улітку 1937 р., коли японські солдати, які проводили навчання поблизу Пекіна, були обстріляні китайською артилерією.7. Наприкінці 1930-х років між Японією та СРСР відбулося два зіткнення. Улітку 1938 р. в районі о. Хасан японці атакували позиції Червоної армії. 8. Наступне зіткнення відбулося в 1939 р. на річці Халхін-Гол у Монголії. Унаслідок боїв Японія втратила майже 80 тис., а монгольсько-радянські війська до 18 тис. осіб. При цьому нових територій ні СРСР, ні Японія не здобули.

Діяльність Ліги Націй в умовах загострення міжнародних відносин 1930-х років