Відкритий урок Відкритий урок 2

Тема: М.Коюбинський . Повість«Тіні забутих предків». Особливості мови твору.

• Мета. Ознайомити з історією написання повісті «Тіні забутих предків», дослідити особливості мови твору.  Розвивати критичне й творче  мислення, зв’язне усне мовлення, увагу, уяву. виховувати почуття прекрасного, любов до природи, співчутливість.  Виховувати інтерес до традицій та  звичаїв українського народу.
• Обладнання: презентація , текст твору, схеми аналізу.
• Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
• Ключові компетентності, що формуються: спілкування державною мовою, соціальні та громадянські компетентності, обізнаність та самовираження у сфері культури.

Перебіг уроку.

І. Організація учнів до уроку.

Тема нашого уроку: М.Коцюбинський . Повість «Тіні забутих предків». Особливості мови твору.

 Епіграфом до уроку я обрала висловлювання :

 «Естет, поет інтелігенції,  людина тонких почуттів,рафінованої мови». С.Параджанов про М.Коцюбинського. 

(«Гуцульщині «Тінями забутих предків» поставив Коцюбинський в українському письменстві віковічний пам’ятник». Антон Крушельницький)   Як ви думаєте, чому?

Обговорення епіграфу …

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Готуючись до уроку, ви  виконували  в классрумі завдання у гул формі. Найбільше розбіжносте й у відповідях виникло з питання «Чи подібні за стилем написання твір «Тіні забутих предків» та «Intermezzo»?

Тому я попросила Шарій Аліну підготувати коротке повідомлення про особливості стилю написання даних творів.

•                 Діана Куватова . Повість «Тіні забутих предків» справді відрізняється від прочитаної нами новели «Intermezzo», у якій зовнішній сюжет ледь проступає,  композиція новели мозаїчна, змонтована з багатьох різних епізодів, у яких розкривається химерна гра настроїв героя.

 А от повість «Тіні забутих предків»  маємо чітко виписану сюжетність,  по-іншому розставлено акценти. Менше уваги описам. Більша кількість героїв. Якщо у новелі «Інтермецо» знайомимося з ліричним героєм, то в «Тінях» наявні головні й другорядні персонажі, а, до того ж, маємо справу з опоетизованими образами природи, адже під час відпочинку у Криворівні Михайло Петрович замилувався красою тамтешнього краю.

Він почав уважно спостерігати  за життям гуцулів,тому ідея написати про них з’явилась сама собою й утілилася в прекрасних образах.

 ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності. М.Коюбинський. Повість «Тіні забутих предків». Особливості мови твору.

 

 Учитель. Сьогодні ми зануримось у повість «Тіні…»,  дослідимо особливості мови твору. Коцюбинського вважають поетом слова, адже з-під його пера виходили твори, що віддалено нагадували поетичні уривки, так емоційно, натхненно вони звучали, таким соковитим було художнє слово митця. Але ми ж із вами знаємо, що письменник – представник східної літератури. Як же йому вдалося досягти такої достовірності звучання мови гуцулів? Це сьогодні для нас дуже важливо, адже досліджуватимемо саме мову твору.

Учитель. Краще розібратися в особливостях мови твору , нам допожуть знання деяких фактів з  історії написання повісті.

Саша та Маша, Коля докладніше про те розкажуть.

  Історія написання : У 1902 році В.Гнатюк , фольклорист  та етнограф,  надіслав   М. Коюбинському власноруч зібраний матеріал: коломийки, пісні, обрядові дійства записані на Закарпатті. Усе це пробуджує живу уяву письменника.

Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його.   Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. Варто зазначити,  у  той час село Криворівня було улюбленим курортним місцем письменників як Східної, так і Західної України. Тут неодноразово відпочивали І. Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. У липні 1911 року, М.Коцюбинський разом  із сином Юрієм приїздить у Криворівню, де  вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, фольклор, записує говірку. На три дні поїхав у гори. Разом з вівчарями спав, їв, блукав з їхніми отарами та начувся всього, чим багатий цей дивний світ. На думку письменника, гуцули й у XX ст. залишились язичниками.  Так формується задум написати повість, показати неповторність етносу,   відтворити  життя гуцулів, їхній побут, звичаї, вірування, єдність з природою в усьому. І, зрозуміло, досягти високого рівня відтворення мови цього народу.

