Виховна година "Урок гарної поведінки"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча.

Добрий день вам, любі діти!

Вам цікаво тут сидіти?

Якщо так, то починаєм.

Андрій тему розкриває... (Андрій спить).

Якщо так, то починаєм!!!

Ой, Андрію, годі спати,

Треба ранок починати.

Ведучий.

Ой-ой-ой, матусю!

Я ще сплю і не проснуся.

Не будіть, я додивлюся

Дивний сон-мультиплікат.

А на ранок, люба нене,

Ви сходіть самі, без мене.

Ведуча.

Та прокинься, я не мама.

Нагадайся, я — Мар'яна.

Ой, Андрію, ти не гайся,

Поскоріше одягайся.

Та дивися, не вдягни

Через голову штани.

Ведучий.

Напридумали штанів,

Та сорочок, та вдяганок.

Мучся, мучся цілий ранок.

Мов не може чоловік

Одягнутись раз на рік.

А хто придумав мити вуха?

Та ще й треба старших слухать.

Щоб було їм чисто, скоро.

Я ж вмивався... позавчора.

Он ведмідь всю зиму сплюх,

Не вмивався і не спух.

Ведуча.

Досить, досить вже бурчати,

Треба ранок починати.

Ведучий.

Діти, а скажіть мені,

Добре я робив, чи ні?

Ведуча.

Тож ми будем говорити,

Що і як нам слід робити.

І про поведінку нашу.

Ведучий.

І про те, як їсти кашу.

Ведуча.

Знову, ви скажіть мені,

Гарна поведінка це, чи ні?

Ведучий.

А у школі є в нас клас,

З поведінкою гаразд,

На уроці всі кричать,

Б'ються, бігають, гримлять.

Зустрічайте, в гостях в нас

Цей «крутий» __ клас.

(Грає музика, діти виходять на сцену. Пісня «Навіть неприємність не засмутить нас»).

Ведучий. Добрий день, __ клас.

1-й учень.

Ми вітаємо всіх вас.

І про себе вам розкажем,

Як поводимось, покажем.

А ви скажете в кінці,

Може, ми всі молодці?

А може, все погано дуже

І ви осудите нас, друзі?

 Вчитель.

Отже, ранок, школа, клас.

Дзвоник всіх збере тут враз.

Та поки дзвоник не дзвенів,

Приходять з дому школярі.

 (Двоє учасників заходять у клас, один з них тримається за щоку).

 2-й учень.

Вчора так боліли зуби,

Всю ніч безупинно.

З того болю, мов скажений,

Дерся я на стіну.

3-й учень.

Коли ти й цієї ночі

Лізтимеш на стіну,

Щоб полегшало то^і,

Принеси... драбину.

(Учні сідають за парту. Заходить учениця)

Учениця.

Модна зачіска у мене.

Дивна зачіска нова:

Геть начесане волосся

На всі боки піднялося,

Мов копиця, голова!

Я у класі йду до парти,

А навколо смішки-жарти.

2-й учень. Звідки зачіски нові?

4-й учень.

Це, мабуть, від того вітру,

Що у неї в голові!

5-й учень.

Я розбив сьогодні вазу,

З'їв цукерки всі одразу.

На стілець намазав клею,

Кицьку за хвоста приклеїв.

Я насипав солі в цукор

І м'ячем об стіни стукав.

Ще й роздер нові штанці,

В люстру кидав камінці,

Вліз у мамину шухляду,

Відкусив шматок помади,

Скрізь розлив одеколон,

Розкрутив магнітофон.

Ну (грізно дивиться на зал),

Тепер скажіть мені,

Добре я зробив чи ні?

Я б Вам зараз показав!

Вчитель.

Тут і дзвоник пролунав.

Добрий ранок, любі діти.

(Один учень сидить).

Ах, не хороше сидіти.

Привітаємо гостей

Усі хором «Добрий день!».

 (Починає грати тиха музика. Учень мріє вголос).

 6-й учень.

Як же добре вчителям:

Дають накази тут і там.

Самі не люблять працювати,

Та вміють інших заставляти.

Якби учителем я став!

О. тоді б їм жару дав.

(Голосна музика. Бажання здійснюється, учень вдягає окуляри, поправляє піджак).

Добрий ранок, любі діти. (Вчитель сидить).

