Виховна година на тему: "Роде наш красний".

                           Тема: Роде наш красний.

Мета : Закріпити значення понять ” сім`я,“ “ родина ”,” рід ,“ “ рідня.” Ознайомити дітей з родинним деревцям як символ роду. Розширити знання дітей про склад сім`ї ( мама, тато, бабуся, дідусь, прабабуся, прадідусь, братик, сестричка), про розподіл праці між членами сім`ї про те, як треба допомагати один одному. Виховувати любов і взаємоповагу,  шанобливе ставлення до старших, рідних та близьких людей. Розвивати увагу, мову, мислення і пам'ять дітей.                                                                                     Обладнання: рушники ” Перлина “, “ Дивограй ,” родинне деревце, плакат на дошці ( слова з пісні )

              ”Родина, родина від батька до сина                                                                                      

                Від матері доні добро передай,

             Родина, родина – це вся Україна,

                З глибоким корінням з високим гіллям” .                                                                            

                              Хід заняття

Діти спивають пісню “ Зеленеє жито, зелене.”

Дві дівчинки з хлібом і сіллю на рушнику промовляють слова

1.Гостей дорогих                                   2. Хліб ясниться в хаті                                                                                  

    Ми вітаємо щиро,                                  Сяють очі щирі,

   Стрічаємо з хлібом                                 Щоб жилось по правді,

   Любов´ю і миром.                           Щоб жилось у мирі!

Хліб сіль вручають гостям і сідають.­                                                                                       - Дорогі діти, сьогоднішню виховну годину ми присвячуємо Родині. До нас завітали гості: мами, бабусі, вчителі. Адже наша школи завжди працює у співдружності із батьками і вчителями. А вже ось цей навчальний рік наша школа працює як ” Школа - родина“.                                                                                   - Діти, а як ви розумієте, що таке родина? ( діти відповідають)                                               - А як ви розумієте тему: “ Роде наш красний ”? Як це красний ? ( відповіді).                         - Як ви розумієте слово рід? рідня? Родовідна пам'ять?                                                      Так мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слова сусіди, незасмічена криниця, здавніла  пам´ятка на околиці села чи урочище – все це наша історія, наша родовідна пам'ять.

       Учениця читає вірш ” Хто зберіг любов до краю .“

Сьогодні я хочу вас познайомити з родинним деревцем нашої учениці 3 кл (ПІП). Коріння цього – це прабабусі і прадідусі її.

Вони започаткували цей рід. До речі прабабуся у Марії і досі жива. Хоча вже й старенька, та ще багато працює вдома. Зараз нам мама Марійки (ПІП матері)  розповість нам про свою бабусю, Машину прабабусю Віру: ким працювала, як жила, чим займається тепер.

( Розповідає).

 – Дякуємо Вам за цікаву розповідь.

Тепер давайте подивимося на стовбур цього дерева. Це дідусі і бабусі Марії. Вони ще досить молоді. Де – які з них ще працюють.                                                               - Марійка, розкажи нам, будь – ласка, про своїх бабусь і дідусів; як звати, ким працюють, чи працювали. Бабусю Аню і діда Василя знають люди майже з усього району. Їх люблять і поважають. Всі маємо бабусь, які добре працювали, не знаючи втоми,не покладаючи рук. І чи не вони найдужче люблять нас, бо нас виростили, випестили в той час, коли мами працювали.

       Учениця розказує “ Бабусині руки ”.

- І ще одна учениця хоче звернутися з привітання до своїх дідусів, бабусь.

        Вірш. А. Костецький ” Бабусі ”.

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся,                                                                      Може і на них розтане ласкотливий іній срібний,                                                                   Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.                                                                                 Я вітаю свого діда і таке йому скажу –                                                                                   Із тобою я дружу! Ти хороший, ти ласкавий                                                                              Ти привітний, гарний, славний                                                                                                     Будь здоровий, не хворій, дідусенько, рідний мій.                                                                              А ще не маленьку любов до нас несуть наші дідусі. Це трудівники, захисники і великі витівники для нас. Чого вони для своїх онуків тільки не зроблять!

        Діти співають пісню про дідусів.

- Ось ми вже підійшли до гілочок. Давайте поглянемо, хто складає гілочки родинного дерева?( …) Так, це дяді, тьоті, мама і тато Марійки. А дядя у Маші чималенько.                                                                                                                              - Чи знає Маша імена усіх своїх родичів, як той Омелько?

У нашого Омелька                                                                                                 Невеличка сімейка:                                                                                                                              Тільки він,та вона,                                                                                                                            Та старий, та стара,                                                                                                                   Та Іван, та Степан                                                                                                                                  Та Василь, та Панас                                                                                                                          Та той хлопець, що у нас,                                                                                                               Та дві дівки косаті,                                                                                                                           Та два парубки вусаті,                                                                                                                Та дві Христі в намисті                                                                                                                        Та дві ляльки в колисці…

Розказує Маша про свої родичів. Інші деякі діти розказують теж про свою сім`ю.                                                                                                                                           - Діти, а хто знає, що таке сім`я?                                                                                                 Для кожного з нас близькі  і дорогі поняття дім, сім`я, діти. Ці листки і надійні слова випромінюють світло і тепло, породжують почуття опори і надії. Ще наші предки вбачали в сім`ї найважливішу і неодмінну основу життя кожної людини, господарську та моральну основу.

