Виховний захід для молодших школярів «Пригоди клубочка»

Про матеріал

Виховний захід "Пригоди клубочка" розроблений для молодших школярів з метою активізації пізнавального інтересу до рукоділля; ознайомлення з видами пряжі, з основними етапами її виготовлення.

Перегляд файлу

Комунальний заклад «Розівський будинок дитячої творчості»

Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області

Виховний захід

для молодших школярів

«Пригоди клубочка»

Автор:

Керівник гуртка «В’язання гачком»

Рингель Любов Петрівна

смт. Розівка

2021

Виховний захід для молодших школярів «Пригоди Клубочка»

Мета:

Освітня: Ознайомити з найпоширенішим видом оповідальної народної творчості – казкою. Дати поняття про найдавніший вид рукоділля – в’язання. Сформувати навички ручного в’язання. Ознайомити з видами пряжі. Навчити правильно підбирати пряжу в залежності від виробу.

Розвиваюча: Розвивати логічне мислення через проведення таких операцій як аналіз та порівняння. Розвивати слухову пам’ять. Викликати позитивне ставлення до рукоділля. Зацікавити до оволодіння навичками в’язання спицями та гачком. Вмотивувати необхідність і значущість в’язального ремесла.

Виховна: Прищеплювати вміння аналізувати, думати, висловлювати свою точку зору, вміння спілкуватися. Виховувати культуру поведінки. Активізувати інтерес до рукоділля. Виховувати усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвиненої потреби в трудовій активності.

Дійові особи: Ведучі, Клубочок, Зайчик, Вовк, Ведмідь, Лисиця.

Обладнання: Проектор, музичний центр, кошики, штучні овочі, набір «Рибалка», відерця, трикотажна пряжа для в’язання руками, шарфи, зв’язані з шерстяної та льняної пряжі, в’язаний бичок, светр, рукавиці, плаття, панчохи.

Виховний захід відбувається в актовому залі.

Приміщення прикрашене зображеннями різнокольорових клубочків, спиць, гачків, в’язальних машин та людей, які в’яжуть. На столах розкладені пряжа для в’язання, спиці, гачки, в’язані іграшки, одяг, українські рушники, скатертини та наволочки з обв’язаними краями.

Звучіть лагідна музика. Наперед виходять ведучі.

Ведучий 1. Доброго дня, любі друзі!

Ведучий 2. Вітаємо усіх присутніх!

Ведучий 1. З самого народження кожна людина чує найрізноманітніші казки. Саме казки є одним з найпоширеніших видів оповідальної народної творчості.

Ведучий 2. На Землі немає жодного народу, який би не створив свого казкового епосу. Кожен народ має свої особливі казки і сюжети, куди вкладається своя життєва і соціальна філософія, зумовлена побутом та історією.

Ведучий 1. Через казки ми можемо зануритися в чудовий світ фантазії та добра, дитинства. Такий фольклорний розповідний твір полюбляють не тільки діти, а й дорослі.

Ведучий 2. Казки передаються з покоління в покоління та допомагають дітям спілкуватися з навколишнім світом. Через них формується ставлення до людей, тварин і рослин. Чарівні казки займають фантазію маленької людини.

Ведучий 1. Казки несуть не тільки розважальну, а й виховну функцію. Через казку ми вчимося не боятися труднощів, адже головний герой завжди перемагає завдяки своїй наполегливості, працелюбству, віри у свої власні сили, сміливість та допомогу друзів.

Ведучий 2. З казки діти можуть дізнатися про те, що в світі є хороші і погані люди, звірі та інші істоти. Перемагає завжди добро, бо його більше.

Ведучий 1. Казки розповідають нам наскільки важливо мати друзів та допомагати їм у складних ситуаціях. Усі казкові герої розумні, сміливі, сильні і мають багато друзів – людей, звірів, птахів, риб, рослин, на яких він може розраховувати.

