7 жовтня о 19:00Вебінар: Як педагогічні працівники можуть створити безпечний онлайн-простір для учнів

Уроки № 1-2. "Відродження в Іспанії". "Життя його - низка горя і мук..." (Життєвий шлях і творча доля Міґеля де Сервантеса Сааведри)

Про матеріал

Уроки № 1-2. Тема 1. Відродження в Іспанії.

Тема 2. "Життя його - низка горя і мук..." (Життєвий шлях і творча доля Міґеля де Сервантеса Сааведри. Передумови створення роману "Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський")

Перегляд файлу

Уроки № 1-2

Тема 1. Відродження в Іспанії

Тема 2. «Життя його – низка горя і мук…»

(Життєвий шлях і творча доля Міґеля Сервантеса де Сааведри. Передумови створення роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський»)

Мета: ознайомити учнів з особливостями доби Відродження в Іспанії, життєвим і творчим шляхом М. де Сервантеса Сааведри; показати передумови створення роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський»; розвивати навички в учнів пошукової та дослідницької роботи; з’ясувати особливості лицарських романів; виховувати почуття справедливості, стійкості та  незламності.

Обладнання: портрет М. де Сервантеса Сааведри, виставка «Іспанія XVI-XVII ст.», репродукції картин Веласкеса, Ель Греко, Сурбарана, Хосе де Рібери, таблиця.

Тип уроку: комбінований, урок-дослідження.

                                                                                                        Іспанія! Іспанія!

                                                                                                   Мов у казочнім сні,

                                                                                 Той земний рай, чудовий край

                                                                                                     Ввижається мені.

                                                                                                                  І. Франко

                                                                                      Він – аж до старості дитя,

                                                                                                      Прямує на провал,

                                                                                             Побитий та невгасний,

                                                                                                           Несе свій ідеал.

                                                                                                                   І. Франко

                                                 Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань учнів

 

1. Розповідь за ОСК «Відродження»

2. Експрес-опитування «Продовж речення»

 

  • Уперше термін «Відродження» використав…
  • Країною, де з’явилося Відродження, уважають…
  • В основі культури Відродження лежить принцип…
  • Зачинателем літератури іспанського Відродження вважають…

II. Повідомлення теми й мети уроку

III. Робота над темою уроку

1. Робота з 1-им епіграфом

2. Слово вчителя

 – Сьогодні на нас чекає захоплива подорож шляхами дивовижної країни з гордим іменем – Іспанія. У цій назві відчувається і лагідний подих Середземного моря, і ритмічний звук кастаньєт, і гордий характер корінного населення – басків.

    Бурхливим і сповненим тривоги було життя іспанців у ті далекі часи.

 

3. Повідомлення групи учнів-«істориків»

    за випереджувальним завданням

   «Іспанія кінця XVI – початку XVII ст.»

                                      

                                                     План

  1. Державотворення.
  2. Економічний занепад.
  3. Невдале суперництво з Англією.
  4. «Золота лихоманка».
  5. Гніт інквізиції.
  6. Контрреформація.

 

4. Коментар учителя

 

 – Кінець XVI – початок XVII ст. – складний для Іспанії час. Економічний занепад призвів до зубожіння народних мас. Знедолені, вони бродили країною в пошуках шматка хліба. Почуття відчаю часто було причиною народних виступів… Та, незважаючи на економічні негаразди, культура Іспанії розвивалася. Час її найвищого розквіту припадає на XVI ст. і на першу половину XVII ст. Історики називали цей період «золотою добою» Іспанії. Адже тоді творили такі письменники, як М. де Сервантес Сааведра, Лопе де Вега, П. Кальдерон де ла Барка. Створювали свої полотна Ель Греко і Веласкес.

