Виховання творчої особистості засобами театрального мистецтва

         Разломова Світлана Петрівна,

керівник «Народного художнього

колективу» театру «Дзеркало»,

 Комунальної організації (установи,

закладу) «Шосткинський центр

 естетичного виховання Шосткинської

 міської ради Сумської області»

Виховання творчої особистості засобами театрального мистецтва

Анотація. В статті розглянуте питання важливості створення в театральному колективі умов для формування творчої осбистості в наш складний час.

Ключові слова. Творча особистість, робота над собою,підтримка, національна свідомість.

Проблема  формування  творчої особистості, підвищення творчого потенціалу дітей та підлітків є особливою темою цього тисячоліття. Актуальність теми визначається тим, що в період системної кризи, що охопила сучасне суспільство, зростає роль індивідуальної поведінки особистості, розвитку її творчих здібностей, які впливають на долю культури та особисте життя людини. У зв'язку з цим перед людством постала проблема саморозвитку та самовдосконалення особистості, як умови формування гармонійного культурного простору.

Творча особистість – це людина, яка прагне до власного розвитку, до самовдосконалення та створення творчого продукту, який покращує наше життя. Творча особистість – це рух вперед, це впевненість в собі  і як результат - віра в майбутнє та  оптимізм в досягненні поставленої мети. А саме оптимізм нам, в цей складний час, дуже необхідний.

        Зараз  ми живемо в час великих потрясінь і змін в усьому.  Ми вчимося жити в нових умовах: в умовах щоденного стресу, страху, відсутності звичних умов життя…

І багатьох людей рятує власна творчість. Вона допомагає нашій свідомості перебудуватися на дію,  яка відволікає, дає змогу бути корисним, дає впевненість в собі, а значить – дає віру в Перемогу!

Наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Завдання педагогів допомогти виховати в дитині потребу в творчих діях.  Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

Саме театральна діяльність може стати ключем до пошуку себе в мистецькому просторі. Робота над собою в акторському тренінгу, робота над образом в виставі – все це цікавий аналіз життєвих ситуацій, проживання життя іншої людини, досвід творчої співпраці в колективі.

           Для творчої особистості важливим етапом є реалізація себе. Тому акторський тренінг готує творчу базу для виходу на сцену: як читець, як актор в виставі. Все це теж кропітка робота над формуванням творчих здібностей вихованців колективу, саморозвитку та самовдосконаленню особистості. За кожним образом стоїть не професійний актор, а дитина, яка шукає, яким чином проявити себе та свій талант. Для керівника колективу важливо розгледіти творчі дані вихованців, почути дитину, не відштовхнути бажання до пошуку самого себе. Головне допомогти йому побороти в собі комплекси та реалізувати свою мрію, бажання вийти на сцену та стати актором.

Для цього потрібно створити особливий творчий процес в якому дитина через ігри, непомітно для себе буде змінюватися, здобувати нові уміння й навички, становитися сміливіше.

Навіть якщо у дитини є задатки до театрального мистецтва, а немає систематичної роботи з розвитку цих задатків, то дитина, нажаль, не розвивається. Тільки наполеглива робота над собою допоможе досягнути  певних успіхів.

             Для здійснення мрії треба зробити багато кроків назустріч собі. Перш за все – відкласти гаджети (це одна з проблем сучасних дітей), довіритися педагогові і поринути в світ театру.

            Кожне заняття в нашому  колективі починається зі слів вдячності сьогоднішньому дню за все добре, що сталося сьогодні. Діти розказують про позитивні події, які з ними трапились, про добрі справи, які вони зробили. І навіть, коли день складний, тривожний…ми шукаємо приємне. А потім починаємо акторський тренінг.  Він направлений на те, щоб розвинути увагу, уяву, образне мислення, різні види пам’яті, партнерську довіру, вміння працювати в колективі і при цьому мати свою індивідуальність.

            Частіше за все проводимо комплексний тренінг:

• Починаємо з вправ на увагу. Наприклад, рахуємося на 1-2-3, потім цифри по черзі замінюємо рухами. Робимо вправи «Піаніно¹», «Клавіатура²».
• Потім робимо перебудування в півколі за різними якостями, запам’ятовування місця розташування, створюємо з тіл скульптури з подальшим оживленням.
• Ділимося на групи і кожна група виконує певні завдання: це можуть бути етюди на різні теми, на події з вистави.
• Робимо мовну розминку .
• Переходимо до практичної роботи над виставою.

