Урок "Засудження жахів війни засобами авангардизму"

                                                          - 1 -

11 клас                                                             

Тема: Засудження жахів війни засобами авангардизму.

Мета: через творчість видатних митців – авангардистів засудити війну як антигуманне явище; проаналізувавши поезії Г.Аполлінера, картини П.Пікассо, С.Далі, формувати предметні компетентності: порівняння мистецьких явищ, уміння робити висновки та узагальнення; розвивати дослідницьку діяльність учнів; виховувати неприйняття насилля, жорстокості, нелюдськості.

Обладнання: клас оформлений у вигляді конференц – зали; учасники рольової гри: учні – митці Г.Аполлінер, П.Пікассо,  мистецтвознавець, вчитель - ведучий; учні – журналісти, м – м презентація до уроку,

Тип уроку: урок – конференція.

Епіграф: Війна, війна! І знов криваві ріки!

                 І грім гармат, і шаблі дзвін.

                 Могили, сироти, каліки.

                 І сум покинутих руїн.

                                                             Олександр Олесь

                                                  Хід уроку.

                        Звучить пісня «Журавлі» Олени Білоконь.

Вчитель. Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...

    XX століття стало величезною трагедією для людства, адже принесло дві  світові війни, у яких брали участь десятки країн. Ніколи до цього історія не знала війн  з такою кількістю жертв. Наша країна теж була залучена в ці події. Немає родини, яка б не втратила близьких у цьому кошмарі.

Найжахливіше те, що він продовжується сьогодні  у нашій України, де щодня гинуть, стають каліками наші земляки – українці у своїй вільній державі, державі XXI століття, яка не перестала бути, на жаль, ласим шматком для імперських політиків.

 Мистецтво було завжди дзеркалом суспільних подій, прогресивні митці не стояли осторонь того, що відбувалося у їхніх державах, і ,звичайно ж,  тема війни була болючою для багатьох із них. Сьогодні у нашій залі зібралися митці – авангардисти, щоб розповісти про своє бачення проблеми війни: кому вона вигідна, а хто стає її жертвою.

-          

-         2 -

Перший наш гість поет – фронтовик із Франції Гійом Аполлінер.

Учень – журналіст. Відомо, що протягом двох років ( з 1914 по 1916р) ви перебували на фронті  Першої Світової війни у складі французької армії. Які враження ви винесли із цих воєнних років?

Учень – поет Аполлінер . Війна для мене - це особиста трагедія, це перш за все втрата близьких людей, адже на ній загинули мої  друзі, художники та поети – Бійї, Даліз, Реналь, Кремніц.  Це і мій власний біль, адже служачи  піхотним офіцером, я отримав  поранення в голову, пережив важку операцію, пов`язану із трепанацією черепа.

Учень –журналіст. Чи правда, що ви пішли на фронт добровольцем?

Учень – поет Аполлінер. Так. З початку Першої світової війни я добровольцем був на фронті. Служив спочатку в артилерії, потім у піхоті, доки не був поранений осколком снаряда. Пережите особисто  зміцнило мої антивоєнні переконання

Учень – журналіст. Чи знайшла тема війни відображення у вашій творчості?

Учень – поет Аполлінер. Так, безперечно, адже війну я бачив в обличчя, знав про неї не з газет. Тому і писав про наболіле.  Війні присвятив збірку  «Каліграми. Вірші миру та війни» і зобразив її такою, яка вона є,— це книга воєнного часу і вміщує в себе правдиве життя.

Учень – журналіст.  Значна частина віршів цієї книги друкувалась у вигляді каліграм, тобто так, щоб текст вірша утворював малюнок. Чому ви обрали для себе такий спосіб висловлення, як і відсутність знаків пунктуації?

Учень – поет Аполлінер. Так, у каліграмах немає розділових знаків: адже я вважаю, що вони не потрібні, бо «справжня пунктуація — це ритм та паузи вірша». А малюнки навіяні спогадами. Ще 1903 року я познайомився з відомим художником Пабло Пікассо, і це знайомство справило неабиякий вплив на мене та на моє образне сприйняття. І у вірші «Зарізана голубка й водограй» із цієї збірки я використав плакатний образ голубки — символа миру. Створивши виразну метафору, — «зарізаної голубки» я намагався донести до читача протиприродню сутність війни, її нелюдське обличчя. А водограй став символом скорботи, болю, який  ніколи не мине від втрат близьких, рідних людей, як і не спинеться вода у струмуючому потоці. Війна для мене – це всесвітній апокаліпсис, що поставив під загрозу життя людства.

