В нашому серці будуть жити, Ті, що зів'яли наче квіти…

В нашому серці будуть жити,Ті, що зів'яли наче квіти…

В нашому серці будуть жити. Ті,що зівяли наче квіти. Всі,хто в ті ночі і дніСмерті дивився просто у вічіТі ,хто не думали про себе. Ті,що для нас тримали небоІ залишили слід. В нашому серці,кожному серці…

«Зараз ми з болем згадуємо тих, хто загинув за вас із нами…»«Майдан став символом боротьби. За нашу свободу та відновлення країни ми заплатили страшну ціну.»Ця важлива пам'ятна дата була встановлена указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою "увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави

Під прапором стояли – під прапором й спочили. Прийми, о Господи, своїх синів!За України волю їх убили. В шалений жар тривожних днів. В той час, як небо димом затягнулось,Як змерзлі руки прагнули вогню,Упились кров’ю кат і його свита,Споївши нею й всю свою сім’ю.

Кожен із Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Прийшла війна, і звідки не чекали. Але народ наш не поставлять на коліна!Ночей не спали, коли хлопців проводжали. Ми вистоїмо все, бо найдорожче - Україна!Єднаймось, люди, і борімось за свободу!Коли важкі часи настали в нас тепер. За тебе неньку, рідну мову і природи вроду. Вже не один твій, Україно, син помер.

Старший брат…Так ми називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Так ось: знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому,що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав,що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав,щоб президент не був ганчіркою - «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших поранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо.

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!