Від школи знань - до школи компетентності. Метод проектів одна із провідних технологій інтерактивного навчання.

                                                                                   Ткаченко Юлія  Іванівна

                                                     Загальноосвітня школа  І – ІІ ступенів №21

                                                     Торецької міської ради Донецької  області

Від школи знань - до школи компетентності

       Сучасний світ складний. Ми живемо в суспільстві змін, тому і школа сьогодні повинна стрімко змінюватися, відповідати вимогам часу. Ринок праці сьогодні висуває вимоги не стільки до рівня теоретичних знань працівника, скільки до його рівня відповідальності, професійної компетентності і комунікабельності, які він може продемонструвати. Успішною вважається людина, яка має високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною й соціальною активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності. В центрі уваги сучасної освіти  мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тож треба навчити дитину приймати важливі рішення, дискутувати, критично мислити, вирішувати складні проблеми, зважувати і враховувати  альтернативні думки.

     Отже, перед сучасною школою постає важливе завдання – виховати особистість здатну до життєдіяльності, тобто компетентну особистість, яка зуміє правильно обрати свій шлях у житті, навчиться ставити перед собою завдання  самовдосконалення і саморозвитку і стане успішною в різних сферах діяльності, тобто зробити випускників шкіл конкурентноздатними у сучасному світі, випустити зі школи "всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя". Така  важлива мета реформи зазначена в концепції «Нової української школи».

Тому фундаментом сучасної початкової освіти повинні стати не тільки уміння і навички, а й ключові компетентності – найважливіше надбання розвивальної шкільної освіти.

Як зазначено в  концепції «Нової української школи» нові освітні стандарти будуть ґрунтуватися на «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей ціложиттєвої освіти» ( 18.12. 2006), але не обмежуватимуться ними.

Так одним з базових компонентів формули «Нової української школи»  є новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві. 

В концепції  «Нової української школи», і визначено 10 груп компетентностей, необхідних для успішної самореалізації у житті: спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами,  спілкування іноземними мовами, математична  грамотність, компетентності в природничих науках і технологіях, інформаційно – цифрова компетентність, уміння навчатись впродовж життя, соціальні і громадянські компетентності, підприємливість, загально –культурна грамотність, екологічна грамотність і здорове життя. Як вказано в Програмі, усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них діти набуватимуть послідовно, поступово під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти.

Тож вчитель в ролі агента змін також повинен визначити нову мету і завдання. Програма «Нова  українська школа» і націлює вчителя на компетентісний підхід в освіті. Перехід  до компетентісного підходу означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі; зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на  формування й розвиток  в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях.

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Йдеться про компетентність як про нову одиницю виміру освіченості людини, при цьому увага акцентується на результатах навчання, в якості яких розглядається не сума знань, умінь і навичок, а здатність діяти в різноманітних проблемних ситуаціях. Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Компетентності - це динамічна комбінація знань, умінь і цінностей, які визначають здатність особи успішно вирішувати життєві проблеми, провадити професійну і подальшу навчальну діяльність.

Осучаснення змісту освіти потребує від вчителів досконалого володіння сучасними технологіями і методиками навчання, використання яких дозволить найбільш оптимально формувати в молодших школярів ключові компетентності. Для розв'язання задач компетентнісної освіти вчитель повинен знати, що головним є не предмет, якому він навчаєте, а особистість, яку він формуєте. Застосування інтерактивних технологій і дозволить вирішити основне завдання сучасної початкової освіти – навчити дітей вчитися, сформувати компетентісну особистість. Такий процес стає набагато результативнішим, тому що навчання організується у співробітництві, ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів і сприяє формуванню ключових компетентностей.

Метод проектів одна із провідних  технологій інтерактивного навчання і дозволяє поєднати зміст розвитку, виховання і навчання з реальним життям, уможливлює використання умінь, навичок і знань для вирішення практичних завдань. Основне завдання проектної діяльності – це озброєння дитини інструментарієм для вирішення проблем, пошуку та досліджень у життєвих ситуаціях.

Проектна технологія принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв’язку між теорією і практикою. Це практичний шлях здобуття навчального  та соціального досвіду, активного включення та реалізації життєвих планів особистості.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме: планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати; використовувати багато джерел інформації; самостійно збирити і накопичувати матеріал; аналізувати,спів ставляти факти, аргументувати свою думку; приймати рішення; установлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним); створювати «кінцевий продукт», представляти  створене перед аудиторією; оцінювати себе та інших.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об’єднуватися у групи, що сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, у групі діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного  спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Системне впровадження проектної технології  в школі призводить до того, що  учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично  мислити, але також як метод організації та планування своєї подальшої  життєдіяльності. Метод проектів дозволяє учням вчитися на власному досвіді і досвіді інших у певних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці.

Отже, метод проектів є ефективним в світлі підготовки компетентнісної особистості, яка вміє співпрацювати з іншими, а також:                     дозволяє реалізувати як дослідницькі, так і зорієнтовані на практичну діяльність завдання;  дає навички контактів із зовнішнім світом: під час проектної діяльності виникає потреба звернутися за консультацією, тощо;                         

розвиває творчість і навички роботи із джерелами інформації;                        створює середовище, у якому слабші учні набувають сили та впевненості ситуацією успіху; метод проектів спрямований на практичний результат, який можна побачити, осмислити, застосувати в реальній  практичній діяльності; дає можливість набути досвід самостійної діяльності, не репродуктивної, а творчої, що знадобиться у житті.