     Виразне читання вірша «Зарізана голубка і водограй»

Учень – журналіст. Чи є у вашій поезії хоч якась надія?

                                                          - 3-

Учень - поет Аполлінер. Надія має бути завжди, тож попри «олеандри у крові» я створив образ «пораненого», а не убитого сонця. Вірю, що людству вистачить здорового глузду не знищувати один одного. 

Учень – журналіст. Що стало для вас порятунком у страшному горнилі війни?

Учень – поет Аполлінер. На початку це було кохання, яке я намагався поєднати із темою війни. У циклі «Вірші до Лу» та численних посланнях до Мадлени є  відлуння воєнних уявлень: «в ім'я нашого щастя схопилися армії», «гранати схожі на зорі». Та це лише на початку, доки я  не осмислив масштабів трагедії, яку несла війна. Відтак у моїх віршах з'являється тривога і розуміння своєї причетності до подій глобального масштабу, відповідальність за них. Тепер я розумію, що все набагато страшніше: війна – це трагедія загальнолюдська,  жахливий абсурд, якийсь кривавий бенкет по винищенню людства..

Вчитель – ведучий .  А далі були вірші «Диво війни», «Є», які передають почуття поета, що мав страшний воєнний досвід і зрозумів безглуздя війни — цього «людожерського бенкету». І сам став його жертвою: не доживши двох днів до закінчення війни, ослаблений пораненням і складною операцією, Аполлінер помер від грипу 9 листопада 1918 року, йому було лише 38.

Поет Гійом Аполлінер належав до  авангардизму, його особистий стиль був наслідком дружби із митцями – авангардистами, серед яких художник – кубіст Пабло Пікассо, гість нашої зустрічі.

Учень – журналіст. Ми вже знаємо, що ви були другом Г. Аполлінера. Що значила для вас ця дружба?

Учень – Пікассо. Ми познайомились із Гійомом у 1903 році. Він привабив мене своїм духом свободи, адже експериментував у галузі мови, жанру, стилю і тому надихнув мене на відмову від реалістичного зображення навколишньої дійсності, адже мої полотна – це «чиста лірика», авторське самовираження, передача найтонших відтінків людських почуттів.

Вчитель – ведучий. Чи підтримував вас друг Гійом на нелегкому шляху становлення як художника – авангардиста?

Учень – Пікассо. Так, щиро дякую йому за підтримку, адже мої перші кубістські роботи шокували публіку. Чого лише вартий Французький салон 1907 року, коли виставлялися «Авіньйонські дівчата». Шквал критики, і саме Гійом побачив у картині ритм, пульс життя, енергію, вільну творчість,                                                 

намагання інтуїтивно висловити себе. Він першим зазначив, що  не можна на рівні розуму пояснювати такі полотна.

-         4 -

Учень - журналіст. А яким вашим шедевром найбільше захоплювався ваш друг?

Учень – Пікассо. Гадаю моєю «Голубкою», адже Гійом спостерігав за мною, коли вона малювалась у майстерні. Захоплювався умінням передати точно скуйовдженого неспокійного  птаха перед самим приземленням. Таким справді неспокійним був тоді час, і миру годі було сподіватись. Щасливий, що моя «Голубка» стала прообразом емблеми Міжнародної асамблеї миру, тому що немає у світі нічого важливішого за мир.  

Учень - журналіст. Яскравим свідченням ваших антивоєнних настроїв стала картина «Герніка». За яких умов народилася це полотно?

Учень – Пікассо. Це мій   публічний протест проти бомбардування нацистами баскського міста Герніки, що  на півночі Іспанії,  26 квітня 1937 року. Внаслідок цього авіанальоту повітряного легіону «Кондор»,  союзників генерала Франко — німецьких та італійських фашистів,  місто Герніка було повністю зруйноване, тисячі невинних людей загинули, що і викликало хвилю невдоволення в усьому світі. Особисто я сприйняв цю нелюдську акцію як власну трагедію, через те «Герніка»  писалася «по гарячих слідах», на протязі червня 1937 року, і стала однією із найемоційніших моїх робіт.

