Урок "Жіноча аура Кіровоградщини. Світ поезії А. Корінь ( зб. "Віку мого день")

Тема. Жіноча аура Кіровоградщини. Світ поезії А. Корінь. Збірка "Віку мого день".

Мета: дослідити життєвий і творчий шлях поетеси, заглибитися у зміст її віршів зі збірки "Віку мого день"; розвивати вміння учнів орієнтуватися у прочитаному й аналізувати ліричні твори; удосконалювати навички виразного читання, пошуково-дослідницької роботи; виховувати духовність, людяність, повагу до високих людських почуттів.

Обладнання: портрет поетеси, збірка віршів "Віку мого день",  мультимедійний проектор.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Форма проведення уроку: пошуково-творчий учнівський проект.

Механізм реалізації проекту:

1. Постановка проблеми.

2. Визначення теми, мети проекту.

3. Ознайомлення учнів із суттю проекту та основними етапами його реалізації.

4. Робота з інформаційними засобами.

5. Звіти творчих груп.

Актуальність проекту як навчальної технології: участь у проекті формує в учнів уміння вирішувати проблеми пошуково-дослідницького характеру, що сприяє розвитку особистості.

                                                                                     Епіграф до уроку:

                                                                           Лірична героїня пані Антоніни –

                                                                           натура романтична й мрійлива.

                                                                           Часто живе на грані

                                                                           реального й уявного світів.

                                                                                                                   В. Марко

 

Хід уроку

I. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Очікувані результати:

1. Вироблення вміння учнів працювати з додатковою літературою, систематизувати матеріал, робити висновки.
2. Удосконалення вмінь готувати доповіді та виступати з ними перед аудиторією
3. Розвиток умінь працювати в команді.

 

Проблемне питання(записане на дошці):

                               У чому полягає таємничий світ жіночої поезії

кіровоградської поетеси А. Корінь?

II. Вступне слово вчителя

Продовжуємо знайомство з творчістю кіровоградських митців. Сьогодні ми поговоримо про світ жіночої поезії рідного краю, і цей урок-портрет присвячується нашій землячці, поетесі, відомій не лише на Кіровоградщині, а й далеко за її межами, Члену Національної спілки письменників України з 2002 року, Антоніні Михайлівні Корінь. 

Наші "дослідники" отримали випереджувальне домашнє завдання підготувати матеріал про поетесу, тому пропоную надати їм слово.

"Дослідники біографії". Антоніна Михайлівна Корінь (дівоче прізвище Мельник) народилася 6 серпня 1948 року в с. Софіївка Щорського району Чернігівської області. Батько працював бухгалтером у колгоспі, мати вчителювала.

1. Майбутня поетеса закінчила Софіївську восьмирічку, продовжила навчання у Корюківській середній

школі №1, потім – у Харківському державному інституті культури.

Як склалося подальше життя Антоніни Михайлівни, дізнаємося з перших вуст: "Працювала методистом, бібліографом, заступником директора, редактором у бібліотеках України, шкільною медсестрою і бібліотекарем у Білорусі, ученим секретарем Кіровоградської обласної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського". Більшу частину свого життя, професійного і творчого, провела у Кіровограді, де створила і очолює літоб’єднання "Євшан".

"Літературознавці". Друкуватися А Корінь почала з 1963 року. Вірші і статті ввійшли в колективні збірки: "Кроки", "Поезія", "Як звук павутинки", "Віконце", "Самоцвіти", "Євшан", видані у 1980-1990-і роки в Києві, Дніпропетровську,  Кіровограді, і сьогодні публікуються в періодичних виданнях цих та інших міст, зокрема Харкова, Черкас, Чернігова.

У 1993 році в Кіровограді у видавництві "Степ" вийшла I збірка віршів "Заворожи мене". У 1994 р. Антоніна Михайлівна видала книгу дитячого гумору "Веселі дрібнички із сімейної скарбнички", у 2000 р. – збірку лірики "Сім нот мінору" та збірку пісень "Шукаю папороті цвіт".

  До восьмої книги поетеси ввійшли нові вірші та окремі, які публікувались у пресі та в збірках "Заворожи мене" (1993), "Сім нот мінору", "Віку мого день", антологіях "Євшан", "Шукаю папороті цвіт" (2000) та "П'яте колесо" (2002), "Зоря материнства" (2005). Теми цих віршів вічні: людина і світ у драматичних, а часом комічних чи трагічних стосунках.

