Весільні пісні нашого краю

ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ НАШОГО КРАЮ          Весіллям здавна відзначали появу нової сім'ї. Справляли його у вільний від польових робіт час: від Великодня до Трійці - весною, від жовтня до кінця листопа­да - восени, від Різдва до кінця лютого - взимку.

   Основні обряди, якими супроводжувався шлюб, складалися із сватання, заручин і весілля.

    Сватання посідало важливе місце у передвесільній обрядовості. Посли від моло­дого йшли до батьків обранки, укладати попередню угоду про шлюб. Свататися бу­ло прийнято у вільний від польових робіт час ( на М'ясниці та від Пасхи до Трійці). Зі старостами до дівчини йшов парубок. Коли батько й мати поблагословлять, то дівчина, перев'язавши старостам рушники через плече, подавала своєму зарученому на тарілці вишиту хустку. Якщо ж дівчина не давала згоди на одруження, в знак відмови вона повертала старостам принесений ними хліб або підносила парубку гарбуза.

    На сватанні розмова йшла про майбутнє весілля, призначали день. У день весілля наречений їхав за нареченою зі своїми дружками. Родичі нареченої не віддавали її відразу, а ховали і вимагали від дружків викуп. Вони перевдягали інших дівчат під наречену, співали пісень. Ось, наприклад:

Не продай, брате, сестру

За руб, за чотири,

За два золоті.

Гроші, як полова,

Сестра чорноброва

    Коли домовлялись про ціну, сплачували викуп, співали:

Татарин, братику, татарин,

Продав сестрицю задаром,

Русу косоньку за п'ятак,

Біле личенько віддав так.

   Потім наречений віз наречену до церкви вінчатися. Після цього їхали до нареченої гуляти весілля. Батьки дівчини зустрічали молодих на порозі з хлібом-сіллю, запрошували до хати їх і всіх гостей. За стіл гостей заводив "молодий соловей" (хлоп­чик). Потім вили вільце.

   Вільце робили так: у буханець встромляли 12 палиць. Дві більші встромляли все­редину, а решту - по боках. Також в'язали 12 пучків калини, по дві гілочки у кож­ному, і ці пучки перев'язували червоною стрічкою. Накривали вільце червоною ху­сткою і ставили перед молодими. Дівчата співали:

 Летів голуб через сад,

Губив пір'ячко налету.

Збирайте, дружки, пір'ячко,

Зів'ємо Олені вілечко.

 Гу-у-у!

Завили вільце рум'яне
Не ввечері, а вранці.

Та й поставили на столі,

На тонесенькій скатертині.

Гу-у-у-у!

Не йдіть, молодиці,
До нас вілець вити,
Зав'ємо ми самі

З ясними соколами

Попід хмарочками

З чорними галочками.

                    Гу-у-у-у!

   Після цього вони вили вільце і співали пісні.

Перша пісня «Благослови, Боже»

Благослови, Боже,

                   І отець, і мати          

                     Своєму дитяті

Вілечок почати,

Пісень заспівати.

Друга пісня «За Дунаєм калина»

За Дунаєм калина,

За Дунаєм калина

Весну закрасила.

Треба плести сітки

Через бистрі річки,

Пороми наймати,

Калину ламати,

В вільце завивати.

   Після кожної пісні усі дівчата, що присутні були на весіллі, голосно кричали: "Гу-у-у-у!"

Коли співали пісню "За Дунаєм калина", вільце піднімали дві дівчини. Голими ру­ками вільце брати не можна було, його брали хустинами. Коли закінчували співати цю пісню, кидали вільце на стіл так, щоб аж хустка спала.

   Після цього співали третю пісню:

Що ім'я нареченої да ім'я нареченого,

Да багате ім'я нареченої батенька -

Густа пшениця на ниві,

Високі стоги на гумні,

Вище вілечок на столі.

                    Гу-у-у-у!

    Коли зів'ють вільце, то ділили коровай. Перший дружок заносив вільце, другий -коровай, а третій ішов з кочергою і тричі ляпав об усі лутки в дверях. Ляпати він мав навхрест, потім говорив: "Староста, підстароста, озвіться, де ви є, дозвольте нареченій розрізати коровай". Після цього гостям підносили коровай, а за це вони давали подарунки і, звичайно, співали пісні:

Ой край, дружбонько, коровай,
Чужому роду не давай.

Чужому кришечки,

Нашому шишечки,

А нам, дівчатам, голубці,

Щоб любили нас молодці.

Гу-у-у-у!

Дружко коровай крає,
Носа не втирає.
Подайте мітлище,

Щоб утерти носище.

Гу-у-у-у!

    Потім гості їли страви, пили горілку, танцювали і співали:

Чи в тебе, Олено, батька немає,
Чи в тебе, Олено, матері немає,
Чи твої братики на війні,

Що нікому плакати по тобі?

Гу-у-у-у!

Загрібай, мати, жар-жар,
Коли дочку ( сина) жаль-жаль.
Кидай у піч дрова,
Зоставайся здорова.

(Або) кидай у піч тріски

І чекай невістки.

Гу-у-у-у!

Пропила мати дочку

На солодкім медочку.

Напилася та й скаче,

Проспалася та й   Плаче.

Гу-у-у-у!

Ми вілечко вили,

Горілочку пили.

Просим музику заграти,

Будем танцювати. Гу-у-у-у!

Увечері ( до заходу сонця) наречену збирали везти до нареченого. Разом з нею везли і придане. Тому готували скриню, ловили курку. Батьки дівчини благословля­ли молодих.

Коли їхали до нареченого, дівчата співали:

Топи, мати, грубку,

Топи, мати, грубку,

Везе син голубку.

Як розу повненьку,

Таку чепурненьку.

Гу-у-у-у!

    У нареченого на порозі його батьки зустрічали молодих хлібом-сіллю і запрошу­вали до хати, їх садовили на покуть на кожух (для багатства). Вечірні прибирали будинок приданим, готували ліжко молодим. Після цього усі сідали до столу, підносили запрошеним коровай і гуляли весілля допізна.

    Уранці перезва (родичі нареченої), подруги несли їй сніданок і співали:

Пусти, свате, в хату,

Тут нас небагато:

Сім разів та по семеро,

Свату хату перевернемо.

Гу-у-у-у!

       Приходила решта гостей, і знову продовжували гуляти весілля. Свати співали пісні:

 У нашого свата

З лози й верби хата,

Сінечки з берези,

Сватоньки тверезі.

Гу-у-у-у!

 У нашого свата

Усього багато:

І хліба, і солі,

Й горілки доволі.

Ми були у свата на страсті,

Їли рибоньку без костіПили горілку-запіканку,

За Олену, за коханку,Гу-у-у-у!

    Коли гості добре розгуляються, смалили курку, "женили" батьків молодого. Одя­гали вони щось смішне, приміром , галіфе (батько), спідницю, спереду коротку, ззаду довгу (мати). На матір надівали тюль, вінок із кропиви. Потім садовили у ночви, і водій рушав. Батьки трималися за що могли і чим могли. Тим часом справжні молодята брали пляшку, чарку, йшли вулицею слідом за ночвами і часту­вали всіх, кого зустрінуть. Відмовлятися не можна було.

Ось так гуляли, та й до цього гуляють, весілля у нашому селі.

Записали :Ірха Наталія, Колешня Юлія, Гнип Юлія, Колешня Антоніна, Танана Олена з вуст жительок с.Мезин Стрижак Тетяни Миколаївни, 1946 р.н. та Шумейко Тетяни Петрівни, 1938 р.н.