Виховна година для 4 класу на тему: " Ми- патріоти рідної України".

Про матеріал

Виховна година для 4 класу на тему " Ми-патріоти рідної України". Виховна година систематизує всі знання учнів про Україну.

Перегляд файлу

Виховна година

4 – Б клас

Вчитель: Нетецька О. І.

Тема: «Ми – патріоти рідної України»

Мета. Розширювати і закріплювати знання учнів про Україну; прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу; сприяти формуванню національної свідомості учнів; виховувати любов до рідного краю, виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: карта України, назви сторінок усного журналу, вишитий рушник, коровай, малюнки з державними символами України, малюнки з народними символами України, пісня «Як у нас на Україні», гімн України, пісня «Україна – це ми», портрет Шевченка, малюнки українки і українця.

Хід заходу:

1.Вчитель. Любі діти, шановні гості! Сьогодні у нас свято. Свято, на якому ми вшануємо те, що є найближчим і найдорожчим для кожного з нас, - свою рідну Батьківщину.

( На сцену виходять дівчинка і хлопчик в українських костюмах з короваєм на вишитому рушнику).

В1: Добрий день, вам, добрі люди!
Хай вам щастя, доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
В2: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом сіллю.

Народи світу різняться між собою , звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це – батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі обереги, наші символи.

Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність.

Поговоримо про них на сторінках нашого усного журналу.

2.Перша сторінка «Державні символи України».

Гімн

Україна має славну історію, свої традиції. У 2012 році ми відзначаємо 20 річницю ухвалення Державного гімну, прапора та герба. Це основні національні символи ( знаки, атрибути), які вирізняють один народ від іншого.

15 січня 1992 року - день народження Гімну України.

Гімн - це урочиста пісня, яка звучить на ознаменування сили, слави і могутності держави в урочисті хвилини.

Слово гімн – грецького походження, урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова нашого національного Гімну написав поет П авло Чубинський, а музику – композитор Михайло Вербицький.

Державний Гімн

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі – і друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї лине світло навкруги. ( Н.Поклад )

Виконується Гімн.

Прапор

28 січня 1992 року почалося життя нашого другого символу - Прапору. Він поєднав у собі два кольори. Які?

Що символізують ці кольори? ( Відповіді дітей).

Д. Павличко
НАШ ПРАПОР

Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне –
Злото й синява.
Прапор наш, як літо,
В сонці майорить.
По долині – жито,
По горі – блакить.

Прапор наш – не битва,
Не рушничний дріб:
По горі молитва,
По до лині – хліб.

Герб

15 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила Державний Герб. Він називається -тризуб.

Знак країни головний –

Це Тризубець золотий.

Він як сонце в небу синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «ВОЛЯ»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під Гербом цим вільна й сильна.

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі : дорослі й діти!

Золотий тризуб на блакитному тлі - це дуже давній знак. Його запровадив князь Володимир Мономах, а до нього вожді слов'янських племен. Існує багато думок щодо значення тризуба.

Одні вважають, що тризуб - це об'єднання трьох природних стрихій - повітря, води і землі, інші - що це знаряддя праці, яким люди обробляли землю, полювали на звірів, ловили рибу. Народне розшифрування нашого Герба означає " воля".

А ще наш герб нагадує мені таку картину : Мати, Дитина і Батько символізують Любов, Життя і Мужність.

Інсценізація «Легенда про Україну»

Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам.

Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога.

– Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

– Працювала, – опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Як працюєш важко. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…

– Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…

– Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні.

3.Друга сторінка «Хліб і рушник – одвічні людські символи».

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі.

Святиня столу, оберіг у хаті

Глава сім'ї, добробуту, життя.

Так звикли предки хліб наш величати,

Без нього не існує майбуття.

В народі кажуть: «Хата без рушників, що родина без дітей».

На Україні існують різні традиції, пов'язані з рушником:

3 вишитим рушником приходили в хату, де народилася дитина.

