Відділ освіти, молоді та спорту

виконавчого комітету Полонської міської ради

об’єднаної територіальної громади

Великокаленицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

«Зимові свята

та розваги»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лобай Галина Адамівна,

класний керівник 9 класу

Великокаленицької ЗОШ І ІІІ ступенів

 

 

 

Великі Каленичі

2018 рік

 

 

Лобай Г. А. – «Зимові свята та розваги». Виховні заходи, с. Великі Каленичі, 2018. – 40 с.

 

 

 

У посібнику представлені матеріали з досвіду роботи класного керівника 9 класу Великокаленицької ЗОШ І- ІІІ ступенів щодо питань виховної роботи.

Даний посібник містить розробки виховних заходів:

•                  Вечорниці в Катерини;
•                  Андріївські вечорниці;
•                  Свято Миколая у родині.

Мета посібника – допомогти класним керівникам урізноманітнити і збагатити власну педагогічну діяльність, відродити українські традиції, формувати і розвивати гармонійних, інтелектуально і духовно багатих особистостей.

Запропоновані розробки виховних заходів допоможуть класним керівникам швидко, без зайвого клопоту підготувати і провести змістовну і цікаву годину спілкування.

Рекомендовано класним керівникам 5-11 класів для використання у роботі з учнівською молоддю.

 

 

 

Рецензенти:

Шостак А. В. – заступник директора з навчально-виховної роботи Великокаленицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Філіпенко Л. П. – педагог-організатор Великокаленицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до використання на засіданні педагогічної ради Великокаленицької ЗОШ І-ІІІ ступенів (протокол №1 від 03.01.2018р.)

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………..……..4

ВЕЧОРНИЦІ В КАТЕРИНИ…………………………………………………5

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ………………………………………………..16

СВЯТО МИКОЛАЯ У РОДИНІ…………………………………………….29

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………...…………40
ПЕРЕДМОВА

Година спілкування, звичайно ж, не урок. Але їй визначають місце в учбовому розкладі, щоб зробити обов’язковою щотижневу зустріч класного керівника зі своїм класом. Це той самий чудовий час спілкування педагога з дітьми, коли можна говорити про найцікавіше або найважливіше. Це той самий час, коли кожна зустріч стає довгожданою.

Допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, вказати їй шлях до самовдосконалення – основне завдання кожного класного керівника.

Класний керівник повинен формувати в учнів високі моральні якості, засновані на споконвічних духовних цінностях добра та краси, виховувати в дітях гуманістичну орієнтацію, демократичну культуру спілкування.

Виховання не терпить примусу і тиску. Лише можливість вільного вибору, демократична, радісна атмосфера забезпечують становлення людини й громадянина, а інтелектуальна та емоційна насиченість життя школярів допомагає кожному з них визначитись у майбутньому.

Досвідчені вчителі добре знають, що зазвичай виховує дитину не стільки сам захід, скільки підготування до нього. Саме тому вчителю доцільно якомога частіше залучати до проведення годин спілкування школярів. Розучуючи репліки, тематичні вірші, пісні, танці, учень мимоволі переймається темою заходу, усвідомлює її важливість.

Сподіваюсь, що робота з цим посібником допоможе класним керівникам організувати цікаві та змістовні виховні заходи.

Виховний захід

«Вечорниці в Катерини»

Тема. Вечорниці в Катерини.

Мета. Поглибити знання учнів про зимові календарні свята; познайомити їх зі звичаями свята Катерини, відроджувати календарно-обрядові звичаї нашого народу; виховувати любов і повагу до народних звичаїв і традицій; почуття патріотизму.

Обладнання. Інтер’єр української хати, вишиті рушники, хлібина, вареники, горіхи, яблука, горщик з кашею, інвентар для ігор.

Хід виховного заходу

   На сцені прикріплено образ Великомучениці Катерини.

Вступне слово вчителя

Уявімо собі українське село минулого століття погожого зимового вечора. Лежать сніги, визвіздилося чисте небо, нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут, то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських хатах.

Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків – то молодь збирається на вечорниці. За невелику плату дівчата наймали хату у вдовиці на краю села, туди кожного вечора вони і збиралися на вечорниці.

На вечорницях весело – можна погомоніти, почути різні новини, страшні чи смішні бувальщини і казки, поспівати, загадати загадки, а часто й поворожити. Не кожен може стати учасником вечорниць – треба досягти певного віку і, головне, чимось уміти похвалитися. Особливо це стосується хлопців. Не вмієш співати, потанцювати, щось дотепне розповісти – неодмінно засміють, а можуть ще й набити і прогнати.

За порядком стежить “береза” – найбільш шанований парубок. Це він – розпорядник вечорниць, і його слово – закон. У дівчат на вечорницях також є своя розпорядниця – “отаманка”, яку найбільш поважають і слухають.

День великомучениці Катерини є святом дівочої долі. Напередодні цього свята колись парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. В сам же день свят, 7-го грудня, дівки ворожать і закликають долю.

Ранком, до схід сонця дівчина йде у садок та зрізує гілочку вишні. Ставить у воду і чекає свята Меланки. Якщо вишня розів’ється та зацвіте – добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде, а засохне гілочка без цвіту – негаразд, кепська ознака.

Інсценізація

Катря. І коли-то каша звариться? Скоро дівчата прийдуть.

Мати. Ти вже краще пильнуй, щоб не пригоріла. А то будуть нині Катерини, що хлопці засміють.

Катря. Не засміють! (Іде до дзеркала) Мамо, чуєте, мамо, може б ви мене чарувати навчили?

Мати. Що ти сказала? Ти при своєму розумі, дівко? Хіба твоя мати відьма чи чарівниця яка? Бач, що вигадала!

Перший раз на Катерини межи люди виходить, а вимоги ж які!

Катря. Ну чого ж ви, мамо, так розкричалися! Чарували ж раніше дівчата хлопців! Хіба я не правду кажу, бабуню?

Бабуня. Було, колись, доню, було… Було колись так: як дівчина мала вже шити сорочку на весілля своєму молодому, то ворожила на червоних нитках, щоб її милий ніколи не зрадив.

Катря. От собі б так? А що, нитки мають бути червоні?

Бабуня. До любові найбільше червоні пасують. (до матері звертається)

Бач вже забула, як сама на вечорниці просилася. Тебе ніхто силою не міг втримати!

Катря. Отак, мамо, самі ходили, а я не маю права!

(Входить батько.)

Батько. Ну й пахне в хаті! Що варите, господиньки?

Мати. Та тож Катря нині перший раз йде межи люди, кашу рихтує.

Батько. А то як! Що, пора хіба вже! Дитина ж! І прясти нема в нас що!

Катря. Вишивати буду. Ось нитки, ось полотно. Як господарку запорати, то вже велика, а як на вулицю – то мала. Така ваша правда!

