Виховна година "Козацькі стежини"

Тема : Козацькі стежини

Мета:

*поширити знання учнів про відомих козаків, їхній побут, розваги, традиції,

*поповнювати активний словник учнів,

*розвивати зв’язне усне мовлення, спостережливість,

*продовжувати навички  працювати в групі, в парі,

*виховувати повагу до козацьких традицій, любов до рідного краю.

Обладнання: презентація, виставка дитячих журналів, вірш про козаків, сторінки усного журналу з назвами, портрети козаків ( П. Дорошенка, І. Сірка, Б. Хмельницького), частини прислів`їв на кольоровому папері, чарівний мішечок, ручка, іграшковий будинок, кінь, соска, ікона, мішечок з грошима, оригамі, вирізані долоньки

Зміст

Вихователь:

На календарі – жовтень.

• Чи подобається вам цей місяць? Чим?
• А які свята є у жовтні?
• Де ми можемо про них дізнатися?

Я вам пропоную здійснити подорож по сторінках усного журналу.

• Чи знаєте ви, що слово «журнал» походить з французької мови та означає «газета»? Почав своє існування в ХVII столітті.
• А які дитячі журнали ви знаєте?

Кожний журнал має певну тему та рубрики. Ось і ми погортаємо наш журнал. А про що цей журнал, дізнаємося з вірша.

Вони живуть уже у віках,

шаблі тримаючи в руках,

І свою вдачу крізь віки

Передають нам …..козаки.

Наш журнал буде називатися….

Спробуйте обчислити вираз і дізнаєтесь його назву

кОзак – к +ць+кі   сто – о+ежи+но – о+и ( «Козацькі стежини»)

В книгах, журналах є зміст.

• Пригадайте, що таке зміст?
• Про що ми можемо з нього дізнатись?

Зміст

      Історична …………………………………………..1

Літературна …………………………………………2

Традиції та звичаї…………………………………...3

Оздоровча……………………………………………4

Смачна………………………………………………..5

Творча………………………………………………..6

Відгуки……………………………………………….7

Побажання…………………………………………...8

1 сторінка

 Історична

Слово «козак» походить від дуже давнього слова (кос) – меч, і косак-› козак – це мечник, людина озброєна мечем, воїн.

Подивіться на портрети видатних українських козаків.

• Чи впізнаєте ви їх за описом ?

1.Про походження його прізвища та імені була складена легенда.

Переказ легенди «Звідки пішла назва ….».(Богдан Хмельницький)

2.Навіть погляду цього отамана боялися вороги….У 1660–1680 роках дванадцять разів його обирали кошовим отаманом. (Іван Сірко)

3.Видатний український військовий, політик, гетьман. (Петро Дорошенко)

Народився в 1627 році в Чигирині, нині Черкаська область, Україна. Походив із давнього козацького роду, онук соратника Петра Сагайдачного Михайла Дорошенка, який загинув під час виправи на Крим 1628 року. Батько — наказний гетьман Дорофій Дорошенко. Мав добру освіту, добре знав латинську й польську мови.

2 сторінка

Літературна

Про козаків було складено багато прислів’їв та приказок. Знайдіть пару( у дітей кольорові стрічки з частинами прислів’їв) , прочитайте прислів’я та спробуйте пояснити.

Коли стелиться доріжка,…… козакові не до ліжка.

Козацькому роду……. нема переводу.

А шо козакові треба:… степу, хліба й неба

Козак з конем… і вночі і днем.

У козака життя коротке,….а слава вічна.

Чия відвага, …того й перемога.

Чубатий іде …лихо веде.

3 сторінка

Традиції та звичаї

В мене є чарівний мішечок. Спробуємо визначитися, як предмет, який там знаходиться, пов’язаний з життям козаків.

1.Ручка.  
Які у вас асоціації, припущення?

Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах.

2. Ікона

Родина та виховання козака
Мати і батько залишалися «іконами», без дозволу яких діти не сміли навіть приступити до роботи.  Неповага до батьків була ледве чи не гріхом смертним, а про весілля без батьківської згоди молоді люди навіть подумати не могли.

3. Соска

Народження хлопчика для козака – справжня радість… І справжнє горе для матері. Микола Гоголь без перебільшень описував побут козаків у своєму творі «Тарас Бульба»: матір, яка вмовляє батька залишити дитину хоча б на кілька днів, щоб надивитися на свою кровинку,  боячись, що більше ніколи його не побачить, не була вигадкою.
Хлопчик – значить воїн за замовчуванням. І подарунки йому були відповідні: рушниці, ножі, порох, лук і стріли. Як тільки у дитини прорізався перший зуб, його несли до церкви на молебень. Часто у цих малюків першими словами були не «мама» чи «тато», а «пу» і «но» – команда стріляти і наказ коню рухатися вперед.

