ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………….........................................3

РОЗДІЛ 1. ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА................................................................................................5

1.1. Особливості психолого-педагогічної підтримки професійного самовизначення старшокласників………………………………………………………………………….…5

1.2. Я-концепція як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників..………….......………………………………………………....…..……...8

1.3 .Усвідомленість професійної самовизначеності, як проблема для старшого шкільного віку ……………………………………………………………………….…….14

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА ЗВ’ЯЗКУ З ПРОФІЛЕМ НАВЧАННЯ УЧНІВ……….….…...17

2.1. Характеристика методів дослідження………………………………………...….…..17

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження…………………………....….…20

2.3. Порівняння професійних нахилів з профілєм навчання……………………..……..25

ВИСНОВКИ…………………………....……………………………………………...……27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….………………………………….…….30

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема професійного самовизначення професійної орієнтації та життєвих планів молоді є досить актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства. Хоча цю проблему досить активно розробили у своїх роботах Є.Клімов, І.Кон, В.Оссоввський, Б.Федоришин, Н.Самоукіна та інші. Сучасний стан розвитку суспільства, економічна ситуація в країні, тенденції гуманізації освіти та суспільства потребують визначення нових завдань у практиці професійної орієнтації молоді. Нині важливо зрозуміти та організувати процес професійного самовизначення молоді не тільки як подію суспільного, а й як подією особистого життя, як важливий етап самореалізації внутрішнього потенціалу особистості через професію.

Проблема професійного самовизначення тісно пов’язана з проблемою більш глобальної життєвої перспективи як цілісної картини майбутнього. Проблеми життєвої перспективи життєвого шляху, життєвого світу особистості вивчали в своїх роботах О.Головаха, Т.Титаренко та інші. Спираючись на ці дослідження, я вважаю, що для оптимізації процесу професійного самовизначення молоді необхідно оптимізувати пошук засобів розв’язання широкого спектру життєвих проблем, обумовлених залученням особистості в самостійне життя.

Актуальність проблеми професійного самовизначення школярів обумовила вибір теми дослідження: «Усвідомленість професійного самовизначення учнів та зв'язок з профілем навчання».

Об’єктом дослідження є професійні нахили учнів 9-го та 10-го класів.

Предметом дослідження є усвідомленість вибору профілю навчання у відповідності до професійних нахилів учнів.

Метою дослідження є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити зв'язок професійних нахилів та вибору профілю навчання у  старшій школі.

Для реалізації поставленої мети визначено наступний комплекс завдань дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми підготовки учнів до професійного самовизначення у психолого-педагогічній теорії та практиці.

2. Експериментально перевірити професійні нахили учнів 9 та 10 класу.

3. Зробити аналіз та інтерпретацію результатів дослідження.

4.  Порівняти професійні нахили учнів 10 класу з їх профілем навчання.

5. Надати рекомендації учням 9 класу та адміністрації школи, для майбутнього обрання профілю навчання.

Теоретичною основою дослідження є психолого-педагогічні засади становлення, розвитку та життєдіяльності особистості. Для уточнення вихідних позицій дослідження використовувалися положення Законів України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти України, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Для рішення поставлених у дослідженні завдань використана сукупність загальнонаукових і психологічних методів: теоретичний аналіз проблеми (вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури, синтез, порівняння, систематизація), які дали можливість виявити й узагальнити дослідницькі матеріали з проблеми; емпіричні методи: тестування за допомогою методики  «ОДАНІ-2 (орієнтаційно-діагностична анкета інтересів створена С.Я. Карпіловською і Б.О. Федоришиним на основі модифікації анкети інтересів А.Є. Голомштока і О.І. Мешковської)», «Питальник професійної готовності» (ППГ за Л. Кабардовою), методика Л. Йовайши. Окрім того, не виключається значущість таких методів, як бесіда та спостереження у ході роботи.

Експериментальна база дослідження – Червонознаменівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, учні 9-10 класів (всього 16 осіб).

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній визначено та теоретично обґрунтовано необхідність усвідомленості професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку.

Дослідження має велике практичне значення, основні його результати можуть бути використані учнями та адміністрацією школи для вибору профілю навчання у старших класах. Досліджувані зможуть отримати інформацію про професійне самовизначення.

РОЗДІЛ 1. ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.        Особливості психолого-педагогічної підтримки професійного самовизначення старшокласників.

В умовах нової соціальної реальності знайти своє місце у суспільстві дуже складно. Економічна ситуація в країні не може не позначатися на настроях молоді, тому молода людина потребує підтримки та допомоги, особливо на етапі свого життєвого шляху, який пов'язаний із професійним самовизначенням.

Професійне самовизначення тісно пов’язане з особистісним самовизначенням (виявом та ствердженням особистої позиції в різних ситуаціях) та життєвим (вибором особистого життєвого шляху, який дає можливість певною мірою реалізувати себе).

З психологічної точки зору, успішність професійного самовизначення залежатиме від співвідношення таких важливих аспектів як бажання людини, її можливості та потреби суспільства у представниках тієї чи іншої професії. Частіше відношення цих аспектів має конфліктний характер, особливо в юнацькому віці. Тому в особистості виникає потреба в допомозі, яку й можна  здійснювати в процесі психолого-педагогічного супроводу саморозвитку особистості.