Мати. Пилипе, ти теж збирайся, до тітки Марії підемо. Нині ж Пилипа і Катерини. А ти дочку ховаєш!

Батько. Та йди вже, йди. Тільки сорому не нароби мені на все село.

Катря. От добре як! (Цілує батька)

(Заходять дівчата.)

•     Слава Ісусу Христу!

Батько. Слава навіки! Заходьте, дівчата, сідайте в хаті, аби старости сідали.

Катря. Бабуню, ану ходіть-но сюди, ближче до нас. Дівчата, бабуся чарувати вміють.

Дівчата. Та ну, навчіть нас!

Бабуня. Ой, дівчата, що вам стару слухать! Ну, та добре вже! Було колись так…

Як зацвіте півонія чи рожа, то її стережуть, щоб ніхто не зірвав і дівочу долю не вкрав. Мати цю першу квітку зриває і миє нею дочці коси, щоб мала добру долю. Дівчата в любистку, чебреці голову мили, щоб хлопці любили. З першого хліба дівчині все цілушку давали, аби хлопці цілували. Після Спаса дівчина яблуко за пазуху ховала, а потім хлопця пригощала, бо яблуко те також до любові.

Батько. Дівчата! Такі молоді та гарні, вас і без чарів хлопці полюблять!

(Входить дід.)

Дід. Слава Ісусу Христу! Чув я, Катря збирається нині на вечорниці перший раз. Піду, думаю, й собі з дівчатами, от молодість повернеться. Ото як бачу гарну молодицю, все думаю: ”Господи, забрав здоров’я – забери й мене”.

Бабуня. Та, Миколо, думай, що кажеш! Не вернеться твоє, не вигадуй.

Дід. А було колись… Прийшов ввечері до воза, де моя Ганька спала, підкрадаючись, а хтось як вхопить мене за обшивку, та патиком, патиком! Ото було! А то ж не Ганька, а її тато були! Вони замість неї на возі спали, а я де то знав!

Отак минулись мої гульки.

Щось добреньке з’їсти хочу, тільки що – не знаю сам.

Бабуня. Голови б ти не морочив, що зварила – те й подам.

Дід. Вареники, борщ і каша, – в животі від них бурчить!

Бабуня. Вередливий став ти, діду, що тобі іще зварить?

Дід. Знаю, бабо, ти не сердься, – я, мабуть би з’їв оце… Коровай із борошенця, а туди ще вбить яйце.

Бабуня. От же, клятий! Хоч бери тікай із хати, будь по-твоєму – спечу!

Дід. Ти готуй, стара, швиденько, повечеряєм гарненько. Баба в мене – молодець!

Але гріх самому їсти цей рум’яненький хлібець! Пам’ятаєш, моя люба, як були ми молоді, напечем бувало хліба – повна хата молоді.

Бабуня. Танці, співи, сміх до ночі… Вечорниці… А тепер?

(Підходять хлопці.)

1-й хлопець. Передай канат через 20 хат.

2-й хлопець. На чию?

3-й хлопець. На Пилипову Катрю. Дівці скільки літ, а її на вулицю не пускають, на печі тримають, з ложки годують, з миски напувають.

Батько. От я вам зараз дам, холерники! То хто не пускає! Я! Ось дивіться! (Хреститься) Благословляю тебе, дочко, на твоє дівування будь до людей привітна і до роботи не лінива.

Катря. Дякую, вам, рідненькі!

(Цілує всіх, бере горщик із кашею та йде.)

(“Пісня про Гриця”.)

Хлопець. Катре, кашу не забула?

Дівчина. Ну, які хитрі, кашу їм давай! Ви хутше загадки відгадайте. Подивимося, чого ви варті: “В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося”.

1-й хлопець. Подумаєш ну й загадка! Стіл – його скатертиною вкривають.

Дівчина. Тоді ще одна буде: “З землі робився, на кружелі вертівся, на огні пікся, на базарі бував, людей годував, як упав, так пропав, ніхто й не поховав”.

2-й хлопець. Ото, хлопці, я знаю, це горщик, що його Катря принесла. Катре, а пригощати будеш?

3-й хлопець. Годі вже вам балакати, чуєте спів веселий? Через ваші балачки та й на перші Катрині вечорниці спізнимося.

Катря. Чекайте, чекайте. Послухайте! Бабуня мені розповідала: нині такий звичай: що лишилося добре від вечері, завтра вже їсти не можна, ані м’ясного, ні масного – нічого. Ото все зберіть і бідним людям занесіть, одиноким. За нинішнім звичаєм до батьків приходять вечеряти дочки з зятями, які недавно побралися. З нинішнього дня жінки починають прясти полотно.

Дівчата. Ще з вечора, як тільки дівчата зійдуться до хати ворожити, першим ділом вони печуть балабушки. Воду на балабушки дівчата носять з криниці не відром і не глечиком, а … ротом. Носять так, щоб хлопці не розсмішили…

(Хлопець переодягнений у виверного кожуха, починає мекати і вихилясом ходити, другий удає із себе цигана…)

Галя. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати, бо вже час вечорниці всім нам починати. Ось наліпим вареників біленьких, смачненьких. Та й запросим до нас в гості хлопчаків гарненьких. Щоб разом з нами дружно працювали, наші вечорниці піснею стрічали.

(Пісня “Зеленеє жито, зелене…”)

Вечорниці

Ой зелене жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Хлопці й дівчата. Добрий вечір в вашій хаті!

Господиня. Добрий вечір гості дорогі!

1-а дівчина. Дуже гарна в вас світлиця, чиста, як вода в криниці!

2-а дівчина. Чи можна до вас на вечорниці?

Господиня. Просим, просим до світлиці. Йдіть до нас на вечорниці. Ви, дівчатка, сідайте, попрацюйте, поспівайте… (співають)

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

Ти водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

І в дорогу далеку тимене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

1-а дівчина. Дівчата , а хто знає, чому рушник так називається?

2-а дівчина. Може тому, що його руками вишивають? Рушник – це шматок тканини, яким витирають руки. Спочатку цей шматок тканини називався рушник, а потім його стали називати рушником.

Від сивої давнини і до наших днів, у радості і у горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.

Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей…

Ним витирають руки, з ним пораються біля печі, з ним доять корову.

3-я дівчина. А хочете, я вам розкажу про свою корсетку? Корсетка – одяг український, та корінь в слові цім латинський. Латинське корпус означає тіло. По світу слово полетіло, у Франції корсетом стало, на Україну завітало і, суфікс -к- собі діставши, залишилось жити тут на завжди.

4-а дівчина. А чом сорочку так назвали? Цю назву люди здавна знали. Учені, мудреці писали причину назви, та дарма: єдиних висновків нема. Коли вона з’явилась, звідки? Є думка, що сорочка – сітка, кольчуга, зв’язка чи мішок – багато різних є думок. Одні говорять: назва грецька, а інщі твердять: назва німецька. Із Русі назва ця прийшла, у скандинавів зажила, і опинилася в англійців, а потім – знов до українців, змінивши форму, повернулась, в нову одежу одягнулась.

