Дата: 27 листопада

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ до 160-річчя з дня народження Ольги Кобилянської (дистанційні полілоги)

Гірська Орлиця

(сторінки життєпису української письменниці)

Автор: Зайченко Ірина Георгіївна

МЕТА: вчитися всім присутнім дотримуватися конституційних і правових норм, володіти державною мовою, шанобливо ставитись до культури українського народу; формувати в учнів інтерес до відомих особистостей української історії; виховувати почуття патріотизму, прагнення жити в Україні. ВИХОВНИЙ ОРІЄНТИР: ціннісне ставлення до суспільства і мови, національно-патріотичне виховання.

ВІК, КАТЕГОРІЯ, КЛАС: 9 - 11 класи.

ОБЛАДНАННЯ: відео “Вальс № 7 Фредеріка Шопена”.

https://www.youtube.com/watch?v=CPBxYLaJOrs

Опора-пам’ятка (додаток 1)

Фото мітингів за гендерну рівність (додаток 2)

   Перебіг заходу Звучить Вальс № 7 Фредеріка Шопена. 

https://www.youtube.com/watch?v=CPBxYLaJOrs

Учитель української літератури. Кінець осені. Прохолодно. Майже два роки йде несправедлива війна проти нашого українського народу. І не можемо зустрічатися в затишних шкільних класах та залах. Але розуміння того, що ми — спільнота, що ми сформована нація українців, спонукає нас до проведення культурно-освітніх заходів,  саме таких, як сьогоднішні дистанційні полілоги на літературні теми. Імовірно, що чарівна мелодія вальсу Федеріка Шопена, який ми тільки-но прослухали, часто пестила слух великої родини Кобилянських. Учень 1. Ольга Юліанівна народилася 27 листопада 1863 року в містечку ҐураГумора, що в Південній Буковині (сучасній Румунії) четвертою з семи дітей.

Батько, дрібний урядовець Юліан Кобилянський, родом з Галичини.

Мати походила зі спольщеної німецької родини. Як дружина, що глибоко поважала свого чоловіка, вона оволоділа українською мовою, прийняла грекокатолицьку віру та виховувала своїх сімох дітей у любові до української культури. Ольга дуже любила і глибоко шанувала матір, називаючи її “наша лагідна Свята Анна”.

Учень 2. Коли Ользі було 12, родина Кобилянських переїжджає до гірського містечка Кимполунг, де батько отримав посаду секретаря при старостаті. Тут дівчинка вступає до німецької початкової школи, вчиться гри на фортепіано. Українську мову вивчала вдома, у школі — лише німецьку та румунську. Далі Ольга перейшла до дівочої, так званої «нормальної» школи, провчившись лише 4 класи, оскільки для оплати подальшого навчання доньки в батька не вистачало грошей – ґрунтовну освіту треба було дати насамперед синам.

Учень 3. Але Ольга з цим не могла змиритися, і вона продовжила навчання самостійно, почала цікавитись жіночим питанням та проблемами емансипації. Молода жінка робить перші літературні спроби — веде щоденник (німецькою), пише поодинокі вірші (польською та німецькою), прозові нариси. Потрохи малює, їздить верхи в гори, грає в аматорських виставах, ставши врешті однією з найосвіченіших жінок свого часу.

Учень 4. 1881 року до Кимполунгу приїжджає лікар Атанасій Окуневський з 17-річною дочкою Софією Окуневською, з якою Ольга починає приятелювати. Кобилянській тоді було 18.

«Заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок»,— згадує Кобилянська в автобіографії. 1883 року Окуневська знайомить Кобилянську з феміністкою, організаторкою жіночого руху на Буковині та письменницею Наталією Кобринською, чия особистість дуже вплине на формування поглядів Кобилянської.

Ольга Кобилянська, 1888

Учень 5. 1889 року Кобилянська на два роки переїжджає з родиною до села Димки.

Дворічне перебування Кобилянської у селі Димках дало змогу письменниці заглянути глибше в селянське життя. У 1891 році родина переселилася в Чернівці, де був осередок прогресивних діячів, які позитивно впливали на розвиток передового світогляду Кобилянської. Софія Окуневська надсилала їй зі Львова твори Марка Вовчка, Михайла Павлика, Івана Франка, Тараса Шевченка.

Мистецький світ заполонив Кобилянську. Творами Шевченка вона була захоплена настільки, що багато з них знала напам'ять.

Ольга Кобилянська із Лесею Українкою, 1901 рік

Учень 6. У 1899 році Ольга знайомиться з Лесею Українкою. Спочатку мистикині зустрічаються на Полтавщині, а через два роки — в Чернівцях. Леся Українка відіграла значну роль у творчому зростанні письменниці з Буковини. Вона цінувала її талант, бо відчувала у високомистецьких творах посестри «гірську верховину, широкий горизонт». Між письменницями укладаються плідні стосунки. Обмінюючись ідеями та світоглядом, Кобилянська та Косач разом стоять біля витоків творення феміністичного канону української літератури, вибудовуючи образ нової жінки: жінки-інтелігентки, борчині з обставинами пригнобленої, закоханої в питомо жіночу душу та загальнолюдський гуманістичний ідеал.