Коля: Уже те, що автор не відразу дав  творові ту назву, яку ми знаємо сьогодні, має підказати нам, наскільки виважено й точно добирав письменник кожне слово:

Він перебрав 13 варантів – перш ніж зупинився на одному, найбільш влучному:

«В зелених горах»;

«Тіні минулого»

«Голос віків»
«Голоси предвічні»

«Спадок віків»

«Дар предків забутих»

«Голос забутих предків»

«Тіні забутих предків»

Учитель: А який із варіантів назви повісті,  на вашу  думку, ще можна вважати влучним для даного твору?

Учитель: дослідниця С.Лютіна зазначала, що серед первісних народів існувало тверде переконання, що тінь є другим «я», «его», душею людини….Уявляється, що Коцюбинський саме те значення надає  образу тіні. Душа-тінь здатна покидати тіло  і переходити в тіло іншої людини, тварини або предмет. Таким чином, Іван та Марічка – тіні забутих предків, що жили в минулому, і,  водночас,  житимуть у майбутньому , бо в них двох живе душа-тінь нарду.  Тому митець зупиняється саме на «Тіні забутих предків», напевне тому, що  прагнув підкреслити в назві таємничість і казковість, зачудування  мовно-поетичним світом, що постає перед читачем.

Та, хочу зауважити, що, незважаючи на те, що багато хто із критиків дав схвальну оцінку твору й вважає головним здобутком «Тіней забутих предків»  докладне й достовірне змалювання життя й побуту гуцулів, протилежну думку висловив Гнат Хоткевич – сучасник М.Коцюбинського - відомий письменник і авторитетний знавець етнографії Гуцульщини.   Цитую: «Сором заливав  мені обличчя, коли я читав твір Коцюбинського…Коли б написав лише свої враження, напевне, було б прекрасно. Але ні. Взявся х народів надолужував виписками з єдиної книжки (чийогось етнографічного  Внаслідок того всі епохи життя народу збилися в одну, усі вірування й звичаї, записані етнографом на протязі цілого краю, зведено в одну кагу, і все те на тлі повного неуміння зорієнтуватися в навалі вражень». Кінець цитати.  Чи мав право дослідник на таку категоричу заперечну оцінку твору? (Відповіді)

Тому,  ще одним нашим завданням буде з’ясувати,  чи так важлива стовідсоткова достовірність у змалюванні умов  життя, побуту, звичаїв, передачі мови того народу, який змальовуєш. У нашому випадку - гуцулів.

І все ж таки, спочатку розглянемо, які різновиди мови використав письменник у повісті. Нагадайте, які різновиди мови ви знаєте. (Відповіді)

Так, у творі «Тіні забутих предків» письменник майстерно поєднав усі різновиди мови: літературну, народну, національну, діалектну. Нагадаймо їх особливості.

Мова твору:         

Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української нації (друга половина XVIII - початок XIX ст.) як стійкої спільності людей, що мають спільну територію, економічні та політичні зв'язки, літературну мову, культуру. Сьогодні нею розмовляє більша частина нації, тобто вона має загальнонаціональний характер. ПОНЯТТЯ "НАЦІОНАЛЬНА МОВА" ОХОПЛЮЄ ВСІ МОВНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ - ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ ТА ДІАЛЕКТИ.

Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації

  Народна мова – це ширше поняття за діалектизми."Народна мова одиниць, а то й осель часто маловарта для мови літературної; але народна мова в її цілості – це джерело найліпших родючих соків літературної мови", – свого часу писав І. Огієнко у своїй праці, в якій чітко розмежовує народну і літературну мови.

Діалект (від грец. ошіеккк - розмова, говір, наріччя)-це різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей. Діалектизми як засіб спілкування є невід’ємною частиною народної мови і пройшли багатолітнє випробування, віддзеркалюють процес адаптації літературною мовою регіональних варіантів літературної мови. Діалектизми у мові творів художньої літератури виконують комунікативну, етнографічну й експресивно-виражальну функції. М. Коцюбинський неодноразово вживає стилізаційний засіб задля протиставлення діалектного, регіонального, просторічного літературному, нормативному.

Учитель: ЧИМ ЗУМОВЛЕНЕ ТАКЕ РОЗМАЇТТЯ ПОЄДНАННЯ МОВНИХ РІЗНОВИДІВ В ОДНОМУ ТВОРІ?

З’ясуймо разом. З одного боку, автор мав на меті відтворити мову гуцулів, місцевий колорит.

