виховна година "Земля моя, земля моїх батьків"

Сценарій виховної години

на тему:

«Земля моя – земля моїх батьків»

Мета  виховної години є збереження рідного краю, батьківської хати, берегти батьківщину, пам’ятати батьків, рідних своїх.

Обладнання: обереги, кетяги калини, жита, рушники

Ведучий.

Рідний край, рідна земля!

Батьківщина, Україна…..Які це не прості і разом з тим прекрасні слова.

      Доброго дня дорогі друзі ! Україна – це рідне село, смерекова хата, мамина пісня, дідусева й бабусина казка, казкова криниця – усе це наша родовідна пам’ять, наші непересічні символи, наші обереги. Тому, кожному з нас треба все життя берегти пам’ять про свій рід: батьків, дідусів, бабусь, адже це все наш рідний край, а, ми - всі  велика родина.      

Пісня: «Заспіваєм Родино» (танець)

Ведуча.

Україна! Краса хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це історія мужнього народу, що  віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу обеліски, могили й пам’ятники та прекрасна народна пісня. Тому найдорожче у нашому серці, найсвятіше почуття – любов до неньки України.

Ведучий: А скажи мені, Оксано, ти знаєш про що сьогодні мріють наші українці?

Ведуча: Мабуть про країни, які живуть в мирі, про землю без погонів, солдатських чобіт, про очі, які ніколи не будуть переповнені болем та сльозами….

Ведучий: А ще  про дітей, які сплять спокійно, про свіжий хліб  - символ добра і миру, про гаї, де гуляють закохані пари, про нескінчений політ до зірок…

Учень. Це для тебе сонце сяє

             І сади на обрії цвітуть.

             Україна – матінка благає:

             Рідне слово, сину не забудь!

 

             Вірю я, що пронесуться зливи,

             Прилетять додому журавлі,

             Ще засяє той вінок щасливий

             Україно, на твоїм чолі!

                                                          А. Наталушко

 

Учень. Земле Шевченкова,

             Земле Франкова,

             Нива, засипана щастям – добром,

             Вічна твоя соловейкова мова,

            Вічна розмова Дністра із Дніпром.

 

            Благословен той день і час,

            Коли послалась килимами

            Земля, яку сходив Тарас

            Малими босими ногами,

            Земля, яку скропив колись Тарас

            Дрібними росами – сльозами.

                                                                    М. Рильський

 

Учень.  Ти мене з дитинства підіймала.

             Хліб дала і пісню солов’я.

             Відвела доріг мені не мало,

             Земле, зореносице моя !

                                                          А. Малишко

 

Учень. Ти, земле наша, рідная, святая!

             Ти, Батьківщино, люба, золота!

             Це знову напад? З ворогом двобій?

             Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій!

                                                          П. Тичина

 

Учень. Якщо ти син своєї Батьківщини,         

             Не виставляй любові, як плакат.

             Засій добром хоч клаптичок єдиний –

             Вона тобі відплатить у стократ.

                                                          О. Богачук

 

Учень. Як тебе на голос не впізнати,

             Серце, і життя моє, і кров.

             Найсвятіше слово наше – мати,

             Рідна земле, сонячна любов!

 

Ведуча: Рідний край! Кожна людина з великою любов’ю і душевним репетом згадує, те місце де народилася, де минуло її дитинство.

 

Ведучий: А ще він починається із маминої колискової пісні, із маминої вишитої сорочки – на щастя, на долю.

 

Ведуча: Музика та слова Наталії Май «Мамина сорочка»

 

Звучить пісня  «Мамина сорочка»

 

 

Учень. Любіть Україну у сні й наяву,

             Вишневу свою Україну,

             Красу її вічно живу і нову

             І мову її солов’їну!