 Де згода у сімействі                                                                                                                      Де мир, а не війна                                                                                                          Щасливії ті люди, блаженна сторона.                                                                                    Їх бог благословляє, добро їм посилає                                                                                  І з ними він живе.                                                                                                                               - Основоположниками будь – якої сім`ї, родини – є батько й мати. Батько й мати в українців – справжня святиня. Де батько – там і мати, де мати – там і батько. Та й за порадою дочка однаковою мірою звертається як до матері так і до батька. Сваритися з батьком чи матір`ю гріх.                                                                          Батьки виховували дітей своїх прикладом. Колись давно у батька спитали. Як він так гарно зумів виховати  аж 12 своїх дітей. ” А я ніяк їх не виховував. Я жив, а вони коло мене. Я робив – а вони  коло мене“. Отже, змалку для дітей ідеалом ставала сім`я, батьки. Адже “ Яке дерево, такі й квіти, які батьки такі й діти.”                                                                                                                                    Про роль батька у сім`ї нам розкаже вчитель (ПІП). (Розповідає).                                                                             У традиційній українській родині чоловік – господар був головою дому, особливо,що несла юридичну відповідальність за виконання сім`єю її обов’язків перед державою. Слово ”чоловік“ можна прочитати як ”чоло віку“. Звідси і така висока відповідальність. Батько повинен вміти робити і вчити синів. Батько виконував і роль домашнього священника, виконуючи всі необхідні ритуали.                                                                                                              Йому, годувальнику належала і найперша, найсмачніша страва в домі. Батько був і суддею в жіночих конфліктах. І кожна жінка хотіла мати розумного, працьовитого, рішучого, а також непитущого чоловіка. Кажуть таких було багато. Костя читає ”Батьківський заповіт“.                                                                          Але найкраще дітям біля матері. Недаремно кажуть ”Отець помре – то півсироти дитина, а мати -  то вже ціла сиротина“. А чоловіку – найкраща подруга – жінка. Та й усе тримається на жінці: і робота, і усадьба, і діти і навіть вся сім`я. Адже мати – берегиня роду.                                                                               - Як ви розумієте ”берегиня“? (відповідають)                                                          Ще з давніх часів повелося, коли люди жили в печерах, жінка – мати мала сидіти в печері і слідкувати за тим, щоб не згасло полум`я, яке весь час горіло, і виховувати дітей. А чоловік в цей час полював на здобич, щоб було чим годуватися.

Мама завжди поруч з нами, вона нам і їсти приготує, і попере, і попрасує, і щось пошиє, а дівчаткам і гарного банта зав´яже. А коли ви захворієте, мама не спить ночами – лікує вас. Радіє разом з вами, переживає невдачі за вас. ”Дитина плаче – а матері боляче“, “Діти плачуть, в матері серце болить”. ”У дитини заболить пальчик, а в мами серце“. ”Матері своїх дітей жаль; хоч найбільшого, хоч найменшого“.                                                                                                 Про таку материнську велику любов нам розкаже легенду наш сільський бібліотекар (ПІП).                                                                                                                           Діти співають пісню про матір.                                                                                                                    Але існує й інша легенда. ”Рубали ліс. Ворона переносила своїх дітей через річку на другий берег. Несе вона перше вороненя й питає “Чи ти будеш мене так любити, як я тебе? Воно відказує: Буду. Ворона й пустила його в воду. Теж саме сталося і з другим вороненям. Несе вона третє і питає: ”Чи ти будеш мене так любити, як я тебе?“. А воно й каже Ні, мамо, як я буду мати своїх дітей, то я їх буду любити так, як ти мене!. Ворона й перенесла його на нове місце, а брехунів потопила.

А як же наші діти люблять своїх матерів.                                                              Промовляють молитву за матір.                                                                                          Є в мене найкраща у світі Матуся                                                                            За неї, Пречиста,                                                                                                                         До тебе молюся.                                                                                                                      Пошли їй не скарби,                                                                                                                      А щастя й долю                                                                                                                       Щоб дні їй минали                                                                                                                 Без смутку, без болю.                                                                                                                   Вірш Г.Вієру ”Мамо, чому?                                                                                        Син:чом у тебе у косі ясна                                                                                             Забіліла раптом сивина?                                                                                                Мати:Од любові, од тривог, надій.                                                                                    Ти ж один у мене, сину мій                                                                                                  Син: А в бабусі голова біліша –                                                                                               То ж мене бабуся любить більше?                                                                                      Мати: В неї діти – доньки і сини                                                                                            Додають сердешній сивини.                                                                                          Син: Чом же тьотя сива, як зима,                                                                                            В неї ж діток не було й нема?                                                                                             Мати: Так, синочку, біла геть вона,                                                                                         Бо нудьгує цілий вік одна.                                                                                                     -Кожна сім`я як колись, так і тепер хоче бути благословенною, тобто мати дітей. Отже, ми вже з вами підійшли до листочків родинного дерева.                                     - Хто на них? Так це діти. Марійка назви їх. Бо коли людина зовсім не мала родини, чи минав її короткий вік у сімейних чварах, то як казали у народі ”випала собача доля“. Справжнє людське життя мало бути щасливим.