А ще, він розраховував, мабуть, на широке коло читачів. Твір, який ми аналізуємо, не для гуцулів, а про гуцулів. Тому діалектні вкраплення виправдані авторським задумом, але основна маса лексики – це жива літературна мова, зрозуміла широкому загалу українців.

Зосередьмо нашу увагу саме на зумовленості використання діалектних слів у творі. Українська діалектологія вивчає наріччя української мови, що   поділяються на три групи: Південно-західне , Південно-східне , та Північне наріччя. З яким наріччям стикаємося в повісті?

Учні  :

 М.Коцюбинський досліджував Південно-західне  наріччя, яке побутувало, та й побутує і донині на Закарпатті, окремі елементи цієї говірки він використав у  повісті «Тіні забутих предків».  Автор  послуговується мовним арсеналом на різних рівнях: обрядово-звичаєвому, побутовому (), інтимному, в описах-оживленні природи.

Завдання : Згрупуймо  подані діалектні слова , розташувавши їх відповідно до тематичних груп..

І завдання. Розподіли за групами.

Бартка , дзьобня, кашиця, копиця, лавиця, острова, Пістоля, поліг, тобівка,  вориння, загорода,  кошара, оборіг, осадок, струнка, гачі, запаска,  заплітки, кресаня, лудіння, уплітка, черес, капчури,бринза, будз, буришка, гулянка, жентиця, кулеша, барильця,  бербениця, коновка, начиння, путина,ботей, вуйко, готури, маржина, худібка, афини, гаджуга, огози, матриган, смерека, храбуст,  бовгар, ватаг, градівник, козар, мольфар, спузир, денцівка, трембіта, флояра, гарба, мрич, негура, плова,  Арідник, бісиця, лісна,  Мавка, Нявка, Чугайстир, Щезник.

1. Назви предметів домашнього побуту:

2. Будівлі та господарські споруди:

3. Назви одягу і прикрас:

4. Назви їжі та продуктів харчування:

5. Назви посуду:

6. Назви тварин:

7.  Назви рослин:

8. Назви професій та занять:

9. Назви музичних інструментів:

10. Явища природи :

11. Назви духів:

(таблиці)

ІІ завдання:      Послухайте уривок тексту. Чи пізнаєте ви стиль Коцюбинського?

Раптом він почув  музику, яка так довго звучала у його уяві.  Іван здивовано оглянувся. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги нікого не було, тільки ліс. Іван озирнувся назад, на скелі. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі, дув у флояру.

За якими ознаками ми можемо класифікувати цей уривок як фрагмент повісті «Тіні…»? Так, здогадались, за наявністю конкретних персонажів, деталей  . Але це невласне уривок із повісті «Тіні забутих предків», а наслідування твору митця. Що саме вказує на те, що він є зміненим?

Послухайте уривок тексту в оригіналі. Порівняймо їх. Що змінилось?

 І ось раптом у сизій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго й невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию та з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було жодної живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки й, заплющивши очі , дув у флояру.

Жовтий- метафора

Червоний- епітет

Фіолетовий-

Синій – оксиморон –

Блакитний – алітерація

Так, наявність художніх засобів, що увиразнюють цей текст, надають таємничого звучання, магії, свідчать про неперевершеність авторської мови М.Коцюбинського.

Спробуймо віднайти в повісті «Тіні забутих предків» образотворчі засоби, які надають цьому твору особливого звучання та виразності. Якийсь один, який вас вразив найбільше, прокоментуйте. Удома ви вже здійснили дослідницьку роботу. Скористатися таблицями з теоретичним матеріалом на ваших партах і заповнимо найяскравіші образотворчі засоби митця.

Картки. Тропи , поетичний синтаксис, звукопис.