Ідею психолого-педагогічного супроводу розвинуто в роботах М.Бітянової. Супровід саморозвитку спирається на безумовну цінність внутрішнього світу кожної особистості, пріоритет мети та цінностей саморозвитку. Дорослий – це не просто опора для дитини; він спонукає її до знаходження та прийняття самостійних рішень, допомагає взяти на себе необхідну міру відповідальності. Супровід орієнтований на майбутнє та сьогодення, на використання потенціалу особистості, створює умови для повноцінного руху вперед. Він дає змогу створити умови для самопізнання, саморозвитку особистості; побачити свою роль у побуті особистого життєвого світу; усвідомити цілісний образ майбутнього та життєвої перспективи.

Вирішення завдань професійного самовизначення можливе в процесі профорієнтаційної роботи, яка є одним із важливих напрямків роботи практичного психолога. Така робота передбачає професійну просвіту, професійну діагностику, професійне консультування.

Основними формами професійного просвіти є уроки, гуртки, екскурсії на підприємства та в навчальні заклади, зустрічі із спеціалістами, профорієнтаційні ігри. Доцільне викладання спеціального курсу «Психологія вибору професії та підготовка до трудової діяльності». Групові заняття можна проводити у формі практикумів, ділових ігор, тренінгів з використанням психологічного тестування.

Професійна діагностика дає змогу визначити взаємозв’язок можливостей особистості з різними сферами життєдіяльності.

Професійна діяльність – одна з найважливіших сфер людського життя. Саме в ній людина проявляє та розкриває свої особисті якості, здібності та таланти.

Свідоме ставлення до вибору професії ми розуміємо як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей.  Проблема формування в учнів свідомого ставлення до праці та вибору професії ще недостатньо вивчена педагогічною та психо­логічною наукою. Категорія ''ставлення" в науковій літературі багатьма вченими трактується по-різному. Так. А. Маркова вважає, що ставлення - цс внутрішня позиція в оцінці навколишньої діяльності, іншої людини, самої себе [11].  На думку Н. Морозової, ставлення є видом інтересу, нижчий його етап. Воно являє собою грунт, на якому формується справжній інтерес. Виникнення відносин Н.Морозова поєднує з переживаннями, пов'язаними з об'єктом, діяльністю [12]. Таким чином, знання, зміст є спонукальною силою, виражає ставлення мотиву до безпосередньої дії. Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії. До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.

Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст. Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності. Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання. Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обгрунтованого вибору професії. Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії - це мотивована спрямованість особистості на: усвідомлення соціального та особиоого значення вибору професії; оволодіння системними профорієнтацій­ними знаннями; - активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей; самовиховання професійно важливих якостей [3,14].  

2.        Я-концепція як фактор особистісного та професійного

самовизначення старшокласників

У психолого-педагогічній літературі професійне самовизначення особистості прийнято розглядати як одну з сторін її життєвого самовизначення. Аналіз психологічної та педагогічної літератури, присвяченої проблемам самовизначення молоді, дозволяє зробити висновок про те, що поняття самовизначення багатьма авторами пов’язується з процесами “пошуку себе”, “відкриття Я”, “усвідомлення Я” тощо. На думку дослідників цієї проблеми ( Р. Бернс, І. Бех, М. Гінзбург, І. Кон, П. Шавір та інші), саме формування образу “Я” (або Я-концепції) у юнацькому віці становить психологічну основу для подальших процесів самовизначення. 

  Я-концепція формується у людини в процесі соціальної взаємодії як обов’язковий і унікальний результат психічного розвитку, як відносно стійке і у той же час підвладне внутрішнім змінам і коливанням психічне утворення. Воно накладає незгладимий відбиток на всі життєві прояви людини - із самого дитинства до глибокої старості [14].

Уявлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того базуються вони на об’єктивному знанні або суб’єктивній думці. Предметом сприйняття людини можуть, зокрема, стати його тіло, його здібності, його соціальні ставлення та інші особистісні прояви.  Самооцінка передбачає “свідоме ставлення до себе: до своїх якостей і станів, можливостей, фізичних і духовних сил“ і являє собою судження про власну цінність, що виражається в установках, властивих індивіду [11]. Таким чином, самооцінка відображає ступінь розвитку в людини почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу її “Я”. Тому низька самооцінка припускає неприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості.

Можна виділити декілька джерел формування самооцінки, що мають різну значимість на різних етапах становлення особистості. До їх числа слід віднести:

- оцінку іншими людьми;

- референтну групу;

- актуальне порівняння з іншими;

- порівняння реального й ідеального “Я”;

- вимір результатів своєї діяльності .

Таким чином, Я-концепція являє собою сукупність уявлень людини про саму себе і включає переконання, оцінки і тенденції поведінки. В силу цього її можна розглядати як властивий кожній людині набір установок, спрямованих на саму себе. При цьому Я-концепція утворює важливий компонент самосвідомості людини, вона бере участь у процесах саморегуляції і самоорганізації особистості, оскільки обумовлює інтерпретацію досвіду і слугує джерелом очікувань людини.