Ах, не хороше сидіти.

Привітаємо гостей

Усі хором «Добрий день!». А тепер усі сідайте. Книги ваші розкривайте. Що удома ви учили? А прислів'я повторили?

 Учениця (прізвище вчителя).

Вчитель.

Що? Коли? Де? Як? Ви нам це не задавали. Друзі, правда ж ми не знали? А надворі ж не зима, Часу вчитися нема. У суботу грала в м'яч, У неділю грала в квач. Телевізор задивилась. От тому і запізнилась. А давайте в вихідні Ми навчанню скажем — ні!

Всі. Ні! Ні! Ні! Ні!

 6-й учень.

Тихо! Тихо! Не кричіть! Тихо, діти! Помовчіть!

Коломийки

• Якби добре було жити

Без цього навчання.

Замість того, щоби гратись –

Пишемо завдання.

Може, краще одружитись

На якійсь царівні?

І не треба зовсім вчитись,

І кишені повні!

 

• Добре, будемо у школу

Іноді ходити.

Тут так весело скакати,

Стіни розфарбити.

Подражнити всіх дівчаток,

В класі насмітити.

А тоді усе на друга

Взяти і звалити.

 

• Треба вчитись, любі друзі,

Станемо учені.

Будем мати досить грошей -

Здуються кишені.

Шкода нам тих, що царівну

Візьмуть за дружину,

Бо ота царівна хитра

Сяде їм на шию.

 

• В школу треба, наші друзі,

Кожен день ходити.

Якщо дуже так скакати,

Можна ніс розбити.

За дівчаток заступатись,

В класі не смітити,

І тоді з тобою зразу

Стануть всі дружити.

6-й учень.

Ну, вже роти на замок.

Ми продовжуєм урок! (Витирає чоло хусточкою).

Дзвенить дзвінок.

Поки учні надворі,

Треба відпочить мені. (Розвалюється на стільці).

Вчитель.

Ну, а зараз гра.

Згодні, дітвора?

Хто себе впізнає,

Руку піднімає.

(Учні розказують вірші).

• Цілий день не замовкає

Все про всіх довкола знає.

Набридає всім, як муха,

Учениця-балакуха.

• Був би хлопчик молодець,

Якби був не брехунець.

Його в школі посварили —

Він сказав, що похвалили.

Поламав шкільну лінійку, —

А звалив це на Андрійка.

З'їв варення повну банку —

Звинуватив в тім Оксанку.

Всіх він дурить прямо в очі.

Гратись з ним ніхто не хоче.

• Я розбив учора вазу.

Налякався дуже зразу.

На котика хотів звалить,

Та передумав я умить.

Хоч як я сильно налякався,

Пішов до мами і признався.

Умієш речі ти ламати,

Умій за це відповідати!

• Вранці йшла маленька Зіна

Хліб купити в магазині,

Сіль, цибулю, часничок,

Ще й зелений кабачок,

І желе на холодець.

Зіна в мами молодець!

• Лялька Барбі є в Марини,

Є коляска, є машинки,

Олівці, червоний м'ячик,

Що завжди так гарно скаче.

Тільки подружок нема:

Все, що у Маринки є,

Вона нікому не дає!

• Завжди мокрі в неї очі.

Плаче, коли спать не хоче,

Коли треба підніматись,

В школу скоренько збиратись.

Плаче: «Я не хочу їсти;

Біля Насті хочу сісти...

Я боюся павука-а-а». ^!

А ти, часом, не така?

 Вчитель. А зараз всі разом перевіримо, чи вмієте ви вітатися. Вам потрібно відповідати так або ні.

Як знайомого зустрінеш

Руки швидше у кишені

Та засунь по самі лікті,

Голову донизу... (Ні)

Якщо друг твій привітався,

Можеш щось пробелькотіти

Нетактовне й непривітне —

На зразок «ди-ри-ди-ди». (Ні)

Як товариша побачиш,

Що попереду іде,

То тихенько підкралися

І йому на вухо крикни:

«Як здоров'я?», «Як живеш?».

Побіліє він, мов крейда,

Очі зробляться скляні.

Буде довго він мовчати.

«Гарно ти зробив чи ні?». (Ні)

Як учителя побачиш,

Усміхнись йому привітно,

Праву руку, а не ліву

Простягни йому.

