В'язання гачком. Інструкції для початківців

В ЯЗАННЯ ГАЧКОМ .

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ПОЧАТКІВЦІВ.

В’язання візерунку по рапорту або схемі

Рапорт візерунку – послідовність елементів малюнка в його записі.

Схема – запис візерунка в символах позначення кожної петлі.

Приступаючи до в’язання, необхідно ознайомитись зі способами в’язання петель та їх позначень на схемах.

Схематичний запис візерунка слід читати знизу до гори по рядам, справо наліво. Цифри, які стоять під нижньою повздовжньою лінією, позначають кількість петель та називаються рапорт.

Цифри з права – це лицьові ряди, їх читають справа наліво.

     Зворотні ряди позначають зліва, їх запис читають зліва направо.

Інколи в рапортах позначають лише лицьові ряди – непарні. Це означає, що парні лицьові ряди в’яжуться за малюнком і в рапорті вони не вказані.

При в’язанні слід звертати увагу на стовпчики вони повинні знаходитись один над іншим згідно схемі та опису.

При в’язанні гачком всі стовпчики поєднуються між собою повітряними петлями, які повинні знаходитись суворо на своєму місці.

Гачок вводиться зазвичай спереду під край петлі основи. Для полегшення розуміння візерунків та їх запису в книгах по в’язанню та в журналах до кожного зразка в’язки пропонується схема чи опис візерунка.

При описі візерунків використовують умовні позначення.

 Вході будь – якого в’язання петлі утворюють візерунок, який займає певну кількість петель.

При в’язанні візерунка петлі повторюються, створюючи загальний вид малюнка.

В записі рапорт позначають двома зірочками (наприклад: * 4 стовпчика з накидом, 4 стовпчика без накиду в кожну петлю попереднього ряду*). Це позначає, що він повторюється до кінця ряду, в іншому випадку вказується кількість повторів. Це означає, що мотив, розташований в лапках повторюємо 2 рази.

 Бувають випадки, коли в кінці ряду губляться стовпчики або утворюються лишні. Це за часту виникає у момент утворення першого стовпчика.

Гачок слід вводити в першу петлю основи, якщо гачок вводити в другу петлю, то петля губиться і в ряду стає на один стовпчик менше.

 Якщо гачок на початку ряду вводити в ту ж петлю, з якої вив’язана основна петля утворюється зайвий стовпчик.

Для складання схем існує велика кількість умовних символів, які в різних виробах можуть відрізнятись один від іншого.

 Групи та види при в’язанні гачком В’язання гачком– це процес утворення різних петель з робочої ниті за допомогою гачка.

Основними елементами в’язання гачком є стовпчики та петлі.

 В’язання гачком розділяють на три групи:

а) просте в’язання гачком – ряди, які складаються з петельних однакових або різних за будовою та поєднанню стовпчиків, які рівномірно повторюється та утворюють частини візерунка.

б) філейне в’язання – окремі елементи в’яжуться гачком, а потім за допомогою певних технік збираються у готовий виріб;

 в) брюссельське (фламандське) в’язання на основі тасьми різної ширини.

В’язання гачком можна розділити ще на два види:

 плоске в’язання, при якому отримуємо пряме полотно та кругове, при якому в’язання їде по колу не обриваючись.

При в’язанні по колу виріб може виконуватись прямим в’язанням, а потім з’єднується гачком по обом сторонам або в’язатись по спіралі. Текстура візерунка .

Текстура будь-якого візерунка залежить від вводу гачка в петлю він вводиться або під передню стінку повітряної петлі у основи, або за задню , або під всю петлю.

В усіх трьох варіантах захвату петлі гачком створюються три різних фона у візерунку.

Побудова петлі ланцюжка

Основою або початковим рядом будь – якого виробу, виконаного гачком, слугує ланцюжок з повітряних петель.

 Кожна петля ланцюжка складається з:

передньої стінки – це вертикальна частина петлі, яка розташована перед гачком;

 задня стінка – це вертикальна частина петлі, яка розташована за гачком; повітряна петля основи– це обидві стінки петлі.

Прийоми вводу гачка в полотно

При в’язанні полотна гачком існує 9 основних варіантів вводу гачка в полотно:

 1 – захват «під арку»;

2 – захват «за передню стінку (напівпетлю)»;

3 – захват «за задню стінку (напівпетлю);

4 – захват «за обидві стінки (петлю)»;

5 – захват «між стовпчиками»;

 6 – захват «перед роботою (рельєфний стовпчик, який виступає)»;

7 – захват «за роботою (рельєфний стовпчик, який западає)»;

8 – захват «за стовпчик нижнього ряду»;

9 – захват «за стовпчик нижніх рядів зі зміщенням точки вводу вправо та вліво»

 Виконуючи один і той же візерунок і по тій же схемі, але з різними прийомами захвату петель, отримуємо різну текстуру візерунка.

Визначення щільності в’язання полотна, зв’язаного гачком

 Щільність в’язання по вертикалі (скорочено Пв) – це кількість рядів в одному сантиметрі в’язаного полотна.

При в’язанні гачком ця величина виражається не кількістю рядів, а кількістю кромкових (1 кромкова петля дорівнює 2 рядам в’язання гачком).

Щільність в’язання по горизонталі – це кількість петель в одному сантиметрі в’язаного полотна.

