Виховна година «Наша пісня солов'їна»

         Нетішинська  загальноосвітня  школа  І-ІІІ  ступенів  №2

 

 

 

 

 

 

        Наша пісня солов`їна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Підготувала Стремедловська Л. Л.,

                                                                                     вчитель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Наша пісня солов`їна.

Мета: Збагатити знання учнів про народну пісню; вчити дітей слухати і співати українські народні пісні; виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ.

Обладнання: аудіо записи пісень

 

Пісня – невичерпне джерело.

Вона святиня наша і скарбниця.

- Схили до ніг її чоло –

Її красою можеш освятиться.

В ній кожне слово – чиста крапля срібла

А в кожній краплі діамант блищить

І щоб не сталось з нами, люди, лиха

Нащадкам це багатство збережіть

 

Українські пісні! Хто не був зачарований ними. Вони таять в собі магічну силу, викликають в душі чарівні почуття, думки, прагнення. Пісні приходять до нас ще з колиски матері і супроводжують усе життя.

Українська пісня пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями. Перша пісня – це мамина колискова. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.

Учні:   Колискова пісня, колискова –

   То найперша материна мова.

   Пахне вона м’ятою і цвітом,

   Чебрецевим і суничним літом.

   Пахне молоком і споришами

   Скільки в ній ласкавості і шани,

   Скільки в ній тривожності людської,

   І надій, і сивини гіркої...

   Колискова пісня колискова –

   То солодка материна мова.

   Чи можна забути ту стежку до хати,

   Що босим колись протоптав?

   Чи можна забути ту пісню, що мати

   Співала малому, коли засинав?

 

Давайте пригадаємо, які колискові співали вам матусі.

Діти співають колискові.

 

Народна пісня – це дума народу.

Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад 300 тисяч пісень. З давніх-давен люди складають пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять у минуле, давньою стає пісня, проте вона не забувається – люди продовжують її співати.

Учні:  Є і нам про що згадати.

   Пісне, душу возвелич.

   Ой, була в нас ненька-мати

   Запорозька славна Січ

 

   Гей ви, запорожці –

   Вітер в чистім полі,

   Научіть нащадків

   Так любити волю.

 

   Гей ви, козаченьки –

   Спомин з м’яти-рути,

   Научіть минулу

   Славу повернути.

Пісні про героїчне минуле називають історичними.

Звучить пісня "Ой на горі та й женці жнуть"

 

Українські люди дуже роботящі. А ще вони люблять співати. З давніх-давен українці жили піснею. І тому є в українського народу пісні засівальні і обжинкові. Радісніше з піснею живеться, забуваєш про втому, негаразди. Піснею запрошують до роботи.

 

Діти виконують з рухами пісню "Грицю, Грицю, до роботи".

 

Пісні з нами жартують. ("Сіяв мужик просо"); танцюють ("Коломийки"); мирять нас ("Мир миром"). Навесні, коли прокидається природа, люди закликали Весну, співаючи веснянки і гаївки.

 

Дівчата виконують веснянку.

Учні:   Душа народу не вмре ніколи.

   Вона живе у пісні чарівній.

   Усмішка щира й сльоза джерельна

   Найвища, мабуть, нагорода їй.

 

   Пісня українська – дивовижний скарб.

   Пісня українська – тайна...

   Теплий легіт душу доторка,

   Манить невідома глибина.

 

Пісні, які склав народ, передаються із уст в уста. Українська пісня ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна. Вона живить український дух. Доки живе пісня, доти живе і народ.

А чому українську пісню називають солов’їною?

 

 

Послухайте легенду.

Нашу пісню називають солов’їною. І кажуть, що солов’ї навчилися співати в українців. Ось послухайте цікавий переказ. Колись солов’ї не жили в Україні, літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень. «Що то за люди живуть тут?» - подумав соловей. Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила в полі, на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей. Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували солов’я. Полетів соловей до царського саду і заспівав українські пісні так, що цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. Зачаровані солов’ї полетіли весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати найчарівніші в світі пісні.

Ми з вами живемо у ХХІ столітті. Пройшли віки, змінилися епохи, люди, події. Але народна пісня завжди залишається з нами. Пісня – пам'ять народу. Співаймо народних пісень, щоб передати їх нащадкам.

 

Звучить "Веселкова пісня" О. Янушкевич

 

Учні:

1. У рідному краї і серце співає.

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає.

Потоки, потоки, мов струни течуть.

 

2. Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов`ї.

 

3. І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

 

4. Співуча моя Україно!

Хай буде щасливим твій шлях.

Хай пісня твоя солов’їна

Лунає, як нині, в віках.

 

Все що м маємо, що зберегли від батьків та дідів, чим збагатилися і освятилися – хатнім добром, піснею, добрим словом – все це ми повинні шанувати і берегти.

 

Любіть Україну, у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.