урок 4
Тема. Василь Симоненко. Цікава сторінка з життя митця. « Цар Плаксій та
Лоскотон». Різні життєві позиції персонажів. Казкова історія і сучасне
життя.
Мета: ознайомити учнів з постаттю поета Василя Симоненка, проаналізувати його казку «Цар Плаксій і Лоскотон», навчити учнів виразно, осмислено читати казку, звертаючи увагу на ритм, риму, особливий порядок слів віршованої казки , дати уявлення про віршовану мову, пояснювати відмінність прозової і віршованої мови казок, виділяти найважливіші епізоди;
розвивати вміння аналізувати текст твору, логічно висловлювати думки, робити висновки із прочитаної казки;
виховувати позитивні риси характеру, сприяти усвідомленню
значення для людини оптимістичного погляду на світ.
Тип уроку: формування навичок і вмінь.
Форма проведення: урок - творча співпраця.
Обладнання: портрет В.Симоненка, збірки його творів,
ілюстрації до них; мультимедійна презентація.
Теорія літератури: віршована мова, рима, строфа.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. (Слайд 3)
Слово вчителя:
Треба йти спочатку прямо,
Потім вправо повернуть.
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй,куди попало:
Як од втоми не впадеш
В цю країну попадеш.
- У яку країну попадем?
- Хто автор казки?
ІІІ. Оголошення теми, мети, очікуваних результатів. (Слайди 1, 2)
Ви будете знати:
- життя і творчість поета Василя Симоненка ;
- імена героїв із казки «Цар Плаксій і Лоскотон»;
- зміст казки «Цар Плаксій і Лоскотон»;
- виразно, осмислено читати казку, звертаючи увагу на ритм, риму;
вміти:
цінувати:
Слово вчителя:
Уже кілька уроків ми мандруємо стежками літературних казок. З В.Симоненком і змістом казки «Цар Плаксій та Лоскотон» ми познайомимось на сьогоднішньому уроці.
IV. Вивчення нового матеріалу (Слайд 4-10)
1. Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району Полтавської області. Батька у нього не було від народження, тому виховували Василька одинока мати й старенький дід, який найчастіше розповідав єдиному внукові про козацьку вольницю далеких предків. Сім'я дуже бідувала у воєнні роки, а після війни Василько мав нагоду бачити на власні очі й відчувати особисто і голод, і холод, і рабську, фактично безплатну працю односельців у колгоспі, а в школі чути відверту брехню про те, яке щасливе дитинство дає йому батько Сталін. Пізніше у вірші «47-й рік» В. Симоненко про своє перше усвідомлення несправедливості й кривди писав, акцентуючи на муках усього народу й відвертій брехні в тодішніх газетах:
І люди йшли байдуже, мов лелеки,
Із косами дідівськими на лан,
В полукіпках лишали чорні глеки
І, зуби стиснувши, «виконували план»...
Я не забув мужицькі очі хмурі,
Обличчя матерів налякані, тривожні,
Коли писали ви, продажні шкури,
Про їх життя, щасливе і заможне.
Вчився Василь охоче, був найкращим учнем у школі, яку закінчив із золотою медаллю і того ж таки року склав іспити на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Саме тут і почав писати вірші, які радо читав однокурсникам. Ще з Василевого дитинства, а пізніше й студентства брала витоки його мужність, його вміння протистояти злу в будь-якій формі. Ось чому Василь Андрійович дуже близько взяв до серця заборону влади святкувати ювілей Шевченка в Одесі та ювілей Лесі Українки в Києві. Сучасний літературознавець Михайло Наєнко про цього поета пише так: «Поети народжуються на небі. Але жити й творити їм доводиться на землі. Вони приходять, щоб наше життя не захрясло в буденщині, щоб ми відчули, що живемо не в заготконторі, а в духовному просторі... Такі поети з'являються нечасто. Сковорода, Шевченко, Леся Українка, Довженко... Один раз на сотню чи півсотні літ... Вони бачать завжди далі нас, випереджають свій час, і життя їхнє сповнене труднощів, страждань чи й мук... За свої двадцять вісім літ Василь Симоненко скуштував їх сповна».
З роздумів про майбутнє свого народу й краю, з осмислення власної ролі в тому, щоб захищати святині від будь-чиїх посягань, і народжувалися рядки, за які в ті часи можна було загриміти й у тюрму на довгі роки:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
За життя Василя Симоненка вийшло тільки дві книжки: збірка поезій «Тиша і грім» та написана для маленького поетового сина Лесика дитяча книжечка «Цар Плаксій і Лоскотом». Цю казку батько багато разів розповідав своєму маленькому синочкові. Причому кожного разу додавав до твору щось нове, слідкував за реакцією Лесика – подобається чи ні. Таким чином митець створював свого «Царя Плаксія і Лоскотона». І тепер ми маємо можливість читати остаточний варіант — найкращий, той, що найбільше сподобався маленькому Лесику.
Інші твори побачили світ значно пізніше: і за кордоном, Симоненко в Україні став майже забороненим посмертно, і в рідному краю, коли цензура трохи ослабла, однак найбільше — у незалежній Україні. Проте кожна з цих книг відповідає тому короткому визначенню, яке за життя Симоненко дав собі сам: «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія».