5-а дівчина. Тітонько а покажіть-но свої рушники та сорочки, просим дуже. А який секрет, що ви так гарно вишиваєте?

Господиня. (Показує.) Дивись, ось... Я коли вишивала, то співала, ось і весь секрет, дівчатка.

(Пісня про сорочку.)

Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята одягали вінки. До віночка вплітали різноманітні квіти. В одному вінку їх могло бути до 12, і кожна щось символізувала.

Найпочесніше місце належало деревію. Хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому й вплели її люди у вінок як символ нескореності .

Листя дуба – символ сили, троянда – кохання. Біла лілія – символ чистоти і цноти, вважається квіткою діви Марії.

Волошка – це простота, ніжність; верес – самітність; польовий дзвоник – вдячність; лавр – успіх, слава; мальва – краса, холодність; півонія – довголіття; ромашка – мир, ніжність, кохання; тюльпан – відчайдушне кохання. А ось квіти яблуні й вишні – символ материнської любові, калина – символ краси та дівочої вроди, символ України. А любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного, бути щирими. А як померли, то відродилися любистком і васильками. Люди люблять їх за цілющі властивості. Тому у віночку це символ людської відданості. Ромашка у вінку – наймолодша за віком, її вплітають разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні, переплітають з батіжком хмелю – символом розуму і гнучкості. А цвіт маку долучають у віночок лише ті дівчатка, в чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. До того ж мак – це туга, печаль.

Плести віночок – то ціла наука. І сором був дівчині, в якої стрічки пов’язані недбало. Тут існували певні закони. Наприклад найпершу у віночку, посередині, в’яжуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Обабіч неї жовті стрічки – символ сонця; за ними світло-зелені – уособлення краси та молодості. Потім голубі, сині – символ води, неба (дають силу і здоров’я); далі жовтогарячу – символ хліба, фіолетову – мудрості, рожеву – символ достатку, врожаю. В’язали іноді й білу стрічечку, кінці якої були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, на правому місяць. Невишиту стрічку не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих. Люди вірили в силу стрічок. Стрічки – обереги волосся від чужих очей; відмірювалися вони по довжині коси і відрізалися трохи нижче, щоб її сховати.

Дівчатка носили віночок з 3 років. Перший плела мама, змочувала у росах, поки сонце зійде. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки й барвінок поліпшували зір, ромашка заспокоювала серце. Для семирічної дівчинки плели вінок із 7 квіточок. І вперше вплітали квіти яблуні. То цілий ритуал: батько торкався вінком голівки і промовляв: “Мати-яблуне, дядино моя...” – і просив у неї здоров’я і долі дитині.

Крім вікових віночків в Україні є і ритуальні, магічні. Вінок Спаса плетуть навесні, як заквітнуть яблуні. Додають ще й вишневі листочки. Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня). Плели купальський вінок із польових трав і квітів. Уночі дівчата опускали свої вінки на будь-яку текучу воду, якщо попливе, то дівчина цього року вийде заміж, якщо пристане до берега, то ще рік сидіти їй у дівках, але якщо вінок потонув, слід чекати нещастя...

Особливо важливі вінки – весільні. Їх плетіння супроводжувалося піснями. Під ці пісні виконувався обряд розплітання коси – прощання з дівоцтвом. На долівці стелили біле полотно, на якому ставили хлібну діжку, а зверху клали подушку. Молода сідала за неї і брат розплітав косу, після чого дівчата прикрашали голову нареченої весільним вінком. У давні часи ці дії виконувала мати.

Катря. Ми, тітонько, зараз хлопців наших чарувати будемо, щоб любили нас.

(Входять хлопці.)

Хлопець. Пустіть хоч трішки погрітися. О, Катря, сорочку маєш? Чи не мені вишивала?

Катря. Ой, у млині, на камені, кукіль не вродився, козак старий, як собака, досі не женився.

Хлопець. Нащо мені женитися, нащо жінку брати? Тепер сіно не вродило. Нічим годувати.

Господиня. Ось і господар прийшов.

Господар. О! В нас гості. А ми гостям завжди раді! Правда, жінко?

А ми от з кумом були на ярмарку. Та й купили яблуньку, а та яблунька садова, не що інше, як дівчина молода. Дівчинонька чепурненька біля хати стояла, свою долю виглядала. Та й нам, козакам, наморгала ще й легенду розказала.

Легенда про долю

У житті здебільшого буває так, що гарні жінки не завжди мають “добру” долю. Розповідають люди, що одного разу посварилися між собою дві жінки – гарна і негарна.

Негарна розсердилася і каже до гарної:

•     Хоч я і погана, зате моя доля хороша, а ти ось гарна, а зате твоя доля погана!

Умовилися вони перевірити. Зварила кожна своїй долі борщ і кашу, прийшли опівночі на перехресну дорогу. “Погана” перша вийшла наперед, розв’язала свої горщики, поклала чисту ложку і каже:

•     Доле, доле, йди до мене вечеряти!

За третім разом приходить панич, та такий же хороший, такий гарний, що надивитися на нього не можна. Спробував він страви, загорнув горщик у рушник і не знати де подівся... Погана жінка все забрала і каже до гарної:

•     Ну, тепер ти клич долю!

Гукнула вона раз, гукнула й другий, а за третім разом здійнялися вітер, буря. Коли глип – виходить доля гарної жінки: така ж погана! Обірвана, кудлата та ще й з хвостом. Виїла все з горщиків, поперевертала їх, побила і пішла собі геть.

Так виглядає доля жіноча.

Господиня. Годі вже вам! Час і ворожити. А ну хлопці, гайда на двір! Не місце вам тепер у хаті.

Дівчина. Мене бабуся вчила, що треба насипати в миску каші і йти на двір, кликати судженого на вечерю, бити ложками по долонях. Звідки пес гавкає туди заміж підете.

Катря. Півня принесуть, кинуть перед ним жменю зернят, поставлять дзеркальце, водичку й горнятко. Яким буде майбутній чоловік? Чи господарем, чи п’яницею, чи франтом?..

1-а дівина. Треба рахувати кілки у плоті (який же 9-ий – чи кривий, чи простий, чи горбатий).

2-а дівчина. Виливають віск у миску. І можна щось побачити...

3-я дівчина. Витягують з-під миски: ключі, перстень, стрічку...

4-а дівчина. З черевиками ворожать.

5-а дівчина. Питати зістрічного чоловіка, як його звати.

1-й хлопець. Пустіть нас, і ми хочемо поворожити.

2-й хлопець.

Скільки б не гуляли, а кінчати час...

Кращі побажання

Ви прийміть од нас.