Ведучий 2. Таким чином, мораль та знання народу передаються у ненав’язливій формі такого фантастичного розповідного твору.

Ведучий 1. Отже, сьогодні і ми пропонуємо вам зануритися у цікаві та фантастичні пригоди Клубочка.

Ведучий 2. Жили – були дід та баба.

Дружно жили, майструвати любили,

Шити та малювати,

Соломою плести, з дерева поробки виготовляти.

А більш за все баба любила в’язати.

Ведучий 1. Одного разу баба вирішила порахувати,

Скільки ж в неї клубочків для в’язання спицями та гачком.

Розклала вона їх на стіл,

А одному найменшому клубочку не залишилося там місця.

І баба поклала його на відчинене віконце.

Поруч пробігала мишка…

Хвостиком зачепила і клубочок упав на подвір’я,

Та й покотився.

(на сцені з’являється Клубочок і під веселу музику неспішно підстрибуючи пересувається по колу)

Ведучий 2. Котиться він собі та й котиться.

Аж на зустріч йому Зайчик.

(Вибігає Зайчик)

Зайчик: О-о-о! Ти хто?!

Клубочок: Я – клубочок, ще на мене кажуть пряжа для в’язання.

Зайчик: Як ти у лісі опинився?

Клубочок: Жив я у діда з бабою у хатинці край лісу. Баба поклала мене на віконце, а я випав і вирішив помандрувати, світ подивитись.

Зайчик: Зрозуміло. Ну якщо ти в лісі сам, то я тебе з’їм.

Клубочок: Ти що? Я ж не їстівний. Я з прядильних волокон зроблений.

Зайчик: Як це «зроблений»? І що це таке «прядильні волокна»?

Клубочок: Зараз розкажу, слухай уважно! Вівцю обстригають. Отриману волокнисту масу миють, очищають від різних домішок. Потім роз’єднують спресовану кипу волокон на дрібні жмутики за допомогою пухління та тріпання. Після проведення цих операцій утворюється холст волокон і його намотують у рулон. Який проганяють через чесальну машину. У ній щітка з металевими голками ніби «розчісує» холст волокон та перетворює їх на неоднорідну ущільнену стрічку округлої форми. Її вирівнюють та витягують, доки стрічка не стане тоншою приблизно у 4 – 6 разів, волокна в ній максимально розпрямлюються та розташовуються паралельними рядами. Потім на рівничних машинах отримані волокна ще більше закріплюють у стрічці і вона стає більш щільною та отримує округлу форму. Так отримують лише напівфабрикат готової пряжі, яка зветься «рівниця» - пухка, товста, слабо скручена нитка. Її можна використовувати, як текстильну нитку в трикотажній промисловості так і в ручному в'язанні. А кінцевим процесом отримання пряжі є прядіння. Це коли рівницю закручують у пряжу на прядильних машинах.

(Під час розповіді Клубочка демонструється фрагмент відео «Виготовлення пряжі» [1])

Зайчик: Ох і довгий же процес? Тепер мені ще більше захотілося тебе з’їсти.

Клубочок: Ні, не їж мене.

Зайчик: Не з’їм, якщо твої друзі мені допоможуть.

Клубочок: Діти, допоможемо Зайчику?

(відповіді дітей)

Що треба робити?

Зайчик: Пригостив мене їжачок овочами. А я коли йшов лісом мішечок порвав та їх погубив. Треба овочі зібрати та у різні кошики розкласти. І зробити це все за одну хвилину, бо я поспішаю.

(Клубочок запрошує на сцену, де розкидані штучні овочі, трьох дітей, роздає їм кошики. У кошик прикрашений оранжевою стрічкою покласти моркву, у кошик з фіолетовою стрічкою – буряк, у кошик з коричневою стрічкою – картоплю. Під веселу музику діти збирають овочі.)

Зайчик: Які ви молодці! Все встигли зібрати, та ще й так швидко. Дякую за допомогу!