Василь Симоненко належав до митців, які ніколи не писали на замовлення, мали високу людську гідність...
Б. Гордасевич зазначає: «Нині важко дізнатись, як усе сталося насправді, але точно відомо одне: Василь Симоненко був затриманий міліцією і там жорстоко побитий, після чого в нього відмовили нирки, а невдале їх лікування та операції спричинили передчасну смерть поета у зовсім молодому віці — всього 28 років». Офіційно вважається, що помер Василь Симоненко 14 грудня 1963 року, хоч мати залишила свідчення, що серце сина зупинилося біля 23 години напередодні цього дня.
Безперечно, Симоненко був задуманий на більше, але зоря його таланту скотилася в час найкращого свого розквіту. Земне коротке мученицьке життя обернулося для Василя Симоненка безсмертям у пам'яті рідного народу. «У справжніх поетів, — сказав, виступаючи у Біївцях на святкуванні 70-річчя
В. Симоненка в 2005 році, М.Наєнко, — дати смерті немає, в них є лише дата народження. Василь Симоненко серед таких. Він народився другого дня після Різдва Христового. Небесні ангели в цей день співають йому найкращих пісень, і тому він завжди серед нас, щоб із нами жити».
2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
- Яка земля виплекала В.Симоненка?
- Коли народився поет?
- Хто відігравав велику роль у формуванні творчості В.Симоненка?
- Де здобував вищу освіту?
- Що спонукало його написати казку «Цар Плаксій та Лоскотон»?
- Що цікавого ви прочитали про В.Симоненка вдома?
- Скільки років доля судила йому прожити?
- Дійсно, прожив він коротке життя. Його життя часто порівнюють
зі спалахом блискавки-таким коротким воно було яскравим і коротким.
V. Робота над змістом казки:
4. Розгадавши шифрограми, спробуйте відгадати твір В. Симоненка. (Слайд 11)
Шифрограма
27 1 21 20 16 1 15 22 12 14 23 1 16 19 22 15 19 23 19 18
(Розшифрувати назву учням допоможуть картки-дешифратори:
1 – а 23 – т 24 – у 25 – ф 26 – х 27 – ц 28 – ч 29 – ш 30 – щ 31 – ь 32 – ю 33 – я |
|
5. Читання казки «ланцюжком»: перший ряд, другий, третій.
6. Бесіда за питаннями.
— Читаючи казку, ви сміялися. Над ким? Чи над чим?
— Як називалася країна, про яку йдеться в казці, і чому так?
— Що вимагав цар Плаксій від мешканців свого царства? Чи справедливою була вимога?
— Коли до людей приходив дядько Лоскотон?
— Чому цар Плаксій боявся Лоскотона? Як він вирішив розправитися з ним?
— Хто звільнив Лоскотона з темниці?
— Що сталося з царем Плаксієм та його родиною?
— Чи знаєте ви, як називають таких керівників держави, як Плаксій; (Диктатори.) Що приносять вони своєму народові? (Страх, безнадію,злидні.)
— Які роздуми про себе і власну поведінку викликала у вас казка
В. Симоненка?
— На попередньому уроці ми вивчали казку Івана Липи "Близнята! Чим мова твору В. Симоненка відрізняється від мови казки І. Липи?
7. Теорія літератури. (Слайд 12)
— Казка «Близнята» написана прозовою мовою, а «Цар Плаксій і Лоскотон» — віршованою. Вона розмірена, схожа на пісенну, ритмічні тоді як прозова мова близька до повсякденної, розмовної. Читаючи казку В. Симоненка, ви, мабуть, помітили, що рядки у ній закінчуються спів звучними словами. Такі співзвучні закінчення рядків називаються римою. Одна рима може пов'язувати два чи більше рядків. Рими надають мові мелодійності звучності. Щоб вони сприймалися виразніше, текст віршованого твору поділяють на рядки.
VІ. Закріплення знань, умінь та навичок
«Чарівний мішечок» (характеристика героїв) (Слайд 13)
Завдання: із карток, що лежать у мішечку прочитати і розпізнати, якого героя стосуються ці слова.
- Чому ж так важливо було для царя,щоб день при дні плакали в країні діти?
- То чи думав він про них?
- А чи є у наш час такі люди, які думають тільки про себе?
- Чи можемо підтвердити, що Лоскотона любили?
- А чи прийшли б вони на допомогу цареві? Чому?
VІІ. Підсумок уроку
1. Рефлексія
Метод «Мікрофон». Учням пропонується висловити свої враження від уроку, вони один за одним («ланцюжком») беруть у руки імітований мікрофон та продовжують запропоновані початки речень.
* Мені сподобалось…
* Мене найбільше вразило…
2. Робота над епіграфом уроку. (Слайд 3)
3. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.
VІІІ. Домашнє завдання. (Слайд 14)
Уміти переповідати казку Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон». Намалювати ілюстрацію до цього твору.
Використані джерела: (Слайд 15)