Виховна година «Нема святішої святині, як хліб на нашому столі»

            Нетішинська  загальноосвітня  школа  І-ІІІ  ступенів  №2

 

 

 

 

 

 

 

Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

 

 

 

                                                                            Підготувала Стремедловська Л. Л.,

                                                                                           вчитель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Мета: сформувати думку про хліб як про одну з найбільших цінностей у житті людини; виховувати в учнів дбайливе ставлення до хліба, повагу до праці хліборобів.

Обладнання: хліб-сіль на рушнику, у вазі колоски пшениці, жита, презентація «Як хліб на стіл прийшов».

 

 Хвалить його кожне,

 Любить його кожен,

 І дня ми прожити

 Без нього не можем.

 

Учениця: (в українському вбранні, тримає на рушнику хліб-сіль). Сьогодні ми будемо величати хліб. Бо це основа життя, в нього вкладена праця людська, її мудрість і сила.

Вчитель: Хліб усьому голова. Мабуть, ці слова ви чули вже багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди.

Вправа « Асоціативний кущ »

Вчитель: Хліб на столі – велика радість людям. Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі, силу і наснагу людських рук. Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини! З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Наша Вітчизна – край хліборобів, бо українці – великі працелюби, вміють гарно обробляти землю, вирощувати хороші врожаї. Для нашого народу хліб не просто страва, а основа життя і найдорожча святиня. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зайдеш – і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі». В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до старості.

Учні: Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

А що в народі кажуть про хліб?

Прислів’я.

Хліб – всьому голова.

Хліб завжди треба цінувати, як святиню шанувати.

Без хліба немає обіду.

Хліб – батько, вода – мати.

Сила від хліба, а хліб від землі.

 

Як же до нас приходить хліб?

Перегляд презентації «Як хліб на стіл прийшов?»

Початок хліба – малесенька зернинка. Сьогодні ми з вами прослідкуємо, яку довгу дорогу доводиться йому пройти до великої круглої хлібини.

1. Пахнуть свіжістю поля,

Лискотить масна рілля.

Угрузає в землю ніж,

Горне борозну леміш.

2. Сіємо, сіємо зернята,

 Щоб земля була багата.

 З наших рук приймала ласку

 На життєву щиру казку.

3. Зростає колос золотий.

Налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом.

4. Пшениці шумлять довкола –

Колос колосу співа.

На просторім нашім полі

Почалися вже жнива.

5. Із полів у гожу днину

Возять золото машини.

Мов янтар, одно в одно,

Золотиться в них зерно.

6. У млині пшеницю мелють.

Повно борошна в мішках.

Білі стіни. Біла стеля.

Білі сутінки в кутках.

7. Мають ремесла свої аромати,

Тістом в пекарні пахне, малята,

Хліб ясниться в хаті.

 Сяють очі щиро,

Щоб жилося по правді,

Щоб жилося в мирі.

8. В кожнім колосі зерно

Світиться янтарне,

Бо трудились на землі

Люди всі ударно.

Наче сонце, на столі

Свіжа паляниця…

То на славу уродила золота пшениця.

« Пісня про хліб » Сл. П. Каганової. Муз. В. Вітліна.

Вчитель:

Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня

Імен багато має хліб

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниця

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і погач,

Галушка, коржик, пляцок.

І колобок, і легуміна,

І мандрик і пампушка,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрустик

Учні:

1. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

2. З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

3. Пахучий хліб, духмяний хліб

У будень, і на свято,

Учись, дитино, весь вік

Святий хліб шанувати!

Вчитель: Чому ми повинні з пошаною ставитися до хліба?

Вправа «Мікрофон»

Розповідь бабусі.

Є таке страшне слово – голод. Нашому народові довелося пережити голодне лихоліття.

Йшов 1932 рік. Стиглим колосом наливалися поля. Та раптом в Україні зник хліб. Від голоду помирали і дорослі і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Смерть чекала на шляхах, на полі, у хатах. Страшний час… Люди вмирали, і їх не було кому ховати, їм не ставили поминальних свічок, їх не проводжали рідні…

То був найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому. Це був не голод, а штучно підготовлений голодомор. Смерть косила людей аж до літа 1933.

Хоч радість легше пам’ятати, та треба пам’ятати і горе. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати її тяжких сторінок. І 28 листопада запалюємо свічку в пам'ять про тих, хто помер у роки голодомору.

Учень: Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий.

Черствіють тільки люди.

Учениця: Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе,

І клятву вимовлю свою:

Клянусь тебе любити ніжно, щиро.

Клянусь, повіки шанувати тебе!

Вчитель:

Я впевнена, що ці слова залишаться не тільки у вашій пам’яті, а й серці, у вашому ставленні до хліба назавжди. Шануйте працю хлібороба! Шануйте хліб!

Учні:

1. В народі хліб, мов матір, поважають.

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

2. Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність годувальник-хліб!

Вчитель:

Пам’ятаймо, що в хлібі – велика праця. Пам’ятаймо завжди, що хліб-святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.