Дев'ята книга А. Корінь "За руки по райдузі" (з підзаголовком "Синусоїда кохання") – ювілейна. Всі дев'ять книг – дев'ять життєвих віх, як дев'ять видимих зірок у сузір'ї Лева, під яким авторка народилась... Ця – вибрана інтимна лірика з чотирьох раніше виданих у Кіровограді збірок поезії: "Заворожи мене" (Літопис любові) – "Степ", 1993; "Сім нот мінору" – "Мавік", 2000; "Віку мого день" (Наївні вірші) – "Степ", 2000; "Монолог метелика" (Лірична азбука життя) – "Мавік", 2007.

 

Слово вчителя. На сьогодні ви підготували розділи з четвертої збірки поезій А. Корінь "Віку мого день", що вийшла до друку в 2000 році.

Пропоную кожній групі презентувати свою роботу.

(Учні поділені на 5 груп, кожна з яких отримала випереджувальне домашнє завдання: дослідити певний розділ із збірки поезій, проаналізувати його).

I група – "Любов – це початок" (інтимна лірика).

II група – "Хоровод" (II розділ – родовід поетеси).

III група – "Краплина в морі"(III розділ – загальнолюдські цінності).

IV група – "Нехай святиться ваш поріг"(IV розділ – присвяти різним людям).

V група – "Крізь відстані й віки"( V розділ – переспіви і переклади).

 

Тематичні питання для творчих груп:

1. Визначити провідний мотив ліричного твору та його жанр.

2. Дослідити художні засоби, використані автором (лексика, тропи, віршовий розмір тощо).

3. Висловити особисте враження від поезії.

 

III. Презентація роботи творчих груп (на мультимедійному проекторі)

                                                              I група

                                                           ***

                                      В моє вікно осінній стука дощ,

                                      А я надіюсь – гілочка квітнева.

   Попід вікном шумок чужих підошв,

    А я хвилююсь, мов попалась в невід.

Бо вперше серце вірить у дзвінок,

Тягар чекання – то найважча мука.

                                     Я жду тебе. Але в моє вікно,

       Мов подорожній, дощ-чужинець стука.

                                                                                                           18.09. 1979

                         ***                                                                  ***

Я сама сміялась і тебе смішила,            Не бійся. Не зворушу я твій спокій.    на двох ромашках вголос ворожила.      На берег чуйності удруге не вступлю           

Засушила осінь ніжні пелюстки.            Не ждатиму твоїх повільних кроків.

Календар останні обтрусив листки.       Вмовлятиму себе – що не люблю.

 

 І тепер над степом віхола регоче:           Що просто випадково прихилилась…

Стежку в мою пам'ять поховати хоче!    Та й відсахнусь – як лід твоє чоло.

Але вірю – вітер принесе листа,               І Богові подякую за милість, -

Бо й з-під трав пожухлих                          За те, що буть могло, та не було.

зелень пророста.                                                                                       19.09. 93

                                          Осінь, 84

                                                                                                                                  

                                                         II група

             ***                                                                              ***

 Батько знесилів рано:                                      Давайте я вас в хаті поцілую,

 Ані за плуг, ні в ліс.                                         Аби ніхто з гостей не ревнував.

 Не ордени, три рани                                        Давайте і в дворі вас обніму я,

 Батьки з війни приніс.                                     Бо наче скам'яніли всі слова.

 

Та ситно було чи пісно,                                    Не зроблена ще нами вся робота,

Як би в душі не пекло,                                     А вам уже два кроки до зими…

Батько заводив пісню, -                                   Давайте, мамо, вийдем за ворота             

Аж завмирало село.                                          Та й попрощаємось ще раз –

                                                                            Межи людьми.    

                                                                                                                    02.09.88

Птахом злітала над ставом,                                                                       

Впала ж на землю, як сніп.

В сорок батька не стало…

Пісня ж цвіте в мені…

                                   1985

                                                                 ***

                                    Останніх баб вивозять із села.

Вивозять діти в місто на вмирання.

Нема кому в селі й вставати зрання,

 Бо й "мода" на корів давно пройшла.

 

                                    Нема ж кому їх гнати на луги,

                                    Нема кому і сіна накосити,

                                    А репродуктор біля магазину

   Товкмачить, що "пора віддать борги".

 

                                    Півдня під магазином хліба жде

                                    Чиясь старенька удова і мати

                                    Та й думає: "Кому ж їх віддавати,

Коли в селі дві пригоршні людей?"

                                                                                                                 18.09.90

III група

                      ***                                                                 ***

Хто я, що я? Для чого, навіщо?                Жив-був жучок -

Для якого незвісного змісту?                    Малесенький, нікчемний,

Той же дощ і без мене б періщив,            Не дуже мудрий, і не дуже чемний.

Вирувало б так само місто.                       Дружину мав і двійко діточок.

Друкувались без мене б книги                  Їм півжиття хатинку будував

І без мене писали би вірші,                       Та все життя їм їжу добував.

І "люблю" говорили б тихо                       Когось любив. За кимось сумував.

