виховна година на тему "Національні символи України - святиня нашої держави!"

Тема: Національні символи України – святиня нашої держави!

Мета: ознайомити учнів із національними символами України, розширити знання з історії про козаків, про людей, які внесли величезний вклад у становлення культури нашого народу, закріпити знання учнів про український народний танець гопак, розвивати національну свідомість школяра, виховувати у дітей любов до своєї Батьківщини, повагу до державних символів, патріотизм.

Обладнання:  Державний прапор, Гімн, Герб, колаж, ТЗН.

Форма заняття: групове заняття

Хід роботи

Наша дума, наша пісня не вмре , не загине…

От де, люди, наша слава, слава України!

Вчитель. Україна! Наша  рідна земля, наша Батьківщина. Святою для кожної людини є та земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше сло­во, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежи­ною до школи.

Вчитель. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де жи­вуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Сьогодні ми заглянемо в її історію. Дізнаємось, звідки прийшла її назва, ознайомимося з її символами.

Вчитель. Назва « Україна» зустрічається ще в Київсько-Руський час. Першу згадку зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187року, інше ж джерело в 1189 році називає «Україну» частиною Галицького князівства.

Вчитель. Назва Україна існувала аж до часів Петра І, а пізніше наказувалось називати Малоросією.

Вчитель. На сьогоднішній день стан нашої держави є болючим для кожного з нас. Вся Україна молиться за світле майбутнє.

Діти, а ви знаєте, що означає герб? – воля.

 Подивіться на наш Герб, він символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. Це – символ відродження Батьківщини, її традиції, продовження сторінок нашої історії. Золотий тризуб як малий герб затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року вважають головним елементом Великого Гербу України.

Це тризубець золотий.

Він — як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна.

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

(на макеті  вчитель показує зображення Герба)

Вчитель. Герб — розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Він був родовим знаком Рюриковичів. Згодом карбував­ся і на срібних монетах Великого князя Київського Володимира Великого. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, во­ди й землі), а можливо відображено триєдність жит­тя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

(Вчитель питає учнів чи знають вони щось про прапор)

Вчитель. Прапор відомий ще з античних часів. Найчастіше це був шматок ткани­ни, прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали пра­пори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.

Великого розквіту українська символіка набула за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з арханге­лом Михаїлом на лицьовому боці й білим хрестом, оточеним золотим сонцем, півмісяцем і зірками на лівому боці.

(Вчитель показує прапор України на макеті)

Вчитель. А чи знає хтось чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?

Жовтий колір — це колір пшеничного по­ля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущо­му на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовто­гарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. Блакитний колір — колір цариці води.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України більшістю голосів проголосила синьо – жовтий прапор Державним Прапором України.

Синьо-жовтий прапор України —

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ — і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор — символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

Питання:

1)Що ви знаєте про козаків?

2)Що це були за воїни?

3)Що вони носили?

4)Чому так шануються козаки у народі?

(Вчитель показує відео про козаків характерників. Після перегляду вчитель задає дітям питання та веде бесіду про побачене:

1) Про що ви дізнались?

2)Що вас зацікавило?

3)Чи хотіли б ви бути такими?)

Вчитель. Їжа козаків, в домашніх умовах, не відрізнялась від їжі українських селян. Козацька кухня завжди була простою, економною, поживною і енергетично багатою.

Козаки не створювали з їжі культу, але ніколи не відмовлялися від смачних страв – козацького кулішу, щерби, коржів-загребів, галушок, соломахи, тетері, мамалиги, тюрі лемішки, зубців, кваші, путрі, «Гетьманської каші», козацьких зразів, пастроми, лапші та інше.

Про них говорили: «Запорожці як малі діти: дай багато - все з`їдять, дай мало – будуть задоволені».

Під час довгих походів, основу раціону складали сухарі, крупи, борошно, сушена, в`ялена і копчена риба, сушені галушки із салом, солонина, залізний хліб (козацькі галети) і прісна вода. 
На простоту і стриманість в житті запорожці дивились, як на одну із найголовніших умов їх непереможності в боротьбі з ворогами, тому були «…росту середнього, плечисті, статні, міцні, сильні ... в сто років козак тільки в силу входив».

Готував страви Кашовар. Це був не тільки кухар, а справжній козак-характерник (чаклун, чарівник) знавець трав і костоправ, мистецький воїн і оповідник, людина, яка залагодить будь-яку справу – поважна особа в громаді, з яким радилися і ніхто ніколи не сварився.

Пили козаки українську "варенуху" (суміш міцної горілки, меду, сухих фруктів, заправлена імбиром і різними прянощами), пиво, горілку, "медовуху", всілякі вина, у тому числі й заморські. Пили культурно. Майже у кожного козака була своя срібна чарка, кришталеве креденце (своєрідна скринька для зберігання чарок), здобуті в бою чи отримані в подарунок за хоробрість.

Звісно, рецепти та кулінарні традиції виходили далеко за межі Січі і в свою чергу ставали традиційними для всього народу. Сьогодні, козацькі звичаї та рецепти майже не згадують. Тим більш дуже рідко такі страви готують. Але, екзотика і екстравагантність чужого, сучасного набридають, хочеться повернутися до свого. Це стосується серед іншого їжі. До того ж, історія рухається по спіралі...

