Тема: Роде наш красний.
Мета : Закріпити значення понять ” сім`я,“ “ родина ”,” рід ,“ “ рідня.” Ознайомити дітей з родинним деревцям як символ роду. Розширити знання дітей про склад сім`ї ( мама, тато, бабуся, дідусь, прабабуся, прадідусь, братик, сестричка), про розподіл праці між членами сім`ї про те, як треба допомагати один одному. Виховувати любов і взаємоповагу, шанобливе ставлення до старших, рідних та близьких людей. Розвивати увагу, мову, мислення і пам'ять дітей. Обладнання: рушники ” Перлина “, “ Дивограй ,” родинне деревце, плакат на дошці ( слова з пісні )
”Родина, родина від батька до сина
Від матері доні добро передай,
Родина, родина – це вся Україна,
З глибоким корінням з високим гіллям” .
Хід заняття
Діти спивають пісню “ Зеленеє жито, зелене.”
Дві дівчинки з хлібом і сіллю на рушнику промовляють слова
1.Гостей дорогих 2. Хліб ясниться в хаті
Ми вітаємо щиро, Сяють очі щирі,
Стрічаємо з хлібом Щоб жилось по правді,
Любов´ю і миром. Щоб жилось у мирі!
Хліб сіль вручають гостям і сідають. - Дорогі діти, сьогоднішню виховну годину ми присвячуємо Родині. До нас завітали гості: мами, бабусі, вчителі. Адже наша школи завжди працює у співдружності із батьками і вчителями. А вже ось цей навчальний рік наша школа працює як ” Школа - родина“. - Діти, а як ви розумієте, що таке родина? ( діти відповідають) - А як ви розумієте тему: “ Роде наш красний ”? Як це красний ? ( відповіді). - Як ви розумієте слово рід? рідня? Родовідна пам'ять? Так мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слова сусіди, незасмічена криниця, здавніла пам´ятка на околиці села чи урочище – все це наша історія, наша родовідна пам'ять.
Учениця читає вірш ” Хто зберіг любов до краю .“
Сьогодні я хочу вас познайомити з родинним деревцем нашої учениці 3 кл (ПІП). Коріння цього – це прабабусі і прадідусі її.
Вони започаткували цей рід. До речі прабабуся у Марії і досі жива. Хоча вже й старенька, та ще багато працює вдома. Зараз нам мама Марійки (ПІП матері) розповість нам про свою бабусю, Машину прабабусю Віру: ким працювала, як жила, чим займається тепер.
( Розповідає).
– Дякуємо Вам за цікаву розповідь.
Тепер давайте подивимося на стовбур цього дерева. Це дідусі і бабусі Марії. Вони ще досить молоді. Де – які з них ще працюють. - Марійка, розкажи нам, будь – ласка, про своїх бабусь і дідусів; як звати, ким працюють, чи працювали. Бабусю Аню і діда Василя знають люди майже з усього району. Їх люблять і поважають. Всі маємо бабусь, які добре працювали, не знаючи втоми,не покладаючи рук. І чи не вони найдужче люблять нас, бо нас виростили, випестили в той час, коли мами працювали.
Учениця розказує “ Бабусині руки ”.
- І ще одна учениця хоче звернутися з привітання до своїх дідусів, бабусь.
Вірш. А. Костецький ” Бабусі ”.
Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся, Може і на них розтане ласкотливий іній срібний, Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі. Я вітаю свого діда і таке йому скажу – Із тобою я дружу! Ти хороший, ти ласкавий Ти привітний, гарний, славний Будь здоровий, не хворій, дідусенько, рідний мій. А ще не маленьку любов до нас несуть наші дідусі. Це трудівники, захисники і великі витівники для нас. Чого вони для своїх онуків тільки не зроблять!
Діти співають пісню про дідусів.
- Ось ми вже підійшли до гілочок. Давайте поглянемо, хто складає гілочки родинного дерева?( …) Так, це дяді, тьоті, мама і тато Марійки. А дядя у Маші чималенько. - Чи знає Маша імена усіх своїх родичів, як той Омелько?
У нашого Омелька Невеличка сімейка: Тільки він,та вона, Та старий, та стара, Та Іван, та Степан Та Василь, та Панас Та той хлопець, що у нас, Та дві дівки косаті, Та два парубки вусаті, Та дві Христі в намисті Та дві ляльки в колисці…
Розказує Маша про свої родичів. Інші деякі діти розказують теж про свою сім`ю. - Діти, а хто знає, що таке сім`я? Для кожного з нас близькі і дорогі поняття дім, сім`я, діти. Ці листки і надійні слова випромінюють світло і тепло, породжують почуття опори і надії. Ще наші предки вбачали в сім`ї найважливішу і неодмінну основу життя кожної людини, господарську та моральну основу.
