“Весна, підсніжники , оновлення”
Заняття гуртка “Задзвени із глибини…”
Мета:
-розкрити творчі здібності учнів , допомогти побачити красу і описати її
-сприяти вихованню бережливого ставлення до навколишнього світу, формувати звичку захищати його, примножувати усе красиве та добре
Заняття проводиться у вигляді розмови учнів з присутніми. Учасники гуртка зачитують свої твори , працюють в парах, створюючи на уроці чотиривірші з поданих слів.
І. Починаємо заняття з запитань:
Можливі відповіді:
-Настрій залежить від погоди, пори року, найближчих перспектив.
-Від дня тижня, від того, що ти робив зранку.
-Сьогодні все сприяє бадьорому та радісному світосприйняттю.
-Заняття майже підсумкове, отже є почуття непогано виконаної роботи, є бажання поділитися з іншими своїми поглядами та спостереженнями.
-У мене на душі сум і задоволення бо ще трошки – підемо на канікули розлучимося з однокласниками, станемо на рік старшими, подорослішаємо посерйознішаємо.
-Хочеться почути інших.
II. Повторення пройденого.
Учнівські вірші про зиму:
Падав сніг, падав сніг-
Для дітей, людей усіх.
Випав сніг до колін,
Вкрив дерева, мов килим.
На деревах ліхтарі:
-Блим блим…
Діти граються у сніжки,
Всі радіють на Землі.
Біла зима гарна така,
Горобчики літають ,
Сніговики стоять.
Настрій у нас
Веселий , радісний-
На колишню оцінку “5”.
Не хочеться сидіти
У хаті на дивані,
Коли надворі тішаться
Пани і пані.
ІІІ. Досягнення минулого. Весна –свято матері.
ІV.
IV. Слово вчителя – керівника гуртка.
Квітка не зацвіте, якщо її топтати, зривати ще пуп`янком, нищити.
Наш внутрішній світ, наче вона теж залежить від умов, виховання і нас самих. На малюнку ми, складніші, розумні, високоорганізовані істоти, але зображені у формі рослини, що цвіте.
Висновки:
І хоча література, в першу чергу, мистецтво вона є основою всіх наук, бо науки мають служити людині, а людина- витвір любові і мистецтва.
V. Роботи учасників гуртка.
VI. Рефлексія.
На заняттях ми навчилися відчувати світ душею, вболівати за нього всім серцем, оберігати Землю, як зіницю ока.
Завершуємо піснею (душа заспівала) про чорнобривці, цвітінням яких закінчується осінь.”Чорнобривці насіяла мати”