І в вас, і в нас, хай буде, гаразд!

Щоб і ви і ми щасливі були.

І в вас, і в нас, хай буде, гаразд!

Щоб і ви і ми щасливі були.

3-й хлопець. А на прощання спробуйте з нами поворожити. Пригощайтеся пампушками – та не простими, а з побажаннями, бо ж сьогодні Катерини – кожен, кому яка доля випаде, будьте уважні, всередині сюрприз – часник на здоров’я, копійка – на багатство, перець – на силу...

 

Виховний захід

«Андріївські вечорниці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Андріївські вечорниці.

Мета. Поглибити знання учнів про зимові календарні свята; познайомити їх зі звичаями святкування Андріївських вечорниць, відроджувати календарно-обрядові звичаї нашого народу; виховувати любов і повагу до народних звичаїв і традицій; почуття патріотизму.

Обладнання. Інтер’єр української хати, вишиті рушники, хлібина, калита, вареники, горіхи, яблука, інвентар для ігор.

Хід виховного заходу

Діти в українських костюмах виконують танець під пісню «Ласкаво просимо», на рушнику ведучі виносять коровай.

 

В е д у ч и й . Добрий вечір, шановні гості. Щиро вітаємо вас на нашому святі.

 

Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

Добрий день вам, люди,

В нашій світлій хаті.

Як гостей найкращих,

Раді зустрічати.

 

Добрий вечір, любі гості,

Просимо до світлиці,

Будемо розпочинати

Наші вечорниці!

 

Українські вечорниці

Починаєм перший раз.

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас.

 

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?

 

Просим всіх на наше свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

 

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний-розвеселиться!

Співи, танці, небилиці-

Гарні будуть вечорниці!

 

В е д у ч и й . Узимку, коли завершувалися роботи, частішали дівочі та парубочі гуляння, розпочиналась пора вечорниць. Парубки та дівчата збирались у когось в хаті. Кожен брав із собою роботу. На вечорницях пряли, вишивали, чесали вовну, плели кошики. На вечорницях співали й танцювали, парубки залицялись до дівчат. А скільки тут можна було почути розповідей про чаклунів, відьом та русалок.

Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекає добра господиня.

 

В е д у ч и й . На околиці села, як мовить билина

Жила собі господиня, а звати її Галина.

Біля хати у саду діти гомоніли.

Розважалися малі, а старі раділи.

Вона вчила вишивати і пісень співати.

Ниточку до ниточки на сорочці клала.

Чорним і червоним долю вишивала.

А ще вона любила гостей зустрічати,

Варениками із сиром радо пригощати.

 

(В світлицю заходить господиня із дочкою )

 

Г о с п о д и н я . Добрий вечір, добрі люди.

Д о н ь к а . Доброго вам здоров’ячка.

Г о с п о д и н я . Будьмо знайомі: я - Галина, господиня вечорниць.

Д о н ь к а . А я її донька.

Г о с п о д и н я . Щось не йдуть дівчата на вечорниці. І надворі стемніло, а їх нема і нема. Ох, доню, а як я любила вечорниці, як дівчиною була. Як зачуєщ вечорниці, біжиш, аж тини тріщать. Співаєш, танцюєш було цілісінькую ніч. А тепер… Он скоро уже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починались. Де ж ці дівчата забарилися? Ні, що не кажіть, а світ перемінився… Куди все поділось?

Д о н ь к а . Мамо, мамо не кажіть такого. Прислухайтесь! Хуєте? Он уже дівчата йдуть. Зараз буде весело нам усім.

 

(Заходять дівчата, співаючи українську народну пісню «Несе Галя воду…»)

 

Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нас на Україні?

Добрий вечір, господине,

Славна молодице.

Чули, чули в цій хатині

Будуть вечорниці?

 

Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

 

Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

 

Г о с п о д и н я . Доброго вечора, любі гості! Прошу заходити до господи.

Д о н ь к а . Просимо, просимо. Ви заходьте в нашу хату, превелику, пребагату. Від зірниці й до зірниці хай лунають вечорниці.

Г о с п о д и н я . Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома.

 

Дівчинка. Ну що ж, подруженьки, заспіваємо так, щоб не тільки Мати Божа була до нас прихильна, а щоб і Андрій Первозванний допоміг у наших мріях і сподіваннях.

Пісня “Зеленеє жито, зелене... ”

Г о с п о д и н я . Гарно співаєте, а до Андрієвої ночі приготувалися?

Дівчинка. Аякже!

Г о с п о д и н я . Ну то й добре! Беріть дрова та несіть до печі. Класти дрова треба навхрест – символ сонця і вогню.

А ви дівчата – голуб’ята, біжіть до криниці, набирайте в ротики водиці, несіть до робочого столу.

(Біжать по воду).

(З’являються хлопці).

Хлопець. Дівчата повертаються зістрінемо їх.

Хлопець. Пугу-пугу, козак з Лугу.

Хлопець. Ме-ли-е

(Дівчата верещать).

Г о с п о д и н я . А що там таке?

Дівчинка. Хлопці поставили варту біля колодязя. Смішать, що не можна воду донести.

Дівчинка. Чого причепилися? Не смішіть, не заважайте.

Хлопець. Макітру вареників на стіл – підемо!

Дівчинка. Та вже будуть вам вареники – їжте, хоч лусніть, тільки воду дайте донести.

Хлопець. Гаразд. Вважайте, що ви нас умовили.

Г о с п о д и н я . Беріть мої ясноокі, борошно, мед, яблука, горіхи та вимішуйте тісто.

 

Дівчинка. Витворити калиту треба так, щоб вона сяяла, мов сонце, бо є праобразом і символом вічного світла.

Г о с п о д и н я . Дійсно так. Отож, Таню, заготовляй колоски з тіста. Ірина – проміння, Наталка – півники.

Дівчинка. Ось уже і калита готова.

Г о с п о д и н я . Будемо калиту в піч саджати, а з нею і кашу в горняті, та до вогню промовляти.

Дівчинка. Гори, вогню, ясно

Стеж нам калиту,

Щоб ми іі кусали;

Горя не знали.

 

Г о с п о д и н я . Любочко, полий дорогу калиті (кропить і промовляє).

 

Водице – стюденице,

Скропи Калиті дорогу

До печі від порога

А від печі до стелі

Щоб ми були гарні та веселі.

 

Г о с п о д и н я . Аби ви були красні та прекрасні, як наша калита. І щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися.

Дівчинка. Дякуємо.

Г о с п о д и н я . Поки калита печеться, беріть дівчата насіння та сійте його у дворі.

Дівчинка. Гайда на двір. Ось уже і місяць зійшов над горою.

Дівчинка. Андрію, Андрію, я тобі насіння сію, –

Дай же мені знати, з ким їх буду збирати

Сонце до заходу, а зерно до сходу       (з р.).

