Виховання культури гідності в дітей та учнівської молоді

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ГІДНОСТІ В ДІТЕЙ

ТА УЧНІВСЬКІЙ МОЛОДІ

Розвиток суспільства неможливий без визнання цінності кожної людини та її гідності. Сучасна людина має потребу в розвитку тих цінностей, які є фундаментом її особистості та життєтворення.

Сучасна людина бажає будувати свої стосунки з оточуючими на основі поваги гідності, тому вивчення проблеми виховання культури гідності у підростаючого покоління є надзвичайно актуальною проблемою.

Зміна ціннісних пріоритетів суспільства ставить перед системою освіти якісно нові вимоги до виховання підростаючого покоління. Формування культури гідності у дітей є надважливим для сучасного українського суспільства, зорієнтованого на демократичні цінності, високий рівень патріотизму та осмислену громадянську позицію молоді. Все це знайшло своє підтвердження в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Законі України "Про освіту", "Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності", "Концепції гуманістичного виховання дітей та учнівської молоді", Конституції України, де гідність визначається пріоритетною цінністю.

Слайд У педагогічній науці гідність інтерпретується як результат духовно-морального, діалогічного виховання, яке обумовлює формування духовності людини.

Слайд Спираючись на дослідження Івана Беха, під гідністю розуміється «усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності морально-духовних характеристик, що викликають повагу оточення», а сама «гідність має виступати надцінністю як морально-духовне утворення вищого порядку… гідність як надцінність причетна до формування кожної конкретної цінності, …гідність можна трактувати як показник вищої моральної самосвідомості, до якої мусить піднятися особистість».

Концепція культури гідності постулює свідомість і самосвідомість як психологічне джерело цього почуття, а його носія — як раціонального діяча. Саме тому психологічна готовність до раціонального вчинку виступає основним критерієм сформованості суб’єкта культури гідності.

Оскільки саме визнання людини найвищою цінністю, а її прав пріоритетними, характеризує найвищий рівень сучасної цивілізації, можна зробити висновок, Слайд що культура гідності особистості — це ціннісне ставлення до себе та до інших.

Слайд Культура гідності є результатом виховання сім‘ї і школи та включає наступні аспекти: правовий (Я-людина), корпоративний (Я –учень), сімейний (Я –нащадок і продовження славного роду), гуманістичний (Я–гуманіст), національно- етнічний (Я –українець), суспільний (Я–творець себе і держави), планетарний (Я –представник людства).

Однак, на даний момент проблему виховання гідності не можна назвати достатньо вивченою. В сучасній соціокультурній ситуації головною домінантою виховання є формування в особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Сьогодні перед школою, як соціальним інститутом, надзвичайно актуально постало завдання – виховання громадянськості особистості, громадян, які люблять свій народ, свою Україну, готові самовіддано захищати і розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову і соціальну державу. При цьому вони мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи і вміють цивілізованим шляхом відстояти їх, сприяючи громадянському миру і злагоді в суспільстві та дотримуючись законів.

Саме тому формування засад почуття власної гідності пов’язане із розвитком почуття власної значущості дитини, впевненості в собі, самоцінності, адекватної самооцінки, здатності захищати свою гідність за допомогою самоствердження в різних сферах життєдіяльності.

У молодших класах варто формувати саме культуру гідності. З такою метою вчителі початкових класів можуть проводити різноманітні виховні заходи та класні години, формат яких визначається віком дітей. Прикладами тематики заходів, що формують культуру гідності та шанобливе ставлення до оточуючих у молодших школярів, є  «Моє і чуже», «Чи шануємо ми старших. Погляд у дзеркало», «Хлопчики й дівчатка: такі схожі і такі різні», «Я – один такий на світі».

Продовжувати роботу з виховання культури гідності треба і протягом навчання дітей в 5-9 класах, бо у підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток психіки поряд зі складними анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини; провідними чинниками розвитку стають спілкування з однолітками і прояв індивідуальних особливостей; характерним є усвідомлення себе як особистості, звернення до самого себе, виявляється тенденція до дорослості; новоутворення, характерні для цього віку, є підґрунтям виховання культури гідності як однієї з найвищих моральних цінностей, прояву заслуженої поваги до підлітка.

Зважаючи на зазначені психологічні особливості учнів середньої ланки, варто використовувати більш «серйозні» форми виховання культури гідності (наприклад, круглі столи, диспути тощо). Тематика також має відповідати віку дітей: «Що таке особистий простір?», «Поговоримо про самоповагу», «Навчитися казати НІ», «Хочеться і треба», «Школа шляхетності».

У формуванні культури гідності учнів старшого віку особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших моральних цінностей. Саме тому при підготовці до будь-яких виховних заходів для старшокласників, варто залучати їх до досліджень та розробки необхідних сценаріїв. В такому віці цікаво проходять різноманітні тренінги, диспути, круглі столи, проекти-дослідження тощо. Тематика таких заходів в рамках виховання культури гідності учнів даної вікової групи може бути наступною: «»Що таке свобода?», «Бути вимогливим до себе та інших», «Як навчитись визнавати та виправляти помилки».