От здивується учитель,

Ще й похвалить він тебе. (Так)

Умощусь я на дивані,

Місце тут нагрію.

Зайдуть старші — привітатись

Сидячи зумію.

А навіщо підніматись?

Клопоти сусідам.

Та й ноги болітимуть,

Як в старого діда. (Ні)

Привітаннями дорослі

Дітей допікають.

Тож нам краще відповісти:

«Я вас не знаю!». (Ні)

Як побачиш свого друга

У шкільній їдальні,

Кричи, ніби в лісі,

Слова привітальні. (Ні)

 Вчитель.

Ой, які хороші діти.

Вміють лиш добро робити.

1-й учень.

Ха-ха-ха, хороші діти.

Вміють лиш добро робити! (Стає серйозний).

Всі тут правильно говорять,

Але що насправді роблять!

Одні ходять, як німі,

Ну, а інші — то вітаються, то ні

Говорити всяк мастак.

То чому усе це так?

 7-й учень.

Я відповідь вам дам,

Бо зрозумів це сам.

Людям легко говорити,

На словах усе робити.

Можна так героєм стати,

Зразу всім допомагати.

А як прийдеться насправді

Це усе зробити,

Навіть важко нам стає

Кицьку покормити. Учениця.

Я висновок такий зробила

Менше слів, а більше діла!

(Всі повторюють. «Пісня про друга». Дзвенить дзвінок на 2-й урок).

 6-й учень.

Ну, тепер усі сідайте,

Більше вже не розмовляйте!

7-й учень.

Не можна тут сказати й слова.

Як цікаво, як чудово! (Учні розмовляють).

6-й учень.

Бідні-бідні вчителі.

Так погано щось мені.

Щось і серце закололо.

Дайте, дайте валідолу!

1-й учень (до учениці).

 Ти дурна!

Учениця.

Ти дурень сам!

 1-й учень. Ну, тобі я зараз дам!

 Ведуча (голосно).

Так кричали діти,

Що зайнявся вітер.

Сонечко злякалось,

В хмарку заховалось!

І пожовкла вся трава,

Бо отруйні ті слова.

Геть побігло літо,

На дітей сердите.

Листя враз попадало.

Випав сніг — зима настала.

(Гучна музика, яка є початком новин)

 Ведуча новин.

Невідкладний випуск новин.

Від мами відмовився син.

Про це розповість нам журналіст.

Сценка.

Мама старенька.

Сусідоньки мої, їду до сина.

Єдина, кохана, добра дитина.

Великий учений, у місті живе.

Не може й дізнатись, як мати живе.

От їду до нього і везу гостинці —

Яблука, груші, смачні паляниці.

Синочку мій любий, прийшла я до тебе.

Син.

Мамо, це ви? І що вам тут треба?

У мене роботи багато-багато.

Ну, добре, ми підемо зараз гуляти.

(І треба ж їй було приїхати з дому.

Ще хтось побачить — от буде сорому).

 Ви, мамо, на лавочці тут посидіть,

А я зараз прийду, ви підождіть.

Ведуча новин.

Вже вечір настав, зірки засвітились.

А мама всім каже: «Я загубилась».

Не вірить старенька, що рідна дитина

Людяність й душу свою загубила,

Залишив назавжди у місті чужому.

У чому ж побачив син сором? У чому?

Синове серце чому зачерствіло?

Ведуча. Учні затихли і все зрозуміли.

 (Пісня «Все із доброго чи злого...»).

9-й учень.

Подумавши добре,

Ми все зрозуміли.

Від вчинків поганих

Серце черствіє.

Учениця.

Коли ми так просто,

А не за гроші,

Почнемо робити вчинки хороші,

Все усміхнеться довкола, заграє.

І серце у грудях у нас заспіває.

(Пісня на мелодію із мультфільми «Бременські музики»).

Кращої не знайдеш ти ніколи

На всім світі від цієї школи.

Найкращих друзів просто не буває,

Кожен друг тобі допомагає.

Клас для нас — галявина квітуча,

Де лиш сонце і немає тучі.

Вчителі, як пташечки співають,

Ума-розума всіх нас навчають.

А у школі всі нас дуже люблять,

Добре слово скажуть, приголублять.

Вчительки нам, наче рідні мами.

Наше щастя бути школярами.