У ранній юності відбувається поступова зміна співвідношення тілесних і морально-психологічних компонентів образу “Я”. Юнак звикає до своєї зовнішності, формує відносно стійкий образ свого тіла, приймає свою зовнішність і відповідно стабілізує пов’язаний із нею рівень домагань. Поступово на перший план виступають інші властивості “Я” - розумові здібності, вольові і моральні якості, від яких залежить успішність діяльності і ставлення до навколишнього світу .

Таким чином, у ранньому юнацькому віці в рамках становлення нового рівня самосвідомості відбувається становлення щодо стійкого уявлення про себе, тобто Я-концепції. На її основі у ранньому юнацькому віці, на який припадає навчання у старших класах, виникає особливе особистісне новоутворення, що у психологічній літературі позначається терміном “самовизначення”.

Старшокласник знаходиться на порозі вступу в самостійне трудове життя. Перед ним постають фундаментальні завдання соціального і особистісного самовизначення. Юнака і дівчину повинні хвилювати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, у чому сенс життя, як стати справжньою людиною і багато інших.

Психологи, що вивчали питання формування особистості на даному етапі онтогенезу пов’язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників [2;8;12].

Особистісне самовизначення прийнято розглядати як основне психологічне новоутворення раннього юнацького віку, оскільки саме в самовизначенні міститься те саме істотне та нове, що з’являється в обставинах життя старшокласників, у вимогах до кожного з них. Це багато в чому характеризує соціальну ситуацію розвитку, у якій відбувається формування особистості в цей період.

На активності особистості у процесі вибору майбутньої професії акцентував увагу Г. Костюк. “У виборі професії бере участь сама особистість з усіма її розумовими, моральними та іншими якостями. Це вона, усвідомлюючи суспільну необхідність і свої можливості, визначає свій майбутній життєвий шлях, своє місце в суспільстві, включається в певний вид професійної діяльності, в якій, створюючи матеріальні чи духовні цінності, творитиме далі і саму себе” . Дослідник підкреслював, що обираючи професію особистість виявляє свої індивідуальні особливості, мотиви, рівень розвитку. Поряд з цим, професійне самовизначення стає фактором подальшого розвитку людини, її творчого самовиявлення.

Для нашого дослідження становлять інтерес погляди різних авторів на психологічні механізми самовизначення. Хоча у А. Мудрика, немає чіткого поняття самовизначення, становить інтерес розглянуті ним механізми самовизначення (ідентифікація - відособлення). Дослідник стверджував,  що у психологічному плані формування образу “Я” здійснюється не лише як імітація й ідентифікація (уподібнення), але й як формування в індивіда неповторних, тільки йому властивих властивостей, яке протікає як персоніфікація (відокремлення).

Рушійною силою самовизначення особистості, вважали В. Сафін і Г. Ніков, є  розв’язання протиріччя між “хочу” - “можу” - “є” - “ти зобов’язаний”, що трансформуються в “я зобов’язаний, інакше не можу”. Виходячи з цього автори стверджували, що співвіднесення даних елементів, тобто самооцінка, поруч з ідентифікацією є другим механізмом для самовизначення особистості, без якого неможлива персоніфікація [3,4].

Щоб прийняти правильне рішення, необхідно враховувати ряд факторів - власні побажання, психологічні особливості та можливості не слід забувати й про потреби ринку праці. Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує як прийняти оптимальне рішення. Вона представлена на малюнку 1.

 

 

	Хочу:	бажання, цікавість, прагнення
	Можу:	здібності, таланти, стан здоров'я
	Треба:	стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні
		Зона оптимального вибору

Рис. 1.1 Самовизначення особистості

У віковому аспекті проблема самовизначення, на нашу думку найбільш глибоко і повно була розглянута Л. Божович [7;8]. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку старших школярів, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення являє собою афективний центр їхньої життєвої ситуації. Підкреслюючи важливість самовизначення, Л. Божович не дає його однозначного визначення і трактує його як вибір майбутнього шляху, як потребу знаходження свого місця в праці, у суспільстві, у житті, пошук мети і змісту свого існування, потреба знайти своє місце в загальному потоці життя. Мабуть, найбільш ємним є визначення потреби в самовизначенні як потреби злити в єдину систему узагальнені уявлення про світ і узагальнені уявлення про самого себе і тим самим визначити зміст свого власного існування. У своїй більш пізній роботі Л. Божович характеризує самовизначення як особистісне новоутворення старшого шкільного віку, пов’язане із формуванням внутрішньої позиції дорослої людини, з усвідомленням себе як члена суспільства, із необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього [8].

Є ще один момент, на який слід звернути особливу увагу. Л. Божович зафіксувала істотну характеристику самовизначення, що полягає в його двоплановості: самовизначення здійснюється як через вибір конкретної професії, так і через загальні, позбавлені конкретності пошуки сенсу свого життя. До кінця юнацького віку, на думку Л. Божович, ця двоплановість в основному зникає. Однак, як зазначала дослідниця, психологічна сторона цього процесу ніким і ніде ще не була простежена. Розглядаючи проблему вибору професії С. Крягжде відзначав, що “ні в психологічній, ні в соціологічній літературі немає відповіді на питання, як же відбувається перехід від романтичної спрямованості до реального вибору” [10].