Критерієм обрання форм вдосконалення виховання культури гідності школярів може бути не лише вік, а й кількість учнів. Таким чином можна виділити індивідуальні, мікрогрупові, колективні та масові форми. До колективних форм можна віднести факультативні заняття, класні години, виховні заходи в рамках класу. Масові ж форми можна підрозділити на прості та комплексні. У простих зміст розкривається, переважно, з допомогою одного засобу, методу (лекція, зустріч, розповідь тощо). Комплексні масові форми характеризуються складністю структури, різноманітністю використаних засобів, методів (загальношкільні виховні заходи, КВК, тематичні вечори тощо).

Форми виховання можуть поділятись і залежно від обраних методів виховного впливу: вербальні (лекції, усні журнали, круглі столи тощо), практичні (ігри, конкурси, екскурсії і т.п.), наочні (шкільні музеї, виставки, тематичні стенди, шкільні газети, бюлетені і т.д.).

Надзвичайно важливим аспектом у вихованні культури гідності є ставлення батьків до власних дітей. Однією з проблем сучасного сімейного виховання є висока зайнятість дорослих, а подекуди й перекладання виховних функцій сім’ї на навчальні заклади. У тих сім‘ях, де є двоє чи більше дітей відносини можуть загострюватись ще й тому, що батьки часто по-різному ставляться до них: одній дитині припадає більше уваги і любові, іншій менше. Одній дитині довіряють, іншій – ні. Це обумовлено різними об‘єктивними і суб‘єктивними чинниками і життєвими обставинами. Однак таке виділення однієї дитини чи її порівняння не на користь іншої негативно позначається на почутті особистісної гідності тої дитини, яка програє у порівнянні, а також створює напругу і нездорове суперництво у стосунках самих дітей. 

Це лише приклад однієї з багатьох проблем, які виникають у процесі виховання дітей в сім’ї. Отже задля загальної мети – формування культури гідності учнів, в навчальних закладах варто проводити батьківські всеобучі з даної теми. Прикладами форм та тематик такої роботи можуть бути: батьківські збори «Батьки і підлітки», «Життєвий сценарій», «Діалогічна взаємодія з дітьми-школярами», «Що робити, щоб краще розуміти свою дитину», лекції «Засоби спілкування батьків зі старшокласником», «Як підвищити самоповагу молодшого школяра», «Людську гідність виховуйте з дитинства». Побудова діалогічної взаємодії педагогів і батьків обов’язково має здійснюватися з урахуванням гуманістичного характеру та творчого підходу до організації цього процесу, співробітництва на основі визнання гідності кожного учасника, із застосуванням педагогічного такту як основи техніки співпраці, емпатійного розуміння одне одного. 

Звичайно важливо приділити увагу і організаційно-методичній підготовці вчителів до виховання культури гідності дітей та учнівської молоді. Цей напрямок роботи має бути спрямований на формування суб’єкт-суб’єктних відносин, удосконалення комунікативних якостей та психологічних знань педагогів. З метою реалізації даної педагогічної умови, можна впроваджувати різні форми і методи навчання педпрацівників: лекції («Проблема виховання гідності в педагогіці», «Специфіка виховання гідності молодших підлітків», «Діалогічна взаємодія педагогів і учнів – головна умова виховання гідності»); бесіди на актуальні теми; семінари («Самоцінність учителя, її вплив на професійну діяльність»); малі педради («Створення гуманної атмосфери в школі на основі взаємної поваги педагогів і школярів»); зокрема педрада-диспут («Навчати чи виховувати»); рольові ігри («Проблеми взаємовідносин «педагог-учень»); круглі стіли («Моральне становлення учнів в умовах сучасної школи»); тренінги («Особистісне та професійне самовдосконалення педагогів»).

Виховуючи культуру гідності у дітей, важливо не забувати про методи стимулювання (похвала, заохочення, створення ситуацій успіху тощо), які вселяють в дітей розуміння власної значущості, цінності результатів їх праці, важливості думки. 

Отже, аналізуючи філософську, соціологічну, психологічну та педагогічну літературу, можна вивести загальне визначення поняття «гідність» – це складне інтегративне особистісне утворення, яке характеризується цілісним самоствердженням на основі рефлексійно-емоційної настанови на повагу до іншої людини і самоповагу. Вона є умовою виховання духовного потенціалу особистості, що дозволяє їй нормативно діяти у різноманітних соціальних ситуаціях. Гідність стимулює свідому саморегуляцію та самовиховання.

Визначення поняття гідності як ставлення особистості до себе у контексті поваги іншими є дієвим підґрунтям для розкриття його виховання у сутнісних показниках. Схематично даний процес може бути представлений наступним чином

Слайд Структурна модель виховання у особистості почуття гідності

Слайд Критерії, показники вихованості культури гідності школярів

Використання сучасних форм і методів у вихованні культури гідності дітей та учнівської молоді як смисложиттєвої цінності дає змогу оптимізувати виховний процес, залучити до активної участі усіх суб’єктів виховного процесу, формувати уміння і навички гідної поведінки у дорослих і дітей. Водночас подальшого дослідження потребує проблема культури гідності у різних соціальних груп, вивчення особливостей самооцінки і самоставлення у дітей різного віку, розроблення відповідних методик і технологій виховання. 

Шкільні роки є для вихованця періодом становлення інтелектуальної та особистісної зрілості, набуття соціального досвіду, життєвої компетентності. А отже надважливим елементом виховання на даному етапі становлення дитини є формування культури гідності як одного з ключових аспектів цілісного розвитку особистості.