Де згода у сімействі Де мир, а не війна Щасливії ті люди, блаженна сторона. Їх бог благословляє, добро їм посилає І з ними він живе. - Основоположниками будь – якої сім`ї, родини – є батько й мати. Батько й мати в українців – справжня святиня. Де батько – там і мати, де мати – там і батько. Та й за порадою дочка однаковою мірою звертається як до матері так і до батька. Сваритися з батьком чи матір`ю гріх. Батьки виховували дітей своїх прикладом. Колись давно у батька спитали. Як він так гарно зумів виховати аж 12 своїх дітей. ” А я ніяк їх не виховував. Я жив, а вони коло мене. Я робив – а вони коло мене“. Отже, змалку для дітей ідеалом ставала сім`я, батьки. Адже “ Яке дерево, такі й квіти, які батьки такі й діти.” Про роль батька у сім`ї нам розкаже вчитель (ПІП). (Розповідає). У традиційній українській родині чоловік – господар був головою дому, особливо,що несла юридичну відповідальність за виконання сім`єю її обов’язків перед державою. Слово ”чоловік“ можна прочитати як ”чоло віку“. Звідси і така висока відповідальність. Батько повинен вміти робити і вчити синів. Батько виконував і роль домашнього священника, виконуючи всі необхідні ритуали. Йому, годувальнику належала і найперша, найсмачніша страва в домі. Батько був і суддею в жіночих конфліктах. І кожна жінка хотіла мати розумного, працьовитого, рішучого, а також непитущого чоловіка. Кажуть таких було багато. Костя читає ”Батьківський заповіт“. Але найкраще дітям біля матері. Недаремно кажуть ”Отець помре – то півсироти дитина, а мати - то вже ціла сиротина“. А чоловіку – найкраща подруга – жінка. Та й усе тримається на жінці: і робота, і усадьба, і діти і навіть вся сім`я. Адже мати – берегиня роду. - Як ви розумієте ”берегиня“? (відповідають) Ще з давніх часів повелося, коли люди жили в печерах, жінка – мати мала сидіти в печері і слідкувати за тим, щоб не згасло полум`я, яке весь час горіло, і виховувати дітей. А чоловік в цей час полював на здобич, щоб було чим годуватися.
Мама завжди поруч з нами, вона нам і їсти приготує, і попере, і попрасує, і щось пошиє, а дівчаткам і гарного банта зав´яже. А коли ви захворієте, мама не спить ночами – лікує вас. Радіє разом з вами, переживає невдачі за вас. ”Дитина плаче – а матері боляче“, “Діти плачуть, в матері серце болить”. ”У дитини заболить пальчик, а в мами серце“. ”Матері своїх дітей жаль; хоч найбільшого, хоч найменшого“. Про таку материнську велику любов нам розкаже легенду наш сільський бібліотекар (ПІП). Діти співають пісню про матір. Але існує й інша легенда. ”Рубали ліс. Ворона переносила своїх дітей через річку на другий берег. Несе вона перше вороненя й питає “Чи ти будеш мене так любити, як я тебе? Воно відказує: Буду. Ворона й пустила його в воду. Теж саме сталося і з другим вороненям. Несе вона третє і питає: ”Чи ти будеш мене так любити, як я тебе?“. А воно й каже Ні, мамо, як я буду мати своїх дітей, то я їх буду любити так, як ти мене!. Ворона й перенесла його на нове місце, а брехунів потопила.
А як же наші діти люблять своїх матерів. Промовляють молитву за матір. Є в мене найкраща у світі Матуся За неї, Пречиста, До тебе молюся. Пошли їй не скарби, А щастя й долю Щоб дні їй минали Без смутку, без болю. Вірш Г.Вієру ”Мамо, чому? Син:чом у тебе у косі ясна Забіліла раптом сивина? Мати:Од любові, од тривог, надій. Ти ж один у мене, сину мій Син: А в бабусі голова біліша – То ж мене бабуся любить більше? Мати: В неї діти – доньки і сини Додають сердешній сивини. Син: Чом же тьотя сива, як зима, В неї ж діток не було й нема? Мати: Так, синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік одна. -Кожна сім`я як колись, так і тепер хоче бути благословенною, тобто мати дітей. Отже, ми вже з вами підійшли до листочків родинного дерева. - Хто на них? Так це діти. Марійка назви їх. Бо коли людина зовсім не мала родини, чи минав її короткий вік у сімейних чварах, то як казали у народі ”випала собача доля“. Справжнє людське життя мало бути щасливим.