В роботах І. Дубровіної проблема самовизначення розглядалася як центральний момент розвитку особистості у ранньому юнацькому віці. Вона зокрема вважала, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку варто вважати не самовизначення як таке (особистісне, професійне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення.

Проблема Я-концепції як фактора професійного самовизначення особистості знайшла своє відображення в роботах М. Гінзбурга, Є. Головахи,  М. Пряжнікова, С. Чистякової, П. Шавіра та інших дослідників. Аналіз їх робот дозволяє зробити висновок, що професійне самовизначення є складним процесом, невід’ємним від розвитку особистості в цілому.

Професійне самовизначення в аспекті життєвої перспективи досліджувалось Є. Головахою. Оскільки вибір професії молодою людиною пов’язаний не стільки з й життєвим досвідом, скільки з її уявленням про майбутнє, автор досліджував цілісну картину майбутнього у свідомості молоді, що знаходиться в ситуації вибору професії. Ця картина має перспективний характер, містить у собі життєві цінності, плани, орієнтири і життєву мету, які виступають детермінантами професійного   самовизначення особистості. Перспектива майбутнього, що формується у свідомості старшокласника людини і суттєво впливає на процес професійного самовизначення, характеризується певним рівнем психічного і соціального розвитку особистості. Важливим показником професійної перспективи, її реалістичності виступає зв’язок життєвих і професійних очікувань, ціннісних орієнтацій і життєвої мети з професійними планами, здатність пов’язати їх з актуальною життєвою ситуацією. На основі проведених досліджень Є. Головаха робить  висновок, що при підготовці старшокласників до вибору майбутньої професії особливу увагу треба  приділити  суб’єктивним і особистісним факторам. Життєві орієнтації і мета особистості, її уявлення про майбутнє і про себе, рівень психічного розвитку і емоційні особливості відіграють  першорядну роль у професійному самовизначенні порівняно з відповідністю схильностей і здібностей вимогам певної професії [13].

Досліджуючи зв’язки професійного і особистісного самовизначення, професійного вибору і професійної самореалізації особистості з іншими сферами життя, М. Пряжников зробив висновок про те, що характер і зміст професійної діяльності людини обумовлені її цілісним ставленням до світу, в тому числі – до самої себе, що обумовлює необхідність формування у особистості Я-концепції.

Сказане вище дозволяє зробити такі висновки:

1) особистісне самовизначення як психологічне явище виникає на межі старшого підліткового і раннього юнацького віку;

2) потреба в особистісному самовизначенні являє собою потребу у формуванні системи, у якій сконцентровані уявлення молодої людини як про себе (Я-концепція), так і про оточуючу дійсність;

3) особистісне самовизначення лежить в основі процесу самовизначення в старшому підлітковому та юнацькому віці і визначає розвиток всіх інших видів самовизначення, у тому числі і професійного;

4) Я-концепція є одним з факторів професійного самовизначення старшокласника [13].

1.3 .Усвідомленість професійної самовизначеності, як проблема для старшого шкільного віку.

Існування проблеми професійного самовизначення пов'язане із протиріччям між системою зовнішніх стимулів, що характеризують практику роботи шкіл, і системою реально діючих мотивів старшокласників.

Проблема формування мотиваційної сфери старшокласників не в тому, що вони формально опанували моральними цінностями, які склалися в суспільстві, нормами і правилами поведінки, а в усвідомленні цих вимог, норм і правил, утворенні на їх основі індивідуальних переконань, що забезпечує соціальну активність, діяльнісну позицію кожного школяра стосовно свого майбутнього. Тобто, тільки наявність сформованої потреби в оволодінні конкретною предметною діяльністю конкретним видом праці робить вибір професії мотивованим і утворює механізм свідомого вибору професії.

Професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення [11].

На професійне самовизначення особистості впливають соціально - економічні умови, міжособистісні взаємини, вікові особливості, ситуативні чинники, але провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особистості, її активності, відповідальності за своє становлення. Професійне самовизначення є важливим чинником самореалізації особистості в конкретній професії та і в культурі взагалі. Постійний пошук свого місця у світі професій дозволяє особистості знайти сферу діяльності для повної самореалізації [12].

Сутністю професійного самовизначення є самостійне й усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно - історичній (соціально - економічної) ситуації [11].

Професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується із завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю. Професійне самовизначення здійснюється впродовж всього професійного життя: особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самоутверджується в професії.

За Є. О. Климовим, існують два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості); 2) практичний рівень (реальні зміни соціального статусу людини).

М. С. Пряжников запропонував таку змістовно - процесуальну модель професійного самовизначення:

1. Усвідомлення цінності суспільно - корисної праці і необхідності професійної підготовки (ціннісно - моральна основа самовизначення).

2. Орієнтування в соціально - економічній ситуації і прогнозування престижності обираної праці.

3. Загальне орієнтування у світі професійної праці і виділення професійної мети - мрії.

4. Визначення ближніх професійних цілей як етапів і шляхів до віддаленої мети.

5. Інформування про професії і спеціальності, відповідні професійні навчальні заклади і місця працевлаштування.

6. Уявлення про перешкоди, що ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх достоїнств, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив.

7. Наявність системи резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом самовизначення.

8. Початок практичної реалізації особистої професійної перспективи і постійне корегування намічених планів за принципом зворотного зв'язку.

