Виховна година: «Бентежні журавлі летять над Україною»

УО Краматорськ міської ради

Краматорська ЗОШ І –ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

Виховна година:

«Бентежні журавлі летять над Україною»

Автор: учитель географії та біології, класний керівник

КОЖЕМЯКІНА ОКСАНА ВАСИЛІВНА

Мета: поглибити знання учнів про глобальні проблеми людства; розширити і систематизувати знання про джерела техногенного забруднення на прикладі аварії на ЧАЕС. Розкрити наслідки трагедії, та ознайомити з тими заходами, які приймаються з метою запобігання подібного лиха.Формувати та вдосконалювати навички поведінки учнів у разі радіаційної небезпеки. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації, аналізувати, виділяти головне, робити висновки.

Виховувати в учнів бережливе ставлення до навколишнього середовища, почуття господаря на своїй землі.

Обладнання: ікона Божої матері, свічки, квіти, плакат зі словами:

«Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою…»,

презентації, відео, музикальне супроводження.

Епіграф  з присвятою:
«І мертвим , і живим, і ненародженим жителям чорнобильського Полісся»

Учень1:

«Хвіст страшної комети зачепить Землю.

Люди, що втрачають волосся, шкіру і очі,

Прагнуть у шаленому страху з надр Борисфена".

«Багато хто буде чекати пришестя ангелів з неба,

А прийдуть не ангели, а чорні хмари".

"Прийде комета на Землю,

Зірку Одкровення несучи на хвості

І восплилає Земля страшним вогнем

І темний ангел вдарить в Сховище Святості

Немов пекло вийде з Четвертої Брами!

Це передбачення Нострадамуса.

Учень2:Зірка Одкровення – полин, або Чорнобиль по-українськи. Борисфен – давня назва Дніпра. А комета – комета Галлея. Після двох тижнів від її максимального зближення із Землею стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Учень3:Одна з чорнобильських легенд свідчить, що майбутню катастрофу передбачив місцевий юродивий. Колись в районі нинішньої зони відчуження стояли 18 церков. Ще на початку минулого століття юродивий стверджував, що одну з них зруйнують, інша згорить, одна залишиться стояти. У 30-ті роки минулого століття були зруйновані більшість церков, дві згоріли під час аварії на ЧАЕС, залишився лише Свято-Іллінський Храм у селищі Чорнобиль.

ЧБ – чорно-білий колір.

ЧБ – Чорнобиль.

ЧБ – четвертий блок.

( Стук серця)

Учень4:Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою.

Учень5: Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

Учень6: 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської аварії .У 2016 році  минає 30 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.Вона вразила весь світ, приголомшила людство страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління.

Учень7:О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.

Учень1:Зойкнула Земля чаїним криком:

-Сину вбережи і захисти!-

Вийшла мати із іконним ликом:

-Йди синочку. Хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

-Сину вбережи і захисти!-

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

-Йди коханий. Хто ж коли не ти?

…І уже ні сина ані мужа,

Лиш розверсті зоряні поля…

Та пліч опліч стали Біль і Мужність

Дух і воля, Небо і Земля.

Учень2: уривок з повісті Володимира Яворовського „Марія з полином у кінці століття”.

„З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

Учень3:Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій ІвановичХодемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Каменюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія Івановича так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю.

Учень4:Запокликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля,

Навіть небо двигтіло від вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою тайну.

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

Учень5:Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України. Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони.

Учень6:А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий ректор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

Учень7: У перші ж години на АЕС стали прибувати фахівці -атомники і пожежні для ліквідації аварії. Усіх їх пізніше так і назвали - ліквідатори . У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті , хто набирав максимально допустиму дозу радіації , виїжджали, а на їх місце приїжджали інші . Але на самому початку ще ніхто не знав, наскільки небезпечне радіоактивне зараження . Треба було насамперед загасити пожежу, щоб вогонь не перекинувся на інші енергоблоки . Якби це сталося, катастрофа стала б планетарною .

Учень1: 27 квітня 1986 року висота забрудненого радіонуклідами повітряного струменю, що виходила зі зруйнованого енергоблоку сягала від 1500м до 3000м. В атмосферу потрапило до 450 радіонуклідів (в тому числі й тих, що раніше не зустрічалися в атмосфері Землі). Рівень радіації в ній на відстані 5-10км від місця аварії складав 1000мілірентген за годину та був настільки високим, що робоча зміна тривала від 20сек. до 1хв. і рухатися можна було тільки бігом.

( презентація: «Герої ліквідатори ЧАЕС»)

Учень 1:

Коли біда чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був першим тут начальник караулу,

Володя Правик, з воїнством своїм.

Герой Радянського Союзу  начальник караулу Володимир Правик

Учень2:Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок.

Лейтенанти — хлопці непохитні,

Молоде, вогняне покоління,

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Учень3: Сержант Микола Ващук і сержант Володимир Тищура.

Сержанти — мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили...

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Учень4:

Першим важко: ви ж були найперші,

Із вогню та в полум'я шагали.

Не до подвигів і не до звершень,

Ви ж собою людство заступали.

Учень5:Старші сержанти Василь Ігнатенко та Микола Титенок.