Дівчинка. Калитою радію, насіннячко сію,

Гарненько заволочу, бо заміж вийти хочу.

Дай доле знати, з ким життя буду мати?

Перехожий. Дівчата, позичте борони.

Дівчинка. Борона у вівсі.

Перехожий. Виходьте заміж усі.

Інший перехожий з’являється.

Дівчинка. Дядьку де ключі?

Перехожий. У вівсі, щоб посивіли усі (Дівчата кидаються на нього з кулаками).

Перехожий. Ні, ні, у пшениці, щоб були ви всі молодиці

Дівчинка. Спасибі, дядьку.

Дівчинка. Чого стоїте, беріть насіння та мерщій у хату.

(Гадають). (Пара чи ні).

Дівчинка. Ой, дівчата, а послухайте як я ворожка, йдучи на вечорниці

Зайшла в курник, спіймала курку та півня, хвости зв’язала, щоб не кричали решетом накрила. Чую мовчать. То я їх і випустила. Курка в свій бік швидше перетягнула,- значить я чоловіком верховодити буду.

Дівчинка. А чи готова калита красна?

Г о с п о д и н я . Готова. Подивіться, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.

 

 (Дівчата чіпляють калиту)

 

Д о н ь к а . Мамо, глянь, які у дівчат віночки гарні! Я теж такий хочу!

Г о с п о д и н я . Доню, я тобі також приготувала віночок, адже це атрибут українського свята. А ще вплела у нього різнобарвні стрічки. Дівчата, а чи знаєте ви, що символізує кожна стрічка у віночку?

Дівчинка. На свята дівчата обов’язково одягали квітучий вінок і в’язали до нього різнобарвні стрічки. Першою, посередині, світло-коричнева, вона символізує землю-годувальницю.

Дівчинка. По бокам від коричневої стрічки в’язали жовті, які символізують сонце, а потім – світло-зелені –це молодість і краса.

Дівчинка. За зеленими стрічками вплітали блакитні – символ сили і здоров’я.

Дівчинка. Жовтогаряча стрічка символізувала хліб, фіолетова – мудрість, малинова – щирість, а рожева – достаток.

Дівчинка. Заможні дівчата могли дозволити собі білу стрічку, яка була розшита золотом та сріблом.

 

Господиня. А я знаю, що ти, доню, з дівчатами та славними молодицями, на вечорниці танець з віночками приготувала.

 

Танець мам з дівчатами «Віночок»

 

Г о с п о д и н я . Дівчата, а де ж ваші хлопці?

Д о н ь к а. Може, вони заблукали?

 

(Ідуть хлопці з піснею «Розпрягайте, хлопці, коней…» )

 

Х л о п е ц ь . Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!

Д і в ч а т а . А ви нас гарненько попросіть!

Х л о п е ц ь . Коли ваша ласка, то будь ласка, впустіть нас до хати.

Г о с п о д и н я . Дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців? Ми їх будемо пригощати. А вони нас звеселяти. Заходьте, соколи, без вас вечорниці не відбудуться. Будьте сьогодні разом із нами.

 

(Хлопці заходять, вклоняються)

 

Добрий вечір вам, дівчата

Та вам, молодиці,

Чули,чули у цій хаті

Будуть вечорниці?

 

Добрий вечір, вам, дівчата,

Чого зажурилися?

 

Здоровенькі були, хлопці,

Де ж, ви, забарилися?

 

Ой, дівчата, чарівниці,

Просіть нас на вечорниці.

 

Ой,наші хлопці, молодці-стрільці,

Забили гаву на стільці.

 

Ой, летів голуб буйним вітром,

Не чули дівчата зозулі літом,

А як почули-злякалися,

До малечі в хату сховалися.

 

Ой, за городом, за кущиком

Накрив чорт хлопців гладущиком.

 

Ой, за городом, за покосом

Товкла Ганя жабу носом.

 

Ой, гоп, штани лоп,

Сорочка дереться.

Де у наших козаченьків

Силонька візьметься?

 

Ой, дівчата, молодиці,

Досить нам уже свариться.

Давайте краще веселиться,

Гулять на наших вечорницях!

 

Х л о п е ц ь . Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли. (показує кошик із ласощами )

Д і в ч и н а . Ой. Та ви нас не смішіть! Адже всі знають, що цукерки, горіхи та яблука на вербі не виростають, а їх у крамниці купляють.

Х л о п е ц ь . А я знаю, що ці дарунки Святий Андрій прислав.

 

Х л о п е ц ь . Дівчата, а чого це ви зажурилися? А ж брівоньки іскривились. Ти, Софіє, чорнобрива, чого в тебе брова криво?

Д і в ч и н а . На тебе я задивилась. То і брівоньки скривились.

Х л о п е ц ь . Ой чи я то дівчинонька така русокоса? Що до неї хлопці липнуть, як кури до проса.

Д і в ч и н а . Мабуть, хлопче, ти дурний.

Х ло п е ц ь . Зате я високий.

Д і в ч и н а . Ти напевно, ще й сліпий?

Х л о п е ц ь . Ні-і-і-і. Тільки косоокий.

 

Діалог дівчинки і хлопчика

 

Хлопчик. В тебе очі, як чорниці,

Чи ще прийти на вечорниці?

 

Дівчинка. Не приходь, бо каже ненька,

Я ще дуже молоденька.

 

Хлопчик. В тебе очі, як порічки,

Чи не підем ми до річки?

 

Дівчинка. Ні, не підем, каже ненька,

Я ще дуже молоденька.

 

Хлопчик. В тебе очі – зорі неба,

Чи прислати сватів до тебе?

 

Дівчинка. Я не знаю, мій миленький,

Поспитай моєї неньки.

 

А заграйте-но, музики,

В мене гарні черевики.

Починайте скоріш грати,

Бо хочеться танцювати.

 

(Танець «Гопачок»)

Х л о п е ц ь . Ми так замучились, проголодались, може нам би чогось з’їсти?

Г о с п о д и н я . Дівчата почастуйте хлопців.

Д і в ч и н а . З’їж Володя, пиріжок. Він дуже смачненький. А у нього в середині сирочок дрібненький.

Х ло п е ц ь .

Чи ти, дівча, з роду – віку пирогів не їла

Що ти свої ці витвори клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає з цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх поми же псами.

Г о с п о д и н я . Дівчата, а давайте поворожимо! Які ж вечорниці без ворожіння.

(Дівчата розкладають свої пироги, запускають голодного собаку.)

Г о с п о д и н я . Чий млинець з’їсть, та заміж скоро вийде. А чий забере і закопає, та ще трохи почекає.

А ще дівчата насипали на підлогу по купочці зерна. В хату заносили півня. Чиє зерно півень першим клювати починав. Та дівчина заміж скоро вийде.