Наші предки дуже великого значення надавали сім`ї. Вона підноситься, як з`єднання небесних світил – Сонця, Місяця і ясних зірочок – їх діточок. А той, хто погано поводився в сім`ї, не шанував її, неодмінно зазнавав не тільки осуду людей, а й небесної кари. Діти в українських сім`ях були бажані й жадані. А та сім`я, яка з якихось причин не мала дітей, хотіла взяти сироту і виховати її. Бездітні люди мріють про них до глибокої старості. Не випадково в народних казках завдяки чарівній силі у бездітного подружжя з`являється дитина, яка стає його єдиною втіхою і розрадою. - Давайте пригадаємо ці казки! (”Солом´яний бичок“, ”Кривенька качечка“, ”Івасик – Телесик“, «Снігуронька» і т.д). Цим народ підкреслює, що повноцінною є тільки та сім`я, яка має дітей та виховує їх і водночас підводить до логічного висновку, якщо немає своїх дітей то треба брати і виховувати чужих, які втратили батьків. І горе тим, хто цурається своїх дітей. Дітовбивство – найстрашніший злочин. Дітовбивця заслуговує смертної кари і вічного прокляття. Діти зміцнюють сім`ю. Вони прикрашають життя і дарують радість, продовжують людський рід. це опора сім`ї це майбутні трудівники і захисники рідної землі. На спокійну старість може розраховувати лише той, хто має дітей. - До 3-х років дітям у сім`ї давали повну волю для ігор і розваг, вгамовуючи їхню жвавість різними прикметами та заборонами. - Що це за прикмети такі і заборони? (шанобливе ставлення до води, вогню, землі),(діти відповідають, розказують смішинки). Ось наприклад: Приходить син до матері та й питає: - Мамо, а правду кажуть, якщо розсипати сіль на скатертину – то буде сварка. - Так, мабуть правда. - Якщо щось інше розсипати, буде сварка ні не буде. - Ну то сварки не буде, бо я розлив чорнило на скатертину! - Сподобалась смішинка? А ви які смішинки знаєте про дітей? (діти розказують). Давно це було. Питає учитель панського сина:
- Скільки буде два і два? - Три, пане вчителю. - Як – то три? - Ну три з половиною. - Як я бачу, то ти цілком дурень. - Ну чотири. - То чому ти відразу не сказав? - А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись. Та як ви бачите, були й тоді бешкетники, які не розуміли добрих порад і поводилися погано. - Що ж тоді робили з непослухами? Якщо пройшов біля старшої людини і не привітався - лягав без вечері.
Найбільшим покаранням вважалося поставити дитину в куток обличчям за обман і крадіжку. А з 3-х років дитина привчалася до праці. В 3 роки вже нянька для меншої дитини, в 4-працювала на городі? – А ви зі скількох років на городі? Дівчатка мали свої обов’язки, хлопчики свої. – А які ж обов’язки маєте ви? (розказують). - Але ж дбати треба не тільки про свою худобу. Є такі прислів’я: Порушити гніздо пташине – грім впаде на хату. Розіб’єш мурашник – матимеш воші. Рватимеш без потреби квіти – випадатиме волосся з голови. Ось ми познайомились з родиною, сім`єю Маші. - Діти, а може прислів’я чи приказки ви підібрали до виховної години про родину, дітей, сім`ю маму, тата. (Діти називають)
Прислів’я
На сонці тепло, а біля матері добре.
Нема того краму, щоб купити маму
До людей – по розум, до матері – по серце.
Хоч і по коліна в воду, аби до свого роду
Свого доправляйся, роду не чужайся.
Нашому роду нема переводу.
Без сім`ї нема щастя на землі.
Сім`я – ключ до щастя.
Без гілок – не дерево, без дітей – не сім`я.
Бездітний, як дуплисте дерево: ні лика, ні дров.
Де діти, там і радість. Діти – основа щастя. З дітьми багато клопоту, а без них світ немилий. Діти – окраса дому. То вас будуть судити про ваших батьків. Будьте розумними, слухняними дітьми, пам’ятайте заповіді наших предків, ростіть гідними своїх батьків, у вас вони чудові. Не цурайтесь свого роду, бережіть його.
Вірш ”Нема роду переводу“
Звучить пісня ”Роде наш красний.“