Образотворчі засоби

Тропіка	Приклади
Епітет	Тоненький голос, темний ранок, гострі дашки, світла хвоя, молоді трави, розумним зором, ясна зелень, чорні смереки, далекі горби, самотній ліс, жива душа, сріблі ярки, дурними очима. Вечірні хати, синій дим, блакитні квітки, темне волосся, біле тіло, зажурені гори, блакитний привид, гаряча кров, грубі січі, смертельне світло, жовте лицє, тепле дихання, засмучена душа
Метафора та її різновиди	Гори ще спали. Спали ще смерекові ліси…, Холодна мрич підіймалась з долини.., ворухнулася злість.., якась жура його гризла та ослабляла тіло…, її думка все частіше зверталась до нього…, дзвонять потоки,виспівує сонце, життя втратило сенс, чув у серці,  трухляві мертві смереки, жерла гарячка, закрутилися гуцульські хати, трембіти плакали під вікном, зажурені гори, гори міняли настрій, розросталося небо, напоєні туманом тіней,  ридали трембіти, соне сховалось, Палагна цвіла, спалахнув Юра, до його вуха долетіло, голос ішов іззаду, око лукаво дивило, що жадна нечиста думка не засмітила їй серця; піч позіхала в кутку чорним отвором пащі Співають ліси, дзвонять потоки, виспівує соне, дим зачепився за гори,
Порівняння	Скакав, неначе гірський потік, брів, як по озерах квітів, ватра розгорталась, як давній гирею, розцвіталися, великі блакитні квіти, скакав по камінню, як дикий кабан,  увесь світ був, як казка, обзивалися до нього, як з-під води,  хлопчик, немов метелик, похитнувся, як підтята смерека, як самичка до дикого голуба;
Алегорія
Гіпербола	Так вимахував дівкою, що аж постоли розсідались; вічний шум, озера квітів
Літота	Мій маленький, тоненький дівочий голос, худібка, Єк бог даст, моє солодашко

 

ПОЕТИЧНИЙ СИНТАКСИС	Приклади
Інверсія	Ласкаво слухало небо простосердечну молитву;  била на полонині плова; у петрівку упали зими; Вечорами біля стаї палали вогні.;
Тавтологія	Є мої кози…є мої кози; Затрембітала трембіта; Зачав він плювати, та й де лиш плюне;
Антитеза	Ліси ще дихали холодками….а плай радісно підіймався угору поміж воринням;
Градація	Щось було спокійне, навіть величне в мові та в рухах полонинського газди; вдарив грім,  захиталися гори, гаджуги впали верхами на землю, земля піднялась, і все закрутилось у вихрі,,,;
Оксиморон	Глухий гомін; сидів і німо кричав; безжурне реготання; око поливалось од сміху (оксиморон?), дзвінка тиша
Риторичні фігури: риторичне питання риторичне звертання риторичні оклики	Чи він кохав Палагну? Може воно до нього говорить? Але хто грав? Що маєш молоти? Шо чуєш, душко? Іва!.. Мо-ой!, . А ти куди? Мурко!; Чи співає свої співанки?; Ади!; На!; З ким маю газдувати, з ким маю доглядати?, Слава Ісусу!; Йой!.; Птруа… птруа…; Бах-бах-бах…; Гей!..— Де ти?; свят єси, господи!;

 

ЗВУКОПИС	Приклади
Алітерація (повтор приголосних)	Ліси ще дихали холодом; маленький та білий, наче банька кульбаби, грубий голос, Йойкнула челядь; Загніздилось безладдя; Бувай здорова, Ковальова; гойдалися з нею ще в колисці; вітер дме з подри; в спузаря зуби; звівся вітер; заставала вівці; шкура сушиться; Раз арідник змерз та й, щоб загрітись..; Часом нечистий..; диха худібка; зараз згадала; Він газда, вона газдиня; Шумить шваром;
Асонанс (повтор голосних)	Із жахом озирнувся, файно голосить, бог ходив водою; що в роті у сотони, росте й собі; Вони б і небо пробили, коли б бог..;
Несподіване поєднання звукових і кольорових образів;	Зелений шум
звуконаслідування	Кумкання жаби:— Бурак — борщ. Бурак — борщ. Бурак — борщ… Бураки-ки-ки!.. Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки!; Спілкування з худобою: Гісь! Гісь!; «Бе-е… Ме-е…"; Бир-бир!..; Бе-е… Ме-е!.. Хрусь-хрусь…; Дз-з…; … Дз-зи-и… Дзі-у-у!..

Виписати найяскравіші на окремих аркушах, розмістити на дошці.

Релакс(перегляд кінофільму)

Співає Квітка Цісик (кадр презентації)

 

Екранізація фільму.

