Виховна година "Уклін тобі, Тарасе!"

Сценарій до Дня народження Т.Г.Шевченка

(Оформлення сцени .Автопортрет Т.Г. Шевченка 1845 р.,

прикрашений вишитим рушником)

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

Учень Навесні, коли тануть сніги,

А на рясті просяє веселка,

Повні сили й живої снаги,

Ми вшановуєм пам΄ять Шевченка.

Учень. Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій школі

Шевченка онуки.

Учень Поет, художник і легенда України,

             Кобзар Великий, його знає цілий світ.

                Тарас Шевченко для моєї Батьківщини

               Завжди відомим буде сотні літ.

 

2 учень : Складне життя, страждання, тяжкі муки –

  Тарас Шевченко все це пережив.

  Та найстрашніше – з Україною розлука.

  На рідну землю повернутися хотів.

 

Ведучий  Його геній порвав пута усталених літературних норм, і

поезія Кобзаря не лише ввібрала в себе всі грані українського національного життя, а й навернула це життя на новий шлях. Трагічна та яскрава доля Тараса Шевченка, як і доля його народу, а творча спадщина геніального поета, художника й мислителя стала національною святинею.

 

Ведуча 2.    Не одцурайтесь своєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні громові,

Ні в дні підступно мовчазні,

Коли стоїш на крутизні один,

Чолом сягнувши птаха,

Й холодний вітер попід пахви

Бере і забиває дух,

Щоб ти скорився і притих

Не одцурайся, мій сину, мови!

У тебе іншої нема.

Без неї – просто плоть німа!

Без мови в світі нас – нема.

 

Ведучий 1  За указом Президента України 2014 рік – проголошено Роком Тараса Шевченка. 9 березня 2024 року український народ відзначатиме 210 років від Дня народження Т.Г. Шевченка. Ім’я, святе для кожного українця. Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру.

Ведуча 2.  Протягом років будь яка визвольна боротьба українців

проходила під цитати з віршів геніального Кобзаря. Майданівці теж не забули духовного надхненника української нації.

Ведучий 1. Саме уривок із шевченківської поеми «Кавказ» читав на

Євромайдані 21-річний вірменин Сергій Нігоян із Дніпропетровщини, беручи участь у телепроєкті «Мій Шевченко». Хлопець став однією з перших жертв кривавого режиму.

Учень І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І Вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Ведучий  «Встане правда! Встане воля!» — запевняє засіяні горем, залиті ріками крові кавказькі народи український поет. Але не забуває про долю свого пригніченого невільництвом народу.

Ведуча 2 Ми вже проходили стежками Тарасового дитинства, скуштували разом з ним гіркого сирітського хліба і панських канчуків, бачили його тріумф поета і художника, мандрували знедоленою Україною і лічили дні осоружного заслання в далеких казахських степах. Поволі входячи до храму Шевченкової Поезії, ми пізнавали цього велетня духу, щоб узяти до свого серця іскру виокресаного ним великого вогню любові й боротьби.

Ведучий 1 Тарас Шевченко піднісся до вершин людського духу, до

вершин вселюдської любові, бо був найбільшим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру. Забуваються усі лиха великого Тарасового дитинства, але чомусь назавжди запам’ятовується той епізод,

коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода і була символічним початком життя Великого.

Звучить пісня « Думи мої,думи мої...»

Сценка. «Тарас і Оксанка»

(виходить дівчинка)

Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру. Несумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: розмалюєш нашу хату.

Тарас: Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксана: Авжеж, будеш!

(Тарас сідає за стіл, щось малює. Раптом до нього тихо підкралась дівчинка, закрила долонями очі).

2 ВЕДУЧА: Золотим сонячним промінчиком в безпросвітній темряві була вірна, щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко.

Оксана. Ку-ку! Хто я?

Тарас. Оксана? Оксана! Ти у вінку — найкраща за всіх панянок на світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. Із срібними?

Тарас. І золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксана. Золотими? Щоб ні в кого таких не було!

Тарас. А в тебе будуть! І по дзвіночках зразу вгадаю, що ти йдеш!

Оксана. Я без тебе нікуди!

Тарас. І я тебе нікому не відам. (Діти беруться за руки).

Тарас. Ми вкупочці колись росли Маленькими собі любились.

Оксана. А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали.

Тарас. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не  сходились ніколи… (Оксана виходить).

Учень Вірш «Доля» Т.Шевченка

 

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

 

Ведуча 2 Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської

культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні

шляхи професорам і книжним ученим.

Ведучий 1 Десять літ він томився під вагою російської солдатської

муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять

переможних армій. Доля переслідувала його в житті   скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душів щастя для нього самого.

3 учень : Просте та влучне Кобзареве слово,

Про Україну щиро він писав.

Народ наш прославляв чудовий

І Батьківщині щастя так бажав.

 

4 учень: Писав давно, та ніби передбачив,

Поет немов хотів застерегти.