(забирає у дітей кошики та уходить зі сцени)

Ведучий 1. І покотився клубочок далі. Котиться – котиться…

Аж на зустріч йому Вовк.

(Клубочок під веселу музику неспішно підстрибуючи пересувається по колу)

Вовк: Що ти за звір такий?

Клубочок: Я не звір. Я Клубочок – пряжа для в’язання.

Вовк: Як ти тут опинився?

Клубочок: Я від дідуся з бабусею утік,

Я від Зайчика утік

Та від тебе Вовк убіжу.

Вовк: Не поспішай! Розкажи, ти один такий?

Клубочок: Ні. В мене є ще багато братиків та сестричок.

Вовк: І як же вас можна розрізнити, якщо вас так багато?

Клубочок: Зараз розкажу. Пряжу для в’язання поділяють за волокнистим складом на однорідну (вміст основного волокна понад 90 % ) та змішану (неоднорідну). Однорідна пряжа може бути зроблена з хімічних волокон та з натуральних. А до складу змішаної пряжі входить суміш двох, або більше волокон.

Пряжа з натуральних волокон може бути рослинного, або тваринного походження. Бавовняна та льняна пряжі – рослинного походження, а вовняна і шовкова – тваринного.

Ще існує пряжа хімічного походження: штучного та синтетичного. Віскозна та ацетатна пряжа має штучне походження, а поліестерова, нейлонова, акрилова – синтетичного.

Пряжа ще буває трощена, скручена, однониткова. Так її поділяють за способом виготовлення. А за способом оздоблення вона буває вибіленою, меланжевою, мерсеризованою, фарбованою, суровою та фасонною.

Вовк: Ого як вас багато? І всі, мабуть, смачнючі?! Біжи по тій довгій доріжці, а я побіжу до твого дому тай з’їм усі клубочки.

Клубочок: Нас їсти не можна. Живіт буде боліти.

Вовк: І що ж мені робити? Я їсти хочу. (Вовк міркує)

Може твої друзі мені допоможуть та й наловлять рибки?

(відповіді дітей)

Добре, беріться за роботу.

(Клубок вибирає охочих з залу, роздає їм дитячі вудочки. На столі перед дітьми лежать фігурки рибок, які потрібно виловити та скласти у відерця, під веселу музику)

Вовк: Як швидко ви впоралися. Молодці! (забирає відерця та уходить зі сцени)

Ведучий 2. І покотився клубочок далі. Котиться – котиться…

Аж на зустріч йому Ведмідь.

(Клубочок під веселу музику неспішно підстрибуючи пересувається по колу)

Ведмідь: Ти хто такий?

Клубочок: Я клубочок.

Ведмідь: Звідки ти?

Клубочок: Я від дідуся з бабусею утік,

Я від Зайчика утік

Я від Вовка утік,

Та від тебе утечу.

Ведмідь: Стій. Не поспішай. Дай тебе роздивитися, бо я такого ще ніколи не бачив. (ходить навкруги, роздивляється Клубочка)

Може тебе з’їсти?

Клубочок: Ти що? Мене не їдять. Моїми ниточками в’яжуть.

Ведмідь: Як це в’яжуть?

Клубочок: Це такий процес, коли за допомоги спиць, або в’язального гачка чи на в’язальній машині, виготовляють різноманітні вироби з безперервних ниток, згинаючи у петлі і з'єднуючи їх одна з одною.

Ведмідь: Як цікаво. І хто ж це придумав.

Клубочок: В’язання один з найдавніших видів рукоділля. Хто і коли його придумав невідомо, але ми точно знаємо що воно виникло задовго до нашої ери. Наприклад, у Єгипті в одній з гробниць археологи знайшли дитячу в'язану туфельку та встановили, що їй більше чотирьох тисяч років. А вже на початку нашої ери техніка та принципи в'язання знаходилися на дуже високому рівні. В районі старого Каїра знайдено чудове багатобарвне шовкове плаття, пов'язане на металевих спицях. Збереглися екземпляри в'язаних речей, що датуються 9 і 10 століттями нашої ери.