Оскільки усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного та професійного росту, необхідно допомогти старшокласнику в усвідомленому виборі професії, яка відповідає суспільним і особистісним вимогам, робить цю проблему надзвичайно актуальною.

Професійна орієнтація учнів була й залишається важливим завданням школи. Та на практиці, на жаль, все відбувається дещо інакше. Профорієнтаційна робота не має системного характеру, у результаті такої профорієнтаційної роботи або відсутності її взагалі професійне самовизначення випускників шкіл відбувається іноді стихійно.

Основне протиріччя полягає в тому, що, незважаючи на те, що питання профорієнтації вивчене досить докладно, існує безліч методик з виявлення здібностей до тієї або іншої професії, найчастіше профорієнтаційна робота здійснюється у відриві від аналізу реальних потреб у робочій силі й не сприяє розвитку навичок самостійного вибору професії.

У старшому шкільному віці відбувається активне дорослішання організму, формується особистість, пізнавальна, емоційна, мотиваційна сфера, в ієрархії ціннісних орієнтацій старшокласників на першому місці стоять професійна самореалізація, інтелектуальний розвиток і творчі можливості; проте, ціннісні орієнтації є повністю сформованими лише у третини старшокласників, у 24% з них вони тільки починають формуватись, значна частина старшокласників (39%) ще не усвідомлюють свою життєву позицію, не визначили свого особистого ставлення до цінностей навколишнього світу [8].

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА ЗВ’ЯЗКУ З ПРОФІЛЕМ НАВЧАННЯ УЧНІВ

2.1. Характеристика методів дослідження

У даній мановській роботі була поставлена мета експериментально перевірити зв'язок професійних нахилів та вибору профілю навчання у старшій школі. Експеримент проводився з підлітками (віком від 13 до 15 років). В цьому дослідження приймали участь хлопці та дівчата в періоді старшого підліткового віку (від 13 до 15 років). Були використані такі методики: питальник професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовською), діагностична методика Л. Йовайши та орієнтаційно - діагностична анкета інтересів (ОДАНІ-2) – створена С.Я.  Карпіловською і Б.О. Федоришиним на основі модифікації анкети інтересів А.Є. Голомштока і О. І. Мешковської.

Використовуючи методику ОДАНІ-2, можна виявити групи профільних (та професійних) інтересів учня або сфери визначення переваг або відмов від певних профілів і професій. Методика дозволяє розглянути профіль інтересів, виявити їх широту: розкиданість або спрямованість, виділити конкретний перелік інтересів, а в ньому — провідні і супутні інтереси. Оцінка прояву того чи іншого інтересу здійснюється кількісно, що дає можливість ранжувати інтереси та порівнювати їх. Методика не виключає можливості якісного аналізу виявлених інтересів.

У ході цього експерименту досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання, наступним чином: «якщо Вам дуже подобається робити те, про що йдеться у запитанні, то поставте у відповідній клітинці два плюси (++), а якщо просто подобається — то один плюс (+). Може статися так, що Ви ніяк не можете визначити, чи подобається Вам це робити, чи ні, то поставте у відповідну клітинку нуль (0). Коли ж Ви визначили, що вам зовсім не подобається робити те, про що йдеться у запитанні, то у відповідній клітинці поставте один мінус (-), а коли це Вам дуже не подобається, то два мінуси (- -)».

Питальник професійної готовності за Кабардовою дає можливість оцінити вміння (навчальні, творчі, трудові тощо), ставлення до тих чи інших видів діяльності і бажання займатися в майбутньому тією чи іншою роботою. Досліджувані  повинні дати 3 відповіді (вміння, ставлення, бажання) і оцінити їх у балах (від 0 до 2).  Оцінення власного вміння двома балами (2), то враховується тільки те, що неодноразово успішно зроблено, а нулем (0) — і те, що зроблено погано, і те, що взагалі не вмієте робити (пробували, але не виходить). При оцінці вмінь треба оцінювати якість своєї роботи, при оцінці ставлення відзначається тільки ваш внутрішній стан під час виконання роботи, а оцінюючи бажання, визначаєтесь наскільки сильним є ваше бажання займатися вказаним видом діяльності у майбутньому. Отримане співвідношення оцінок за трьома параметрами: «вміння», «ставлення», «бажання» і п'ятьма типами професійної діяльності: «людина — знакові системи»; «людина — техніка»; «людина — природа»; «людина — художній образ»; «людина — людина». Найбільш сприятлива сфера професійної діяльності (або декількох сфер) визначається за найбільшою сумою балів. Якщо у декількох колонках суми балів не мають великої розбіжності, то перевага надається тій сфері діяльності, у якій оцінки по «ставленню» та «бажанню» співпадають з оцінкою по «вмінню».

Для визначення професійних нахилів учнів застосовувалася діагностична методика Л. Йовайши. Дана методика допоможе виявити нахили учнів до тієї чи іншої сфери людської діяльності. При обробці відповідей використовувався дешифратор - замість букв «а» і «б» навпроти кожного запитання у таблицю - ключ необхідно поставити відповідну цифру з листа відповідей. Чим вищий набраний бал, тим краще розвинута схильність до тієї чи іншої сфери діяльності. У таблиці використані такі позначення:

А — схильність до роботи з людьми;

Б — схильність до розумових видів роботи;

В — схильність до роботи з людьми на виробництві;

Г — схильність до естетики та мистецтва;

Ґ — схильність до рухомих видів діяльності;

Д — схильність до планово-економічних видів робіт, які передбачають задоволення матеріальних потреб.