 

Г о с п о д и н я . Нумо, дівчата, зніміть всі по одному черевичку, та й будемо ними дорогу від печі до дверей прокладати. Чий черевичок до дверей першим дійде,та гарною ученицею, найкращою господинею стане. А ще першою заміж з вас вийде.

(Черевика, що дійшов на поріг хлопці крадуть)

Д і в ч и н а . О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав черевичок.

(З’вляється хлопець з черевчком)

Д і в ч и н а . Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а в ноги зимно.

Х ло п е ц ь . Може ще й взути.

Д і в ч и н а . Це я вже сама вмію, бач, заміж першою збираюсь.

Г о с п о д и н я . А ще у мене мішечок чарівний є. Зараз ми почнемо із нього долю свою виймати. Нумо, хто собі що витягне.

(Стрічка - далеко від дому поїде, принца заморського знайде.

Таблетки – лікарем буде.

Нитки – модельєром стане.

Сантиметр –закрійником стане.

Ручка –вчитись буде довго.

Крейда –вчити інших стане.

Перстень – заміж рано вийде.

Монета – багатою буде.

Качалка – гарна господиня.

Свисток – юрист чи правоохоронець.

Калькулятор – економіст.

Гребінець – перукарем стане.)

 

Г о с п о д и н я . Ось так, дівоньки, у сиву давнину гадали. А що це наші хлопці зажурилися? Хлопці-молодці, дівчата вам загадки приготували. Чи зможете їх розгадати?

 

Х л о п е ц ь . Ще такого не бувало, щоб ми чогось не знали.

Д і в ч и н а. Що буде кізочці, коли їй 7 років мине? (восьмий піде)

Д і в ч и н а. А на що у млині зерно падає? (на камінь)

Д і в ч и н а. Яких камінців у морі багато? (мокрих)

Д і в ч и н а. Як розділити 5 картоплин на трьох? (зварити та потовкти)

Г о с п о д и н я . Що хочеш купити – не купиш, що хочеш продати – не продасиш?

Х л о п е ц ь . Такого не буває, за гроші можна купити все.

Г о с п о д и н я . Е ні, всього не купиш. Молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продасиш.

Д і в ч и н а

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький,

Чимось смачним напхався,

В окропі купався.

На смак уродився

В макітрі скакав…

Недовго нажився,-

У дірку скотився,

Круть-верть-та й пропав.

Хотіла догнати-

Шкода шкандибати:

А як його звати-

Лінуюсь сказати,

Скажіть мені ви!

 

(Діти виконують пісню пісню « Ой, мій милий вареничків хоче»)

 

Г о с п о д и н я . А ось вам варенички до столу.

(Ставить на стіл вареники з сюрпризом, дівчата гадають)

 

(В зал забігає чорт)

 

Ч о р т . Ви святкуєте? Ви гуляєте?

Мене красеня навіть не згадаєте?

Ви мене обдурили,

До себе на вечорниці не запросили.

Зараз буду вам свято псувати!

 

Г о с п о д и н я . Ой, ти чорте рогатий, не потрібно нам свято псувати. Давай разом із нами калиту кусати. А ви знаєте, як правильно калиту кусати?

 

Х л о п ц і. А-ну, розкажіть!

 

Г о с п о д и н я . Калиту кусати – руками не чіпати. Хто вкусить і не засміється – тому минеться.

А хто буде реготати, того наш «писар» буде сажею писати. Зрозуміли?

 

Х л о п ц і . Так, зрозуміли!

Г о с п о д и н я . А хто буде Калитинський?

В с і Нехай буде…

Г о с п о д и н я . Е ні, чекайте, той буде Калитинський, хто зуміє розсмішити дівчину, яка набере в рот води.

Х л о п е ц ь . Мене звати Тарас. Я хазяйський син. А багатий... маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся все одно не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно.

Д і в ч и н а .

Не хоче вона тебе, - ти багатий, а вона хоче роботящого.

      А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботячий. Уже як за щось візьмусь – за вуха не відтягниш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю. Обідав би до самої вечері, вечерявби до сомого сніданку. Вибири мене – горя не знатимеш!

Д і в ч и н а .

  Не  підходиш  ти  їй!  Вона  хоче  роботящого,  розумного  та  гарного!

     А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, і можна під вінець шкандибати! А цілуватись я й зараз готовий.

(Дівчина сміється, виливає воду і вибирає хлопця).

Г о с п о д и н я . А чорт нехай буде писарем.

Х л о п е ц ь. Добрий вечір, пане Калитинський!

К а л и т и н с ь к и й .Добрий вечір, пане Коцюбинський!

Х л о п е ц ь . Я приїхав калиту кусати!

К а л и т и н с ь к и й . Кусай!

Х л о п е ц ь . Я кусну!

Ч о р т . А я мазну!

(Всіх, хто сміється мажуть крейдою)

Г о с п о д и н я . Бачу, що калиту ви вмієте кусати, а в ігри любите грати?

 

Конкурси

1. Хто візьме в жменю більше горіхів. (Гра - естафета по командах)

2. Стрибки у мішках. (Гра – естафета по командах)

3. Хлопці скидають по одному черевику. Хто перший взується із зав’язаними очима.

Д і в ч и н а. Прийшла черга до потіх, то нехай лунає сміх.

Х л о п е ц ь . Ось послухайте, що було одного разу.

Ото було як ідеш на вечорниці, то обов’язково нечисту силу зустрінеш...    Прибрався, зачесався, запишався, та іду на вечорниці. Ніч темна, на небі ні зірочки. Чую, хтось за мною біжить. Іду, думаю – відьма. Я кілок із тину взяв і став за рогом. Тільки щось наблизилось до мене, я як уперіщу...  Відьма заверещала свинячим голосом і навтьоки..... Під ранок повертаюсь із вечорниць, а сполоханий батько до мене: “Синку, йде швидше свиню дорізать, бо якийсь дурень їй уночі рило розбив, до вечора не доживе....”

 

Г о с п о д и н я . Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.

 

(Діти виконують колядку «Добрий вечір тобі, пане Господарю…»)

 

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились,

І, здається, все пройшло.

 

Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.

 

В е д у ч и й . Ось і ожили перед нами ігри та забави нашого народу. Тепер, головне, щоб вони не пішли у забуття. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.

Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Хай ваша хата буде багата на хліб, сіль, велике добро, міцне здоров’я, сімейне тепло.

Г о с п о д и н я . І час вже дорогих гостей частувати.

Вас чекають у макітрі,

Вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці.

Милі гості, просим сісти-

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

(Всі учасники по черзі промовляють)

• Нехай наша хата всім буде багата.
• І хлібом, і сіллю, й великим добром
• Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям
• І піснею
• Й сміхом
• Й сімейним теплом
• І ще вам бажаєм, щоб ви не хворіли
• Душею і серцем були молоді
• До рідного краю любов’ю горіли
• І користь приносили рідній землі.

