Виховна година (подорож) " Моя Україна"

 

 

Подорож

сторінками електронної книги

«Моя Україна»

 

Мета: ознайомити учнів з державними символами України,красою української мови, історичним минулим та сьогоденням України, українськими оберегами; виховувати любов до рідного краю, шанобливе ставлення до захисників Вітчизни, повагу до своїх батьків; виховувати почуття гордості за рідний край.

Обладнання: карта України, виставка українських рушників, презентація «Моя Україна», кліп про Україну, фільм «Український костюм», записи пісень про Україну, малюнки сердець на парті у кожного учня.

ХІД ГОДИНИ

У всіх людей одна святиня

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас нема без Батьківщини.

             

Глянь навкруги, яка твоя земля.

Красива, дивовижна і єдина,

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це вітчизна наша Україна.

 

 

 

 

 

Кожна людина з великою любов’ю згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство з материнською ласкою у затишній батьківській хаті. Ми з вами народилися і живемо на красивій і дивовижній землі, що зветься Україною. Ми всі український народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. На цій землі жили наші прадіди, живуть наші батьки, тут корінь роду

українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз відчувши рідне слово, вслухаємося у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.

 

 

 

 

Діти, що вам спливає на думку, коли ви чуєте слово Україна?

            Сьогодні ми з вами будемо подорожувати сторінками електронної книги «Моя Україна» (слайд 1)

 і можливо на її сторінках зустрінемо ці слова.

 

Слайд 2

Отож, відкриваємо першу сторінку нашої книги.

Можна все на світі вибирати ,сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Писав український поет Василь Симоненко.

 

Слайд 3.

Наша Вітчизна простяглася з півночі на південь, з заходу на схід на кілька сотень десятків кілометрів. Вона одна з найбільших держав у Європі. Її береги омивають води Чорного та Азовського морів, бурхливо і спокійно протікають води Дніпра, який перетинає всю Україну. На території нашої держави проживають люди різних національностей: це і білоруси, і болгари, і росіяни, і поляки. Всього 110 національностей.  

 

Слайд 4.

 Найбільше проживає українців, бо ми з вами народилися на цій землі. Наш народ добрий, щирий, доброзичливий, привітний. Мабуть, тому на території України проживають інші національності.

Вчитель. Хто ти, хлопчику маленький?

Учень.     Син я України - неньки!

                 Українцем я зовуся –

                Й тою назвою горджуся!

 

 

Вчитель. А по чім тебе впізнаю?

Учень.     По вкраїнському звичаю:

                 В мене вдача щира й сміла,

                 І відвага духу й тіла,

                 І душа моя здорова,

                 Українська в мене мова.

Вчитель. Хто ти, дівчинко маленька?

Учениця. Доня України – неньки.

                   Українкою зовуся

                   й тою назвою горджуся.

Учениця. Всі ми діти українські

                   Український славний рід,

                   Дбаймо, щоб про нас маленьких

                   Добра слава йшла у світ.

 

Вчитель.   Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть,

                    Та тільки одну Батьківщину ми маєм,

                    Її Україною звуть.

 

 Перегляд кліпу про Україну.

Наша рідна Батьківщина має свої  мальовничі куточки природи, свою культуру, звичаї, історію, а також державні символи.

Слайд 5.

Наступна сторінка книги «Державні символи України»

Які державні символи України ви знаєте?

Послухайте легенду про державні символи.

Давно – давно жила одна жінка. І було у неї три сини.

 

 

 

 

Росли вони чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя.

Підросли вони і вирішили піти в люди і прославили свою матір.

Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї  пам’ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я – Тризуб. (Слайд 6.)

Середньому в дорогу мати подарувала жовто–блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди йому ім’я – Прапор. (Слайд 7)

А там, де був молодший син, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому, що мати подарувала молодшому сину голос солов’я. І дали йому ім’я – Гімн. (Слайд 8.)

З того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн.

То хто ж ця мати?

Учень. Живемо ми в Україні

             Нива – жовта, небо – синє

             Ці славетні кольори мають наші прапори.

Учень. Наш герб – Тризуб

             Це воля, слава й сила.

             Тризуб – немов одна сім’я єдина.

             Де тато, мама і дитина

             Живуть у мирі і любові

             На Україні вільній, новій.

Учень. Слова палкі, мелодія врочиста –

             Державний гімн ми знаємо усі.

             Для кожного села, містечка, міста –

             Це клич один з мільйонів голосів.

 

 

 

Учні виконують гімн держави.

 

Вчитель. Найсвятіша земля – там де ти народився,

                  Найпрекрасніша мова твоя – материнська,

                 Найцінніший твій скарб – берегти рідну мову –

                 Мову краю твого і твойого народу.

Слайд 9.

Перегортаємо наступну сторінку нашої книги.

Слово до слова – зложиться мова.

Невід’ємною частиною народу є його мова. Ми – живемо у вільній і незалежній державі Україні. Розмовляємо рідною українською мовою. А мова в нас багата і красива, мелодійна і щира, як і душа українського народу. 

Слайд 10.

У ст.10 Конституції України зазначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Краса мови в її піснях, віршах, прислів’ях.

Слово до слова – зложиться мова.

Щире слово, добре діло, душу й серце обігріло.

Умій сказати, умій змовчати.

Шабля ранить голову, а слово душу.

Українська мова – це мова наших дідів, прадідів, наших батьків, найдорожчі слова своєї матусі.

                   Із слова починається людина,

                   Із мови починається наш рід.

                   Ласкава, мамина, єдина,

                   Щебече соловейком на весь світ.

Учениця.  Тепла, як сонячна днина

                    Добра, неначе весна

                    Мова віків України,

                    казка її чарівна.

 

 

Мама.      Не цурайтесь мови діти,

                  Рідного джерельця.

                  Хай вона струмочком буде, хай дійде до серця.

Мама.      Хай вона в піснях лунає,

                   Кожен день і в свято,

                   Соловейком хай співає в українській хаті.

Учениця. Мати, мова, Батьківщина –

                   От і вся моя родина.

                   Батьківщина, мати, мова –

                  Три цілющих, вічних слова.

                   Батьківщина, мова, мати –

                    Нас повік не роз’єднати.

 

Слайд 11.

Подорожуємо далі сторінками нашої незвичайної книги.

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Україна – це пам’ять і про минуле і про сучасне. Згадуючи про історію свого краю, хіба можна забути про козаків.

Слайд 12.

«Козацькому роду нема переводу» - кажуть у народі. Коли ми чуємо слово козак, то в нашій уяві спалахує образ сильного, мужнього чоловіка, який відданий своїй землі. Козак – це вільна, відважна, озброєна людина, готова завжди захищати свій край від ворогів.

Учень. Козаки – це вільні люди!

             Козаки – безстрашні люди!

             Козаки – борці за волю,    

             За народну, щасну долю.

Учень. Ми козацького роду

             Славних предків діти

 

 

             І у школі всі вчимося

            рідний край любити.

14 жовтня – це день українського козацтва та День захисника Вітчизни. Почуття патріотизму, мужності, любові до рідної землі козаків можна впевнено поєднати із сьогоденням України.

 Слайд 13.

Тисячі чоловіків стали на захист рідної землі, рідної неньки України. Серед них і тато учня нашого класу Болілого Владислава – Болілий  Юрій Сергійович. Разом з іншими солдатами він знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції на сході. Честь і хвала цим мужнім людям за їх хоробрі серця, віру в справедливість, доброту їхніх сердець.

Учень. Мій тато в армію пішов, щоб захищати Україну.

              Горджуся я, що син його, що маю волю й силу.

              Я – син солдата, що захищає свій народ.

               Щоб мир і злагода була на Україні.

               Татусю, милий, я не підведу,

                І буду вчитись в школі на відмінно.

Учень. Ось виросту і в армію піду,

              І буду захищати Україну.

              Вітчизно рідна, я не підведу

               І ворогів я не пущу на Батьківщину!

Мати.    Мій любий сину – тобі заповім:

                Люби Батьківщину всім серцем своїм

                 Люби що найбільше у світі її!

                 Є інші держави, є інші краї –

                 А рідна Вітчизна у світі одна

                 Для тебе, мій сину, як мати вона!

(Пісня «Я маленький козак»)

 

 

Вчитель. Мої маленькі, любі друзі.

                  Ви всі немов би квіти в лузі.

                  Такі красиві і вродливі, такі веселі і щасливі.

                   І мами з вами клопіткі

                   Вкладали душу в ваші сорочки.

                   Ночами з молитвами вишивали,

                   Щасливу долю прокладали,

                   Мов оберіг, щоб вас оберігав

                    Від зла, ненависті і чвар.

Слайд 14.

Наступна сторінка нашої книги – «Українські обереги».

Наша земля славиться народними обрядами – це речі, які давали людині, щоб оберігали її у далекій дорозі, що зроблено добрими руками з добрими думками, мали магічну силу.

Слайд 15.

 Вишита сорочка та вишитий рушник мали такі властивості. Сорочка була і залишається головним одягом людини, про це свідчать українські приповідки і повір’я.

Своя сорочка ближче до тіла.

Щасливий, бо в сорочці родився.

Сорочка оберігала від вітрів, недоброго ока. Вона була обов’язково вишита. ЇЇ одягали і в будні і на свята. Любив наш народ і рушники. Ними прикрашали оселі, зустрічали гостей, проводжали у далеку дорогу. Сьогодні у нашому класі виставка рушників, які вишивали ваші матусі, бабусі, прабабусі. І, мабуть неможливо відшукати серед них подібних. У своїх вишивках зображували ромби, квіти, птахів. Всі ці малюнки перепліталися і лягали на полотні.

Рушники вишивали хрестиком або гаддю. Сьогодні на вас сорочки вишиванки, які вишивали вам матусі.

 

 

Учень.        Мама вишила мені квітами сорочку,

                    Гарні квіти весняні: на, вдягай синочку.

Учениця.   В нитці сонце золоте, пелюстки багряні.

                   Ласка мамина цвіте в тому вишиванні.

Учень.       Вишиваночку візьму, швидко одягнуся.

                   Поцілую й обійму я свою матусю.

Учитель.   Шануйте, діти рушники,

                     Квітчайте ними свою хату –

                    То обереги від біди.

                    Шануйте ті,що дала мати.

 

 

 

 

 

 

Зараз переглянемо невеликий фільм «Український одяг». Переглядаючи його зверніть увагу, що найчастіше одягали жінки на голову.

То що ж найчастіше одягали жінки на голову?

Слайд 16.

Найбільшу відзнаку українського національного вбрання становив віночок зі стрічками. Український віночок оспіваний у піснях, оповитий легендами й переказами, був символом добра і надії. Вінок мав бути з живих квітів, тому, що вони мали цілющі властивості. До нього вплітали мак, ромашку, чорнобривці, гілочку калини, барвінок та інші квіти. Такий вінок вважали оберегом, який захищав дівчат від лиха, невдач.

Пісня «Віночок»

Таночок з віночками («Квітка» Н. Матвієнко)

Володимир Сосюра писав: « Всім серцем любіть Україну свою, і вічні ми будемо з нею!»

Кожен громадянин України серцем прихиляється до цих слів, тому, що в душі народу живе велика любов до милої і рідної України.

 

 

Слайд 17.

Запалюють свічки і діти разом з вчителем і мамою читають молитву за Україну.

Учениця. Не шукай, бо немає такої землі

                   Де так сонце нам світить, шумлять гаї.

                   Ця земля – Україна, мій рідний край

                    Збережи, обігрій, знову сили дай!

Боже! Дай нам сили й розум,

Щоб ми в школі добре вчились.

Віру теплу, серце чисте,

щоб неправді не корились.

Нам усім даруй здоров’я,

Згоду учнівській родині.

 

 

Дай твій захист, волю й долю

Нашим людям в Україні!

Прошу тебе, Господь, благослови

Мою країну рідну неньку-матір.

Хто захотів навік з колін устати і не схилити голови.

Для неба, сонця і трави

Благослови в розгублену годину

Мою стражденну неньку Україну.

Прошу тебе, Господь, благослови.

 

Дай нам боже від зради і суєти,

Для нащадків наш край рідний зберегти.

Зберегти Україну від днів лихих

І вона обігріє дітей своїх.

Благослови їй путь до слави

І благодатним світлом нас осяй,

І в любові вічну спрагу

Благослови мій рідний край!

Запаліть вогник у своїх маленьких серцях, загадайте бажання і подаруйте його Україні.

Діти приклеюють серця по кордонах України (карта на дошці).

Наша подорож підійшла до кінця, бо закінчується урок, але у книзі «Моя Україна» ще дуже багато непрочитаних нами сторінок. Ми будемо до неї повертатися на наступних виховних годинах.

 

Ми – українці, велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їні,

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх Україна!

 

 

Звучить пісня «Хай радіють усі!»