Вже у 16 столітті в'язання панчіх було дуже поширене в Іспанії, тоді ж прийшла мода і на в'язані рукавички. Перша гільдія, яка об'єднує в’язальників, була створена в Парижі в 1527 році та складалася тільки з чоловіків. А у 1589 році в Англії священник Вільям Лі змайстрував в’язальну машину для виготовлення панчіх.

Уявіть, що спочатку жінки не допускалися до цього виду рукоділля - бо то було, як тоді вважали, виключно чоловіче ремесло. Так навіть у спеціальних указах зазначали.

І лише через багато років в’язанням стали займатися переважно жінки. Вони ж і привнесли в це мистецтво романтику і витонченість.

Але ж і зараз чоловіки не втратили інтересу до в'язання. У 1946 році національний американський конкурс з в'язання гачком виграв чоловік, а приз - Золотий гачок - йому вручала особисто Есте Лаудер.

В Україні в’язання також має давні традиції, воно дуже швидко увійшло в селянський побут та отримало величезне визнання. Ажурними візерунками оформляли фартухи, простирадла, покривала, наволочки та інший одяг. Майстри в’язали усі види одягу, різноманітні вироби, такі як серветки, скатертини, а особливого значення мало білосніжне мереживо на кінцях українських рушників.

Ведмідь: Я теж хочу навчитися в’язати. Зимою у барлозі холодно. А у теплих в’язаних носочках я не змерзну. Навчи мене, будь-ласка.

Клубочок: Добре, навчу. Діти, хто з вас також хоче навчитися в’язати.

(відповіді дітей)

(Клубочок вибирає з присутніх двох бажаючих. Ведучі та Клубочок вчать дітей і Ведмедя в’язати повітряні петельки трикотажною пряжею на руках, під супровід веселої музики. Діти демонструють вив’язаний ланцюжок)

Ведмідь: Яке цікаве заняття та до того ж корисне. Буде чим взимку займатися. Піду я до себе. Почну панчохи в’язати, зима вже скоро.

Ведучий 1. І покотився клубочок далі. Котиться – котиться…

Аж на зустріч йому Лисиця.

(Клубочок під веселу музику неспішно підстрибуючи пересувається по колу)

Лисиця: Привіт, Клубочок! Нарешті я тебе знайшла! Весь ліс оббігала, аж лапи болять.

Клубочок: Ти? Мене? Навіщо ж ти мене шукала? З’їсти хочеш?

Лисиця: Та ні, не з’їсти. Порадитися треба. Я вже давно в’яжу собі речі. Бачиш скільки нав’язала (демонструє в’язані светр, рукавиці, плаття, панчохи)

Клубочок: Молодець. Гарні речі. А від мене ти чого хочеш?

Лисиця: Я ж кажу поради треба. От скажи, чого в светрі мені зимою холодно, а в літку в платті – жарко, рукавиці та панчохи взагалі не гріють, усі лапи заморозила.

Клубочок: (підходить і уважно роздивляється в’язані вироби) Ти не правильно пряжу підібрала. В залежності від того що ти будеш в’язати підбирається і відповідна пряжа.

Лисиця: Розкажи, як правильно підбирати пряжу?

Клубочок: Запам’ятай, що зовнішній вигляд, якість та практичність виробу залежить від властивостей та особливостей пряжі. Якщо ти подивишся на одну й ту саму модель в’язаного виробу (демонструє шарфи, зв’язані з шерстяної пряжі та льняної), побачиш, що вона має абсолютно різний вигляд. Потримай у руках відчуваєш різницю?

Лисиця: Так. Шарф з шерстяної пряжі навіть виглядає по-зимовому. Тепленький буде. А шарф з льняної пряжі – легкий, не еластичний, майже не розтягується. Думаю, гріти не буде взимку.