Вчитель – ведучий до мистецтвознавця. До якого мистецького напряму відносять цю картину і що символізують її досить складні образи?

Учень – мистецтвознавець. Ця картина є зразком сюрреалізму. Безжальні деформації людських тіл є тут дуже вдалими, адже дозволяють переконливо, фізично відчути жах війни., абсурдність самої ідеї убивства. Голова бика у лівому верхньому куті без сумніву належить Мінотавру, який втілює зло та розруху. Хоч він не займає центрального місця в композиції. Але його вигляд – єдиний серед усіх образів не виражає страждання, всі решта з плачем та молитвами зверненні до нього. В центрі композиції бачимо жінку, яка біжить, пораненого коня та убитого воїна. В руці полеглого зламаний меч, символ поразки; поруч квіти – пам`ять про мученика; в небо злітають птахи – крилаті душі. Картина являє собою жахливий світ. З експресивно зображеними людьми контрастує абажур зі спокійним світлом. Це світло не схоже на полум`я, в якому горить жінка, звівши руки до неба: ні на язики полум`я у світильнику іншої героїні. Це світло спокою, світло надії.

Учень – Пікассо. До речі, у коментарі до своєї картини я назвав це світло тим світлом, до якого буде завжди прагнути кожна жива істота. Адже моя

«Герніка» не тільки песимістична картина буття, а й віра у краще, у перемогу Космосу над Хаосом.

  -   5 -                    

Учень – журналіст. Чи існують цікаві  якісь історії, пов’язані із картиною?

Учень – Пікассо. Так, і одна із них ледве не коштувала мені життя. Коли я закінчив «Герніку», у моїй майстерні з`явилися фашисти. Запитали: «Це зробили  ви?». Я ж  відповів, що це зробили вони. Чому не забрали мене у гестапо залишається незрозумілим. Можливо, німці не збагнули мого гіркого гумору.

Вчитель- ведучий. Відомо, що після закінчення першої Світової війни молоді поети Андре Бретон, Ф.Супо, Г.Аполлінер створюють нову поетичну мову, яка визнає образи підсвідомості і снів головним джерелом творчості. Так народжується сюрреалізм. Чи прийняли ви це мистецтво?

Учень – Пікассо. Так, деякий час я був дотичним до сюрреалізму, адже навіть термін увів мій товариш Гійом Аполлінер. Їхнє мистецтво більш вишуканіше ніж моє,  хоча і більш скандальніше, адже вивільнює підсвідоме.

Вчитель- ведучий. А чим, на вашу думку, стала війна для сюрреалістів?

 Учень – Пікассо. Думаю, справжнім потрясінням, а пов` язані з нею катаклізми укріпили відчуття неможливості працювати, використовуючи звичні засоби і старі прийоми. Тому й творили вони агресивно, революційно, виступаючи проти колоніалізму, фашизму, підтримували комунізм.

Учень – журналіст. Хто для вас є своєрідною емблемою сюрреалізму?.

Учень – Пікассо. Звичайно ж Сальвадор Далі. Він є символом цього міжнародного художнього руху. А з приводу своїх картин Сальвадор говорив: « Коли я пишу, то сам не розумію смислу моєї картини, - але не подумайте, що у ній немає смислу. Просто він такий глибокий, що виходить за межі звичного логічного сприйняття.»

Вчитель- ведучий. ( до мистецтвознавця). Які полотна присвятив Далі темі війни?

Учень – мистецтвознавець. Цій темі митець присвятив декілька полотен, в яких відчувається його сприйняття війни як страшного, відразливого, кошмарного сну. Це картини: «Передчуття громадянської війни», «Іспанія», «Обличчя війни»

           Демонстрування  картин Сальвадора Далі

                                         - 6-  

Учень – мистецтвознавець дає свій коментар.