 Ця методика диференціює нахили учнів на сфери діяльності: схильність до роботи з людьми; схильність до розумових видів роботи; схильність до роботи з людьми на виробництві; схильність до естетики та мистецтва; схильність до рухомих видів діяльності; схильність до планово-економічних видів робіт, які передбачають задоволення матеріальних потреб.

Таким чином, дані методики  надають можливість вирішувати весь комплекс дослідницьких завдань, котрі були поставлені у роботі.

 Ця діагностика, проведена з учнями 9 та 10 класів і допоможе визначити те, якими професійними інтересами, сферами діяльності цікавиться кожен учень та до якого типу професій він належить. У моїй роботі, визначено та з прогнозовано який профіль навчання більше підходить учням 9 класу для обрання ними для навчання у старшій школі. А також з’ясовано наскільки підходить учням 10 класу природничо-математичний профіль навчання обраний ними у минулому навчальному році [15].

 

 

 

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Питальник професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовою) дає можливість тримати співвідношення оцінок за трьома параметрами: «вміння», «ставлення», «бажання» і п'ятьма типами професійної діяльності: «людина — знакові системи»; «людина — техніка»; «людина — природа»; «людина — художній образ»; «людина — людина».

Найбільш сприятливою сферою професійної діяльності (або декількох сфер) вважається визначене сфера за найбільшою сумою балів. Якщо у декількох колонках суми балів не мають великої розбіжності, то перевага надається тій сфері діяльності, у якій оцінки по «ставленню» та «бажанню» співпадають з оцінкою по «вмінню».

Отримані данні дослідження учнів 10-го класу  представлені у додатку 1, а узагальнені наведено у діаграмі.

Рис. 2.1 Найбільш сприятливі сфери професійної діяльності 10-го класу

 Таким чином, аналізуючи діаграму, слід звернути увагу на те, що 57% класу схильні до професійного типу «людина-техніка», 29% учнів мають схильність до типу «лидина-художній образ», а 14% учнів мають тип «людина-людина». Отже, більша половина класу відноситься до типу професійної діяльності «людина-техніка».

Розглянемо данні дослідження учнів 9-го класу, які представлені у додатку 1, а узагальнені результати наведені у діаграмі.

Рис. 2.2  Найбільш сприятливі сфери професійної діяльності 9-го класу

 Отримані данні 9 класу свідчать про те що учні мають найбільшу кількість за професійним типом «людина-техніка» - 44%, 34% учнів мають  професійний тип «людина-людина», а професійні типи «людина-художній образ» а «людина-природа» по 11% учнів 9-го класу.

Діагностична методика Л. Йовайши. Дана методика допомогла виявити нахили учнів до тієї чи іншої сфери людської діяльності. У методиці використані такі позначення: А — схильність до роботи з людьми; Б — схильність до розумових видів роботи; В — схильність до роботи з людьми на виробництві; Г — схильність до естетики та мистецтва; Ґ — схильність до рухомих видів діяльності; Д — схильність до планово-економічних видів робіт, які передбачають задоволення матеріальних потреб. Чим вищий набраний бал, тим краще розвинута схильність до тієї чи іншої сфери діяльності. Отримані результати дослідження наведені у додатку 2, а узагальнені результати 10-го класу у діаграмі.

Рис. 2.3  Нахили учнів 10-го класу до сфер людської діяльності

Аналіз діаграми свідчить про перевага сфер людських діяльностей  -  30% учнів 10 класу мають схильність до естетики та мистецтва; 20% учнів 10 класу мають схильність до розумових видів роботи; 20% учнів 10 класу мають схильність до планово-економічних видів робіт, які передбачають задоволення матеріальних потреб; та ще 20% мають схильність до рухомих видів діяльності; 10% учнів 10 класу мають схильність до роботи з людьми.

Таким чином, можна говорити, що професійні нахили учнів до сфер людської діяльності широкі тобто з шести сфер у класі присутні п’ять.

Розглянено отримані результати дослідження учнів 9-го класу, які  наведені у додатку 2, та узагальнені результати представлені у діаграмі.

Рис. 2.4 Нахили учнів 9-го класу до сфер людської діяльності

 Розглянемо професійні нахили учнів 9-го класу: 40% учнів схильні до розумових видів роботи; 30% - схильні до роботи з людьми на виробництві; 10% - схильні до роботи з людьми; 10% - схильні до естетики та мистецтва; 10% - схильні до планово-економічних видів робіт, які передбачають задоволення матеріальних потреб. За цими результатами можна зробити підсумок, що в учнів 9-го класу найбільше виражені інтереси та схильності до сфер.

Виявляти мотиваційну готовність учня до профільного навчання можна за допомогою різних методик. Одна з них — орієнтаційно - діагностична анкета інтересів (ОДАНІ-2) - створена С.Я Карпіловською і Б.О.Федоришиним на основі модифікації анкети інтересів А.Є.Голомштока і О.І.Мешковської.