Вчитель. Після знищення московськими військами Січі, – козаки розділилися. Частина їх пішла на Кубань, частина – за Дунай, а частина – в Галичину. З того часу існує давня козацька легенда, яка передавалася з покоління в покоління легенда про Меч Єдності..

Лише, коли всі козаки зберуться разом, козацькі ковалі-характерники почнуть з їхніх шабель кувати Меч Єдності.

Куватимуть вони його довго: багато випробувань буде і невдалих спроб, приходитимуть все нові і нові козаки, і кластимуть свої шаблі на чарівне ковадло. Гудітимуть з натуги велетенські міхи, червонітимуться в вогні шабельні леза, перековуючись під ударами молотів в чарівний клинок. Сипатимуться іскри з-під ковальських молотів і солоний піт заливатиме очі ковалям...

Темні сили всіма засобами намагатимуться зупинити ковалів: обіцятимуть їм Золото, Владу, Славу... Але ковалі не зважатимуть на них і далі робитимуть свою справу.

Вчитель. Існує й багато інших легенд з козацьких часів. Наприклад, про Івана Сірка. Чи знаєте, ким він був? (кошовий отаман, козак характерник).

Коли народилася ця дитина, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, що зайшов охрестити дитину, відмовився взяти її на руки! Перехрестив здалеку й утік. А той, хто всіх злякав, не заплакав. Він лежав на столі й бавився шматком пирога. А потім на очах у переляканих батьків з'їв його. Хлопчик народився із зубами!

За повір'ями, поява дитини з зубами означала - народився майбутній убивця. Налякані селяни радили батькам позбутися дитини! Однак хлопчика рятує батько. Він виносить дитину до натовпу й урочисто проголошує - цими зубами маля гризтиме ворогів! Ніхто тоді не знав - це народився український диявол!

За кілька років він навчиться зупиняти час, ловити кулі руками й убивати ворога самим поглядом. Про нього говоритимуть: він - перевертень. Знаменитий полководець Іван Сірко!

 (Далі вчитель розповідає про символи та показує їх учням)

(Вчитель запитує в учнів чи знають вони  щось про калину, що вона означає)

Вчитель. Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих.

Вчитель. Вишня — символ світового дерева життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня — світове дерево життя. Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. «У давнину в Україні — вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік».

(Вчитель запитує учнів що вони знають про писанки)

Вчитель. Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Вчитель. Дідух — українська різдвяна прикраса. Його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини.

Вчитель. Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності.

(Вчитель запитує учнів про вишиванки)

Вчитель. Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг.

(Вчитель питає  в учнів що вони знаю про Гімн України, його авторів)

Вчитель. Як свідчить відомий літературознавець Л.Білецький, пісню "Ще не вмер­ла Україна" П.Чубинський створив експромтом. (Трапилось це 1862 року, хоча дехто і нині твердить, ніби на рік пізніше).

Члени прогресивної групи "Громада" на квартирі П.Чубинського співали сербську хорову пісню, яка дуже сподобалась і схвилювала гостей та господаря. Тут же 23-річний патріот Павло Чубинський, випуск­ник юридичного факультету Петербурзького універ­ситету, написав текст пісні "Ще не вмерла Україна", яку зразу ж розучили і заспівали друзі поета.

Вчитель. Музику до вірша П.П.Чубинського "Ще не вмерла Україна" створив Ми­хайло Вербицький — відомий український композитор і диригент, автор симфоній, солоспівів, хорових пісень, в яких продовжено традиції історичних пісень рідного народу', традиції козацьких, бурлацьких та рекрутських мелодійних, сповнених туги, горя і оптимізму пісень. Вербицький – один із перших західноукраїнських композиторів-професіоналів.

Цікавою є сама історія написання пісні «Ще не вмерла України», її подальшого побутування та утвердження національного гімну. В цьому сенсі вона пройшла складний шлях. Привертає увагу той факт, що довгий час в Галичині незнали, що насправді автором тексту є Павло Чубинський, а приписували його авторство Тарасу Шевченкові. Так, мабуть, вважав і сам М. Вербицький. Це припущення опосередковано підтверджується тим, що ще перші виконання твору були приурочені до Шевченківських днів. Вони звучали в шевченківських концертах, отже, пов’язувались з поетичною музою Кобзаря. Наприкінці XIX ст. пісня «Ще не вмерла України» сприймалася як національний гімн і виконувалася у цій ролі в численних концертах.

 «Загадки»

1)І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна. 
(Калина)

2)На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)

3)Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься … (Україна)

4)У світі одна – всім потрібна вона.    (Батьківщина)

5)Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)

6) Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)

7)В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)

8) Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці.

 (Верба)

9) Солоденька, червоненька
Оця ягідка маленька.
Має кісточку тверду.
З’їм її, коли знайду.
(Вишня)

10) Знак держави головний –

всяк його повинен знати.

Воля, слава, сила в нім. –

То ж попробуй відгадати.

 (Герб)

11) По ньому ми живем із вами –

це основний закон держави.

  (Конституція)

12) Синьо – жовте полотнище

гордо майорить.

Це – ознака сили й слави

Української держави.

 (Прапор)

(В кінці заходу вчитель веде бесіду з учнями).

Питання:

1)Про які символи ви сьогодні дізнались?

2)Чи важливо для кожного народу мати свої символи? Чим саме важливо?

3)Що нового ви дізнались?

4)Що було цікавим для вас?

Вчитель. Давай ми всі встанемо і в знак єдності та прославляння нашої країни заспіваємо Гімн України.