Наші предки дуже великого значення надавали сім`ї. Вона підноситься, як з`єднання небесних світил – Сонця, Місяця і ясних зірочок – їх діточок. А той, хто погано поводився в сім`ї, не шанував її, неодмінно зазнавав не тільки осуду людей, а й небесної кари. Діти в українських сім`ях були бажані й жадані. А та сім`я, яка з якихось причин не мала дітей, хотіла взяти сироту і виховати її. Бездітні люди мріють про них до глибокої старості. Не випадково в народних казках завдяки чарівній силі у бездітного подружжя з`являється дитина, яка стає його єдиною втіхою і розрадою.                                                   - Давайте пригадаємо ці казки! (”Солом´яний бичок“, ”Кривенька качечка“, ”Івасик – Телесик“, «Снігуронька» і т.д).                                                                                   Цим народ підкреслює, що повноцінною є тільки та сім`я, яка має дітей та виховує їх і водночас підводить до логічного висновку, якщо немає своїх дітей то треба брати і виховувати чужих, які втратили батьків. І горе тим, хто цурається своїх дітей. Дітовбивство – найстрашніший злочин. Дітовбивця заслуговує смертної кари і вічного прокляття.                                                                       Діти зміцнюють сім`ю. Вони прикрашають життя і дарують радість, продовжують людський рід. це опора сім`ї це майбутні трудівники і захисники рідної землі. На спокійну старість може розраховувати лише той, хто має дітей.                                                                                                                           - До 3-х років дітям у сім`ї давали повну волю для ігор і розваг, вгамовуючи їхню жвавість різними прикметами та заборонами.                                                                        - Що це за прикмети такі і заборони? (шанобливе ставлення до води, вогню, землі),(діти відповідають, розказують смішинки).                                                              Ось наприклад: Приходить син до матері та й питає: - Мамо, а правду кажуть, якщо розсипати сіль на скатертину – то буде сварка.                                                                - Так, мабуть правда.                                                                                                                  - Якщо щось інше розсипати, буде сварка ні не буде.                                                              - Ну то сварки не буде, бо я розлив чорнило на скатертину!                                                          - Сподобалась смішинка? А ви які смішинки знаєте про дітей? (діти розказують).                                                                                                                         Давно це було. Питає учитель панського сина:

- Скільки буде два і два?                                                                                                            - Три, пане вчителю.                                                                                                                          - Як – то три?                                                                                                                              - Ну три з половиною.                                                                                                              - Як я бачу, то ти цілком дурень.                                                                                            - Ну чотири.                                                                                                                                   - То чому ти відразу не сказав?                                                                                                       - А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись.                                                                      Та як ви бачите, були й тоді бешкетники, які не розуміли добрих порад і поводилися погано.                                                                                                                   - Що ж тоді робили з непослухами?                                                                                       Якщо пройшов біля старшої людини і не привітався  - лягав без вечері.

Найбільшим покаранням вважалося поставити дитину в куток обличчям за обман і крадіжку. А з 3-х років дитина привчалася до праці. В 3 роки вже нянька для меншої дитини, в 4-працювала на городі?                                                                            – А ви зі скількох років на городі? Дівчатка мали свої обов’язки, хлопчики свої.                                                                                                                                            – А які ж обов’язки маєте ви? (розказують).                                                                          - Але ж дбати треба не тільки про свою худобу. Є такі прислів’я: Порушити гніздо пташине – грім впаде на хату.                                                                                Розіб’єш мурашник – матимеш воші. Рватимеш без потреби квіти – випадатиме волосся з голови.                                                                                                             Ось ми познайомились з родиною, сім`єю Маші.                                                                                      - Діти, а може прислів’я чи приказки ви підібрали до виховної години про родину, дітей, сім`ю маму, тата. (Діти називають)

                                             Прислів’я

На сонці тепло, а біля матері добре.

Нема того краму, щоб купити маму

До людей – по розум, до матері – по серце.

Хоч і по коліна в воду, аби до свого роду

Свого доправляйся, роду не чужайся.

Нашому роду нема переводу.

Без сім`ї нема щастя на землі.

Сім`я – ключ до щастя.

Без гілок – не дерево, без дітей – не сім`я.

Бездітний, як дуплисте дерево: ні лика, ні дров.

Де діти, там і радість. Діти – основа щастя. З дітьми багато клопоту, а без них світ  немилий. Діти  – окраса дому. То вас будуть судити про ваших батьків. Будьте розумними, слухняними дітьми, пам’ятайте заповіді наших предків, ростіть гідними своїх батьків, у вас вони чудові. Не цурайтесь свого роду, бережіть його.

Вірш ”Нема роду переводу“

Звучить пісня ”Роде наш красний.“