Використовуючи методику ОДАНІ-2, можна виявити групи профільних (та професійних) інтересів учня або сфери визначення ним переваг або відмов від певних профілів і професій. Методика дозволяє розглянути профіль інтересів, виявити їх широту:розкиданість або спрямованість, виділити конкретний перелік інтересів, а в ньому — провідні і супутні інтереси. Оцінка прояву того чи іншого інтересу здійснюється кількісно, що дає можливість ранжувати інтереси та порівнювати їх. Методика не виключає можливості якісного аналізу виявлених інтересів.

Отримані результати дослідження наведені у додатку 3, а узагальнені результати 10-го класу у діаграмі

Рис. 2.5 Профіль інтересів учнів 10 класу

 Аналіз діаграми за отриманими результатами говорить про широке коло інтересів учнів 10 класу, а саме – до фізики та математики, до хімії та біології, до історії, художньої літератури та мистецтва, а також до домашнього господарства, військової справи та спорту. Найбільш вираженими є історія, мистецтво та військове діло.

Розглянемо отримані результати дослідження 9 –го класу, які наведені у додатку 3, а узагальнені результати по 9-му класу у діаграмі

 

Рис. 2.6 Профіль інтересів учнів 9 класу

Аналіз діаграми за отриманими результатами говорить, про широке коло інтересів учнів 9-го класу, а саме – до радіотехніки та техніки, до географії та мистецтва, а також до економіки, військової справи та спорту. Найбільш вираженими інтересами є радіотехніка, військова справа та спорт.

2.3. Порівняння професійних нахилів з профілєм навчання

Роблячи порівняння професійних нахилів учнів 10 класу з їх профілем навчання на основі отриманих данних за дослідженям професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовською), діагностичної методики Л. Йовайши направленої на зв’ясування професійних нахилів учнів та орієнтаційно – діагностичної  анкети інтересів (ОДАНІ-2) визначення групи профільних (та професійних) інтересів учнів, я з’ясував професійні інтереси, професійні типи та сфери діяльності якими цікавиться кожен учень 9 та 10 класу. Аналіз узагальнених результатів дослідження, які наведені у діаграмах 2.1. – 2.6 підтверджує правильність вибору профілю навчання учнів 10-го класу у старшій школі, тому що такі інтереси як до математики та фізики, біології та хімії, перевага професійних типів професій «людина-техніка», «людина-людина», та перевага сфер людської діяльності: до розумових видів роботи, до планово-економічних видів робіт, до рухомих видів діяльності можна віднести до природничо-математичного профілю навчання. Таким чином, цей набір методик дослідження виконав поставлену мету.

Розглянемо мету впровадження природничо-математичного напряму навчання:

- забезпечення альтернативних можливостей для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб і здібностей;

- створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів в процесі їхньої загальноосвітньої і профільної природничо-математичної підготовки;

-формування у випускника школи наукового світогляду у галузі природничо-математичних дисциплін з метою забезпечення його свідомого професійного самовизначення;

-забезпечення системи варіативного навчання; 

-забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною середньою і професійною.

 Природничо-математичний профіль навчання допоможе учням при вступі до вищого навчально закладу.

Прогнозування профілю для учнів 9-го класу, для обрання ними профілю навчання у старшій школі: за результатами проведеного дослідження (професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовською), діагностичної методики Л. Йовайши та орієнтаційно – діагностичної  анкети інтересів (ОДАНІ-2)), я можу зробити припущення на основі переважаючих інтересів учнів 9-го класу - до радіотехніки та техніки, до географії та мистецтва, до економіки, військової справи та спорту, а також 40% учнів схильні до розумових видів роботи; 30% - схильні до роботи з людьми на виробництві; переважає професійний тип «людина-техніка» - 44%, та «людина-людина» 34%. На освові всього вище сказаного робиться рекомендація учням 9-го класу та адміністрації школи вибирати універсальний профіль навчання у старшій школі. Універсальний проільна навчання передбачає орієнтацію на будь-яку професію без поглибленого вивчення предметів. Це дасть можливість всім учням отримувати знання про весь світ професій та орієнтуватися на більш привабливі предмети.

 

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок, теба зазначити, що успішність професійного самовизначення залежатиме від співвідношення таких важливих аспектів як бажання людини, її можливості та потреби суспільства у представниках тієї чи іншої професії. Частіше відношення цих аспектів має конфліктний характер, особливо в підлітковому віці. Тому в особистості виникає потреба в допомозі, яку й можна  здійснювати в процесі психолого-педагогічного супроводу саморозвитку особистості.

 Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст.

Я-концепція формується у людини в процесі соціальної взаємодії як обов’язковий і унікальний результат психічного розвитку, як відносно стійке і у той же час підвладне внутрішнім змінам і коливанням психічне утворення. Воно накладає незгладимий відбиток на всі життєві прояви людини - із самого дитинства до глибокої старості.

Професійне самовизначення визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення.

Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності. Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання.

Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обгрунтованого вибору професії. Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії - це мотивована спрямованість особистості на:

• усвідомлення соціального та особиоого значення вибору професії;
• оволодіння системними профорієнтацій­ними знаннями;
• активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей;
• самовиховання професійно важливих якостей.