4.Будинок

Заходячи в будинок, козаки обов’язково хрестилися, дивлячись на образи святих, а чоловіки обов’язково при цьому знімали шапку. При виході з хати або куреня вони робили те ж саме. Просили вибачення і дякували козаки практично завжди з Божим ім’ям на вустах: «Прости Христа ради», «Бережи тебе Господь», «Спаси, Боже». Без молитви козаки не починали і не закінчували ані трапези, ані польової роботи. Цікаво, що козаки відчували потребу в допомозі ближнім: вони обов’язково спочатку запропонують їжу та випивку тому, хто сидить поруч, а потім тільки самі скуштують харчі; обов’язково допоможуть підняти те, що впало, допоможуть щось донести до потрібного місця. Козаки ніколи не відмовляли в милостині, бо гріх.

5. Мішечок з грошима

Майже неймовірний факт, якщо вірити католицькому священику та історику Єнджею Кітовічу: у будь-якій Січі можна було залишити мішечок грошей на вулиці – він залишиться на своєму місці. Козаки не крали ані у своїх, ані у гостей.

6.Кінь
Ставлення до коня у всіх без винятку козаків було особливим. Кінь – кращий друг і вірний супутник козака. Перед від’їздом на війну, жінка кланялась в ноги тварині, «щоб повернув козака додому», і тільки потім – батьків чоловіка, щоб не переставали читати молитви за його здоров’я. Коли козак повертався, дружина також кланялась спочатку коневі – дякувала.

4 сторінка

Оздоровча

Ми мандруєм, ми мандруєм, (покружляти на своєму місці)

Україною крокуєм. (крокування на своєму місці)

Ось побачили Карпати, (розведення рук у сторони)

Як вершину нам дістати? (потягнутися вгору)

Заглядаємо в озерця, (нахили тулуба вправо-вліво)

Не торкнутися нам і денця!( ніби руками зачерпнути воду)

Так ми довго-довго йшли, (крокування на своєму місці)

І до класу знов прийшли! (присісти-піднятися)

5 сторінка

Смачна

Подумайте і скажіть або напишіть на аркушах  одну, дві, три страви або продукти, які їли козаки.

Харчування козаків обумовлювалось обставинами, в яких перебувало козацтво. Їжа завжди була простою. Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі у кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили воду, подавали продукти слідкували за багаттям та чистили мідні казани після обіду. На козацьких столах була їжа з городу, ланів, саду, лісу, річок: столовий буряк, капуста, огірки, цибуля, яблука, груші, ягоди, гриби, горіхи, риба, тощо.
Окрім того, заможні верстви козацтва частіше, а бідні – рідше (переважно у великі свята) вживали м’ясні страви: тушковані чи смажені качки, гуси, індики, різними способами приготовлені свинина, баранина, телятина, конина, м’ясо впольованих звірів тощо. Їли сири, а їжу здобрювали смальцем, маслом, олією, іншими жирами. Хліб у їжу похідні козаки не вживали.
До столу готували різноманітні юшки, як, наприклад, “козацьку тетерю” – відвар із риби на квасі, приправлений борошном чи пшоном, куліш - зварене круто пшоно, що заправлялося вишкварками і смаженою цибулею, «саламаху», що нагадувала кашу, та була приготовлена з борошна, води і солі.
Найбільш уживаною була риба: варена, копчена, солона, печена. Козаки часто-густо їли рибу, виловлену в місцевих водоймах - щуку, карася, лина, ляща, сома, плотицю.
Запорізькі козаки були невибагливі в їжі. Про них говорили: «Запорожці, як малі діти: дай багато — все з’їдять, дай мало - будуть задоволені». Козаки, які не належали до жодного куреня і заробляли собі на життя якимось ремеслом чи торгівлею, мешкали у своїх хатах на околицях, живучи за власний рахунок. Звичайно, вони мали ліпше харчування, ніж інші й до того ж їли хліб. В домашніх умовах їжа козаків не відрізнялася від їжі селян.
Популярністю ж користувалася у козаків, що довгий час проводили в походах, солона, в’ялена і сушена риба. Дніпро, озера і протоки Великого Лугу удосталь годували їх всякою рибою. Шматки червоної риби, наприклад, солили і вживали з хлібом «подібно до шинки». Сушену рибу в походах кришили в різні варива, а ікру з осетрових здобували спритні козацькі риболови..
Часто готувалась щерба - рідко заварене борошно на риб’ячій юшці. Уже пізніше так стали називати круту юшку з різних видів риб або юшку, заправлену різними крупами. Юшку нерідко їли разом з крутою тетерею — пшоняною кашею, до якої під час кипіння додавалось рідкувате, кисле житнє тісто. Варена, більш вишуканих порід риба, (осетри, коропа, соми) подавалась окремо або на імпровізованій серветці з очерету, або ж на «стяблі». За деякими відомостями, так називалась залізна таця з носиком для проціджування юшки, за іншими - «стябло» було дошкою з видовбаною серединою, щоб не стікала юшка.
Один мандрівник в своїх замітках писав, що «варити рибу на стяблі» означало після варива складати її «на образ кліток» в купи, вишиною в коліно. Рибу на підносах -«стяблах» подавали головою до отамана, який з риб’ячої голови і починав свою трапезу. Іноді варену або печену рибу могли поливати юшкою, в якій товкли часник з сіллю. Така приправа називалася «саламуром», «льоком».
Їли козаки з одного казана. В кожному курені вони стояли на найпочеснішому місці і були завжди натерті до блиску та грали роль символу військової єдності куреня. Він у них шанувався, як святиня. Козацькі бунти (а це явище було досить часто) починалися з того, що козаки перевертали свої казани. І зараз у Холодному Яру розташований пам’ятний знак «Склик». Тут у козацьку добу висів великий казан, звук ударів по якому скликав козаків на раду.

