Відкритий урок : "Михайло Коюбинський

М. Коцюбинський. Повість «Тіні забутих предків». Особливості мови твору.

Естет, поет інтелігенції, людина тонких почуттів, рафінованої мови. С. Параджанов про Коцюбинського

«В зелених горах»;«Тіні минулого»«Голос віків»«Голоси предвічні»«Спадок віків»«Дар предків забутих»«Голос забутих предків»«Тіні забутих предків»13 варіантів назви твору:(деякі з них)

«Сором заливав мені обличчя, коли я читав твір Коцюбинського…Коли б написав лише свої враження, напевне, було б прекрасно. Але ні. Взявся писати побут, якого не знав, узявся писати мовою, якої не знав. Браки ті надолужував виписками з єдиної книжки (чийогось етнографічного дослідження), яку мав у руках, й виписками безкретичними. Внаслідок того всі епохи життя народу збилися в одну, усі вірування й звичаї, записані етнографом на протязі цілого краю, зведено в одну кату, і все те на тлі повного неуміння зорієнтуватися в навалі вражінь». Г. Хоткевич

Мова твору: Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української нації (друга половина XVIII - початок XIX ст.) як стійкої спільності людей, що мають спільну територію, економічні та політичні зв'язки, літературну мову, культуру. Сьогодні нею розмовляє більша частина нації, тобто вона має загальнонаціональний характер. ПОНЯТТЯ "НАЦІОНАЛЬНА МОВА" ОХОПЛЮЄ ВСІ МОВНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ - ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ ТА ДІАЛЕКТИ.

Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації Народна мова – це ширше поняття за діалектизми."Народна мова одиниць, а то й осель часто маловарта для мови літературної; але народна мова в її цілості – це джерело найліпших родючих соків літературної мови", – свого часу писав І. Огієнко у своїй праці, в якій чітко розмежовує народну і літературну мови.

Діалект (від грец. ошіеккк - розмова, говір, наріччя) – це різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей. Діалектизми у мові творів художньої літератури виконують ▪ комунікативну,▪ етнографічну ▪експресивно-виражальну функції.

Робота в групах Розподіліть діалектизми за групами. Бартка , дзьобня, кашиця, копиця, лавиця, острова, Пістоля, поліг, тобівка, вориння, загорода, кошара, оборіг, осадок, струнка, гачі, запаска, заплітки, кресаня, лудіння, уплітка, черес, капчури,бринза, будз, буришка, гулянка, жентиця, кулеша, барильця, бербениця, коновка, начиння, путина,ботей, вуйко, готури, маржина, худібка, афини, гаджуга, огози, матриган, смерека, храбуст, бовгар, ватаг, градівник, козар, мольфар, спузир, денцівка, трембіта, флояра, гарба, мрич, негура, плова, Арідник, бісиця, лісна, Мавка, Нявка, Чугайстир, Щезник.

1. Назви предметів домашнього побуту:2. Будівлі та господарські споруди: 3. Назви одягу і прикрас:І група:ІІ група:1. Назви їжі та продуктів харчування:2. Назви посуду: 3. Назви тварин:4. Назви рослин:1. Назви професій та занять: 2. Назви музичних інструментів: 3. Явища природи :4. Назви духів:ІІІ група:

Назви предметів домашнього побуту: Бартка – маленька сокира. Дзьобня– гуцульська вовняна торба. Кашиця– загата по берегах гірської річки, для захисту берегів від розмивання. Копиця– невеликий стіжок сіна, соломи. Лавиця– дошка(дошки на стояках) , для сидіння чи для домашнього начиння. Острова– закріплена вертикально на землі частина дерева, на якій складають сіно, снопи. Пістоля– пістолет. Поліг– низовина ріки. Тобівка– шкіряна сумка у гуцулів, оздоблена орнаментом, яку носять через плече.

Будівлі та господарські споруди: Вориння– зрубаний тонкий стовбур дерева, що використовують для огорожі. Загорода– огороджена ділянка в господарстві, для літнього утримання домашніх тварин. Кошара– загорода, хлів для овець, кіз. Оборіг– повітка для зберігання сіна. Осадок– житло гуцульських пастухів на полонині. Струнка– хлів для доїння овець.

Назви одягу і прикрас: Гачі– штани. Запаска– жіночий одяг у вигляді шматка тканини, що використовується як спідниця. Заплітки– стрічка, або пучок сплетених кольорових ниток для заплітання в кінець коси. – безрукавний хутряний кожушок. Кептар. Кресаня– капелюх. Лудіння– одяг, вбрання. Уплітка– заплітки. Черес– старовинний широкий шкіряний пояс. Капчури– панчохи, пошиті з сукна та оздоблені вишивкою.

Назви їжі та продуктів харчування: Бринза– сир з овечого молока. Будз– свіжий овечий сир. Буришка– картопля. Гулянка– кисляк з пареного молока. Жентиця – сироватка з овечого молока. Кулеша– страва з кукурудзяного борошна.

Назви посуду: Барильця– невеличка посудина для рідини, переважно з дерева. Бербениця– діжечка, барило. Коновка– метелева чи дерев’яна посудина з дужечкою для зберігання та носіння води. Начиння– загальна назва знарядь праці, інструментів, всеможливих побутових речей, посуду, столових приборів. Путина– посудина для молока або виготовлення сиру.

Назви тварин: Ботей– отара. Вуйко– дядько по матері. Брат матері або батька, переносне значення ведмідь. Готури– глухар. Маржина– худоба. Худібка– свійське сільське господарство.

Назви рослин: Афини– чорниці. Гаджуга– смерека. Гогози– брусниця. Матриган– беладона. Смерека– вічнозелене хвойне дерево. Храбуст– капустяне листя.

Назви професій та занять: Бовгар– пастух волів. Ватаг– ватажок. Градівник– чародій, який вміє відвертати град. Козар– пастух кіз. Мольфар– чарівник, що керує погодою. Спузар– пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова.

Назви музичних інструментів: Денцівка– музичний інструмент, типу сопілки. Трембіта– гуцульський народний духовий інструмент у вигляді довгої труби. Флояра– басова сопілка майже метрової довжини.

Явища природи: Гарба– хвиля. Мрич– мряка. Негура– туман. Плова– злива.

Назви духів: Арідник– злий дух, чорт, дітько. Бісиця– те ж саме що чорт, жіночої статі, дружина біса. Лісна– злий дух лісу. Мавка, Нявка– добрий дух лісу. Чугайстир– лісовий добрий дух лісу, усіх викликає на танець. Щезник– злий дух, лісовик.

Робота з текстом

Раптом він почув музику, яка так довго звучала у його уяві. Іван здивовано оглянувся. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги нікого не було, тільки ліс. Іван озирнувся назад, на скелі. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

І ось раптом у сизій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго й невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию та з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було жодної живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

І ось раптом у сизій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго й невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию та з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було жодної живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

І ось раптом у сизій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго й невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию та з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було жодної живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

І ось раптом у сизій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго й невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию та з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було жодної живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

Звіт груп

Домашнє завдання1. Написати есе на основі висловлювання Г. Хоткевича на тему: «Чи варто категорично висловлювати власні думки?»«Сором заливав мені обличчя, коли я читав твір Коцюбинського…Коли б написав лише свої враження, напевне, було б прекрасно. Але ні. Взявся писати побут, якого не знав, узявся писати мовою, якої не знав. Браки ті надолужував виписками з єдиної книжки (чийогось етнографічного дослідження), яку мав у руках, й виписками безкретичними. Внаслідок того всі епохи життя народу збилися в одну, усі вірування й звичаї, записані етнографом на протязі цілого краю, зведено в одну кату, і все те на тлі повного неуміння зорієнтуватися в навалі вражінь». Г. Хоткевич2. Познайомитися з біографією О. Кобилянської.3. Прочитати «Impromptu» О. Кобилянської. 4. Виконати тести в Classroom.5. За бажанням буктрейлер до твору, презентація до біографії, візуалізація новели.

Епіграф до уроку:«Естет, поет інтелігенції, людина тонких почуттів, рафінованої мови». С. Параджанов про М. Коцюбинського.