3 рушником матері виряджали своїх синів у далеку дорогу.

Рушником перев'язували сватів.

Рушники стелять під ноги молодятам, які одружуються і на ньому вони дають обіцянку один одному на вірність.

Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою (на Великдень), коли ідуть до церкви.

Рушник. Він є гордістю нашого національного мистецтва, а милуються ним не лише на нашій землі, а й в далеких країнах. Він символізує на лише умілі руки я і чисту душу, і щирі почуття, і повагу до попередніх поколінь, безмежну любов та турботу про прийдешніх.

Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

4.Третя сторінка «Народні символи України».

Рослини.

КАЛИНА. А це калина-символ кохання,краси,щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть,як наречена у білому вбранні,а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай,оселю,печуть смачні пероги,лікуються.Народ склав про неї багато легенд та пісень.

Калинова сопілка,калинова колиска,калиновий лист-говорять у народі. Дуже любив цей кущ Т.Г.Шевченко. Він опоетизував калину в своїх творах:

Сонце грії,вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину.

На калині одиноке гніздечко гойдає,

А де ж співає соловейко?-не питай,не знає.

ЧОРНОБРИВЦІ. Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів.

Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Америці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорнобривці.

Вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.

Їх назва пов ‘язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

БАРВІНОК. Барвінок — теж символ України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на коротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок?

Барвінок має багато символів: символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ кохання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання, і барвінок-символ вічності.

ВЕРБА. Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатись і для нас.

Верба – символ краси, безперервності життя. Вона живуча: встромиш у землю гілочку і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори і кров зупиниться. З давніх – давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий день посту називали вербним. На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою. У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні.

ТОПОЛЯ. Символом рідної землі, символом дівочої вірності, краси є тополя.

Тополі на волі

Стоять собі мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою…

Неначе диво.

А кругом

Широколисті тополі.

Тополя містить і виділяє фітонциди (речовини, які очищають повітря від пилу, бактерій). Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмоктати гілочку тополі і спрага мине. Бруньки тополі використовують як барвник для фарбування тканин. Мазі й відвари із бруньок мають цілющі властивості, їх використовують для лікування ран, ударів, опіків.

Птахи.

ЖАЙВОРОНОК - символ єдності Землі й Неба; він - співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану.

Він - чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію.

СОЛОВЕЙКО - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят...

І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.

ЛАСТІВКА - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я...

ЖУРАВЕЛЬ - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця».

Повертаючись з вирію весною, журавлі несуть з собою людські душі, котрі поселяться у немовлят, що народяться весною і влітку. Тому «кру - кру», яким журавлі повідомляють про свій приліт, веселе і щасливе. Отож, коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

ЛЕБІДЬ - символ Божественного; білий лебідь - символ Сонця і Добра, краси і вірного кохання. Вищий вияв вірності - лебедина вірність, а останній і найвагоміший життєвий крок — лебедина пісня...

5.Фізкультхвилинка.

Пісня «Україна – це ми».

6.Четверта сторінка «Пісня - душа українського народу».

Яке це диво – українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса! Українська пісня – то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з коли саночки. В ній – материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

Діти виконують пісню «Як у нас на Україні».

7.П’ята сторінка «Ми ростемо патріотами».

О. Василенко
Я - УКРАЇНКА

Я - українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
на вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – Украінка.

Учні читають вірші, які склали про Україну і читають твори на тему: «Моя Україна».

8.Шоста сторінка «Ремесла українського народу»

Український народ дуже працьовитий і все своє життя займається улюбленими ремеслами. А якими саме, ви послухаєте зараз.

ПИСАНКАРСТВО. Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту.