 

Ведучий: «Умійте берегти!» - наголошував Олесь Гончар. Це стало сьогодні постійним велінням часу. Оберігайте життя в усіх його виявах, у природній мудрості і гармонійності. Бережіть свою неньку Україну, свою одвічну колискову й мир на землі. Бережіть північні ріки, ліси й повітря, красу трав і мову нашу, кожний сплеск духовності, кожне зернятко вселюдського досвіду.

Земле наша мила! Знайди у собі сили, прости ти нас, усі наші гріхи.

Зцілися, земле! І живи для всіх прийдешніх поколінь.

О праведний Боже! Від біди захисти, до віку нам, земле лишайся священна.

                                                                                             С. Тихолоз

 

Учень.

«Земле наша доле»

Ти в м’язи мені вливала свою животворну міць.

Ти хлібом мене годувала і спрагу мою тамувала живою водою з криниць.

На грудях своїх носила, давала мені тепло.

О, земле моя! О, сило! Пісень моїх джерело!

Зростав я і підіймався, вперто йшов по тобі.

Гарячий ранок займався, плив на поля голубі.

Цвітіння садів палала, ти силу мені даєш.

Ти всіх нас учила жити, боротися і рости.

То як же тебе не любити, з тобою не розцвісти!

Ти пристрасть не гасила, спраглива й осяйна.

О земле моя!О, сило! О, рідна сторона!

                                                         П. Дорошенко

 

Учень. Безмежний лан, іди хоч десять діб, хоч перейди усе шовкове літо,

             Пшениця скрізь, ячмінь, вусате жито, наш трудовий дорогоцінний хліб.

             Ми віковічний сон цілинних скиб порушили, покликали їх жити

             Зерно добірне, силою налите, в ріллю поклали, загорнули в глиб.

             Свою живучу силу ніжні зерна помножили на силу чорнозему.

 

                                                                                            П. Дорошенко

          

Учень. За виднокруг пливе прилив пшениць.

             Тримати колос важко гнутим стеблам

             Ти чуєш  - пахне хлібом свіжим, теплим

             Твоя у ньому сила, наша міць.

 

Ведуча: Земля – годувальниця. В цих словах споконвічна любов народу до землі, передавалась від сина до батька. Він поділяє з нею радість і горе, він живе і працює на ній, співає пісні, складає вірші. Дбайливо держить землю в своїх руках, віддає їй силу, розум, частину душі і серця. І за це все вона віддячує йому і дарує соковитий корм його стадам, прохолодну тінь його дому, солодкий пиріг для його столу. Отже, сила, краса і вічність кожного із нас починається на землі.

 

Звучить пісня «Батьківське жито»

 

Ведучий: Ні, як же можна не любити і рідну землю рідну, і народ,

                 І гір карпатських доломіти, і чистоту дніпровських вод.

                 Як ти не сповнишся любов’ю, коли в найдальшому селі

                 Хтось привітається з тобою, найкращим словом на землі,

                 Де б ти не був – і землі дивні, і люди, і щаслива путь

                 Та всі шляхи твої нерівні на землю рідну приведуть

                 Її садів - найкращі квіти, її полів туге зерно

                 Ні,  як же можна не любити батьків безсмертні заповіти

                 Все, що народом нам дано!

 

Ведуча: Наш дім – Земля! Земля лиш мізерна пилинка миротворення, одна із маленьких планет сонячної системи – третя від сонця планета.

 

Звучить пісня «Земля»

 

Учень. Батьківщини рідної сади

             Нахилились цвітом до води

             Кожна гілка – в сонці, у теплі,

             Щедро пахне сонцями землі.

             Батьківщини рідної поля

             Нас чекають квітами здаля,

             Кожна стежка кличе в дивосвіт,

             Де на росах наш дитячий слід.

             Батьківщини рідної гаї

             Кличуть серце в затишки свої.

             Спинись на хвилину і слухай солов’я

             Відчуй, що це твоя земля.

 

Ведучий: З тих пір, як існує людина, Земля була її матір’ю і годувальницею. Зелений світ – це той світ, серед якого і завдяки якому живе людина на землі.

