Вихованнчя добра, любові, жалю, співчуття та милосердя через Театр Життя

Досвід роботи

Олександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені І.С.Буряка Валківської районної ради Харківської області

Тема: «Виховання  добра,  любові, жалю, співчуття та милосердя через  Театр Життя»

Автор досвіду        Нужа Юлія Павлівна

Дата народження: 20.02.1970

Освіта: Повна вища освіта. Диплом ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. спеціальність «Педагогіка і методика викладання середньої освіти. Історія»

Посада  - заступник директора з виховної роботи, вчитель історії

Олександрівської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів імені І.С.Буряка Валківської районної ради Харківської області

Адреса : Олександрівська загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів імені І.С.Буряка Валківської районної ради Харківської області

Вул..Перемоги, 5

С.Олександрівка

63054

Тел./факс 96-83-90

Е- mail: oleksandrovka@yandex. ru 

Код ЄДРПОУ 26282384

Актуальність досвіду:

Швидкий плин повсякденного життя вносить корективи у виховний процес. Сьогодні перед педагогами постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні ідеї прирекли на забуття національні традиції і звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового та культурно-естетичного характеру.

З метою впровадження даної теми досвіду  постають завдання виховувати особистість, яка б:

- удосконалювала свою особистість, розвивала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;

-  з любов’ю і повагою ставилась до батьків, людей похилого віку, людей з фізичними вадами;

-  сповідувала здоровий спосіб життя;

- посилила інформаційний зміст та емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів;

- формувала комунікативні та соціальної якості;

- формувала систему цінностей, які допомагають пізнати себе як людину, як особистість, як суб’єкта відношень із Світом;

- формувала в учнів якісно нові знання, що характеризуються вищим рівнем  мислення, динамічністю застосуванням в нових ситуаціях, підвищенням їх дієвості й систематичності;

- стимулювала до пізнавальної самостійності, творчої активності та ініціативи учнів.

Опис досвіду                                     

У виховній роботі з учнями акцентовано увагу на проблемі моральності, милосердя, добра, жалю, співчуття, менталітету українського народу, усвідомлені та розумінні своєї істинної, духовної природи. Це сприяє становленню духовної та моральної особистості школяра, вибору ним свого місця в житті. Отже , формування морально – етичної життєво компетентної особистості через упровадження Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України є актуальною проблемою сучасності. Наукові засади морального виховання учнів досліджували К.Ушинський, А. Макаренко, В.Сухомлинський тощо. Проблемі морльно - етичного виховання молоді, сімейним відносинам , в основі  яких лежать традиції народної педагогіки, чималої уваги надавали українські письменники Т.Шевченко, І.Франко, М.Коцюбинський, П.Грабовський, Л.Українка.

У психолого – педагогічній літературі висвітлено питання, що мають неабияке значення для нашого дослідження: формування світогляду, моральних переконань, системи оцінних суджень( Л.Виготський, Г. Костюк, І.Кон); моральне ставлення особистості (Ф.Дунаєвський); закономірності морального виховання, виявлення внутрішніх механізмів цього процесу          ( Б.Ананьєв, А.Бодальов, Л.Божович, І.Бех, А.Ковальов, А.Петровський, П.Якобсон).

Моральне спрямування виховної роботи забезпечуємо завдяки навчальній і позакласній діяльності. У роботі поєднуємо традиційні та нетрадиційні форми виховної діяльності:

• Інформаційно – масові ( дискусії, диспути, конференції, ринги, вечори, подорож до джерел рідної культури);
• Діяльнісно – практичні групові ( творчі групи, екскурсії, свята, ігри, огляди – конкурси, тренінги, анкети думок);
• Інтегративні (КВК, фестивалі, гуртки);
• Діалогічні  (Бесіда, між рольове спілкування);
• Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота);
• Наочні ( виставки дитячої творчості, книжкові вистави,стінгазети, тематичні стенди).

Вже 5 рік поспіль в нашій школі традицією стало на Міжнародний день боротьби зі СНІДОМ проводити  Театр Життя. Це є однією з форм профілактичної роботи, яка  проникає в емоційну, творчу, діяльнісну сферу дитини,і  робить профілактику не фор­мальною, а дієвою, продуктивною. В останні роки Театр Життя був присвячений міжнародному Дню інвалідів, Дню людей похилого віку, Дню усиновлення.

Театр Життя є театралізована форма роботи - найскладніша й найцікавіша форма, яка розкриває тему за допомо­гою художніх образів, засобів театралізації, викорис­тання творчих здібностей учнів.

Під час підготовки відбувається колективна креативна діяльність учнів і вчителя. Вистави можуть бу­ти показані багаторазово, що дає можливість працю­вати з великою і різноманітною аудиторією. Дана фор­ма позакласної роботи потребує від учителя режи­серських і навіть акторських здібностей. Але хіба вчи­тель під час уроку не стає режисером чи актором? Що таке Театр Життя? Люди часто потерпають від стресів, шаленого ритму життя, а відновлювати свої сили не навчилися. Перемогти себе, стати вище від життєвих негараздів і впевнено простувати до свого призначення можуть не всі.