 

5. Віртуальна екскурсія картинною галереєю:

    демонстрація картин художників іспанського Ренесансу

 

6. Коментар учнів-«мистецтвознавців»

   – У картинах іспанських художників (Веласкеса, Ель Греко, Сурбарана, Хосе де Ребери) – зосередження на внутрішніх переживаннях людини.  Деякі з образів Ель Греко своєю статечністю нагадують візантійські ікони, інші належать до фантастично-нереального світу. Складна, емоційно наповнена форма відбиває новий погляд на людину. Психологічною виразністю відрізняються портрети, які немовби розкривають складний внутрішній світ людини.

      Творчість Веласкеса – вершина розвитку реалізму в іспанському живописі XVII ст. Художник зобразив життя в усій його складності та суперечливості, його образи глибоко змістовні, живописне виконання витончене. Веласкес оспівав народний побут. Навіть у релігійних та міфологічних сюжетах присутні сцени життя простих людей на тлі злиденних темних харчевень, кухні, серед скромного посуду і бідних сніданків. Новаторство художнього мислення виявляється у нього в різних жанрах – і в картинах з історичної тематики, і в портретах, і в побутових замальовках, і в пейзажах.

      Роботи Сурбарана та Хосе де Ребери утверджують демократичні ідеали, поглиблюють реалістичну інтерпретацію дійсності, насичують образи психологічністю. Їхні полотна відзначаються аскетизмом та конкретністю образів.

 

7. Бесіда за сприйняттям творів живопису

 

8. Робота з 2-м епіграфом

  • Кого, на вашу думку, стосуються слова з поеми І. Франка: митця чи його героя?
  • У чому, на ваш погляд, ідеал М. де Сервантеса Сааведри і його героя?
  • Чи підтверджують факти біографії письменника, що в образі героя втілені і його власні благородні риси?

9. Слово вчителя

     – Відповіді на запитання про сповнене тривоги життя відомого іспанського письменника Міґеля де Сервантеса Сааведри та передумови створення роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» ми знайдемо, прослухавши розповідь учнів-«біографів».

 

10. Повідомлення учнів-«біографів»

      за випереджувальним завданням про життєвий шлях та творчу долю

      М. де Сервантеса Сааведри

     (Учні тим часом заповнюють таблицю, після чого за бажанням зачитують свої записи.)

 

             Це мені було відомо

             Це для мене є новим

 

      Орієнтовні тези повідомлення

      Бурхливим і сповненим тривоги було життя іспанців у ті часи. Але навряд чи серед тих життів, пам’ять про які в формі біографій дійшла до нас, знайдеться подібне до життя Сервантеса. Доля ніби повстала проти видатної людини від самого її народження. Сам Сервантес у поемі «Подорож на Парнас» говорив про себе як про людину, змучену клятими злиднями. «Він, старий вояка, ідальго, злидар», – так сказав про нього ліценціат Маркес Торрес, щойно підписавши як цензор дозвіл на друк другої частини «Дон Кіхота».

      Міґель де Сервантес Сааведра народився, як це свідчить запис про його хрещення в одній із церков м. Алькала-де-Енарес, 29 вересня 1547 року. Його батьками були лікар Родриго де Сервантес і Леонора де Кортинас.

      Батько походив із старовинної, але занепалої дворянської родини, на прикладі якої досить легко можна прослідкувати зубожіння іспанського дворянства і появи так званої «ідальгії» – дворян, «позбавлених майна, сеньйорій, права юрисдикції й високих громадських посад».

       До збіднілих дворян належала й мати письменника. У пошуках засобів для існування батько Сервантеса об’їздив із родиною кілька міст і селищ, поки нарешті 1604 року не оселився в Вальядоліді, тогочасній офіційній столиці королівства.

      Шкільні роки Міґеля пройшли в Вальядоліді. Десятирічним він вступив до колегії єзуїтів, де навчався впродовж чотирьох років. Освіту Сервантес завершив у Мадриді в одного з найкращих у ті часи іспанських педагогів Гуана Лопеса де Ойоса, який пізніше став хрещеним батьком Сервантеса в літературі.