Слова Шевченка так багато значать,

Їх мудрість завжди будем берегти!

(Інсценізація « Герой Шевченка прямує Україною»)

Ведучий.  Слова за сценою:

«Все йде, все минає – і краю немає.

Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?»

Березень 2024 року.( На фоні зруйнованих будинків з’являється Ярема Галайда, головний герой твору Т.Г.Шевченка «Гайдамаки».)

Ярема (сам до себе)

 -  О, Господи! Що це? Невже знову руїни? Я чую плач, стогін. Невже Україна знову страждає?

 

Галайда крокує вулицею і зустрічає жінку з маленькими хлопчиком. Звертається до неї:

Ярема: Дівчино, що трапилося? Чому у тебе заплакані очі? І куди ти так поспішаєш?

Дівчина: Залишилася без дому, чоловіче. Біжу, щоб синочка врятувати. Адже чуєш, як звідусіль постріли лунають? Нещодавно в наш будинок прилетіла ворожа ракета.

Ярема: Який жах! Як може таке бути в ХХІ столітті? А чоловік де твій, молодице?

Дівчина: З перших днів на війні. Боронить нашу рідну землю від злого ворога.

Ярема: Хто ж посмів ступити на українську землю своїм ворожим слідом?

Дівчина: Може, складно в це повірити, але це наші сусіди, яких ми колись вважали своїми братами. Росія принесла на нашу Батьківщину багато горя – розруху, страждання, гибель невинних людей.

Ярема (дуже засмутився і відповів): Недарма так про них колись говорив Шевченко:

«Бо москалі, чужі люде,

Роблять лихо з вами»

Ярема: Іди з Богом, дівчино. Нехай Господь допомагає!

Ярема (сам до себе): Чи це світ перевернувся? Чи що відбувається? Як таке може бути? Ми ж люди, чи звірі якісь?

Ярема іде далі. Йому назустріч їде автомобіль з військовими. Чоловіки звертають увагу на незвичний одяг і вигляд Яреми Галайди.

Військові: Слава Україні, чоловіче! Виглядаєш якось дивно. Немов з інших часів.

Ярема: Доброго здоров’я, хлопці! Я дійсно з далекого минулого завітав до вас, і такий жах охопив мене від побаченого. Я так розумію, що це ви, ті, хто нищить клятого ворога на цій землі. Так тримати, молодці! Пам’ятайте слова великого Кобзаря:

«…..вставайте,

Кайдани порвіте.

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте»

Військові: Золоті слова, чоловіче. Пам’ятаймо настанову Шевченка:

 

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Слова за сценою: Ярема пішов далі. Невидима сила перекинула Галайду містами України. Він бачив жахливі руїни Маріуполя, Херсона. Чув страшенні вибухи на Донеччині. До болі вражали страшні трагедії Києва, Бучі.  Йому боліла душа за Харків, Львів. Жах огортав, коли бачив, як страждає Запоріжжя, козацьке місто.  Зупинився Ярема на Тарасовій горі у Каневі. Подивився вдалечінь і промовив:

Ярема:

«Україно, Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько!»

-         Скільки ж довелося тобі пережити, рідний український народе. Та ти не здаєшся, тримаєшся. Бо ви ж всі козацького роду. Вистоїте, переборете. І я вірю, що колись завітаю до вас і побачу мир на рідній землі.

« І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі»

Ведучий 1 Шевченкова поезія давно стала найважливішим і

нетлінним складником духовного єства українського

народу. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те,

чим живуть, у чому черпають сили й надії. У глибини

майбутніх слав, Шевченкові непохитні заповіти синам

рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть, Любіть її...

 

Ведучий 1. «Незлим тихим словом згадуємо ми свого Кобзаря, який

залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми???

Учень. Залишим у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

І геній Шевченка, як нації крила.

Учень А ще Шевченкові дуже хотілося, щоб ми його просто пам΄ятали:

 

І мене в сім΄ї великій,

В сім΄ї вольній, новій,

Не забудьте пом΄янути

Незлим тихим словом.

1 учень: Шевченко вірив в нашу Україну,

У нашу мужність та незламність на віки.

Був завжди вірним своїй рідній Батьківщині,

Він є герой на довгії роки.

2 учень: Він знав, що наш народ не подолати,

Триматись будемо, як заповів Тарас.

Не мають права волю в нас забрати!

Ми «Кобзаря» згадаємо не раз.

Ведуча Все йде, все минає… Та залишається в пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.

Ведуча Минуло багато років від Дня народження Шевченка, славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

Ведуча Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка, ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.

Ведучий І дорослі і діти вшановують геніального українського поета, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.

Учень  Поховали ... Тихесенько Україна плаче.

Поховали дух великий

І серце гаряче

Поховала, наша мати

Найкращого Сина –

«Вічну пам’ять» заспівала

Уся Україна!

 

Звучить пісня «Заповіт