Вічна слава Героям Майдану

"Вічна слава героям Майдану"

 Підготувала: Лариса КАЦАЛАП

                        ДПТНЗ "Переяслав-Хмельницький центр професійно-технічної освіти"

Викладач. Шановні викладачі, майстри, здобувачі освіти ! Ми українці, ми єдина країна! Ми всі прагнемо одного – миру, спокою, міцної і квітучої держави та чистого неба над головою.Минає восьма річниця від трагічних подій на Майдані. Але, на превеликий жаль, Небесною Сотнею не закінчилися біль і страждання України,  ворог хоче розділити нашу землю, змінити історію, знищити українську націю.
 

Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб вшанувати  пам’ять тих, хто боровся за честь, правду і гідність  і віддав своє життя за нас з вами.   

Читець 1:

Горить свіча і пам'яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Майдан Героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати,
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Небесна сотня білих журавлів,
Душа, яких летить під небесами,
Ніхто із Вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам'ять лишиться за вами...
Сьогодні туга душу розпина,
Багато з вас в коханні не признались,
Надворі скоро втішиться весна,
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?..
Горить свіча і пам'яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Героїв Україна пам'ятає..
Слава Україні!
Героям Слава!

(Богдан Пісний “Ангели Майдану”)

Ведуча1 : Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялися під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Ведуча 2: На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднали українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати право жити.
 

Ведуча 1.  Ні кулі снайперів, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались…
Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни.

Ведуча 2. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану, і заради чого пожертвувала своїм життям “Небесна Сотня”. Кожен з них мав свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.
 

(відео “Євромайдан”) відео https://www.youtube.com/watch?v=KAQuHZuzqEw&ab_channel=QHA-Q%C4%B1r%C4%B1mHaberAjans%C4%B1

Читець 2: 

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,
Один за одним наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі: і рідні, і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась,
Хоч небо поливало їх сльозами.
Лиш ангел колискову їм співав
На тій дорозі, що веде до мами.

Летіли тихо, хоч майдан ридав,
Як ті пташки летіли в небо раннє.
Востаннє хтось дитину цілував,
І сам не вірив, що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.
Один за одним шикувались в ряд,
Героїв сотня в небо полетіла.

(Марія Сковронська “Прощання на Майдані”)

(джерело)

Ведуча 3. 20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента. Хто вони Герої Небесної Сотні? «Небе́снаСо́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. Це протестувальники, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану. Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Найстаршому — Іванові Наконечному — тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому — Назарові Войтовичу — лише 17. Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей…

Ведуча 4.

Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Мета — висловити незгоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси України, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. За це їх розігнав «Беркут», жорстоко побивши — у лікарні потрапили десятки людей. Герої Небесної сотні… Хто вони?  Першою жертвою став 21-річний Сергій Нігоян, який загинув від поранення картеччю у серце. Того, хто стріляв, так і не знайшли…Народився Сергій та проживав у селі БерезнуватівціСолонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Сергій був єдиним сином. Як розповідають, він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справжньою батьківщиною.

Ведуча 1.Хто вони Герої Небесної Сотні? НазарВойтович 17 років, з села Травневе Збаразького району, Тернопільська область. Студент Кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. Хлопець навчався на третьому курсі відділення дизайну, обожнював живопис. Усі роботи Назара мали український дух, на малюнках зображав калину, тризуб чи козаків. Ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного Майдану. Та в останню хвилину щось змінилось, і Назар вирішив їхати на Майдан особисто. Наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї. Він у батьківєдиний.

Ведуча 2. Героями майдану  пишається і Переяславщина.  Ярослав Потапенко. Він був істориком, професором, викладачем університету, патріотом, з листопада 2013 по лютий 2014 р.  активним учасником Революції Гідності. Під час одного із протистоянь був поранений, але не покинув своїх побратимів, продовжував боротись проти банди Януковича.Очолював громадську організацію «Майдан Переяславщини».

Ось його спогади про події 18 лютого.

… Напередодні 18-го лютого анонсувалася мирна хода. Я йшов у складі сотні, в бронежилеті, з кийком і щитом. Ми прийшли в Маріїнський парк. Тітушок і антимайданівців захищав кордон бійців внутрішніх військ. Команда атакувати пролунала після того, як нардепи не проголосували за скасування конституційної реформи. Проте «Беркут» зайшов з лівого флангу й несподівано вдарив по нас. Почалася паніка. Люди тікали, тільки дехто приймав бій. На мене налетіли два беркутівця. Я від них відбивався, доки не отримав удар ззаду по голові. Упав, мене почали бити кийками й ногами. З рушниці вистрелили в ногу, щоб пізніше повернутися й добити. Коли мене покинули, я не пам’ятаю, як піднявся і пошкандибав у бокову вуличку. З величезними труднощами добрався додому.

 14 січня 2016 року Ярослав Потапенко раптово помер. 25 лютого 2016 року на сесії міської ради депутати прийняли рішення перейменувати вулицю Підварську у Переяславі на Ярослава Потапенка. Ініціаторами перейменування стали активісти Майдану, викладачі та студенти університету.

Указом Президента України від 17 лютого 2017 року “за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, активну громадську та волонтерську діяльність” нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

На фоні пісні «Пливе кача»

Виходять юнак і жінка

-          Мамо, чи це вже весна, що квітами

 встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

-          Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

-          Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

-          Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

-          Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

-          Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

-          Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Не вмер я, все бачу! На варті

У сотні небесній стою!

Ведуча 3: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 Ведучий 4: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 Ведуча 3: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

Ведучий 4: Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Ведуча 3:   Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Ведучий 4:  Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи право людини на вільне життя.

Читець 3.  Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!

Ведуча 1: 10 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ “Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Відтепер щорічно 20 лютого по всій Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян в боротьбі за свої права.

Ведуча2: Із покоління в покоління будуть передавати спогади про тих, хто залишив земне життя у 2014 році.   Пам’ять про Героїв повинна бути не тільки в жалобах і монументах, а викликати бажання творити і змінювати себе і країну.

Ведуча 3:   Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Присутні запалюють свічки.

Ведуча 4:  Хай палають  свічки пам’яті загиблих героїв « Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…

Звуки метронома. Хвилина мовчання

Викладач.   Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті вічно!

Слава Україні! Героям Слава!

(відео Олександр  Пономарьов “Заспіваймо пісню за Україну”)

Читець 4. Привіт, Україно! Я довго вагався

Я довго писав ці маленькі слова.

У тебе вже не один закохався

Й у декількох з них вже була булава.

Ти дуже красива, моя Україна,

Своєю красою дивуєш весь світ.

Тебе вже давно відібрати хотіли

Наразі ж воюють за Крим і за Схід.

Моя найдорожча, за тебе вмирають

І вже спочивають в холодній землі.

Яку ще країну так сильно кохають,

Для кого ще роблять речі такі?

Країно моя, я молюся до неба

І вірю, що ти ще свого досягнеш.

Що хлопці, які помирали за тебе

Гордитися будуть тобою без меж.

І вибори пройдуть, і стишаться клятви

Побачим хто вірним лишиться тобі.

Країно моя, ти найкращого варта

Лише не пропадь ти потрібна мені.

Підсумкове слово викладача. Існує велика кількість цінностей у цьому житті. Одні ми ігноруємо, інші наслідуємо, треті зневажаємо. Але серед них є одна, безумовна для кожної нормальної людини, — свобода! Ніхто з нас не любить нав’язаних дій, чужих рішень, відсутності вибору.

  Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.