           Беручи участь у проектній діяльності, вихованці не тільки здобувають і застосовують знання, а й розвивають комунікативні навички, навички самоконтролю, самооцінки, творчі здібності. Учні початкової школи мають лише елементарні знання, досвід, і тому плануючи роботу з впровадження проектної діяльності, важливо враховувати  вік та можливості учнів, залучати до цієї роботи батьків. Реалізувати  ці ідеї  необхідно як у суто виховній так і в навчальній діяльності.

Отже, дитині потрібні не тільки знання, але й достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації  в сучасному світі змін. Знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що , що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосовувати відповідно до конкретної життєвої ситуації.

Таким чином, треба  змінити акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі світом, характер навчального процесу та способи діяльності учнів. Ми повинні підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто створити умови для розвитку компетентної особистості, виявляти творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розвивати здатність самостійно займатися власною освітою, адаптуватися до інформаційного середовища.

Від школи знань - до школи компетентності.

 Впровадження елементів інтерактивного навчання починається  з найпростіших форм і методів навчання, таких як «Мікрофон», «Обери позицію», «Сенкан», «Гронування», «Кубування», «Мозковий штурм», «Інтерв’ю», «Незакінчене речення», «Два - чотири -  усі разом», «Акваріум», «Ажурна пилка», «Снігова куля». Дає хороші результати  поєднання парної та індивідуальної форми роботи з дітьми. Роботу в парах доречно застосувати під час вивчення вірша напам’ять, вивчення правила, можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і тільки тоді висловити  свої ідеї класу. Цікава методика «Ейдетика» - ігрова методика запам’ятовування інформації, в основі якої лежить властиве кожній людині уміння уявляти різні образи та фантазувати. Методи ейдетики спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для  усвідомлення ними матеріалу, узагальнення знань. Завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання

Отже дитині потрібні не тільки знання, але й достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації  в сучасному світі змін. Знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що , що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосовувати відповідно до конкретної життєвої ситуації.

Таким чином, треба  змінити акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі світом, характер навчального процесу та способи діяльності учнів. Ми повинні підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто створити умови для розвитку компетентної особистості, виявляти творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розвивати здатність самостійно займатися власною освітою, адаптуватися до інформаційного середовища

Суть проектного навчання або проектування полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним практичним результатом (проектом). Вона передбачає «проживання» учнем конкретних ситуацій, подолання труднощів, конструювання. В основу методу покладено ідею, що становить суть поняття «проект», тобто спрямованість на практичний результат, який можна одержати, розв’язуючи проблему. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Отримуючи реальний практичний результат, діти вчаться самостійно мислити, знаходити й розв’язувати проблеми, залучати до цього знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв’язку, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки. Проектна діяльність починаю у формі індивідуальних чи групових самостійних творчих завдань: задум проекту виникає всередині навчальної діяльності як логічне продовження змісту навчального предмета (освітньої галузі). Вихідні проекти, як правило, монопредметні, але, розвиваючись, вони дозволяють здійснювати змістовну інтеграцію навчального змісту.

  Переходи від обов’язкової роботи до роботи за вибором, від навчання до створення власного проекту, до дослідження, від роботи під керівництвом дорослих до самостійної роботи – усе це вимагає не кабінетного, а змістовного оформлення простору навчально-виховного процесу. Привчаю дітей до того, що поряд із традиційними кабінетами (де здійснюється навчальна діяльність із навчальних предметів) є місця для самостійної роботи (бібліотеки, комп’ютерні класи тощо), простір для позанавчальної діяльності тощо. Різноманітність видів діяльності учнів забезпечує можливість здійснювати переходи між різними типами роботи. Вчу учнів визначати міру результативності власних зусиль, а це є психологічною умовою становлення відповідальності. Проект, який пропоную учням, має викликати в них захоплення, зацікавити їх. Будь-яку дію діти повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати й оцінити. Щоб це завдання було реалізоване,  треба чітко ставити й розуміти мету проекту. Для виконання проекту необхідно розв’язати кілька цікавих, корисних завдань, які безпосередньо пов’язані з реальним життям дітей.

         Ідеальним вважаю той проект, для виконання якого необхідні знання з різних галузей, що дають змогу розв’язати цілий комплекс проблем. Під час розв’язування конкретних життєвих ситуацій, пізнаючи навколишній світ, діти отримують необхідні для життя знання, вчаться самостійно вчитися. У цього метода є свої плюси та мінуси. Перевага його в тому, що він забезпечує високу мотивацію, ентузіазм, зацікавленість учнів, зв’язок з реальним життям, виявлення лідерів, розвиток кооперації та наукової допитливості, самоконтроль, краще засвоєння знань, свідому дисциплінованість тощо. Але все це неможливо без розвитку здатності учнів до самостійного рішення проблем.

.

   Проектна діяльність учнів у навчально-виховному процесі – це спільний пошук розв’язання певної проблеми, це діяльність, спрямована на збагачення знань, умінь та навичок, на формування компетентної особистості. Це системне, послідовне моделювання тренувального вирішення проблемний ситуацій, що вимагає пошукових зусиль, які спрямовані на дослідження та розробку шляхів їх вирішення.