За формою це дійство можна назвати " театром без дійових осіб": актори   діляться історіями у вигляді діалогів чи монологів, підсилюючи гостроту відчуттів музикою. Театр Життя - це про життя та смерть, вірність та біль зради, про долю та віру у щастя, перемогу над страхом та бажанням, прощення... одним словом, це про нас - людей.

Підготовка зайняла   майже два місяці. Пер­ший етап був вирішальним, адже для того, щоб діти краще сприймали інформацію, було просто необхідно, щоб перед ними стояли такі ж самі учні - їх одноклас­ники, друзі, товариші. Герої вистави, якими стали одинадцятикласники, були справжніми акторами.  Це був перший крок до успіху. Для того, щоб актори налаштувалися на гру та відчули усю серйозність ситуації, зрозуміли свою важ­ливу місію, в невимушеній обстановці учні прослухали увесь сценарій. А потім актори самі обирали собі роль - що кому ближче. Дехто взявся читати навіть по два монологи чи діалоги. Важко розповідати про те, що тобі не довелося пе­режити, та й, звичайно, не хотілося б, щоб подібне трапилося з нашими дітьми. І все ж таки учасники нав­чилися відчувати те, що відчували їх герої.

За формою "Театр Життя" можна вважати інте­рактивним заходом, адже особливість його полягає у підготовці не лише акторів, а й глядачів. У "Театрі Життя" є низка правил: не можна аплодувати, виходи­ти з залу чи заходити до нього, розмовляти... Діти бу­ли здивовані, коли їм про це говорили на попередньо­му "емоційному налаштуванні", але, увійшовши до зали, поринули у справжню атмос­феру Театру Життя і без нагадувань дотримувалися усіх правил. Така попередня бесіда була необхідною для підготовки до нормального сприйняття, щоб надто не шокувати молодого глядача. Чи вдалося акторам досягнути бажаного і закласти в серця глядачів відразу до ганебних проявів людських слабкостей, вселити в їх душі любов до життя? На мою думку, так! Кажуть, що, якщо на засіяному тобою полі проросте хоча б одна зернина і перетвориться на колосок, то твоя праця не була марною.  Досягненням виступу акторів Театру Життя була реакція залу на побачене. Коли в залі ввімкнули світло, в очах глядачів стояли сльози , як вияв того, що порушені проблеми зачепили ду­шу. Усі сиділи, мовчали і чекали продовження. Можливо, мовчали, бо думали про своє...  Учні - актори  виконали свою місію, а класні керівники обгово­рили з учнями-глядачами побачене на годинах спілкування.

Як дійство вплинуло на юних вико­навців. Виявилося, що вони були вражені навіть більше, ніж глядачі. Під час деяких, найнапруженіших монологів вони боялися, що через емоції, які переповнювали їх, во­ни не зможуть виконати свої ролі.  Сподіваємося, що, "примірявши" на себе відчуття своїх героїв, вони не зроб­лять помилок у власному житті. Це наче своєрідний щит, "емоційне щеплення" - ніколи не повертатися до пережи­того!

Театр Життя спонукає до переосмислення власного життя, допомагає вирішити і подолати негативні емоції, адже найефективніший стимул до змін на краще - поди­витися на себе збоку.

        Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: “ Треба вміти жаліти людину ”. На думку вченого, “ зневажлива жалість принижує людину, а коли, жаліючи, він прагне допомогти — така жалість облагороджує”. Якнайчастіше  потрібно спілкуватися з  дідусями й бабусями, звертатися до них за порадами. Їхня  мудрість і великий життєвий досвід застережуть від багатьох помилок.  А з іншого боку, усвідомлення того, що вони потрібні, що їх люблять, що їх думка важлива, — велика радість для людей похилого віку.

Потрібно пам’ятати  важливу річ: зроблене добро повернеться сторицею, як і заподіяне зло, черствість, байдужість. Як ставитесь до своїх і чужих стареньких, так будуть ставитись до вас, коли доживете до їхніх літ. Бувають учні, які на людях — сама ввічливість (особливо, коли поряд ті, кому вони хочуть подобатись). А вдома від їх егоїзму, безцеремонності страждають рідні, найдорожчі люди. Чого ж варта така показна вихованість?

 Звісна річ, чим ближча вам людина, тим простіші з нею взаємини: батькові, матері і навіть бабусі й дідусеві ми говоримо “ти”. Однак це аж ніяк не означає, що у родинних стосунках ввічливість не обов’язкова, навпаки. Справді, вихована людина, яка поважає і близьких, і самого себе, не зриватиме зла на близьких, не демонструватиме свого поганого настрою в колі сім’ї. Про неї не скажеш, що “ встала з лівої ноги ”, тому й поводиться безконтрольно й нестримано. Саме у сім’ї, серед рідних, де нам легше вибачають, виразніше проглядає, які ми насправді. Отже, звичні слова            “ дякую ”, “ перепрошую ”, “ на добраніч ”, “ доброго ранку ”, які ми не забуваємо у спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку в сім’ї^-            (М. Лемберська).