Куліш – простий, поживний суп, який варили чумаки на привалах, козаки в походах. Він замінював цілий обід. Пшоно кидали в окріп і варили до готовності, заправляли підсмаженою цибулею і салом. Куліш - одне з небагатьох блюд, яке готують в похідних умовах до цього часу.

Перш ніж сісти за обідній стіл, козаки читали молитву “Отче наш”, потім по знаку отамана куреня, що сидів на чолі столу, неквапливо бралися за їжу.
Коли запорожці відправлялися в похід, то брали з собою декілька горщиків тетері, толокна, тобто круто звареної каші, сушені галушки з салом.

На простоту і стриманість в житті запорожці дивилися, як на одну з найважливіших причин їх непереможності в боротьбі з ворогами….
Якщо ж було потрібно, залишали дружин і йшли на війну. Тому що військовий обов’язок - шанували над усе.

6 сторінка

Творча

Козаки славилися не тільки вмінням їздити на конях, вправно володіти зброєю, а й майструвати.

Сьогодні ми з вами виготовимо оригамі козацьку сорочка.

Послідовність виконання сорочки в техніці оригамі, прикрасити «вишивкою».

Джерело: https://naurok.com.ua/prezentaciya-vishivanka---ce-genetichniy-kod-naci-186651.html

Існує такий вислів : «Народився в сорочці».

• Що означає народитися в сорочці?

Цей фразеологізм прийнято застосовувати щодо особи, яким чудесним чином вдалося уникнути каліцтв або смерті. Також його можна віднести до тих, хто володіє неймовірною удачливістю у всіх справах.

Ось такі сорочки можемо подарувати вашим рідним, щоб берегли від хвороб, травм, неприємних несподіванок. А особливо хочеться відмітити батьків, братів – військовослужбовців, які захищають нашу Україну. Про таких сказали б «Справжні козаки». Також можемо відправити такі сорочечки обереги і нашим воїнам ЗСУ, щоб вони їх оберігали. Кожен сам вирішить кому подарувати свою сорочку.

Вірш «Я народився, мамо, у сорочці» Лес Ніколайчук

Я народився, мамо, у сорочці

Тепер вже знаю, диво є в житті.

Згадаю, як тягнули мене хлопці,

Як ледве тлів і думав, що помру.

Я пам'ятаю, мамо, серед поля

Багато наших від кулі полягло,

Почорнілі навіть,висока тополя

Бо навкруги криваве було зло.

Я вдячний, мамо, Вищим силам

Що я очами бачу білий світ,

Тоді молився я до Бога щохвилини

А з неба дощик омивав гірку сльозу.

Тепер знаю, мамо, щиро вірю.

 І є надія, що повернусь в життя

 Я вже лікуюсь, серце не болить вже

Ти, мам, молись в молитві є життя.

Джерело: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=MDR1GqRf6fU

7 сторінка

 Відгуки

На аркуші паперу у вас долонька з відставленим великим пальчиком.

Позначте на аркуші відгуків про наш журнал, кому сподобалося, кому не дуже, кого не зацікавив.

8 сторінка

Побажання

Підсумок заняття.

Наостанок хочу побажати вам

козацького здоров’я,

козацької сили волі,

козацької мудрості,

козацької поваги до батьків та

козацької любові до батьківщини.