Чим тонша нитка та гачок, тим менше петель на 1см в’язання , тобто тим менша щільність. Наприклад просте полотно, зв’язане гачком « 2,5 має Пг приблизно дорівнює 3 стовпчикам, а Пг полотна в ажурнім візерунку в 1см визначається кількістю стовпчиків в рапорті.

 Розташування гачка та робочої ниті в руці

 При роботі гачок слід тримати як олівець або ручку під час письма: великимта вказівним пальцем правої руки, притримуємо та направляємо гачок середнім пальцем.

 При в’язанні ланцюжка середній палець може допомагати притримувати гачок, а при в’язанні стовпчиків він, як правило, тримає нить, яка знаходиться на робочій частині гачка.

Кінець робочої ниті при в’язанні гачком перекидається до себе через вказівний палець лівої руки та прижимається великим пальцем.

Нить, яка йде від клубка, вкладається всередину долоні під зігнуті пальці. Безіменний палець та мізинець повинні постійно утримувати робочу нить постійними.

Середній палець повинен бути рухомий по мірі необхідності: він допомагає утримувати або робочу нить, або в’язання.

Нить, яка йде від клубка, повинна вільно розмотуватись і бути завжди рівномірна натягнута.

 Гачком вив’язують петлі різноманітних форм та розмірів; чергуючи петлі, отримують безліч візерунків.

Початок в’язання –виконання повітряної петлі

 В’язання починаємо з формування першої повітряної петлі.

Існує два способи виконання першої повітряної петлі.

1 – й спосіб. Проводимо нитку поверх вказівного пальця лівої руки, притримуючи її великим пальцем; захватуємо нить, яка їде від клубка, мізинцем, середнім та безіменним пальцем. Робочу нить перекладаємо справо на ліво та захватуємо її гачком. Потім розміщаємо її на вказівному пальці (під петлею) та утримуємо нить в процесі роботи між мізинцем та безіменним пальцем. Гачок вводимо в петлю, захватуючи робочу нить та туго затягуємо петлю.

2 - й спосіб. Гачок вводимо під нить, повертаємо за часовою стрілкою, повертаючи нить, робимо захват робочої ниті та витягуємо її в утворену петлю. Виконання ланцюжка повітряних петель .

Для утворення першої петлі ланцюжка на гачок накидаємо нить, яка протягується через початкову петлю, затягуємо її – утворилась перша петля ланцюжка. Початкову петлю притримуємо великим та середнім пальцем лівої руки.

Напрасуємо нить з вказівного пальця лівої руки на гачок проти часової стрілки (робимо накид). Протягуємо накид через петлю на гачку. Отримуємо повітряну петлю. Повторюємо попередні дії декілька раз і отримуємо ланцюжок повітряних петель.

 Захват робочої ниті на гачок.

Цей прийом використовується для в’язання яких небудь елементівДля цього захват ниті виконується рухами до себе.

Накид є складовою частиноюелемента, який вив’язується. Цей прийом підіймає стовпчик до гори. Петля ланцюжка складається з трьох частин: правої, лівої та задньої.

 Довжина ланцюжка – це ширина полотна по кількості петель першого ряду схеми.

Починаючи в’язання будь – якого візерунка, вив’язуємо першу повітряну петлю підйому рядка. Щоб перейти до в’язання другого ряду, слід повернути ланцюжок до себе останньою петлею – вона стає першою.

 На першій петлі вив’язуємо петлю підйому рядка (петлі повороту на схемах відмічаються стрілками). Висота кожної петлі або стовпчика визначаються за схемою, у в’язанні візерунка їх може бути декілька.

 Петля підйому (повороту ряду)

При вив’язуванні будь – якого візерунка робоча петля завжди знаходиться на кінці гачка, тому при в’язанні будь якого стовпчика виникає необхідність підйому його на висоту вершини

 В’яжуться додаткові повітряні петлі (які не входять в основний ланцюжок початку ряду), які дорівнюють висоті кромкового стовпчика.

Чим вище стовпчик (більше число накидів в ньому), тим більше число повітряних петель ланцюжка підйому ряду.

Інколи необхідність підйому ряду виникає не тільки по краям виробу але і в середині ряду

Петлі повороту або підйому замінюють перші стовпчики з накидом і входять у рахунок стовпчиків ряду, який в’яжеться. Якщо ряд починається з в’язня стовпчиків без накиду, то для нього петлею підйому є повітряна петля, вив’язана «в повітря», вона не входить в рахунок стовпчиків ряду і не замінює стовпчик ряду.

Якщо в’язання виконується по колу стовпчиком без накиду (не по спіралі), петля підйому замінює 1 – й стовпчик ряду, і в кінці рядка із неї в’яжеться глуха петля. Напівстовпчик має дві петлі, стовпчик з накидом має три повітряні петлі, стовпчик з двома накидами має 4 повітряні петлі. Закріплення кінця ниті в останній петлі ряду.

 В кінці рядка необхідно зв’язати останній кромковий стовпчик з накидом, шляхом протягування кінця ниті в останню петлю на гачку. Закінчив в’язання, кінець ниті обрізають та протягують у вушко голки. Потім з зворотної сторони в’язання прошивається швом «вперед голкою» за краї петель.

Петля, що веде – це петля, яка залишається на гачку після в’язання будь – якого елементу і є основою кожного наступного елементу, але в рахунок петель рапорту візерунка не входить.