Учень 7. У 1903 році, у розквіті таланту Кобилянська застудилася, внаслідок чого розвинувся частковий параліч. Це позбавило письменницю можливості особисто спілкуватися з друзями-митцями, з народом. Недуга, хвороба та смерть батька, матеріальна скрута спричинили творчий спад: «Моє життя ніколи не було веселим, а тепер воно доходило до кульмінаційного пункту». Попри хворобу, смерть батька та злидні, Кобилянська невтомно працює і видається, досягаючи в наступні 10 років заслуженої літературної слави.

Учень 8. 1940 року, після загарбання Бессарабії та Північної Буковини Радянським Союзом, більшовицька влада, лицемірно намагаючись показати прихильність до митців із заходу України, нагороджує Кобилянську почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Її приймають до Спілки радянських письменників України, хоча справжнє ставлення письменниці до радянської влади вкладено в слова: «Якось проживемо, тільки б більшовики не прийшли».

Учень 9. У 1941 році письменниця не змогла евакуюватися з Чернівців. Румунський уряд, що вже тоді служив фашистам, дав розпорядження передати письменницю військовому суду.

Та намірам румунів не вдалося здійснитися, бо 21 березня 1942 року 78-річна Ольга Кобилянська померла. Румунська влада заборонила громадськості провести її в останню путь: на похороні були лише її рідні й близькі.

Учень 10. Літературознавці відзначають, що Ольга Кобилянська стала першим в історії української літератури письменником, хто показав образ української жінки абсолютно по-новому: це була не забита, пригноблена селянка, а інтелігентка, жінка, яка прагне знань, освіти, яка виступає за рівноправність у суспільстві між жінками та чоловіками. Та й сама письменниця говорила, що її заслуга в тому, що вона змогла привернути увагу читачів «до справжніх Марусь, Ганнусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру». Особливо яскраво такі жіночі персонажі виписані у творах «Ніоба», «Царівна», «Аристократка», «Людина», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique», та інших.

Учень 11. У 28 років, мешкаючи в селі Димка на Буковині, Ольга Кобилянська пише твір «Людина», чотири рази піддаючи його новій редакції. Це перша повість письменниці українською мовою і перший твір в українській літературі, у якому втілена ідея фемінізму. В основу цієї повісті О. Кобилянська поклала досконало перероблене оповідання «Вона вийшла заміж», написане у 1887 році німецькою мовою, після якого О. Кобилянську визнано українською письменницею-феміністкою.

Учень 12. Новела «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс») була створена на автобіографічній основі. Характер думок, вражень і переживань героїнь, зокрема Софії, були притаманні самій авторці. У листі від 17 лютого 1898 року до Осипа Маковея – українського письменника, поета, критика та редактора багатьох періодичних видань, з яким у О. Кобилянської були непрості особисті стосунки, вона писала: «Прочитайте «Valse mélanc» і взнаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

Учень 13. Я читала новелу “Меланхолійний вальс”. Таке враження, що твір сучасний, бо героїні: Марта, Ганнуся та Софія — поводять себе незалежно: вони самі обирають те, як хочуть жити, чим займатися, як говорити і поводитися. І я роблю висновок, що наша сучасна свобода жінок, гендерна рівність — це не просто слова, а складна та кропітка робота, за яку ми завдячуємо багатьом особистостям, зокрема і Ользі Кобилянській.

Учень 14. А знаєте, що таке гендерна рівність?

“Ґендерна рівність означає, що всі людські істоти мають свободу для розвитку своїх особистих здібностей та свободу вибору без обмежень, пов’язаних із жорстко закріпленими гендерними ролями. Тобто різна поведінка, прагнення та потреби жінок і чоловіків враховуються, оцінюються й підтримуються рівним чином”, - саме так тлумачить це поняття Європейська Комісія, що є вищим органом виконавчої влади Європейського Союзу.

Учень 15. І це справедливо, що однією з цінностей сучасної Європи є рівність між чоловіками і жінками, що головною зараз є ЛЮДИНА з її правами, світові конституції мають захищати ці права. Інакше все більше буде з’являтися всяких росій, хамасів, що не визнають міжнародних законів і яким хочеться всіх і все знищувати.

Учень 16. Ми цивілізовані європейці. Наш шлях прямує до прогресу. Ми відстоювали і будемо відстоювати права людей на щасливе життя!

Жити в правовій державі -

Це сьогодні надважливо,

Де закони не лукаві,

Громадяни ж всі щасливі.

Де всі люди мають право

На роботу й відпочинок,

На якісь цікаві справи,

І на власний же будинок.

Маєм право на навчання,

Що дає натхнення,

І забудьмо про страждання Всі радіймо сьогоденню.

Додаток 1

Додаток 2