Підготувала та провела

вчитель історії та правознавства

Божко Юлія Миколаївна

2018 рік

(Слайд 1)

Вчитель: Шановні діти! Тема трагедії Бабиного Яру сьогодні дуже актуальна, оскільки вона тісно пов’язана з питаннями патріотизму, самопожертви в ім’я високої ідеї, єдності нації, її політичної свідомості. Ми будемо говорити про страхіття війни і смерті, щоб усвідомити цінність людського життя.

(Слайд 2)

Юра: В історії нашого народу багато трагічних сторінок. Однією з них є Друга світова війна, яка обернулася для Києва низкою жахливих подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. Уже на світанку 22 червня 1941 року Київ бомбардувала німецька авіація, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 19 вересня місто було захоплене ворогом. При цьому в полон потрапило понад 665 тисяч радянських бійців і командирів, захоплено 884 одиниці бронетехніки, 3718 гармат тощо.

Відео «Бабин Яр: без права на існування»

(Слайд 3)

Денис П.: Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила теми "Голокост" та "Бабин Яр" як обов’язкові для включення в навчально-виховний процес. 77-річчя трагедії Бабиного Яру є нагодою не тільки згадати жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, виховувати молодь на прикладах взаємоповаги між народами, духовного подвигу заради рятування життя людей.

(Слайд 4)

Денис Х.: Що ж то за місце таке страшне, яка історія його виникнення? Бабин Яр - урочище на околиці Києва. Перша згадка - у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У 15 - 17 ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.

(Слайд 5)

Катя: У 1935 році, в газеті "Більшовик" з'явилася замітка: "Гора злетіла в повітря. Вибух амоналу в Бабиному яру". Мова йшла про те, що Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (Тсоавіахім) вирішило побудувати в Бабиному яру стадіон для проведення показових всеармійські стрілецьких змагань. Для скорочення термінів будівництва був задіяний спосіб переміщення ґрунту за допомогою спрямованих вибухів. Як зазначив заступник голови Тсоавіахіму - керівник будівництва стадіону: "Бабин яр за своїми природними умовами - прекрасне природне стрільбище».

(Слайд 6)

Арсен: На жаль, його слова стали пророчими. Під час радянсько-німецької війни окупанти, які захопили Київ 19 вересня 1941, використовували Бабин Яр для проведення масових розстрілів. Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 - було страчено 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташовувалася поруч з яром.

(Слайд 7-8) наказ

Станіслав: 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до 8 години ранку прибуло в призначену точку збору з документами та цінними речами. За непокору наказу - розстріл.

(Слайд 9)

Денис Н.: В кінці вулиці створили пропускний пункт, все що за ним відбувалося було невидимо з боку. По черзі туди відводили по 30-40 чоловік, де у них відбирали речі і примушували роздягатися. Після цього поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному краю розташовувався кулеметник. Постріли спеціально заглушалися музикою і шумом літака, що кружляли над яром. Після того як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх засипали землею.

Відео «Ми не думали, що йдемо на розстріл»

(Слайд 10)

Вірш

(Юра)

Время мчится. Глохнет память в мире.

Очевидцы в разных землях спят.

Годовщина. Семьдесят семь,

А давно ли было пятьдесят?

Это – жизнь. И мало в ней святого.

И у ЗЛА - прописки нет в аду.

Бабий Яр. Теперь два этих слова

Навсегда стоят в одном ряду.

В списке, где Освенцим и Треблинка,

Бухенвальд, Дахау, Равенсбрюк.

Собибор, Майданек… Не заминка, -

Времени на всех не хватит, друг.

В Бабьем Яре спорит с тишиною

Надпись из давидова псалма:

«Боль моя всегда передо мною».

Это голос сердца – не ума.

Это искра Ветхого Завета.

В ней спрессован все времён пожар.

Вы, живые, помните об этом,

Чтоб не повторился Бабий Яр.

(Слайд 11)

Катя: Так як розстріляти всіх прибулих за одну добу не встигли, як пункт тимчасового утримання використовувалися приміщення військових бліндажів. За два дні 29-30 вересня 1941 зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля при участі частин вермахту (6-ї армії) та Київського куреня української допоміжної поліції під командуванням Петра Захвалинського (сам Захвалинський ніякого відношення до цих розстрілів не мав, тому що прибув до Києва лише у жовтні 1941 р.; в 1943 р. його вбили німці) розстріляли в цьому яру 33 771 осіб - практично все єврейське населення Києва. Подальші розстріли євреїв відбулися 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941, за цей час було розстріляно близько 17 000 євреїв.

Відео «Бабин Яр: без права на існування. Допит свідка»

(Слайд 12)

Наташа: Отже, спираючись на статистичні дані історичних документів, можна говорити, що в перші дні масових розстрілів одразу загинуло 70 тис. осіб. Загальна ж кількість жертв в Бабиному Яру за час окупації сягнула 200 тисяч.

Масові розстріли у бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі відбувались і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Бабин Яр, також, став місцем розстрілу п'яти циганських таборів.10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року - трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка, що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». Упродовж 1941 - 1943 роках у Бабиному Яру було розстріляно 621-го члена ОУН (фракція С. Бандери) і серед них відому українську поетесу Олену Телігу.

(Слайд 13)

Засудженим

(Катя)

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?

Як могли ми чекати - не битись, а спать

В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо

Ви збиралися вмерти - у шість двадцять п’ять.

І коли приволікся заплаканий ранок

Вас покликала смерть у похмурій імлі -

А тепер наші душі і топчуть, і ранять

Ваші кроки останні по зимній землі.

А тепер в кожній серці пожежу пригаслу

Розпалили ви знову - спаливши життя.

І, мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,

Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,

Та по рідному краю - зловіщі вогні.

І піти по слідах ваших скошених кроків

Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

(Слайд 14)

Денис Х.: Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства.

(Слайд 15)

Денис П.: Реквієм Пам’ятник-проект загиблим у Бабиному Яру за підтримки фундації «Україна-США». Цей унікальний проект задумано як пересувну експозицію, що виставлятиметься у музеях. Його місія – розповісти глядачам, відвідувачам музеїв про трагедію, яка розігралася на українській землі у роки Другої світової війни. За задумом, «Реквієм» – багатофігурна скульптурна композиція розміром у 15 футів, виготовлена методом лиття.

Вчитель: Шановні учні! А тепер давайте підпалимо свічки на честь усіх невинно загиблих і вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

(Слайд 16)

Вчитель: Пройдуть роки, але ніколи не забудуться злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Довгі роки тоталітарної системи замовчувалися правда, про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

Майже 30 років чекав свого часу пам'ятник жертвам в Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на напівправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія стала відома широкому загалу. Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода - це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.