Знамените полотно "М’яка композиция із вареними бобами: передчуття громадянської війни" було написано художником у 1936 році напередодні Громаднської війни у Іспанії

    Композиція картини – дві величезні істоти, які нагадують деформованих мутантів, що зрослися докупи. Перший утворений із обличчя, перекривленого болем, людських грудей та ноги; другий  - із двох рук, викривлених самою природою та  тазобедренної частини. Вони зчепилися  між собою у жахливому  двобої, у відчаї борються один з одним. Ці істоти викликають відразу як тіло, яке розриває самого себе.

    Істоти зображені на фоні старовинних містечок, а величезні хмари своїм рухом підсилюють трагічну напругу нелюдських пристрастей. Картина побудована на контрасті живої природи та масштабності нареальних фігур – мутантів, які своїми кінцівками нагадують обриси Іспанії. Ці монстри – не просто привиди громадянської війни, а війни як всесвітнього лиха.

Картина «Іспанія» (1938 р.) – алегоричне полотно, яке представляє високу жінку, сперту на комод, із верхнього ящика якого витікає кров. ЇЇ образ породжений зі сплутаних ліній, серед яких вгадуються зображення солдатів, дон – кіхота, сцен битви.

В 1939 році в Європі розпочалася Друга світова війна, яка за цинізмом, кількістю жертв та жорстокістю не мала рівних у світі, і уже перебуваючи у Каліфрнії, Далі, згадуючи жахи громадянської війни в Іспанії, створює  твір «Обличчя війни». Він зображає голову, яка незважаючи на наявність шкіри та плоті є звичайним черепом, рот і очі якого наповнені іншими черепами з таким самим наповненням. Художник показує, що війна є завжди війною – одночасно різною і однаковою за своєю сутністю та наслідками  -  смертю.

Вчитель – ведучий.

 Друга світова - це зламані долі, розбите щастя, втрачене дитинство, розлучені закохані, розірвані сім'ї. Це військові злочини: тортури та знущання, досліди над живими людьми. Це спалені міста та села, заміновані поля, концтабори.

    Ніякі інтереси та амбіції ніколи на можуть  виправдати  масового вбивства. Після закінчення  Другої світової люди сподівалося, що ця війна стане останньою світовою війною в історії. Інакше людство просто не виживе.

Проте і через  майже вісімдесят років ми чуємо її  й дотепер  розривами мін,  снарядів, ракет у нашій країні.  Разом із учасниками бойових дій  ми знаємо, що війна — це біль та страждання, з їхніх слів ми уявляємо, як це лежати в окопі в двадцятиградусний мороз, як вибиратися із оточення, на маючи крихти  хліба, або жити, чекаючи смерті у московських катівнях.

-         7-

З  чим  можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? Або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?

Сьогодні для нас, на жаль,  – це не далеке минуле, а наша дійсність

                                  Звучить вірш .

Я дивлюсь на світлини бійців,

 Щирі посмішки, втомлені очі,

 Сиві скроні та безліч рубців…

 А мій розум сприйняти не хоче:

 Це не сон, не синдром маячні,

 Ця війна не в далекій країні,

 Не в Іраку чи десь там в Чечні,

 А в вишневій моїй Україні.

 Саме зараз її вояки

 Схід країни від зла захищають,

 Б’ються на смерть мої земляки,

 Кров’ю землю святу поливають.

 Щоб країна ввійшла в майбуття

 Вільна, сильна, без чвар та війни.

 Віддають саме цінне - життя,

 України найкращі сини!                                       

Презентація загиблих у війні нашого краю на фоні пісні «Над землею тумани» Інни Бінцаровської

Вчитель – ведучий.  Війна запеклося рубцем на серці кожного українця, кровоточить та не дає спокійно жити, мислити, дихати. Це біда усієї країни, і бути осторонь не може жодна людина.

  Вона постукалася в кожний будинок, принесла лихо: матері втратили своїх синів, дружини - чоловіків, діти залишилися без батьків. Тисячі людей нашої незалежної України  ідуть крізь горнило війни, відбувають жахливі муки, але   не здаються, не скорюються.  І як усі українці вірять в перемогу.

Зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. Він теплий та лагідний. Я знаю, що за заходом сонця  має бути схід. А яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від кожного з нас. І народжується гіркий крик : «Не треба  війни! Ніколи!»

 Домашнє завдання:  написати твір – роздум за темою: «Війна постукала у серце кожного»