      У зв’язку з майже повним зубожінням родини Сервантес і його молодший брат Родріґо змушені були заробляти на хліб, скориставшись однією з трьох можливостей, які були відкритими для дворян середньої руки, – шукати щастя в церкві, при дворі чи в армії. Міґель, скориставшись рекомендацією свого вчителя Гуана Лопеса де Ойоса, обрав другу можливість. Він вступає на службу да надзвичайного посла папи Пія П’ятого, монсеньйора Джуліо Аквавіва-і-Арагона. Разом із послом Сервантес покинув Мадрид і на початку 1569 року прибув у Рим. (На цей час припадає публікація його віршів.) Після смерті Аквавіва письменник змушений був шукати іншої служби і 1570 року став солдатом.

      П’ять років, проведених у шеренгах іспанських військ в Італії, були дуже важливим періодом у його житті. По-перше, він мав змогу відвідати видатні італійські міста: Мілан, Болонью, Венецію, Палермо. По-друге, перебування в Італії дало можливість ознайомитись із її багатою культурою, особливо з літературою: з поезією Данте, Петрарки, Аріосто, із «Декамероном» Боккаччо, із італійською новелою та неоплатоніками.

      Жовтень 1571 р. У знаменитому Лепантському бою, у якому іспано-італійські сили розгромили турецький флот, Сервантес був тяжко поранений, унаслідок чого у нього назавжди залишилася паралізованою ліва рука. Незважаючи на це, він повернувся до свого військового загону, певний час перебував на острові Короду.

      2 жовтня 1572 року взяв участь у морській битві при Товарині, а наступного року ввійшов до складу експедиційного корпусу, який вирушив до Північної Африки для укріплення фортець Голети і Туніса.

      1573 року полк Сервантеса повернувся в Італію для несення гарнізонної служби спочатку в Сардинії, пізніше (в 1574 р.) – у Неаполі.

      20 вересня 1575 року письменник разом зі своїм братом Родріго на борту галери «Сонце» відбув із Неаполя до Іспанії. Галеру захопили корсари і всіх полонених продали в алжирське рабство. Майже п’ять років довелося Сервантесу бути в неволі, терпіти наругу й приниження. «Алжирська» тема ввійшла в його творчість у вигляді повістей, вставних епізодів («Історія полоненого» – XXXIX, XL і XLI розділи першої частини «Дон Кіхота») або комедій.

      19 вересня 1580 року він одержав посаду в інтенданстві – став агентом із закупівлі провіанту для королівського флоту. Йому доводилося багато їздити по країні, бувати в різних її місцевостях. Якось М. де Сервантес Сааведра зберігав значну суму казенних грошей у банку, що збанкрутував. Виконати судову вимогу – виплатити гроші – М. де Сервантес Сааведра не зміг і тому був ув’язнений на 7 місяців. Друзі, знаючи чесність Міґеля, радять йому написати прохання королю. Але замість цього Сервантес почав малювати автопортрет – худого, горбоносого ідальго з найбідніших на сухореброму коні. Це був його майбутній Дон Кіхот.

      1604 року Сервантес розпрощався із Севіллю й оселився в тимчасовій столиці Іспанії – місті Вальядолідо. Саме в цьому місті завершився третій і дуже важливий період у біографії письменника – період остаточного становлення його таланту. Навесні 1605 року двічі видається його роман «Дон Кіхот» у столиці, Лісабоні та Валенсії.

      Заключний період у житті Сервантеса, надзвичайно плідний у творчому відношенні, пов’язаний із Мадридом, куди він прибув приблизно 1608 року. Популярність роману «Дон Кіхот» в Іспанії та за її межами не звільнила автора від злиднів. Умирають рідні; не витримавши бідності, іде в монастир дружина. Помер Сервантес 22 квітня 1616 року. Поховали його в указаному ним монастирі за рахунок покровителів і благодійників.

      Творчий шлях Сервантеса сповнений напружених пошуків. Письменник звертався до усіх жанрів іспанської літератури, писав ліричні поезії, драматургічні твори (героїчна трагедія «Зруйнування Нумансії», віршова драма «Алжирські звичаї», збірка п’єс «Вісім комедії і вісім інтермедій нових, які ніколи не виставлялися»), пасторальний роман «Персилес і Сихізмунда», реалістичні новели.