(Лунає пісня “І в нас і вас хай буде гаразд”)

 

 

Виховний захід

«Свято Миколая у родині»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема : „Свято Миколая у родині”

Мета: Познайомити учнів з одним із релігійних свят. Розказати про доброчинні справи святого Миколая; виховати в учнів любов до ближнього, почуття доброти й милосердя; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, викликати бажання берегти свою національну культуру, здобувати знання із цілющого джерела народної мудрості пращурів

Обладнання: ілюстративний матеріал, образ Святого Миколая, кошик з                                                  подарунками.

Хід виховного заходу

   На сцені прикріплено образ Святого Миколая. Праворуч записана тема заходу:

                                                                    „Замело снігами

                                                                     Каленицький край,

                                                                     Долинами й горами

                                                                     Ходить Миколай.”

Під мелодію пісні «Зима»

    Чудо – коні прилетіли,

    Скакуни в тих санях білі.

    В санях тих сидить цариця -

    Білокоса, білолиця,

    Рукавом махає,

    Сріблом все вкриває. Що це?

Діти: Зима.

Вчитель:

  - Зима. Холодна, морозна, скрипуча, злюча. Але чому її так любить дітвора?

( Думки дітей )

Вчитель. - В народному календарі зима - сама ,,багата святами пора року. Коли урожай вже прибрали. Приходить пора розваг. Які ж були розваги? Гуляли весілля, влаштовували вечорниці, святкували Новий рік, Різдво. В народі кажуть, що взимку скільки днів, стільки й свят.  Найбільше свято – Новий рік. А одним з найбажаніших для дітей є свято Святого Миколая.

Шановні батьки, гості і дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою. Виростають діти – і добра казка зникає, а Миколай залишається. 
Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх. 

1.За вікном сніжок летить, 
Вітром завіває, 
Тож спішіть усі до нас 
На свято Миколая! 

2.Ну, а хто сюди прийшов, 
Раді вас вітати 
Веселіться і радійте 
На нашому святі. 

3.Маємо чого радіти, 
Добре знаєте ви, діти! 
Долетіла до нас вість, 
Що до нас в дорозі гість. 
Хто це? Кожен пам’ятай! 
Це святий наш Миколай! 

 

4. А в небі ангели працюють

Навантажують санчата

І святому віз лаштують

Щоб раділи всі малята

5.Діточок він всіх згадає, 
Їм дарунки посилає, 
Він вже близько, вже іде, 
В нашу залу він зайде! 

Вчитель. Уважно слухайте, ми розкажемо про це свято. 
Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше - 22 травня, а друге - 19 грудня - сьогодні. 
Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей,

Ось і ми зараз з вами заглянемо на вогник.

Сценка.

Мама:
Ану, дівчатка, будемо готувати вечерю. Беріть, помагайте. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєте, то не буде вам дарунків.

Хлопчик:
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?
Мама:
Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть попросіть розказати тата. Він краще знає.
Дівчинка:
Розкажіть  нам, тату.

Хлопчик: Розкажіть!
Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів?
Мама: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що просять.
Діти: Розказуйте  нам, тату!
Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч....
  То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпіскоп Миколай.
  Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям,у  яких  було горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цьому не бачили. Він був єдиним сином благочестивих батьків.

      Нині ми багато говоримо про милосердя, людяність. Це вічні поняття. Рисами благодійності був наділений і Миколай. Після смерті батьків він роздавав майно своє вбогим. Його палати були доступні для вдів, сиріт.

      Ще Святого Миколая називають чудотворцем, бо він міг воскрешати мертвих. Заради людей міг творити чудеса.

Святого Миколая люди люблять, бо він - захисник усіх бідних, і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він - почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. 

Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, особливо на воді. 
Всі рибалки мали в своїх куренях образ Святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел. 

Святий Миколай є другим після Бога заступником людей від усіх лих і нещасть. Все життя він ніс людям добро і милосердя. Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами.

 

       В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника запорізькі козаки.

. Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.
Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.
Мама:
Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству.
Заходить дядько.
Дядько: Слава Ісусу Христу!
Мама: Слава навіки!
Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшся коло печі.
Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.
Тато і мама: Сідайте, грійтеся!
Дядько ( до дітей):
А ви тут як? Як наука в школі?
Іду я ось щойно вашим подвір’ям. Дивлюся, а за хлівом щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злякався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути:

В хаті цій живе хлопчисько,
Називається Мишко,
До науки він не дуже,
А до шкоди о-го-го!

- За кого б отой голос таке казав, чи не знаєте?

Хлопчик схилив голову, йому соромно...
Мама:
Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся!
Хлопчик : Я,....тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче)

Заходить кума. Вітаються та сідають.

Кум: А що це воно за веремія в хаті?
Ти що плачеш, Мишко? Певно, щось накоїв?
Та ти ж  такий гарний хлопець, я думаю, що не міг ти щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?
Хлопчик: Так!
Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будеш?
Хлопчик: Ні, не буду!
Тато: Здається вже всі зібралися. Будемо скоро св. Миколая стрічати.
Кума: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували.
 

Колядка

 

1 я н г о л: 
Хуртовина виє, плаче, 
Ліс закидала сніжком. (Дзвонить) 
Що там? Сани... Коні скачуть... 
Хтось на санях із мішком. 
 

2 я н г о л: 
Що за пан там? Хто побачить? 
Хто махає із саней? 
То святий Микола скаче, 
Покровитель всіх дітей. 

1 я н г о л: 
Хто він? Що він? 
Звідки взявся? 
Дітям радість він приніс, 
Роздає дарунки щиро, 
Цілу купу їх привіз. 

2 я н г о л: 
Усіх чемних, не сварливих, 
І слухняних, і дбайливих. 
Тих, що старших поважають, 
Малюків не ображають. 
 

1 я н г о л: 

Хто до діла тягне руки, 
Хто охочий до науки — 
Всіх дарунком привітає, 
Радо всіх благословляє. 

2 я н г о л:
А ледачим, неслухняним, 
Хто робив комусь погане — 
Тільки різочку — і все — 
Він сьогодні принесе. 

 

Мама: Мабуть вже св. Миколай близенько
Кума: А віршики ви вчили св. Миколаю
 

1. В грудні ніч є чарівна,

Бо з небесного човна

Миколай на землю сходить

І дива усюди творить.

 

2. Все він знає, все уміє,.

Тільки хтось про щось помріє

Мрію здійснить в цюю ніч,

Бо святий він - в тому річ.

 

3. Наставляє Миколай:

Злом себе не покарай!

Чесним будь та справедливим,

І працюй, не будь лінивим.

Другом вірним завжди будь,

Свого роду не забудь.

 

4. В ніч на свято Миколая

Дітвора уся чекає

Подарунків і чудес.

Із-за хмар з самих небес,

Він несе дарунки добрі

У своїй великій торбі.