Потрібно пам’ятати, що вчинок, слово,погляд, тон може подарувати радість, а може й зіпсувати настрій. Потрібно частіше говорити своїм вихованцям слова із повчання князя Володимира Мономаха дітям: “ Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів ”.

     Ми прагнемо побудувати демократичне суспільство, а це передбачає не лише рівні можливості для всіх, але й розуміння, толерантність, бажання щось зробити для іншого.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини - головним міжнародним документом щодо захисту дітей, Декларацією прав людини, основними законодавчими документами України про охорону здоров’я дитини, Закону України про охорону дитинства - кожна дитина має право на життя, захист, освіту, право на самовизначення. Тому кожна дитина, незалежно від того здорова вона чи хвора, має однакові права у суспільстві. На жаль , тільки в демократичних державах створюються умови для дітей-інвалідів, дітей, які за різних умов - чи то народження, чи то нещасного випадку потрапляють до категорії дітей з особливими психофізичними потребами. В багатьох країнах проблеми дітей-інвалідів приховуються, не вирішуються, замовчуються.

В Харківській області існує 18 шкіл-інтернатів для дітей з особливими потребами. Із них: 6 шкіл для дітей з вадами розумового розвитку, 1 - для розумово відсталих дітей-сиріт, 1 - для дітей із затримкою психічного розвитку, 1 - для дітей із захворюванням серцево - судинної системи, 1 школа для хворих дітей на сколіоз, 1 - для дітей хворих на цукровий діабет, 1 - для дітей з психоневрологічними захворюваннями, 2 - для дітей з вадами слуху, 2 - для сліпих дітей, 1 школа для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами, 1 школа для дітей з важкими вадами мовлення.

Серед 2,5 млн інвалідів є люди незрячі, глухі, скалічені. І як не тяжко про це говорити, але потрібно. Про таких людей потрібно не лише говорити, а й дбати, допомагати їм.  3 грудня в Україні відзначають Міжнародний день інвалідів. Але цей день не святковий день, а скоріше, нагода звернути увагу на цю категорію населення. Поряд із нами живе дуже багато людей, яким постійно потрібна увага, турбота, бо ці люди найменш захищені в нашому суспільстві. Інваліди потребують підтримки, якої надати сьогодні держава, на жаль , не в змозі. Тож без благодійності не обійтися, і то не «святкової», до певної дати, а буденної, викликаної потребою чуйної душі – допомогти, підтримати, простягти руку слабшому.

Театр Життя, який  використовую в процесі виховання, дав позитивні результати: підвищилась пізнавальна і соціальна активність учнів, вміння самостійно і критично мислити, здійснювати вибір, відповідати за нього, вміння позитивно і гуманно вирішувати конфліктні ситуації, поважати думку інших, впевненість у власних силах, підвищується рівень мовленнєвої культури, з зацікавленістю виконуються соціальні ролі; виховна діяльність наповнились радістю відкриття колективної та індивідуальної творчості. 

Ми всі знаємо, що успіх учня залежить від успішності вчителя, тому що творчу особистість може виховувати творчий вчитель. Сучасний вчитель має дотримуватись таких вимог: повинен володіти методикою інноваційної технології, психологічна культура учителя, бути ерудованим, мати навички самоорганізації.

 Особисті досягнення:

• друковані роботи за цією темою :  виховні західи «Знати, щоб жити» (Класному керівнику № 11, листопад 2010 р. вид. «Основа»), «Крок назустріч. Театр Життя» до Дня інвалідів           (Виховна робота в школі № 11, листопад 2013 р. вид. «Основа»)

• робота « Театр Життя : виховання добра, любові, жалю, співчуття та милосердя», що представлена до ХХІ обласної  виставки – презентації  педагогічних ідей та технологій нагороджена Дипломом ІІ ступеня ;

• дипломи і грамоти.

Шляхи розповсюдження досвіду:

•  На районному методичному об’єднанні вчителів основ правознавства показ Театру Життя;

• 26.12.13 на районному методичному об’єднанні заступників директорів з виховної роботи  показ Театру Життя;
• 13.03.13 на  районному  методичному об’єднанні  вчителів фізичної культури показ Театру Життя;
• 29.04.14.  на обласному методичному  об’єднанні   методистів з виховної роботи доповідь «Театр життя: виховання добра,любові, жалю, співчуття та милосердя»
•  майстер – клас «І сильна духом наша юнь » до дня цивільної оборони про дітей – рятівників  (2014);
• відкриті виховні заходи; друковані роботи.

Напрямки діяльності щодо подальшої реалізації досвіду:

• методична консультативна допомога класним керівникам  з питань реалізації нестандартних форм виховної діяльності,
•  співпраця з методистом виховної роботи Валківського відділу освіти;
• участь у районному фестивалі педагогічних ідей виховної діяльності.

ДОДАТКИ