Весняні свята та обряди

 Весняні свята і обряди.

Мета: Ознайомити дітей з циклом весняних свят, з обрядами, звичаями; формувати навички виразного виконання веснянок, основи акторської майстерності; розвивати творчі здібності, артистичність, інтерес до історії, звичаїв, обрядів українського народу;виховувати любов до людей, поезії, музики , природи, пісні.

У кожного з нас є своя улюблена пора року, і все ж одна з них навіває особливу радість.Це-весна!

Уже в самому слові "весна" є щось веселе, світле, тепле. Весна — пора квітів i радощів, пора засіву, надій i сподівань. ЇЇ приходу радіє все живе: від травинки, бджілки i пташини — до людини. Хлібороба кличе земля, вселяючи радісні надії — на врожай, на добробут, на життя.

 З давніх-давен українці вінчали весну поетичними обрядами, багатими на пicнi, хороводи, театральні дійства.

Своєрідним перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу є свято Стрітення (15 лютого). В цей день кажуть Зима з Весною зустрічаються. При зустрічі на Стрітення Зима і Весна сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Весна переспорила , а якщо холодніше - Зима. Погода в цей день мала показати, хто ж переборе: зима чи весна.

 На Стрітення проводили в церкві службу , святили воду і свічки. Як і вода на Водохреща, громницька вода, вважали в народі, була наділена цілющими властивостями.

Але за народним календарем весна починалася від дня Преподобної Му­чениці Явдокії (14 березня). Цей день шанували в народі: не прали, не працювали в полі. У цей день особливо слідкували, якою буде погода, щоб передбачити весну i літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: "На тoбi, ластівко, на гніздо, а людям — на добро".

На нього припадало багато прикмет про майбутній достаток.

Діти, а які прикмети пов’язані з цим святом вам відомі?

• теплий сонячний день віщував урожай на пшеницю, льон і коноплі;
•  похмурий день  — на гречку і просо.
• як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
• Явдоха з дощем - буде літо тепле й мокре.
• на Явдоху погоже - все літо пригоже.

Навколо усе і дзвенить, і гуде,

І радістю серце нуртує…

Весела весна  крізь потоки іде ,

До рідного краю простує.

Вгорі, де поглянеш- ясніє блакить,

Земля в первоцвітнім узорі.

І,танучи ,сніг почорнілий бурчить,

           Відкрилися далі просторі.                          (Ющишин)

Традиційні «проводи зими», «зустріч весни», «закликання весни» ми можемо бачити на прикладі обрядових дійств на Масляну. Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня.

Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут свята, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони являли собою символ сонця.

Це свято  відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.

Кожен день цього тижня був заповнений різноманітними звичаями, які нині вже дещо призабулися.

Понеділок - зустріч

 Початок Вузькою Масляної. Починали пекти млинці. Перший млинець віддавався бідним на спомин померлих. У понеділок з соломи, старого одягу та інших підручних матеріалів споруджувалося опудало Масляної, яке насаджували на палю і возили в санях по вулицях.

Вівторок - загравання

 У цей день відбувалися оглядини наречених.

Середа - ласуни

 У цей день зять приходив до тещі на млинці, які вона сама готувала.

Четвер - розгуляй

 З цього дня починалася Широка Масляна, господарські роботи припинялися, святкування розгорталися на всю широчінь

П'ятниця - тещині вечірки

 У цей день з візитом теща приходила в гості до зятя. Млинці в цей день пекла дочка - дружина зятя. Теща приходила в гості зі своїми родичами та подругами. Субота - посиденьки зовиці

 Молоді невістки запрошували в гості до себе зовиць та інших родичів чоловіка.

 Останній день Масляної — Прощена неділя.

У неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили пробачення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі".

Прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами.  Народ вдавався до всіляких потіх, влаштовувалися катання на конях, кулачні бої ,  дівчата співали пісні, танцювали. Хлопці змагалися в силі. Всіх пригощали млинцями, варениками з сиром.  Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю.

Потім сім тижнів триває великий піст.

Початок весни пов'язували наші предки зі святом Сорока Святих Мучеників. Воно святкується 22 березня . Добрі господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. За бажанням обливали печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.

У різних регіонах печивом розпоряджалися по-різному: в одних випадках його виносили в сад й підвішували до дерев, у інших – дарували сусідам, «аби краще велися гуси й висиджувались яйця», а ще йшли селом, тримаючи високо над головою «пташок», збиралися за селом на горбах, співали веснянок і при цьому перегукувалися.