  Перш ніж вийти на сцену потрібно підготувати свій голос, своє тіло. Тренінгові вправи та завдання розраховані на різні вікові та освітні категорії: початковий, основний та вищий рівні навчання. Свою акторську майстерність вихованці відпрацьовують поетапно: спочатку в етюдах, потім в мініатюрах, а далі йде випробування виставою.

Працюючи над будь-якою п’єсою дуже важливий процес обговорення ситуацій, які треба програвати на сцені, а саме, погляд вихованців на проблеми з якими вони не стикалися в своєму житті.  Ці розмірковування виховують дитину, дозволяють зробити свої висновки, шукати і знаходити вихід в сучасному житті. Період обговорення зближує колектив, дозволяє побачити один одного з різних сторін в різних життєвих ситуаціях. Приємно спостерігати як від вистави до вистави  дорослішають учасники колективу, як вони підходять до роботи над образом, як стають серйознішими, аналізуючи життєві ситуації. Наприлад,

- «Казки крізь каміння», О. Ширенова. Ця вистава привертає увагу  до проблем підлітків, вчить ставити перед собою мету, вчить співчуттю та відвертості. Про життя кожного образу, про те як шукати вихід з складної ситуації – діти розмірковують, іноді сперечаються, вчаться формувати свою думку.

- «Сузір’я бродячих псів» - вистава, яка формує відповідальність,спонукає бути добрішим, повертає наш погляд до проблем «братів наших менших».

- «Маруся Чурай» повертає нас у минуле і вчить любити свою землю, свій народ, свою історію, свою культуру.

За кожною виставою стоїть велика робота не тільки над роллю, але і над собою. Тому головною метою керівника є виховання. Виховання юного актора бути уважним один до одного, співчутливим, толерантним, відкритим. Працюючи над образами ми аналізуємо поведінку героя, його вчинків.  Такий аналіз дає змогу відокремити доброго від злого, гарне від поганого. Засобами театрального мистецтва ми намагаємося сформувати в дитині образ чесної, порядної людини.

При підході до роботи на першому місці - колективна справа. Завдання керівника, направити цю справу в правильному напрямку так, щоб вона не тільки розважала, але й навчала та виховувала не тільки акторів на сцені, а й глядачів в залі, які проживають разом з нами, співчувають і, головне, не залишаються байдужими. Вчимо мати стійку громадянську позицію, формувати любов до свого краю та його традицій до вивчення своєї історії, спонукаємо творити сьогодення та бути впевненими у своєму майбутньому. А майбутнє починається сьогодні, і саме з тих творчих особистостей, яких ми виховуємо.

І ми, дорослі, батьки та педагоги повинні бути чесними перед ними не тільки на сцені, а й в житті. І тоді ми будемо спокійні за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.

Головним своїм завданням в роботі з юними акторами вважаю – виховати грамотну, творчу, люблячу свою країну , позитивно мислячу людину, яка на перше місце буде ставити людські цінності!

Піаніно¹  - вправа на розвиток уваги. Діти сідають в рядок або в коло, кладуть руки на коліна сусіду. Потім руки по черзі  плескають по колінам, промовляючи «пам». Рука, яка пропустила свою чергу, або плеснула невчасно, прибирається за спину.

Клавіатура² – вправа на розвиток уваги. Кожен з вихованців отримує декілька літер з абетки, тепер вони стають літерами клавіатури. Береться слово або фраза яку треба надрукувати. Одне плескання  ведучого в долоні  – це натискання на літеру, той у кого потрібна літера- відповідає одним плесканням. Всі слідкують уважно, коли слово надруковано, всі плескають 3 рази, що означає «пробіл».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бєлкіна Є., Науменко Т. Світ мистецтва і дитина // шкільне виховання. – 2000. - №1. – С.4-5.

2. Гра у театр за педагогікою Монтессорі // виховання. – 1999. - №5. – С.6-8.

3. Гаврилюк С. Театр і казка // Театральне виховання. – 2003. - №5. – С.23.

4. Грицюк Л.А., Каратаєва М.І., Малинич Л. М. Театралізована діяльність дітей. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 56 с.

5. Долинна О., НизковськаО. Гурткова робота // Естетичне виховання. – 2004.

- №8. – С.8-9.

6. Дудова Т. Сюжетно-рольова гра – школа життя // Естетичне виховання. – 2003. - №8. – С.7-9.