 

Ведуча: Сьогодні рідна земля благає у нас у порятунку за ради нас самих, заради збереження, розвитку всепланетного життя. Україна – праматінка орачів, земля хліборобів – один з прадавніх центрів світового рільництва. Земля нашого народу була в особливій повазі. Люди вірили з давніх – давен, що вона всюди і в усьому допомагає, бо є могутня і все переможна. Її називали «Свята земле, годувальнице наша». Вірити в землю – це бути такою як вона.

 

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця,  де родилися, завжди святі,

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

Звучить пісня «Ой Україно, ти, ясна зоря»

 

Учень. Рости і квітуй ти садами,

            Гордись ти своїми ділами

            І слався трудом і піснями,

           Земле ти рідна моя!

           Чи є ще більше щастя на землі,

           Як сіяти  хліб, виплескувати достаток?

           В нім сила нездоланних трударів,

           І кращого життя сім’ї задаток.

 

Ведучий: Хліб і вишиваний рушник є тими оберегами, які боронять берегиню від злих сил (духів). Берегиня – це наша оселя, все, що в ній є. Найбільшою і найдорожчою. Оселею для мене, вірю, що і для вас, є земля, на якій ми живемо, наш рідний край. Мила серцю Україна.

 

Ведуча: Найвища клятва своєї землі: її цілують або з’їдають грудочку, щоб ствердити правоту. Земля – найбільша сила. Де любов,  там і тривога за власну землю. Вона виникає на обличчях частіше, ніж радість.

 

Учень. Один в нас біль, і спогади єдині

            Єдине слово понад виднокраєм,

            Вертаючись додому. Я щоднини

            Через вікно в дитинство заглядаю

            Про ту красу, що над світами лине,

            З бабусиних пригадую казок.

            У ній, мов жар, відсвічують жоржини

            І веснами буя рясний бузок.

            З дитинства діда я не пам’ятаю,

            Але його наука є в мені,

            Бо здавна заповів мені любов без краю

            До пісні, до калини, до землі.

                                                                   М. Сингаївський

 

Учень. Вірю – буде нам сонце світити,

             Буде хліб на ланах дозрівать,

             І щасливі наряднії діти

             Будуть пісню веселу співать.

             Ще зведуться величні будівлі,

             І садки біля них зацвітуть.

             Працьовиті, сумлінні та вмілі

             Нам на зміну нащадки прийдуть.

                                                                   М. Дранищев

 

 

 

 

Ведучий: Так давайте берегти нашу землю, прекрасну своїми швидкими ріками, задумливими віковими і молодими парками, безкрайніми полями, які щедро родять хліб і квіти. Тільки блакитний купол неба, свіже повітря, наповнене ароматом квітів, викликатимуть  у кожного із нас почуття бадьорості, наповнюватимуть життєвою снагою.

                                                               А.С. Лихачов «Рідна Земля»

 

 

Ведуча: Хочеться вірити, що кожен із нас пам’ятатиме ту стежину до отчого дому, до рідної землі, той батьківський поріг, мамину пісню, бабусину вишиванку, дідусеву казку, батьківську хату, бо все це  - наша родовідна, наша історія, часто й сумна, але в основі в своїй велична!

 

Ведучий: Творіть добро, добро плекайте, люди!

                  Садіть сади, нехай для внуків буде

                  В плодах частина вашого тепла

                  Ростіть дітей, хай не зболять їм наші з вами болі,

                  Творіть добро для тих, хто поруч йде до долі.

 

Ведуча:    Хай прекрасним цвітом шлях життя рясніє.

                  Справджуються завжди заповітні мрії.

                  Хай палають в серці почуття високі,

                  А доля всім дарує почуття високі.

 

Ведучий: Живи, моя державо Україно!

                  Нехай зоріє небо над тобою,

                  Хай хвилею сріблясто – голубою

                  Вода Дніпра до серця твого лине.