Сергій Параджанов (кадри презентація)

4 вересня 1965-го - 55 років тому - в київському кінотеатрі "Україна" відбулася прем'єра славетної стрічки Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Ця подія увійшла до історії також як перша в СРСР публічна акція проти політики влади - її учасники висловили рішучу незгоду з арештами діячів української культури

 Цей фільм сколихнув весь світ! Знятий без мільйонних бюджетів та масштабних декорацій він увійшов у скарбницю світового кіномистецтва.              Стрічку, зняту у Карпатах, було нагороджено на багатьох світових кінофестивалях. В Аргентині, в Італії, у Греції творці фільму отримали почесні відзнаки. А відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків" найкращою картиною знятою у світі.

 Світ побачив шедевр світового кінематографу – фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" – 50 років тому. Пройшло півстоліття, а стрічка не перестає бути причиною для гордості українців.

Фільм українського режисера вірменської національності, який пережив жахливі переслідування та арешти з боку радянської влади, отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (з них – 24 гран-прі) у 21 країні світу! А геніальність фільму Параджанова оцінили такі метри кіномистецтва як Фелліні, Куросава, Антоніоні, Анджей Вайд Маємо привід для гордості.

Проте мало говорити про мову, бажано зануритися в неї, почути її, відчути красу, оцінити авторську вправність. Тож пропоную вам стати учасниками дійства «Тіні забутих предків». Послухаймо живу мову твору:

Іван: — Мушу йти в полонину, Марічко,— сумував він заздалегідь.

Марічка: — Шо ж, йди, Іванку. Така нам доля судилась…

Автор: І вона співанками косичила їх розлучення, їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі. Обіймала за шию Івана та, тулячи до його лиця біляву головку, стиха співала йому над вухом:

 

Марічка:

Ізгадай мні, мій миленький,

Два рази на днину,

А я тебе ізгадаю

Сім раз на годину.

Марічка: Ізгадаєш?

Іван:  Ізгадаю, Марічко.

Марічка:  Нічьо! — потішала вона його.— Ти меш, сарако, вівчарити, я му сіно робити. Вилізу на копицу та й си подивлю в гори на полонинку, а ти мені затрембітай… Може, почую. Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу нічку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тоту бачить Іванко…

 

Тільки співати залишу…

Іван:  Чому? Співай, Марічко, не втрачай веселості свої, я си хутко поверну.

 

Але вона тільки сумно головою хитала.

Марічка:

Співаночки мої милі,

Де я вас подію?

Хіба я вас, співаночки,

Горами посію,

 

— стиха обізвалась до нього Марічка.

 

Марічка:

Гой ви мете, співаночки,

Горами співати,

Я си буду, молоденька,

Сльозами вмивати.

Марічка зітхнула і ще сумніше додала:

Марічка:

Ой як буде добра доля,

              Я вас позбираю,

А як буде лиха доля,

Я вас занехаю…

 

Іван:  Отак і мені… Може, і занехаю…

 

Автор: Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками своїми, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце… Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, щоб було одбуть чим весілля…

Учитель.  Звернімося ще раз до епіграфа, що ми обрали  до нашого уроку :

 «Естет, поет інтелігенції,  людина тонких почуттів, рафінованої мови», - таку схвальну оцінку дав С.Параджанов особі М.Коцюбинського, закцентувавши на довершеністі мови його творів»

Учитель:  Чи переконалися ми в істинності твердження режисера?

Відповіді дітей…

Учитель: Як бачимо, майстерність Коцюбинського виявилася на різних мовних рівнях:…

 Учитель: Які враження від почутого й побаченого? Що захопило найбільше?

Дякую за урок…

Домашнє завдання.

 

 Написати есе на основі висловлювання Г. Хоткевича на тему: «Чи варто категорично висловлювати власні думки?»

«Сором заливав  мені обличчя, коли я читав твір Коцюбинського…Коли б написав лише свої враження, напевне, було б прекрасно. Але ні. Взявся писати побут, якого не знав, узявся писати мовою, якої не знав. Браки ті надолужував виписками з єдиної книжки (чийогось етнографічного дослідження), яку мав у руках, й виписками безкретичними.  Внаслідок того всі епохи життя народу збилися в одну, усі вірування й звичаї, записані етнографом на протязі цілого краю, зведено в одну кату, і все те на тлі повного неуміння зорієнтуватися в навалі вражінь».

 Г. Хоткевич

2. Познайомитися з біографією О. Кобилянської.

3. Прочитати «Impromptu» О. Кобилянської.

4. Виконати тести в Classroom.

5. За бажанням буктрейлер до твору, презентація до біографії, візуалізація новели.