Інші "ти" – не мені, а іншим.                    Але про те історія – мовчок.

Все це так. Але жити варто,                      Такі діла. Смішні чи то плачевні?

Щоб побачити і почути,                            Чи буде їм оцінка і яка?

Як беруть несподівані старти                   …Хтось наступив 

Непримітні на вигляд люди.                     На весь цей світ знічев’я –

Будь і ти, як листок, що на вітті               Не стало в  світі білому жучка.

Плід прикрив і засох у зморі.                                                                  04.10.95

Щоб повніше жилося у світі,                  

Варто бути й краплиною в морі

                                     1960-і роки            

                                                                 ***

Вже біля телеграфа білі котики

                                        Розтоплюють сіяючі жінки.

                                        А я стою, боюся і підходити,

Бо бруньки ті – беззахисні такі.

 

Торгують ними зверхсучасні діти.

                                     А я у ліс засніжений бреду,

     Туди, де пролісок не сміє народитись:

Боїться, що побачать – продадуть.

                                                                                               02.03.86

IV група

 

"Два кольори мої, два кольори"                                   

                    Дмитрові Павличку                               Катерині Білокур

 

"А чорний – то журба".                                       Голкою, човником, пензлем –     

Змиряємось на тому.                                           Стигне краса польова.

"Червоний – то любов",                                      Квітнуть Цар-колосом землі,

Не спалюймо ж мости!                                       Бджілка нектар випива…

 

І хоч ці кольори                                                   Ружі мої вкраїнські,

Я змолоду люблю,                                               Ганни та Катерини!

На "чарах" я весь час себе ловлю:                     Руки в прожилках долі

Тихцем виводжу колір горя з дому,                  Лижуть разки намист…

Вогонь калини – прагну розвести.   

                                                 07.09.87               Вами цвісти довіку

                                                                              Славній моїй Україні, -

                                                                              В кожному поруху пальців

                                                                              Ваш дивовижний хист.

 

                                                                              В дзеркалі яблук – калина,  

                                                                              Хміль перелаз обніма…

                                                                              Писанко, мамо-Вкраїно,

                                                                              Є ти ще чи нема?

 

                                                                                                                       22.06.89

                                                          Дорогою болю

                                                                                Василеві Стусу

                                 Скажіть, будь ласка, ще не попадалась

                                 Вам книжка Стуса, Стуса Василя?

                                 Болить у ній і небо, і земля,

                                 Болить дорога в наші темні далі.

                                 Болить земля, посаджена за грати,

                                 Де й ми в неволі – доньки та сини.

                                 Палахкотять в душі ті спомини і сни,

                                 Що не вміщались у тюремні три квадрати…

                                 Ще змалечку привчили нас до бою.

                                 Граніт першоджерел всю юність гризли ми,

                                 Не знаючи, що всі дороги болю

                                 Ведуть в тюрму, та жодна – із тюрми.

                                                                                                                   11.01.91

V група

За Булатом Окуджавою

Добірне товариство…Ну що його робить?

                              Пити без потреби? А друзі підливають.

                              Помирать не страшно. Страшно не жить.

                              Ось які думки мене перемагають.

 

                              Правда, першим це Вольтер сказав і прикро,

                              Що до нього нині рідко тягнеться рука.

                              Хоч учили нас, що Захід – нам не приклад,

                              Та, крім Заходу, не бачу я зразка…

                                                                                                                  17. 01.93

 

В'єтнамські мотиви

 

                                                  То грядку скопаю,

То щось підлатаю –

І рада-радісінька я.

 

                                                  Люблю самотину,

                                                  Хоч маю родину,

                                                  І є в мене славна сім'я.

 

                                                  Є сонце, є вітер, -

                                                  Для мене це – святці,

                                                  Коромислом – райдуга

                                                  Поміж двох рік…

 

                                                  Багатство і розкіш

Зрідка мені сняться:

       То раз, а то й два на рік.

                                                                                                                 17. 12. 94

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу

     - Який вірш А. Корінь сподобався вам найбільше? Чому?

     -  Над чим авторка спонукає замислитися? Від чого застерігає?

     -  Як ви розумієте назву збірки ліричних творів поетеси?

 

        Повернімося до проблемного питання, записаного на дошці:

      - Так у чому ж полягає таємничий світ жіночої поезії

         кіровоградської  поетеси А. Корінь?(відповіді учнів).

 

V. Підведення підсумків уроку, оцінювання виступів учнів

 

VI. Домашнє завдання: методичний прийом "Вибери сам"

 

  для високого рівня: визначити індивідуальні особливості стилю А. Корінь.

  для достатнього рівня: проаналізувати  інші збірки поетеси (1 на вибір).

  для середнього рівня: вивчити будь-яку поезію А. Корінь напам'ять.