      Світову славу Сервантесові приніс його роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» (перша частина – 1605 р., друга – 1615 р.). Роман є природним завершенням прозових жанрів іспанської літератури попереднього часу. Використавши їхні традиції, Сервантес створив новий тип жанру, від якого починається розвиток реалістичного роману у світовій літературі.

 

11. Бесіда за запитаннями

  • Якою була доля Сервантеса? Доведіть свою думку.
  • Які, на вашу думку, події в житті Сервантеса вплинули на формування його як письменника?

 

12. Повторне звернення до 2-го епіграфа

 

13. Слово вчителя

     – Багато довелося пережити Сервантесові, та нелегке життя навчило його боротися з невдачами, збагатило досвідом, який утілився в мудрості його творів. Рядок із вірша Б. Грінченка «Дон Кіхот» – «Життя його – низка і горя, і мук» – узято за поетичну тему уроку, що підтверджує нелегкий життєвий шлях іспанського письменника. Другий епіграф поєднує образ вигаданого героя з автором роману: це кінцеві рядки епітафії з могили Дон Кіхота.

      Сьогодні ми говоримо про людину, якій вдалося написати твір, що за перекладами іноземними мовами поступається лише Біблії і посідає друге місце у світі!

 

14. Повідомлення учнів-«дослідників»

      за випереджувальним завданням

      «Передумови створення М. де Сервантесом Сааведрою

       роману «Дон Кіхот»

 

15. Слово вчителя

     – Як ви вже дізналися, роботу над романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» Сервантес розпочав ще під час перебування у в’язниці. Перша частина роману вийшла друком 1605 року. Він мав величезний успіх, про що свідчить шість видань книги лише за один рік. За рік до смерті автор написав другу частину роману про Дон Кіхота.

      Великим і плідним  за своїми наслідками художнім відкриттям роман Сервантеса вважав Іван Франко: «Була це не тільки пародія рицарського роману, не тільки перший і найвизначніший гумористичний роман, у ньому було щось значно більше. Це був перший рішучий крок до реалістичного зображення дійсного життя і дійсного народу. А водночас і перший роман, у якому автор спробував глибше зондувати характер свого героя, поруч зі смішними сторонами показати також і його симпатичні, і навіть благородні риси і висловити устами цього героя або інших дійових осіб низку критичних та позитивних думок про стан тодішнього суспільства, його потреби і прагнення».

      Письменник задумав «Дон Кіхота» як пародію на рицарські романи, маючи на меті висміяти загальне захоплення ними в Іспанії. У авторській передмові до першої частини твору визначено, що завдання роману – підірвати авторитет поширених у народі лицарських книг.

      Чи вичерпується сутність роману М. де Сервантеса Сааведри тим, що це пародія на рицарські романи, ми зможемо дізнатися лише тоді, коли ознайомимося із змістом твору.

 

16. Робота в словничках

     Пародія (грецьк. –  переспів) – висміювання окремого художнього твору чи явища літератури, творчості письменника.

 

IV. Рефлексія. Підсумки уроку

 

Бесіда

  • Назвіть хронологічні рамки епохи Відродження в Іспанії.
  • Які історичні події формували особливості цієї епохи в Іспанії.
  • Назвіть найвизначніших представників іспанського Відродження.
  • Якими були передумови створення М. де Сервантесом  Сааведрою роману «Дон Кіхот»?

 

V. Домашнє завдання

     Скласти ОСК (опорну схему-конспект) «Нелегка доля М. де Сервантеса Сааведри» за допомогою стратегії «Ґронування».

     Прочитати роман М. де Сервантеса Сааведри «Дон Кіхот».

     Індивідуальне випереджувальне завдання:

  • учням-«дослідникам» – дослідити, яким чином роман «Дон Кіхот», розпочатий як пародія на рицарські романи, переростає в трагікомічний епос іспанського життя.

 

 

 

 

     

 

 

 

docx
Додано
23 липня
Переглядів
88
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку