Виховна година у 3 класі на тему:«Тарас Шевченко – геніальний син українського народу»

Про матеріал

Тема. «Тарас Шевченко – геніальний син українського народу»

Мета. Познайомити з життям і творчістю великого сина ук­раїнського народу — Т.Г. Шевченка. Виробити вміння осмислити і зрозуміти тяжку долю поета, прищепити пова­гу і любов до нього, до України, до її чудової природи, до співучої солов'їної мови.

Розвивати мовлення, мислення, увагу.

Виховувати почуття гідності і любові за свій народ, прагнення зберігати в пам'яті історію свого народу, любов до книги, бажання читати твори Т.Г.Шевченка.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар», виставка творів поета, репродукції картин поета, презентація.


Перегляд файлу

Тема. «Тарас Шевченко – геніальний син українського народу»

 

Мета. Познайомити з життям і творчістю великого сина ук­раїнського народу — Т.Г. Шевченка. Виробити вміння ос­мислити і зрозуміти тяжку долю поета, прищепити пова­гу і любов до нього, до України, до її чудової природи, до співучої солов'їної мови.

Розвивати мовлення, мислення, увагу.

Виховувати почуття гідності і любові за свій народ, прагнення зберігати в пам’яті історію свого народу, любов до книги, бажання читати твори Т.Г.Шевченка.

 

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар», виставка творів поета, репродукції картин поета, мультимедійна презентація.


                                                 Хід заходу
І. Організаційний момент
В добрий день і в добрий час
Ми зібралися із вами.
Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
Ані шелесне верба височенька.
Наш клас має «Кобзар»,
І вголос читає Шевченка.

 

ІІ. Оголошення теми і мети заходу. Мотивація діяльності.
Хто акровірш прочитає.

Про що піде мова – взнає.

Ти мусиш нам слівце назвати,

Адже умів він один

Рабів німих захищати,

А хто так оспівав, як він,

Садок вишневий коло хати?


Вчитель. Нашу виховну годину ми присвячуємо видатному українському поету і художнику Т.Г.Шевченку до 200-річчя з дня його народження. Ознайомимося з його біографією, вклонімося світлій пам’яті поета.

      Ім’я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. В ньому наша історія, наша мрія, наша надія.

ІІІ. Основна частина

Колись, давним-давно, на такій само землі й не за безкраїми морями, не за дрімучими лісами, не за високими кам’яними горами, був веселий, багатий, мальовничий край. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі люди. І називали той край – Україна.

Інсенізація твору «Розмова матері з Тарасом»
вучить запис «Колискової» у виконанні Ніни Матвієнко. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, звучить “Колискова”- запис у виконанні Ніни Матвієнко)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясне її світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.    

(Мати виходить, хлопчик сідає поруч з учнями)

Учитель: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка Тараса Шевченка.

1-ша сторінка журналу «Дитячі роки Тараса»

І ось у такому краї, в Україні, в с. Моринці Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина.

 

   Учень-презентатор:

9 березня 1814 року в селі Моринцях у сімї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в сімї «малим приблудою».

 

Коли минав  йому другий рік, переселились Шевченки з усією сім'єю до села Кирилівка. Велика була сім'я: батько Григорій, мати Катерина, три сестрички (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита, Йосип) і дідусь Іван. Всіх дев'ятеро.

 

Гарно було в Кирилівці. Коло хати розкішний квітник, стара крислата верба, за хатою садок, а там левада, засіяна квітами, а через леваду в'ється річечка. Серед цієї краси зростав малий Тарас. Піклувалися ним добра мати та сестра Катерина.

 

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука».

 

У 9 років малий Тарас залишився без матері. В 11 років він став круглим сиротою.

Після батькової смерті почалися поневіряння хлопця по чужих людях.

 

Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса. Його розпач і горе описані в таких рядках:

 Там батько, плачучи, з дітьми

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині…А ми

Розлізлися межі людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.

Немало мандрував Тарас по селах у пошуках людей “щоб добру навчили”. Багато знущань і кривди зазнав він від дяків, до яких попадав у науку.

Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»

(Третьокласник читає вірш «Мені тринадцятий минало»)

Складання асоціативного куща:

Яким був малий Тарас?

Тарас
допитливий наполегливий

злий
байдужий уважний

мрійливий розумний

2-га сторінка журналу

 «Шевченко – художник»

Учитель: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

Зустрівся на цьому шляху сільський маляр, що впізнав талант Тараса і готовий вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Не отримав хлопчина дозволу. А натомість став козачком у пана Енгельгарда.

Учень-презенатор:

Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про свою біду…

Переїхавши до Петербургу в 1831 р., Енгельгардт взяв із собою Шевченка, щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав  писати вірші.

Зустріч у Петербурзі з земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого художника й викупили його з неволі.

Лише на 24 році життя став він вільною людиною. За великі гроші його було викуплено з кріпацтва, тоді він зміг навчатися в Академії мистецтв.

         З кріпацької неволі Шевченка викупили у 24 роки, завдяки діяльності видатного російського художника Карла Брюллова. Неабияку роль у звільненні відіграла зустріч у Літньому саду Санкт-Петербурга Тараса Шевченка і нашого земляка, Івана Максимовича Сошенка. Саме він і є ініціатором одержання вольної. Художник Карл Брюлов написав портрет великого російського поета Василя Жуковського. Ця картина коштувала 2500 російських рублів асигнаціями, саме стільки, скільки воля.

Тарас Григорович виправдав їхні сподівання. 1845 року він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші.

Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

Робота в групах

Гра «Склади картину»

Репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати.

Завдання: скласти картину і визначити її назву.

3-тя сторінка журналу – «Т.Г.Шевченко – борець

 за волю народу»

Учень-презентатор: Через два роки після визволення з кріпацтва вперше виступив у літературі з маленькою книжкою віршів, що мала таку знамениту потім назву – «Кобзар».

Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).

     Діти, а чому Шевченка називають Кобзарем?

     Хто такі кобзарі?

     Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди. Часто вони були сліпі. Співали про тяжке життя народу, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, не співав сумних пісень по дорогах України. Але коли ми читаємо його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

За любов до України і за вірші цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю. Там він пробув 10 довгих років. Йому забороняли писати і малювати. У цих казахських пісках Шевченко згадував мальовничу природу України, тужив за нею і свою тугу вилив у віршах.

Коли  Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди памятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.

4-та сторінка журналу –« Т.Г.Шевченко – співець

мальовничої природи»

Учитель: Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у кожному його вірші. Він також закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ось послухайте, як ніжно й тужливо звучать його вірші.

(Учні читають вірші, демонструють власні ілюстрації до них.)   

Село! І серце одпочине.

Село на нашій Україні –

неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво. А кругом

Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс , і поле,

І сині гори за Дніпром

Сам Бог витає над селом.

                                  (Т.Шевченко)

 

***

І досі сниться:  під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить…

                                 (Т.Шевченко)

 

***

Тече вода із – за гаю

та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

помеж осокою

А качечка випливає

з качуром за ними

ловить ряску, розмовляє

з дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати.

                                (Т.Шевченко)

***

Садок вишневий коло хати ,

Хрущі над вишнями гудуть

Плугатарі з плугами йдуть,

Співаючи ідуть дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

                              (Т.Шевченко)

 

***

Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє.

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі.

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем

І все то те , вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою

Споконвіку вмивається

Сонце зустрічає…

І нема тому почину,

І краю немає.

                         (Т.Шевченко)

***

Мені тринадцятий минало

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було ?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога…

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся богу …

І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

 Чого так весело було

Господнє небо і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Не довго молилось…

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов,прокинувся,дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

                     (Т.Шевченко)

***

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу аж заплачу.

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі

Мов одірвалось од гіллі,

Одно однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені , здається , що се я

Що це ж та молодість моя

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі

Святої воленьки. Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він не знатиме де дітись

На сім широкім, вольнім світі

І піде внайми і колись

Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

                                       (Т.Шевченко)

5-та сторінка журналу  - «Ми тебе не забудемо, Тарасе»

В 44 роки поет повертається із заслання в Петербург. Здоров'я було підірване. Три роки боровся він з недугою. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року.

Показ презентації «Заповіт». Читання хором.

Учитель: 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Із 47 прожитих років йому довелось бути: 24 роки кріпаком, 10 років у неволі, три з половиною років під наглядом поліції. І тільки 9 років – вільною людиною.

Похований він був на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Учитель: Цілий світ, не тільки Україна, вшановує память великого Кобзаря. Память про нього житиме вічно.

У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі  біля Канева.

 

Учень: Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм память Шевченка.

Учениця: Слава його не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко – сонце України.

Поки буде Дніпро сивий

Нести в море воду,

Живий буде Тарас в серці

Вільного народу.

Учитель: У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні памятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв. (Виставка книг Т. Шевченка)

Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:

9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко

22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва

1838р. – вступив до Академії мистецтв

1840р. – вийшов у світ «Кобзар»

1843р. – приїхав на Україну

1845р. – закінчив Академію мистецтв

1847р. – арешт поета, заслання

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення поета із заслання

1861р. – видав для дітей України «Буквар»

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало

Вчитель. Народ творив про Шевченка легенди, прислів'я, приказки, вишивав його портрет на полотні, малював, вирізьблював, будував йому пам’ятники.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Великого Кобзаря, читаючи його вірші, які наш народ не забуде ніколи, які будуть жити вічно, бо в них віра в краще майбутнє, ніжність матері, сила батьківського плеча, родинні цінності, радості і печалі України, невмирущий потяг до свободи і волі.

  1. Скласти і прочитати прислів’я

Шевченко Тарас наче... 

сонце для нас.

Шевченкові твори сяють, мов...

зорі.

Ми Шевченка славить будем, і ніколи... 

не забудем.

  1. Читання прислів’їв

1 учень. Шевченкове перо панів

               по серцю шкребло.

 

2 учень. Пани Шевченка карали,

               але мудрості не відібрали.

 

3 учень. Тарасові слова –

               то правда жива.

 

4 учень. Хто з Шевченком знається,

               той розуму набирається.

 

5 учень. Хто Шевченка почитав,

               той багатий серцем став.

 

  1. учень. Шевченкове слово

                  в віках не старіє.

3. Вставити пропущені букви, прочитати вірш Тараса Шевченка:

    Вч…тьс…, бр…т… м…ї,

    д…м…йт…,   ч…т…йт…,

    ч…ж…г…   н…вч…йт..сь 

    і  св…г…  не  ц…р..йт..сь.

4.  Розшифруйте рядки з вірша Т.Г.Шевченка

5.  Розгадування кросворду «Кобзар»

  На дошці кросворд. Якщо правильно запишете слова по горизонталі, то по вертикалі прочитаєте ключове слово.
1. … вишневий коло хати.

2. Тече вода з під явора                                          садок
яром на …                                                                        долину

3. Світає. Край                                                           неба

... палає.                                                                    розмовляє

4. Вітер з гаєм                                                                             лани

5. Тихесенько вітер віє                                                червона
степи, ... мріють.

6. Зацвіла в долині

      … калина

Яке вийшло слово?

Кого називають Кобзарем?

Основною темою творів Кобзаря була боротьба за волю українського народу. Ми повинні оберігати спадщину, яку залишив нам великий Кобзар.

Чого вчать твори поета?

6.  Із слів складіть назви творів   Т.Г. Шевченка:

  •      «з-під, вода, тече, явора»;
  •      «край, палає, світає, неба»;
  •      «моя, зоре, вечірняя»;
  •      «калина, у, лузі, зацвіла, червона»;
  •      «землю, встала, сонну, весна, чорну,  розбудила».

             7. Вікторина  « Чи знаю я твори Т. Шевченка?»

У якому творі?

· … соловейко в темнім гаї сонце зустрічає…

                                        Світає, край неба палає ») ; 

·… защебетав соловейко – пішла луна гаєм...

                                        ( « Вранці»);

·… пташечка зраділа і защебетала...

                                        ( « Зацвіла у лузі червона калина...»);

·… у Дніпра веселочка воду позичає...

                                         ( « Зоре моя вечірняя…»;

·… сам Бог витає над селом...

                                         ( « Село! І серце одпочине…»);

·… Сидить неначе й досі сивий дід

коло хатиночки і бавить

хорошеє та кучеряве

своє маленькеє внуча...

                                          ( « І досі сниться: під горою...»); 

·… хлюпочуться качаточка поміж осокою…

                                          ( « Тече вода із-за гаю»)...

·… цвітуть сади, біліють хати, -

 а на горі стоять палати...

                                           ( « Село! І серце одпочине…»);

· … пливе човен по Дунаю

 один за водою...

                                            ( « Вітер з гаєм розмовляє…»);

·… сім'я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає...

                                            ( « Садок вишневий коло хати»);

·… ще треті півні не співали,

 ніхто ніде не гомонів...

                                             ( « Реве та стогне Дніпр широкий...»).   

8. Роз'єднайте слова, прочитайте уривок з вірша Тараса Шевченка.

  • Тихесеньковітервіє, степи, ланимріють,Міжяраминадставамивербизеленіють.
  • Защебетавжайворонок, угорулетючи; закувалазозуленька, надубісидячи.
  • Зацвілаулузічервонакалина, нібизасміяласьдівчина-дитина.
  • Розкажи,якзагороюсонечкосідає, якуДніправеселочкаводупозичає

9. Гра «Загубилось слово»

Відновіть рядки вірша.

Тече ... із-за гаю

та ... горою.

... качаточка

поміж ... .

А ... випливає

з качуром за ... ,

Ловить ..., розмовляє

з ... своїми.

10. Ребуси

 

 

 

  11. Доповнення віршованого тексту.
   Щовесни, коли тануть (сніги)
   І на рясті просяє (веселка),
   Повні сил і живої снаги

   Ми вшановуєм пам'ять (Шевченка).
   Поклоніться низько, (українські діти),
   Тій горі, що гордо над (Дніпром) стоїть.
   І Тараса-батька вірні (заповіти)
   У життя з собою в серці (понесіть).
   12. Текст-перевертень

иМ мовчися у Ш...вч...нк... нувашати і лютиби нурід зелюм, роприду.

13. Вправа «Пазли».
- Зберіть та наклейте пазли. Доберіть уривок з вірша Шевченка, який демонструє зображене (роздруковані уривки лежать в конвертах).

Зацвіла в долині

Червона калина,  

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.  

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

ІV. Підсумок

Експрес – опитування. Технологія «Незакінчене речення».

       Тарас Шевченко народився у ...

       Дитинство провів у …

       Батьки Шевченка були ...

       Подругу дитинства Тараса звали …

       Сестру Тараса звали ...

       У поміщика Енгельгарда Тарас служив …

       Шевченка викуплено з кріпацтва та звільнено за гроші   ...

       Книга Тараса Шевченка,  в  якій було зібрано поетичні твори,         називалася ...

       10 років поет перебував на ...

       Помер Т.Шевченко 10 березня 1861 року, його було поховано ...

       Перезахоронено на …

      Чернеча гора зараз називається …

         Пам’ять про поета вічна. Минає вже 200 років з дня народження славетного сина України Т.Г.Шевченка. Народ пам’ятає про свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: його ім’ям названо парки, театри, вулиці. У 1939 році його ім’я присвоєно Київському державному університету. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету. Не лише в Україні вшановують його пам’ять. В багатьох країнах світу: Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині стоять пам’ятники Шевченку.

Пам'ятайте його слова:


Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
4.5
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.9
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Маслієнко Лариса
    Автор підібрав багато видів вправ на засвоєння творів Шевченка.
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Кучерук Наталія Анатоліївна
    Хороший матеріал. Цікаво для молодших школярів
    Загальна:
    4.7
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
6 березня 2018
Переглядів
3720
Оцінка розробки
4.9 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку