Відчуй смак рідної мови

Нижньостановецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Відчуй смак  рідної мови

(сценарій з нагоди святкування Дня української письменності)

Підготувала

Осипчук М.С.

учитель української мови

та літератури

Мета виховного заходу:

• урочисто відзначити День української письменності;
• виховувати любов до рідної мови;
• розвивати аналітичне мислення;
• виховувати культуру спілкування;
• навчити учнів елементам ораторського мистецтва.

Обладнання:

• святково прикрашена зала;
• мультимедійна дошка;
• лампадки;
• вишитий рушник;
• калач;
• книжкова виставка;
• стіннівки;

Усі присутні одягнені в українські костюми.

Господар. Добрий день!

Господиня.

Добрий день Вам, люди добрі!

Щиро просимо до господи!

Раді Вас вітати.

Щастя і добра бажати!

Господар.

Хлібом-сіллю Вас вітаєм.

І здоров’я Вам бажаєм.

Під веселий рідний спів

Посилаєм Вам уклін!

Діти вклоняються, дарують гостям хліб-сіль, виконують танок «Червона калина»

1-й читець

Рідна мово, зелена діброво!

Чуто пісню твою молоду.

Золотими зірницями слова

Ти цвіти у братерськім саду.

Все в тобі з’єдналося —

Як і помістилося в одній!

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

Лунає пісня К. Бужинської «Україна – це ми»

1-й ведучий. Відомий педагог Василь Сухомлинський сказав: «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду і племені, це безбатченко».

2-й ведучий. Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих поетичних слів вигадали люди, щоби висловити свою гарячу любов до краю, де народилися й живуть.

1-й ведучий. Мова — це серце нації, а нація — це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність!

До скону питиму твоє цілюще слово,

Що медоцвітом рясно зацвіло.

2-й ведучий

Тобою розмовляю і співаю,

Тобою серця віддаю красу,

Бо слово твоє істину являє,

Яку в світи неспокою несу...

1-й ведучий

Воно веде у голубінь Дніпрову.

Розкуте серце там не знає меж...

Любіть, шануйте рідну свою мову!

Її не буде — вас не буде теж!

2-й ведучий. Якщо ви хочете більше дізнатися про історичне значення рідної мови, про красу й силу слова, я запрошую вас звернутися до книжкової виставки «Українська мова. Історія та сучасність».

Бібліотекар робить огляд книжок.

1-й ведучий. У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови нам допомагають книги й самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний, фантастичний світ казок. Хай же сьогоднішній день відкриває перед вами розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу.

1-й ведучий. А чи знаєте ви, скільки слів у сучасній українській мові? На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні вчитель. Більшість дорослих людей, як показали дослідження, розуміють близько 35000 слів, але використовують у 10 разів менше. Словник мови прозових творів Т. Шевченка охоплює понад 20 000 слів, а поетичних — понад 10000 слів.

1-й читець.

Мова, наша мова – пісня стоголоса.

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рани й сльози «Заповіту».

2-й читець

Я без тебе, мово, - без зерна полова,

Соняшник – без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Негасиму мову, слово незабутнє!

Виступ на фортепіано «Українські візерунки».?

2-й ведучий. Пісня українська! Хто не був зачарований нею! Вона натхненна, мелодійна, безмежна широтою та красою образів.

1-й ведучий. Чудова наша народна пісня, яка возвеличує героїчне минуле українського народу від часів Володимира Великого до славного свята Соборності українських земель.

2-й ведучий. У мові нашого народу, у його піснях та витворах письменства одвічно стугонить висока ідея глибокої синівської любові до неньки України.

1-й ведучий. Український народ створив тисячі пісень, а якщо точніше — понад 200 тисяч. Невідомо, скільки в нас ще не вивчених, не записаних обрядових пісень, зокрема колядок і щедрівок, веснянок і гаївок, голосінь, русальних і петрівчанських пісень, купальських і косарівських, жнивних чи весільних, козацьких і гайдамацьких, чумацьких або кріпацьких, ремісницьких і рекрутських, бурлацьких і переселенських, колискових і жартівливих. Яких тільки пісень не склала Україна!

2-й ведучий. Кобзарське мистецтво українського народу належить до унікальних явищ світової культури. Україна з давніх-давен славна співцями- музикантами, яких називають кобзарями, або бандуристами. Вони були і є гідними носіями чудових мистецьких традицій, починаючи з давнього часу й до сьогодні. Кобзарі завжди були співцями й порадниками народу, у горі й радощах ішли пліч -о- пліч зі своїми співгромадянами, закликаючи їх до боротьби за краще життя.

(+++++++++++++++)

1-й ведучий. Народна пісня жива доти, доки жива її першооснова — мова. Українська мова поряд з італійською та іспанською — одна з наймелодійніших у світі. Нею можна висловити найрізноманітніші людські почуття, написати найскладніші наукові праці. Її можна чудово використовувати на міжнародному рівні, рівні Європейського Союзу.

2-й ведучий. Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови.

Господар. Щось свято таке довге! Наспівались, натанцювались, аж їсти захотілось. А ви, шановні гості, чи не хочете посмакувати? Що на це скаже нам господиня? Чим почастує?

1-й ведучий. Дорогі друзі! От і добігло кінця наша зустріч. Дозвольте подякувати всім, хто прийшов до нас на веселе свято.

2-й ведучий.