Клубочок: Все вірно. Бавовняна пряжа також легка, не еластична, майже не розтягується, досить міцна, добре вбирає вологу, повітропроникна. Поміркуй, що можна з неї зв’язати?

Лисиця: Не знаю? Діти, може ви підкажете?

(Відповіді дітей. Клубочок називає правильні відповіді)

Клубочок: Вовняна пряжа менш міцна, м’яка, добре зберігає тепло, вбирає вологу, еластична, злегка розтягується, повітропроникна. Як вважаєте, що можна з неї зв’язати?

(Відповіді дітей. Клубочок називає правильні відповіді)

Шовкова пряжа міцна, м’яка, з блиском, на дотик прохолодна та повітропроникна. Віскозна – м’яка, еластична, гігроскопічна, термостійка, має високу зминальність, зсідальність і розтяжність. Ацетатна пряжа також м’яка та еластична, але менш зминається та має низьку термостійкість і гігроскопічність, сильно електризується. Буває коли знімаєш одяг зроблений з ацетатної пряжі, а він аж потріскує у повітрі. Всі види синтетичної пряжі міцні, еластичні, мають дуже красиві кольори та відтінки, але погано вбирають вологу і не зберігають тепло, сильно електризується та зовсім «не дихають».

Отже, якщо ти запам’ятаєш види пряжі та її властивості, то зможеш вдало вибирати трикотажні речі для власного гардероба, пряжу для в’язання відповідних виробів і зможеш захистити себе від неякісної продукції.

Лисиця: Так, тепер все зрозуміла. Для своїх в’язаних речей я неправильно підібрала пряжу. Рукавички мені потрібно було зв’язати з вовняної пряжі, бо вона добре зберігає тепло та злегка розтягується, еластична. А літнє платтячко треба в’язати з хлопка у ньому точно спекотно не буде.

Дякую тобі, Клубочок! Побіжу додому, ще одне платтячко зв’яжу.

Клубочок: Бувай, Лисичка. І я вже досить лісом помандрував, повернуся до діда з бабою. Мабуть шукають мене, хвилюються.

(уходить зі сцени)

Ведучий 2. Тож якщо враховувати волокнистий склад, властивості, кольорову гаму, фактуру, товщину пряжі, можна досягти неповторних ефектів у в’язанні. Всі ці знання дають неабиякий простір для вираження творчості та фантазії усіх, хто займається рукоділлям. Отримавши такі знання і ви маєте унікальну можливість проявити свою творчість у мистецтві в’язання.

Ведучий 1. Діти, а ви запам’ятали, які матеріали використовують для в’язання спицями?

(відповіді дітей)

Ведучий 2. За якими ознаками можна розрізнити пряжу? Для чого це потрібно робити?

(відповіді дітей)

Ведучий 1. Чому важливо вміти розрізняти пряжу натурального і хімічного походження?

(відповіді дітей)

Ведучий 2. Хочу запросити двох найуважніших глядачів для гри «Намистинка». Треба назвати як можна більше видів пряжі та на кожне слово нанизувати намистинку на ниточку. У кого буде найбільше намисто, той і переміг та отримає у подарунок символ цього року – в’язаного бичка.

(ведучі проводять гру, визначають переможця та дарують йому приз)

Ведучий 1. Молодці все запам’ятали.

Ведучий 2. Використовуйте отримані знання та вчіться в’язати. Таке ремесло носить практичний характер, ви можете зв’язати собі унікальний виріб, вибравши з величезної кількості візерунків свій особливий, такого точно ні в кого не буде. Оздобивши за власним смаком і таким чином підкресливши свою індивідуальність.

Ведучий 1. Як кажуть майстри з в’язання, гарних та легких вам петельок.

Ведучий 2. До побачення! Творіть та створюйте красу.