Гончарство — обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України, що належали до трипільської культури, вже визначалися вишуканістю форм, цікавою озлобленістю. На ручному гончарному крузі, що з'явився тут у II ст. н.е., з використанням спеціальної обпалювальної печі — горна — виготовлялася основна маса керамічного посуду в Київській Русі, де гончарне ремесло досягло високого рівня. У XIV—XV ст. на Україні почали застосовувати досконаліший та продуктивніший ножний круг.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв. Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.

Валяння. Люди виявили здатність вовни звалюватися близько 8000 років тому. Для валяння використовували знайдені залишки шерсті тварин. Після одомашнення дрібної рогатої худоби стало можливим використовувати обстрижену шерсть тварин. У 16 столітті з'явилися перші майстерні з виготовлення повсті. І тільки у 19-му столітті винайшли валяльні преси та валяльні машини. Валяння відбувалося за допомогою стискання і прокатування вовни або при механічному впливі спеціальних голок, які сплутували вовняні волокна. Володіючи секретами цього рукоділля, можна створювати оригінальні речі: одяг, аксесуари, вироби для прикрашення будинку, іграшки та багато іншого.

Лялька – мотанка - українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти.

Виготовляючи цей предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

9.Сьома сторінка «Тяжкі випробування України».

Учитель. Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть молоді і сильні, вірні сини України…Як боляче стискається серце від того, що наша ненька – Україна знову у вогні і стражданні…і кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! Щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємось.

А тепер, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання (Хвилина мовчання).

1 – й учень.

Хай буде мир віднині і до віку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

2 – й учень

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

3 – й учень

Хай буде мир віднині і до віку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

Учитель. Сьогодні, після нашого заходу, наші подарунки відвезуть воїнам АТО. Хай вони швидше повертаються живими додому.

Вчитель. Діти, попереду у вас все життя. Колись ви станете дорослими, закінчите рідну школу і вилетите, мов пташенята, із батьківського гнізда. Але, до якого б краю не закинула вас доля, не забувайте того, що ви – українці. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців.

Харківський навчально – виховний комплекс № 112

Харківської міської ради

Харківської області

Виховна година у 4 – Б класі

Вчитель: Нетецька О. І.

2015 – 2016 н. р.

Додатки

Твори учнів 4 – Б класу на тему «Моя Україна»

Моя Україна

Україна- моя Батьківщина і я пишаюсь тим ,що я українка.

Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася , її батьки.

Саме тут людина почала ходити, розмовляти , вчитися.

Багатство України- це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір , який і символізує лани пшениці. Другий колір на прапорі – блакитний –це чисте небо України.

Я вважаю , що ми повинні бути гідними дітьми своєї країни. Батьківщину не обирають , вона як мати, завжди одна.

Пономаренко Катерина

Моя Україна

Україно, матінко моя,будь завжди зі мною, не покидай , люба.

Борись з ворогами, покажи силу українську.

Ми всім вогняним серцем просимо тебе:»Цвіти полями! Пливи річками! Перемагай! Всі українці, поети, хлібороби, патріоти, чекають, коли ти розквітнеш. Я тебе обожнюю. Твої сльози – це великі річки, а ліси –волосинки. Хто б тобі не говорив ,але ти найсильніша та найкраща!»

Темна Анастасія

Моя Україна

Моя Україна- найкраща країна у світі. Україна-це славетна історія, чарівна природа, неповторна культура.

Україна- моя Батьківщина і я пишаюсь тим, що я українець. Тут я народився, зростаю, навчаюсь. Перебуваючи у школі, я вчусь роботи щось для того, щоб у майбутньому бути корисним для своєї країни. Я хочу бачити свою країну квітучою, де кожна людина відчуває себе щасливою.

Батаєв Максим

Вірші про Україну

Україно, моя рідна

Ми тебе кохаєм.

І хочемо щоб ти цвіла,

Кохала і жила.

Нікончук Ганна

Батьківщина, Батьківщина,

Моя рідна Україна!

Соняхи гладенькі, прапор золотенький.

Річка чарівна, мати золота.

Батьківщина. Батьківщина,