Успішність професійного самовизначення залежатиме від співвідношення таких важливих аспектів як бажання людини, її можливості та потреби суспільства у представниках тієї чи іншої професії. Частіше відношення цих аспектів має конфліктний характер, особливо в юнацькому віці. Тому в особистості виникає потреба в допомозі, яку й можна  здійснювати в процесі психолого-педагогічного супроводу саморозвитку особистості.

Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення.

На професійне самовизначення особистості впливають соціально - економічні умови, міжособистісні взаємини, вікові особливості, ситуативні чинники, але провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особистості, її активності, відповідальності за своє становлення. Професійне самовизначення є важливим чинником самореалізації особистості в конкретній професії та і в культурі взагалі. Постійний пошук свого місця у світі професій дозволяє особистості знайти сферу діяльності для повної самореалізації.

Дана діагностична робота показує наскільки необхідно враховувати професійні інтереси на нахили кожного учня для обрання ними профілю навчання у старшій школі. Оскільки з наведених діаграм видно професійні інтереси, типи та види діяльності яким досліджувані надають перевагу, а яким ні. Таким чином, роблячи порівняння професійних нахилів учнів 10 класу з їх профілем навчання на основі отриманих данних за дослідженям професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовською), діагностичної методики Л. Йовайши направленої на зв’ясування професійних нахилів учнів та орієнтаційно – діагностичної  анкети інтересів (ОДАНІ-2) визначення групи профільних (та професійних) інтересів учнів, я з’ясував професійні інтереси, професійні типи та сфери діяльності якими цікавиться кожен учень 9 та 10 класу. Аналіз узагальнених результатів дослідження, які наведені у діаграмах 2.1. – 2.6 підтверджує правильність вибору профілю навчання учнів 10-го класу у старшій школі, тому що такі інтереси як до математики та фізики, біології та хімії, перевага професійних типів професій «людина-техніка», «людина-людина», та перевага сфер людської діяльності: до розумових видів роботи, до планово-економічних видів робіт, до рухомих видів діяльності можна віднести до природничо-математичного профілю навчання. Таким чином, цей набір методик дослідження виконав поставлену мету.

Прогнозування та надання рекомендацій по вибору профілю навчання у старшій школі учням 9-го класу здійснено за результатами проведеного дослідження (професійної готовності (ППГ за Л. Кабардовською), діагностичної методики Л. Йовайши та орієнтаційно – діагностичної  анкети інтересів (ОДАНІ-2)), я можу зробити припущення на основі переважаючих інтересів учнів 9-го класу - до радіотехніки, техніки, географії, мистецтва, економіки, військової справи, спорту, а також схильність до сфер діяльності - розумових видів роботи, роботи з людьми на виробництві, та перевага професійних типів «людина-техніка», та «людина-людина». На освові всього вище сказаного робиться рекомендація учням 9-го класу та адміністрації школи вибирати універсальний профіль навчання у старшій школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бугайов О. І., Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі :

методичні рекомендації / О. І. Бугайов, Д. І. Дейкун – К., 1992. – С. 25-31

2. Вдовиченко Р. Проблеми профільного навчання в старшій школі на

регіональному рівні. Освіта і управління. – 2004. – Т. 7. – Ч. 2. – С. 71–77.

3. Готовність учня до профільного навчання / Упоряд. В. Рибалка ; за заг. ред. С. Максименко, О. Главник. – К. : Мікрос – СВС, 2003. – С. 20-79

4. Йовайша Л. А. Основы подготовки учащихся к выбору профессии : автореф. дисс. докт. пед. наук : 13.730 / Л. А. Йовайша. – Вильнюс, 1971. – С. 5- 50

5. Кизенко В. І. Педагогічна сутність основних понять профільного навчання. - підручник для директора. – 2003. – № 11–12. – С. 42–45.

6. Концепція профільного навчання в старшій школі. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – Київ : Педагогічна преса. – 2003. – № 24, грудень. – 32 с. – С. 3–16.

7. Куриш Ю. Становлення профільного навчання. Завуч. – 2005. – № 17–18, червень, 63 с. – С. 18–20.

8. Лернер П. Профільна освіта старшокласників : якою їй бути? Завуч. – 2003. – Травень. – № 14. – С. 6–7.

9. Лікарчук І. Проблема профілізації навчання. Управління освітою. – 2002. – Липень. – № 13–14. – С. 2- 9.

10. Мальований Ю. Управлінсько-дидактичні засади формування і реалізаціїшкільного освітнього компонента. Освіта і управління,–1999– №3.

11. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. - К.: "Радянська школа", 1994. -№ І - С. 10-20.

12. Морозова Н.Г. Учителю о познавательном интересе. - М.:Знание, 1990. – С.120-124

13. Прощицкая Е.Н. Вібирайте профессию. – М.: Просвещение, 1991. – С. 5-36

14. Шиян. Н. І. Профільне навчання у школах сільської місцевості : теорія і

практика. – Полтава : АСМІ, 2004. – 442 с.

15. Якимович Т.Д. Професійне самовизначення учня у контексті профільної та допрофільної освіти (для пр.психологів та соц.. пед. загальноосвітніх навчальних закладів). Методичні рекомендації – Львів. В-во НМЦО, 2010 р. – С. 61-75