У віконця заглядає,

І про тебе все він знає

 

5. Миколай тихцем зайде,

Твоє ліжечко знайде,

Подарунки покладе,

І з кімнати геть піде.

Та коли ти неслухняний,

Робиш прикрощі для мами,

Миколай тобі несе

Добру різку - і...Усе!

 

6. Отже, слухай маму, тата,

То в дарунках ваша хата

Буде квітнути завжди

В першім місяці зими.

 

7. Мій Святенький Миколаю,

 Приходи скоріш, благаю.

 Я до тебе помолюся

 І тихенько пригорнуся.

 

8. Все затихло надворі,

Сяють зорі угорі,

Всі чекають-виглядають

Чудотворця Миколая.

Але щось він забарився.

Може в небі заблудився?

В нього клопотів багато,

Бо заходить в кожну хату.

Все, що в нього в торбі є,

Чемним дітям роздає.

 

Святий та добрий Миколаю,

На тебе ждемо вже давно,

 

Що даш Ти нам — ми ще не знаєм,

Та просимо Тебе одно:

 

Ти нашим родичам дай сили,

Щоб виховати нас могли,

 

Від Бога втіхи дочекали,

Коли зростуть їх діточки.

 

Усьому нашому народу

Дай добру волю й много літ,

 

Щоб пісня — слава України,

Полинула на цілий світ

 

Мама:

Люблять діти Миколая,

 Шану кожен віддає.

 Хто в мольбах його благає,

 Всім він поміч подає.

 Через нього Божа ласка

 З неба сходить до людей.

 Миколайчику, будь ласка,

 Завітай до всіх дітей.

 

Звучить пісня „Ой, хто Миколая любить”

                   1.Ой, хто Миколая любить,

                     Ой, хто Миколаю служить-

                     Тому, Святий Миколай,

                     На всякий час помагай,

                     Миколай! ( двічі )

            2.Ой, хто, хто спішить в твої двори,

               В того ти, на землі, на волі,

               Все хорониш від напасти

               Не даєш во гріхи впасти,

               Миколай! ( двічі )

           3.Миколай молися з нами,

              Благаєм ми тебе сльозами. 

              Ми тя будем вихваляти,

               Ім’я твоє величати,

               Миколай! ( двічі )

Св. Миколай:

                    Вечір добрий, вечір файний,

                    Але трохи незвичайний

                    Ось нині рівно рік минув,

                    Як на землі я був,

                    Як дітям дари я давав,

                    До праці всіх закликав,

                    Наказував їм чесно жити,

                    Від зла тікати, людей любити.

Св. Миколай:

Вітаю усіх вас, добрії діти. 
Щоб стрітись із вами, проїхав півсвіту. 
Лиш радість та мир несу я в оселі, 
Нехай люди завжди будуть веселі. 
Нехай сліз не буде, не буде біди. 
Багато дарунків приніс я сюди.                 

 

 Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте.

Діти     1.  Миколай! Миколай!

          Ти молися за нас,

          Тебе будем восхваляти,

          Ім’я твоє величати.

2.  Боже, Отче, глянь на нас,

На прекрасні твої квіти.

3.  Світи сонцем і зірками

Над малими діточками.

4.  Дай нам сили і охоти,

До навчання і роботи.

      5.  Щоб росли ми здоровенькі

На потіху батька й неньки.

      6.  Дух святий хай з нами буде,

           Щоб з нас стали добрі люди!

 

Св. Миколай. Гарні дітки. А чи вмієте ви відгадувати загадки?

 Уважно слухайте і відгадуйте.

 

Прийшла до нас бабуся 
У білому кожусі. 
Поля причепурила - 
Пухнастим снігом вкрила. 
Вгадайте - хто вона 
Бабуся чепурна? (Зима) 

Коли падаю я з неба, 
Люди кажуть: «Так і треба». 
Восени тоді вважай — 
Буде добрий урожай. (Сніг) 

Узори вишиває 
Без голки і без нитки. 
Улітку спочиває, 
А взимку - дуже рідко. (Мороз) 

Зелену сукню маю, 
Ніколи не міняю, 
Один - єдиний раз на рік 
ЇЇ я прикрашаю. (Ялинка) 

Прийшов до нас гість 
та зробив нам міст 
без сокири, без долота - 
швидка й міцна робота. (Лід) 

Невеличкі дві хатини, 
В них м'які і теплі стіни. 
По п'ять братиків малих 
Прожива в хатинах тих. (Рукавички) 

 

Св. Миколай. А Хто з вас молитву знає?
Дівчинка:
Отче наш. Ти, що єси на небесах,
Нехай святиться ім’я Твоє,

Нехай прийде царство Твоє,

Нехай буде воля Твоя
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний
Дай нам сьогодні
І прости нам провини наші,
Як і ми прощаємо
Винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого!
Бо твоє є царство, і сила, і слава

Отця, і Сина, і Святого Духа,

Нині і повсякчас,

І на віки віків. Амінь.
 

Св. Миколай дарує подарунки, примовляючи:

Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить...
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденькі.
До школи щодня поспішайте, любенькі...

 

Перший янгол: 
Погуляли ми чудово, 
Але нам рушати час. 
Та за рік обов'язково. 
Завітаємо до вас. 

Другий янгол: 
Ви ж дивіться, будьте гарні, 
Не грішіть і не пустуйте. 
Щоб слова не стали марні, 
За своїм життям слідкуйте. 
З неба будемо слідити! 
Прощавайте, любі діти. 

 

Св. Миколай

Друзі, я дуже радий, що зустрівся з таким чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів ви знаєте! Молодці! Непомітно промайнув час, і вже пора прощатись. А я зараз буду поспішати, щоб інших діток ще привітати!

 

Вчитель: Тож, любі діти,нам пора прощатись. Ще хочу сказати вам декілька слів. Поважайте, цінуйте своїх батьків. Будьте завжди побожні та чесні. Не все легке в житті. Важку життєву дорогу зуміє той пройти, хто серцем прихилився, до добра святого. А батьки в свою чергу подавайте гарний приклад своїм діточкам.

 

Звучить мелодія «Україна колядує»

Діти виконують танок.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: 1995.

2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт. – К.: 1993.

3. Воропай О. І. Звичаї нашого народу К.: – 2012.

4. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К: Мистецтво, 1992.

5. «Світлиця народознавства».-К.:МДП «Витоки», 2002.

6. Баюрова Н.В., Мельник О.В. Родинне свято в школі //Початкове навчання та виховання. – 2012 – №32.

7. Демків О. І. Свято «Миколай на землю сходить»// Початкове навчання та виховання. – 2005.-№33.

8. Акименко Т. «Їду, їду калиту кусати»// Позакласний час. – 2005. –       № 21-22.

9. Журнали «Розкажіть онуку».

10. Журнали «Шкільне життя».

11. Усна народна творчість (розповіді односельців).