Також роздавали булочки-птахи дітям, щоб у господарстві свійська птиця здорова була. Малюки з "пташками" бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки» й «сороки», танцювали й закликали весну, птахів з вирію.

Птахи-справжня окраса природи,

Що чарують навколишній світ.

Споконвіку слов’янські народи

Слали птахам весною привіт.                               (Рунець)

Пташок викликаю

З теплого краю:

- Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!                                          (Кондратьєва)

Прийди до нас, весно,

Із радістю, із великою

Із житом зернистим,

Із пшеничкою золотою,

Із вівсом кучерявим, Із ячменем вусатим...     (Дубейський)

Весну зустрічали  радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називалися веснянки.

Веснянка — прадавній духовний витвір нашого народу.

Назва «веснянки» об'єднує всі пісні, які співають на вулиці, па вигоні за селом від  ранної весни аж до зелених свят.

(Веснянка у виконанні 1 класу)

Благовіщення(7 квітня).

Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що "Бог у цей день благословляє всі рослини", а відтак великим гріхом було братися за будь-яку роботу. Існує повір'я, що на Благовіщення навіть птиця не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що "колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять".

На Благовіщення дівчата виводять по обіді коло церкви перший весняний хоровід: «Кривий танець». Побравшися за руки, вони  довгою черідкою бігають поміж трьома вербовими кілочками, застромленими в землю, і співають:

Ми кривого танцю йдемо,

Кінця йому не знайдемо,

То в гору, то в долину,

То в ружу, то в калину...

...А ми кривому танцю

Не виведемо кінця,

Його треба вести,

Як віночок плести..

(Відеоролик).

Як я вже говорила, після масляної наступав Великий піст і тривав він 7 тижнів, аж до Великодня.

Кожен з семи тижнів мав свою назву і свої звичаї.

Передостанній  тиждень — вербний. Протягом цього тижня уникали сіяти льон, коноплі, городину, бо все «буде ликовате, як верба». У неділю, яку називали «Вербною»,  в церквах святили вербові гілки. Повернувшись зі свяченими гілками додому, вдаряли ними усіх, примовляючи:

 Не я б'ю — верба б'є,

За тиждень Великдень.

 Освячені гілки зберігали за образами до наступної Вербної неділі, а подекуди — і по декілька років. їх ніколи не викидали, а спалювали в печі, коли пекли великодні паски. Ними виганяли вперше на пасовисько худобу, вживали як лікувальний засіб чи для відвернення грози.

Останній  тиждень, яким закінчувався Великий піст, називали в народі чистим, білим, страсним або живним.

Різними дійствами супроводжували у ці дні приготування великодніх страв, в тому числі випікання пасок, виготовлення писанок і крашанок — неодмінних атрибутів Великодня. Яйце було основним ритуальним продуктом. Ним розговлялися на Великдень, у Провідну неділю чи до Вознесіння. Писанками і крашанками обмінювалися при зустрічі. Вони ж були основним об'єктом великодніх ігор та розваг.

На Великдень раненько, з укладеними ще в суботу до кошиків припасами, поспішали до церкви. Після «благовісту» відбувалося урочисте посвячення пасок. Потім ішли додому, пригощали один одного свяченостями, співали пісні.

(Відеоролик).

(Веснянка у виконанні 3 класу).

Усім, усім з святих небес

Святий привіт: Христос воскрес!

Його діди наші мовляли

І один одного вітали.

Летіли роки, сотні літ,

Линяв людської слави цвіт.

Руйнуючи землі митарства,

Мінялися царі і царства

Живе не вмре святих небес

Святий привіт: Христос воскрес!

 Слід згадати і цілий ряд поминальних мотивів, які мають місце у Великодні свята. Майже повсюдними в Україні були «гробки». По всій Україні на цвинтарях відбувалися такі спільні обіди, в яких брало участь і місцеве духовенство. Тут же залишали частини свячених страв чи великоднє яйце — для пташок.

Завершувався весняний обрядовий цикл важливим церковним святом — Вознесінням. Свято Вознесіння Христового припадає на сороковий день після Великодня щорічно у четвер.

Діти,  з чим ми сьогодні познайомилися на годині спілкування?

Які весняні свята ви запам’ятали?

Ось і закінчується наше свято. Давайте подаруємо нашим гостям ще одну веснянку.

(Веснянка у виконанні 3 класу).

Нехай Вам щастя Господь посилає,

Нехай Вас лихо завжди обминає,

Нехай Вам весняне сонечко світить.

Цього Вам бажають з любов’ю діти.                             (Садкова)