Ви з вогнем назавжди подружили,

Сівачі, поліщуки від роду,

Залишили вірності присягу —

Батьківщині. Матері. Народу.

Учень6:

Замуровує душу біль самоти,

Бо не встигли нащадків лишити...

І на цвинтарі чорно волають хрести

На чотири сторони світу!

Учень7:Розколовся чорний грім,

Відкотилась чорна битва.

На калині соловей

Цілу ніч читав молитву.

Вмерли зорі, місяць вмер —

Ані кого й ані чого...

На калині соловей цілу ніч Молився Богу.

Учень1:

А думка людська пам'ятатиме вас,

А пам'ять людська повертатиме вас.

 Безумство хоробрих — де вічність і мить,

 Де згасли для вас і життя, і блакить.

 Де зір вам затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена...

Учень2:Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

(Хвилина мовчання. Цокання метронома. Учні запалюють свічки)

Учень3:Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

Люди в білих халатах до землі вклоняюся вам!

В час біди – ви солдати!Чи ангели милосердя?

Це крізь ваші серця йде жорстока передова

Де незвично чатують порожні очиці смерті.

Учень4:Суворий іспит тримали всі: пожежні, будівельники, медики, спеціальні частини хімічного захисту, підрозділи міністерства оборони – 30 років тому на ліквідацію трагедії всього людства поїхало більше 1000 наших земляків. Вони проявили мужність, героїзм, відвагу. Ціною своїх життів вони врятували людство від страшної біди, вони загасили полум’я, не допустили непередбачених подій. Зараз в Україні проживає 3 млн. потерпілих від аварії на ЧАЕС, в тому числі майже 100 тис. дітей, 45 тис. інвалідів і 33 тисячі учасників ліквідації чорнобильського лиха.

( Відео: «Чорнобиль. Розповідь дітям»)

Учень2: Офіційна довідка (середина травня 1986 року ): із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; утрачено 48 000 га земельних угідь; виведено з ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 90 000 м2 житла, 10 400 приватних будинків.

Учень5: Чорнобиль.Мертва зона. Це дуже боляче – жити у батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. А ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.

         Зона

На всій планеті до сьогодні ти одна,

         На сотні літ приречена, приречена,

         Тут совість кожного тобою опромінена,

         Тобою біографія омріяна

         Ти ніби свіже унаочнення біди.

        А в тім селі - ні голосу, ні звуку,

        І вікна випромінюють розпуку,

  І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи,

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,

Навколо смерть, незрима і повільна.

Учень6:На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому. Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі. У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення. Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.

Учень7:  Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки.

Пекельна зона — дика і пуста,

Гірка, як полиновий присмак гір,

Ще б'ється серце, бо ж душа жива.

Хоч рясно зародила садовина —

Та смертю дихає отруєна трава

І плаче стронцієм поранена калина.

(Відео: «Бентежні журавлі летять над Україною»)

Учень1:Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх рідних.

Учень2: Знищено тисячі гектарів родючих земель, втрачені величезні площі лісів. У селах не залишилося жодної криниці, з якої можна було б пити воду. Всі криниці в целофанових капшуках. Де знайти кілометри целофану на рукотворне Київське море?

Учень3:  Сильними радіоактивними забрудненнями вражено 5 мільйонів га території України, більша частина яких сільськогосподарські угіддя, забруднено 1,5 га лісів.Велику небезпеку довкіллю завдають близько тисячі тимчасових могильників навколо АЕС і саркофаг над 4 блоком, який вибухнув. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більш радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються.

Учень 4:    Вплив чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Небезпека нависла над усією планетою. В забруднених зонах вже сьогодні спостерігаються масові аномалії: гігантизм листя дуба, липи, білої акації, фантастичні форми у рослин, зміни в деяких бур’янах до такого стану, що неможливо встановити їх вид , ялинкова хвоя, що по довжині не поступається сосновій. Передати атмосферу сьогоднішньої Прип’яті дуже важко. Це зовсім пусте, мовчазне місто, стоїть повна тиша, в якій не чути навіть пташиного співу.

(Презентація: «Місто-фантом»)

Учень 5:Намалюй, будь-ласка, радість ї красу.

Учень 6:

І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчідівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Учень 5:Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень 6:

Я малюю лист осінній, схилену вербу.

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Учень 5: Намалюй мені ще ніжність.

Учень 6: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

Учень 5:Намалюй, будь-ласка, намалюй біду.

Учень 6:

Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Учень 5:Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень 6: Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка..

В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Учень 5: Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя.

А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Учень 6:

Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село,

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

Учень 7: Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, радіація спричинила трагічні наслідки. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусію і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 млн чоловік, тобто кожний п'ятий. Смерть 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.Скорочування народжуваності та збільшування смертності населення. У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близько 70 % від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодого покоління.

Учень 1: Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії;

1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).

Учень 2: Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Минув тридцятий. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

Поки знов ця земля зцілиться,

Проминуть віки, не народи.

Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,

Затримую востаннє свій подих.

Ліси і села за дротом,

І тяжко зітхає глина.

Перед Поліссям, стражденним народом –

Стаю на коліна.

Учень 3: . Хоч минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.

Людство прагне Всесвіт осягнути.

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „ бути чи не бути?”

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма.

Будьмо,люди, обережні в ньому.

Іншого житла у нас нема.